Шпаргалка по "Філософія"

Історична опозиція науки І релігії  Що стосується доказів буття Бога, які наводяться в неотомізмі, то тут неупереджені І критично налаштовані мислителі слідом за Кантом сходяться на тому, що з фактів світу не можна "вичитати" буття чи небуття Бога Буття чи небуття Бога кожен повинен "вичитати' в своєму серці

2. Філософія Г.Сковороди

Григорій Савич Сковорода— найвидатніша постать у культурному  житті України XVIII ст. Філософ і поет, педагог І музикант, знавець латини, старогрецької, польської, німецької, російської мов, він розвинув цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, став творцем найзначнішого вчення в історії української філософської думки. Своє філософське вчення Сковорода сформував під впливом таких основних чинників: античної і середньовічної європейської філософії; народної творчості (міфи, легенди, думи, перекази,); вітчизняного просвітництва ( Т.Прокопович,). Сковорода ж тяжів до Ідей Платона, який в академії був об'єктом критики. Його філософствуванню властиве органічне поєднання художнього і раціонально-абстрактного світоспоглядання. Наслідком поєднання став універсальний алегоризм, в якому предмети і явища осмислюються не в усій сукупності властивостей, а лише в абстрактно-схематичному образі їх як символи.

Відповідав принципам барокової  культури й антитетичний метод філософування  Сковороди. Антитези утворюють у нього все у світі, складаючись у єдність: "... утворюють єдине: їжу-голод та несит, зима й літо — плоди. Тьма й світло — день. Смерть і життя — всяк створіння". Прагнучи створити практичну філософію, Сковорода принципово не приділяв належної уваги теоретичній довершеності, формальній систематизації своїх ідей. Тому про його метафізику, онтологію чи гносеологію можна говорити лише з певним застереженням, оскільки він не дає повної аргументованої відповіді на всі питання, які міг би поставити філософ.

Одним із основоположних принципів філософської системи  Сквороди є вчення про двонатурність  світу. Суть його полягає в тому, що все суще розглядається як таке, що складається з двох натур — видимої і невидимої, тобто матеріального й Ідеального, тілесного і духовного, мінливого і вічного.

Принцип органічно пов'язаний з його вченням про три світи. Спираючись на давню філософську  традицію (античну, натурфілософію М.Кузанського, Д.Бруно, філософські курси києво-могилянців, зокрема С.Полоцького), він поділяє все суще на три специфічні види буття— "світи": 1) великий, або макрокосм (Всесвіт); 2) малий, або мікрокосм (людина); 3) світ символів, або Біблія. Принцип двонатурності світу й ідея трьох світів Сковороди підпорядковані, основному об'єкту його філософування — духовному світу людини, проблемі її щасливого буття. Сковорода переконує, що кожен із нас спроможний досягти щастя шляхом морального самовдосконалення, актуалізуючи в собі "внутрішню людину" — Бога. Центром цього складного процесу є серце — духовна субстанція, джерело життєдіяльності людини, яке, з одного боку, філософ ототожнює з Богом, Словом Божим, а з другого— розрізняє "досконале серце", або "нове", що зазнало духовного переродження, і "старе серце", що передує народженню нового.

3 Гегель Г.-В.-Ф. "Феноменологія духу" "Ф Д" - шлях який проходить свідомість для досягнення абсолютного знання В цій пращ розгорнуто широку панораму формування Індивідуальної свідомості -від чуттєвості до понятійного рівня І подальше збагачення й змістом через подолання тих форм Історико-сощального досвіду І культурних утворень (моралі, мистецтва, релігп)крізь які Історично людство піднімалося до абсолютного знання

У творі проаналізовано 1) процес пізнання подано як циклічне повторення "опредметнення" свідомості І "розпредметнення' (подолання й предметності) як покладання об'єкта І знаття цього покладання Під 'опредметненням" він розуміє вихід свідомості назовні, набуття нею предметної форми Несумісність логіки суб'єкта І логіки життя об єкта наз "відчуженням" - це таке відношення суб єкта та об єкта. при якому суб'єкт не бачить себе в своєму творінні, відмовляється визнати його своїм 2) субстанція виступає як об'єкт Це об'єктовані, перетворені в щось самостійне форми знання, які зараз відомі як форми суспільної свідомості, взяті в Історичному розвитку 3) Ф Д побудована на принципах Історизму Час Історичність є способом Існування культури, способом й постійного самовідтворення

Білет№12

1 Феноменолого-екзистенціалістська  концепція буття

Впливовою суб'єктивістською концепцією світу є феноменолого-екзистенціалістська Феноменологи виділ такі сфери сутого, як матеріально-просторовий світ, живі Істоти, людина І соціальний світ, свідомість, формально-логічний предмет, матеріально-змістовні поняття, цінності, світ фантастичних утворень Всі вони утвор світ як горизонт, в якому дасться будь-який предмет Вихідним для конституювання всіх сфер сушого є сприймання У сприйманні даються матеріально-просторові тіла — камінь, будинок, дерево Живі Істоти, тварини, також даються у сприйманні, однак для конституювання їх буття одного зовнішнього сприймання недостатньо, треба внутрішнє сприймання Тварині ми надаємо буття саме як тварині завдяки тому, що ми самі є живими Істотами І можемо відчувати (моделювати) їх біль І радість, По-іншому конституюється буття людини І соціального світу Інша людина саме як людина дається нам не просто в зовнішньому сприйманні чи симпатії, як це має місце у випадку сприймання тварини В зовнішньому сприйманні мені не даний внутрішній світ Іншої людини Я бачу міміку, жести, позу, сприймаю тембр голосу, але мені не дані переживання Іншої людини Однак я можу їх відтворити, опираючись на свій внутрішній світ, на свої переживання Особливий шар буття утворюють наші переживання Наші переживання — це, на думку феноменологіє, єдине, що нам дано безпосередньо Сприймання, пригадування, міркування, мріяння є моїми актами свідомості, я не можу мати в них сумніву

Предмети культури утворюють  свою сферу буття Щось є предметом культури завдяки тому, що воно містить певний смисл, що воно є втіленням думок людей Статуетка з каменя відрізняється від каменя, з якого вона зроблена, тим, що люди надавали їй певний смисл Звідси випливає, що сприймання предмета культури відрізняється від сприймання предмета природи

Ще одну сферу буття становлять Ідеальні предмети Сюди можна віднести поняття , цінності, казкові образи І т Ін їх буття конституюється в різних актах свідомості Так, цінності — добро, дружба, Бог дані нам через віру, у вірі Якщо хтось не вірить в добро чи любов, то вони для нього не Існують, як скажімо, для прибічників однієї релігії цінності Іншої не є цінностями

Розглядаючи феноменолого-екзистенціалістську  концепцію онтології, слід зазначити, що вона відійшла від субстанційного розуміння буття, яке приписувало справжнє буття тільки матеріальним предметам чи Ідеальним сутностям Феноменологи вважають все, що має значення для людини, — речі природи, числа, Інші люди, — має  
буття Хоча вид буття, який надає їм людина, відмінний Звідси різні шари буття — жива І нежива природа, суспільство сфера психічного, Ідеальні предмети Світ постає як єдиний горизонт, в якому мають буття різні види сущого

2 Основні ідеї філософії Юркевича.

Юркєвич Памфіл Данилович (1826-1874) — український філософ, видатний представник української академічної філософи В епоху негативного ставлення до філософи обстоював II право на вільний розвиток, був палким поборником свободи філософського духу, виступав проти ототожнення філософи І природознавства Не сприймав однобічності як Ідеалізму, так І матеріалізму Перший критикував за те, що він сподівався дати людству знання про Існування речей з начал та Ідей чистого апріорного мислення, що не відповідає потребам живої діяльної свідомості людини Матеріалізм, особливо його механістичну форму, піддавав критиці за його спроби звести все до законів механіки, зокрема й людське життя, за заперечення реальності Ідеального, духовного, зведення психічного до фізіологічного тощо Всупереч Канту чітко розрізняє дух, свідомість Дух ширший за свідомість, він є абсолютного основою будь-якої дійсності Звідси філософія, звертаючись до пізнання навколишнього світу, прагне виявити цю основу Нею, на думку філософа, є Ідея, в якій мислення І буття збігаються, котра виступає як основа, закон І норма явища Таким чином, філософія, за Юркевичем, є пізнання Ідеї Важливе місце у системі поглядів Юркевича займає "філософія серця", спираючись на яку, він обстоює "гармонійне співвідношення між знанням й вірою", що враховує самостійне значення обох компонентів відношення й прагне до їхньої творчої взаємодії Виробив свою специфічну філософську Ідентичність на основі аналізу ПлатоновоІ науки про розум І критики Кантової науки про значення досвіду 

3 Маркс "Економічно-філософські  рукописи"

Білет№13

1 Поняття свідомості  у філософський традиції

Свідомість — відображення дійсності у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю Можлива лише як суспільне явище. Існує на основі мови Феноменологія розглядає свідомість як потік актів (сприймання, пригадування, міркування І Ін), що спрямовані на певні предмети І певним чином організовані часовим потоком свідомості

Довгі тисячоліття  людство шукало відповідь на питання в чому ж суть феномена свід, яка й природа, як вона виникла, І яке й призначення в світі Ідеалізм вважав свід активним началом матерії, став на шлях й обожнювання, та стверджував, що вона може бути зрозуміла тільки Із самої себе

Дуалізм відмічав, що в світі завжди Існували дві  самостійні субстанції - матерія І свідомість незалежні одна від одної, вони обидві вічні

З виникненням нім клас філос пов'язана нова епоха в розумінні генезісу свідомості Гегель вприступ підійшов до проблеми соц -Істор природи свід , звернув увагу на різні рівні й організації, на активність І Історизм У марксистський концепції свідомість - функція головного мозку, необхідна сторона практичної діяльності

Свідомість  виникла, функц , розвив , в процесі  взаємодії людей з реальністю, на основі чуттєво-практичної діяльності, сусшльно-історичної практики Світова філософська думка ХХст переважну увагу приділяла ролі суб'єктивних факторів у Існуванні та функцінув свідомості

В світовій сучасній філософи не є однозначним трактування свідомості Так у структуралізмі проблема свідомості розглядається через призму 3-ох об'єктивностей структури, несвідомого І мови

Багаторівневий характер свідомості зумовлює різні підходи до неї Вона вивчається І описується різними науками медициною, кібернетикою, психологією, антропологією та Ін

Свідомість  сучасної людини є продуктом всесвітньої Історії, результатом багатовікового розвитку практичної І пізнавальної діяльності багатьох поколінь людей, основними чинниками цього процесу праця спілкування вколективі, засноване на трудовій діяльності, членороздільна мова 

2 Світоглядна позиція українського  романтизму.

Першим дав  цілісний образ України, здійснив начерк специфічних рис національного характеру Гоголь Найповніше вони втілені в образі героїв літературних творів Гоголя — "Тарас Бульба". "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Миргород" Тому його творчість, за словами Є Маланюка. " була І є джерелом певної свідомості, коли вже й не "національної" то етнічної й, що найважніше "духовної"

Гоголь у  пошуках першоджерел буття, спрямовує  свої зусилля у власний внутрішній світ, власну душу, якою рухає "порив І натхнення", завдяки яким "багато чого схоплюється, чого не дійдеш ніяким вченням І працею" Гоголь доводить, що душа, а не розум є осердям людської сутності, підкреслював одну Із суттєвих рис, що лягла в основу українського національного світобачення — прагнення кожної людини до єднання з природою, до гармонії з нею, що дає внутрішній спокій, умиротвореність життям Глибоко емоційний характер має й етика Гоголя Етичне в нього — живий потяг живого серця Для нього вчинок, що йде від серця, вищим від того, що йде з обов'язку, повинності, примусу Він чи не першим проголосив, що любов до абстрактної людини, до народу взагалі — то не любов, а омана, звук, за яким відсутнє серце

Основною  світоглядною рисою Т Шевченка є антропоцентризм, людина — центральна, найвища мета Всесвіту Природу, Історію, культуру, тобто все суще, він сприймає тільки крізь призму переживань, устремлінь, бажань людської особистості Природа — живе єство, найдоскон зеркало людських переживань Екзистенційний антропоцентризм Шевченка забарвлює І його ставлення до релігії, з якої він відкидає все те, що робить з неї якусь абстрактну силу, байдужу до проблем живої конкретної людини Він проти забобонів, проти "пролиття крові І сліз" в Ім'я релігійних цілей . проти "нелюдського" ставлення церкви до деяких гріхів тощо Шевченко звеличує новий тип людини, моральним Ідеалом якої є вільний дух, що самовизначається шляхом пізнання Він застерігає від пасивності, закликає не покладатися у всьому лише на Бога, здолати Ірраціональні життєві орієнтири, пробудити в собі той Дух, який робить людину вільною І спрямованою на Поступ

У Куліша все  у світі розпадалось навпіл залежно  від ставлення до України благо І лихо, вороги І друзі, будівники й руйнівники Це й дало право Д Чижевському визначити світогляд Куліша як '^крашоцентричний" 3 огляду на Ідею України й спираючись на антитезу, своєрідне протиставлення, Куліш розглядає й людину — як осердя постійної боротьби "внутрішнього" І "зовнішнього" Куліш розглядає тему мови, виокремлюючи "мову серця" І "мову розуму" Остання, на його думку, чужа українському єству, здатна промовляти лише до розуму, лишаючи глухим І сонним серце Мова ж серця— то скарб, І тільки вона здатна виразити найпотаємніші рухи душі, бути гармонійною до "життя серця"

3 Больнов О.Ф. "Філософська  антропологія та її методичні принципи"

Порівнюючи з Іншими напрямками філософи, філософська антропологія розвинулась доволі пізно Народження й можна встановити з точністю до року, це - 1928 рік В цьому творі вперше було сформовано завдання філософського вчення про людину Того самого 1928 року з'явилась також значно більша за обсягом книга Плесснера "Щаблі органічного І людина" з підзаголовком "Вступ до філософської антропологи"', вона не дістала такого поширення, як твір Шелера, головне через й великий обсяг та ускладнений виклад