Шпаргалка по "Філософія"

Як ми осягаємо філософські  Ідеї мислителів минулого⁹ Найпростіша відповідь — через читання книг У процесі читання творів ми здійснюємо логічний аналіз Ідей мислителя, вникаємо безпосередньо в їх зміст Але цього буває недостатньо Ідеї мислителя, крім змістовно-логічної Інтерпретації, можуть мати й Інші Інтерпретації Вони є складниками певної культури, І тому, щоб зрозуміти Ідеї філософи Аристотеля, потрібно знати особливості старогрецької культури, І в контексті цих особливостей "читати" (тобто розуміти) Аристотеля Ідеї китайських чи Індійських мислителів ми, люди європейської культури, взагалі можемо зрозуміти лише на основі Інтерпретації їх через відповідний смисловий контекст культури в цілому Методом такої Інтерпретації тексту є герменевтика.

Філософські Ідеї, далі, зумовлені певним рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, вони виражають соціальні Інтереси, несуть відбиток певного соціального середовища їх адекватне розуміння передбачає соціологічну Інтерпретацію яка виходить Із соціальної детермінації Ідей

І, взагалі, філософія  є справою особи Який мислитель, така його філософія Такий підхід може бути плідним, коли він Грунтується на певній психологічній концепції особистості, зокрема на психоаналізі 

2 Міфоепічний світогляд праукраїнського етносу.

Історія вітчизняної  філософи є складною досить суперечливою, але гідною уваги, про що свідчать етапи розвитку духу українського зокрема язичне минуле-могутнє підґрунтя нашої духовної культури золотий світ гармонії у світосприйманні наших пращурів, який яскраво репрезентує "велесова книга" - літературний твір УПІ-ГХ ст, що дійшла до нашого часу "Велесова книга" - живе свідчення язичеських уявлень праукраїнців, вияв їхнього світосприйняття та світорозуміння, що втілилось у багатомірних формах фольклору Визначальними реаліями тогочасного мислення були природа, закони Всесвіту І звичаєве право (Ява, Нава І Права) Автори книги показують велич духу русичів, їх вірність поглядам та діянням батьків/Понад усе для них Інтереси рідної землі І рідного народу

Світосприймання русичів  трагедійно-оптимістичне, сповнене волелюбності, гуманізму І гідності Зрозуміло, що світоспоглядання праукраїнців ще міфічно-практичне Та в ньому вже простежуються нові для міфу тенденції, з'являються знання про світ, значимі для всіх Наше ж язичеське минуле — багата І цілісна духовна культура, в якій відчувається особливої сили гармонія, велична єдність Неба, Води І Сонця, природи, людей І богів, язичеської віри, народної мудрості й етики совісті та людської гідності

Духовний  потенціал багатої світоглядної, різноманітної обрядово-ритуальної культури наших пращурів, з й непереборною здатністю впливати на глибинні підвалини внутрішнього самобуття конкретної людини — сприятливий грунт для формування філософського світобачення, який І надав давньоукраїнській спільноті можливість прокласти свій шлях у тогочасному християнському світі 

3  Гоббс Т. "Левіафан".

Твір Т  Гоббса "Левіафан скл Із 4-х частин "Про людину", "Про державу", "Про християнську державу", "Про царство тьми"

Левіафан - штучна людина Елементи організму цієї людини відповідають елементам в суспільстві

• Верховна влада - штучна душа
• Посадові особи, Інші представники судової та виконавчої влади - штучні суглоби,
• Нагорода та покарання - нерви,
• Достаток та багатство членів суспільства - сила,
• Справедливість та закон - розум,
• Громадянський мир - здоров'я, смута - хвороба,

> Громадянська війна - смерть

Говорячи про людину, Т Гоббс наголошує на рівності людей, такими їх створила природа Із-за рівності здатностей виникає рівність нади на досягнення мети Тому виникають війни причинами яких є суперництво, недовіра, прагнення до слави Метою створення держави є турбота про самозбереження І більш сприятливе життя Для встановлення загальної влади необхідно, щоб люди призначили одну людину, чи збори людей, які б являлися їх представниками Держава - це своєрідний договір між особою (групою осіб) І великою кількістю людей Особа повинна використовувати силу І засоби для захисту усіх У творі вирізняється три форми держави монархія, демократія (народоправство), аристократія (верховна влада у руках частини людей) Тиранію І олігархію Гоббс вважає лише різними назвами монархії та аристократії

 

Білет№7

 

 

1 Західна і східна моделі філософії

Якщо європейська філософська  думка в своїй основі все ж  таки єдина (побудована на старогрецькій) то різниця між європейською та філософією та Індійською та китайською досить суттєва Перша відмінність - демаркація між філософією та міфологією, а також між філософією та релігією на Сході Європ тісно пов'язана з наукою, тоді як Схід не знав теоретичної науки 2 відмінність - домінування етичної та соціально-етичної проблематики на Сході, тоді як в Європі провідними є вчення про світ (онтологія) та пізнання (гносеологія) 3 відмінність - це суб'єкти філософствування, на Сході у філософи панують не особи а школи, тоді як на Заході вони є скоріш винятком Дослідники культури називають західну культуру, а відповідно І філософію, екстраверною - націленою на оволодіння зовнішнім світом, звідси зв'язок філософія -наука - техніка Східну культуру називають Інтраверною, спрямовану на оволодіння внутрішнім світом, звідси вчення про медитації, практики морального самовдосконалення 

2  Філософія Спінози

Виходячи з Декарта, свій варіант раціоналістичної філософи створив голландський мислитель ьенедикт Спіноза (1632-1677) Філософ досліджував переважно етичні проблеми Гносеологічним аспектом раціоналізму, він займався дотично Спіноза приймає дедуктивно-геометричний метод Декарта за спосіб побудови своєї основної праці "Етика" Вона складається з дефініцій, аксіом, теорем, доведень В цій праці викладене не лише етичне вчення, а й вчення про субстанцію І про пізнання, можна зробити висновок, що математична раціональність визнається Спінозою принципом побудови всього сущого

Філософ переймає вчення Декарта про субстанцію як абсолютну І безумовну річ, яка для свого Існування не потребує Інших речей тобто, як він висловлюється, є "причиною самої себе" Але він відкидає побудову французького мислителя, що включала абсолютну субстанцію — Бога І дві похідні субстанції — тілесну І духовну Поєднання "похідності" І "субстанції" таїть в собі, на його думку, суперечність Спіноза визнає одну субстанцію — Бога, а декартівські похідні субстанції він трактує як його атрибути Такими атрибутами він вважає протяжність І мислення Дуалізм Декарта, як бачимо, долається, але натомість виникають свої проблеми Бог, атрибутом якого є протяжність, тотожний природі,

Природа — це Бог у  речах Спіноза, отже, є пантеїстом І продовжує в цьому відношенні традицію Казанського І Бруно

Все суще, оскільки воно Існує в Богові І через Бога, на думку Спінози, просякнуто абсолютною необхідністю Свобода полягає в усвідомленні цієї необхідності Тіла І думки є для Спінози модусами (конечними утвореннями) двох атрибутів субстанції — протяжності І мислення І ті, І Інші породжуються Богом Звідси висновок, що "порядок І зв'язок Ідей той же, що І порядок І зв'язок речей" Іншими словами в природі Бога, який поєднує два атрибути — протяжність І мислення, — спід шукати причину того, що наші математичні конструкції світу відповідають реальній структурності цього світу А оскільки наша душа, за Спінозою, є частиною безконечного розуму Бога, то І для неї порядок Ідей відповідає порядку речей Так пояснює збіг математичних Істин людини І онтологічної структури світу Спіноза 

З  Вернадський В. "Про науковий світогляд"

У праці В  Вернадського зазначається, що сам науковий світогляд не є чимось завершеним, ясним, готовим, його людина досягла поступово, довгим І важким шляхом, І у різні Історичні епохи він був різним

Дуже часто  говорять, "те, що наукове, те є І правильне' Проте в дійсності це не так Незмінна наукова Істинна - тим до чого прагне наука

Науковий  світогляд є творінням та вираженням людського духу, нарівні Із ним виявом цієї ж роботи є релігійний світогляд, мистецтво, суспільна та особиста етика, соціальне життя

Науковий  світогляд не є синонімом Істини В основі наукового світогляду лежить метод наукової роботи (ставлення людини до явища, яке підлягає науковому доведенню)

Науковий  світогляд не є науково правильним уявленням про всесвіт - його у нас нема Він складається Із окремих відомих нам наукових Істин, з поглядів, виведених логічно шляхом дослідження матеріалу

 

Білет№8

 

 

1 Філософське розуміння буття

Філософське вчення про світ називається онтологією Термін "онтологія" вживається у філософі з XV ст, хоча проблема, що таке світ, що ми розуміємо під буттям, сущим, виникла водночас Із формуванням філософі Онтологія була однією Із складових метафізики, до якої традиційно, крім онтології, входили теологія (вчення про Бога) І психологія (вчення про душу) Так, зокрема, трактував метафізику І Кант Оскільки теологія І психологія пізніше відійшли від філософи, то метафізика фактично збіглася з онтологією В сучасній філософи різниця між метафізикою, або, як й Іще називають "першою філософією", І онтологією є досить умовною

Онтологічні концепції можна поділити на об'єктивістські І суб'єктивістські В об'єктивістських концепціях світ приймається як щось самодостатнє І упорядковане саме по собі Матерія, розвиваючись за своїми законами, чи Бог на свій розсуд упорядкували світ Людина є частиною світу І як частина підлягає його закономірностям, їй слід пише засвоїти цей порядок І пристосуватись до нього В суб'єктивістських концепціях світоутворюючими (світоу-порядковуючими) чинниками виступають людина (її свідомість) або культура Прихильники останніх небезпідставно твердять, що світ, яким ми його знаємо, як його подає І описує сучасна наука є продуктом Історичного розвитку культури Вони вважають, що об'єктивістські концепції Ігнорують роботу культури (чи свідомості) по упорядкуванню світу

Об єктивістські концепції  у свою чергу можна поділити на субстанцшні та не субстанщйні Субстанщйні покладають в основу світу субстанцію, щось абсолютне, тобто не залежне ні від чого, не знищуване І самодостатнє (вода, вогонь, атоми, матерія, Бог) До не субстанційних можна віднести ті, які покладають в основу світу процес, потік, пустоту (вогонь Геракліта потік дхарм у буддизмі, дао в даосизмі)

Онтологія намагалась відповісти на питання що таке світ, завдяки чому він є єдиним І водночас різноманітним, як відбувається виникнення (перехід від небугтя до буття) І зникнення (перехід від буття до небуття) речей, чи Існує першопричина сущого І як вона пов'язана з цими різноманітними речами Роздуми над цими проблемами привели ряд мислителів до субстанційної моделі світу Згідно з нею в основу світу покладається субстанція — незнищуване, самодостатнє І абсолютне буття Субстанція, на думку прихильників цієї моделі, є тим, що лежить в основі всіх речей, вона надає їм буттєвість (завдяки їй вони Існують) І забезпечує їх єдність Субстанція — незнищувана основа мінливих речей 

2 Філософія Києворуської доби

Філософські начала праукрашської доби набувають свого зростання в культурі Київської Русі, держави, в кордонах якої наприкінці IX ст об'єднались споріднені племена, сформувавши високорозвинуту спільноту — украіншв-русичів У межах києво-руської культури філософія рельєфніше виокремлюється як специфічний тип світопізнання І світорозуміння з-поміж міфологічного І релігійного світогляду, переплітаючись І співіснуючи з ними й піднесенню сприяли кілька взаємопов'язаних факторів По-перше, рівень тогочасного суспільного буття об'єктивно потребував для свого подальшого зростання нових світоглядних орієнтацій з пріоритетом розуму, авторитетом загального, що могла забезпечити лише філософія По-друге, саме атмосфера тогочасного суспільного життя з його демократичними традиціями розширювала простір для подальшого філософського виокремлення

Тогочасна філософія  мала не духовно-теоретичний, а духовно-практичний вимір, виявну діяльнісну сутність Звісно, І філософом нарікався лише той хто, здобувши Істину шляхом нагромадження книжних знань, будував своє життя у відповідності з й основними принципами, хто на рівні буття входив у світ найвищих житгєвих цінностей

Така Інтерпретація  філософи, а, отже, І філософа в Київській Русі була результатом, з одного боку, сприйнятого нею східного християнства в його києво-руському варіанті, а з другого — доволі ще сильним впливом на неї міфологічного світогляду Філософія не мала статусу самостійної форми знання, не стала сферою теоретичного освоєння світу

Синтезуючи західну  І східну філософську думку на грунті вітчизняної культури, києво-руські мислителі надавали філософському процесу оригінальних рис, самобутності, створювали в межах християнських стереотипів власне філософське бачення світу 

3  Лейбніц Г. "Монадологія"

Г Лейбніц - німецький  мислитель, останній великий раціоналіст 17 ст . філософ котрий зробив спробу синтезувати філософію Арістотеля та Декарта

Твір "Монадологія" (поч 17 ст ) відноситься до більш пізніх праць Лейбнща, яким присущий резюмований  харак На думку філософа справжньою реальністю певні духовні центри сили - неділимі активні духовні одиниці, які він називає монадами Матерія сама по собі пасивна, їй бракує активності, сили, носієм якої І є монади Монади не виникають (виникнення субстанції Із нічого було б чудом), вони І не гинуть, оскільки гинути можуть тільки складні тіла, розпадаючись на складові елементи Субстанція не може померти, тобто "монади" безсмертні І в цоьму подібні духам Але в чому ж полягає життя монад¹' Всяке життя є діяльність, тому І субстанцій не можуть бездіяти, з Іншої сторони , тільки субстанції можуть володіти діяльністю Монадам чужда пасивність, вони занадто активні, одні більш у потенції, Інші - актуально, І можна навіть сказати, що активне прагнення складає їх сутність Кожна з них є постійний та безперервний потік перемін, в якому зміна реальності та свідомості, рух та розвиток співпадають монади - це сили , І оскільки вони духовні, а в той же час суть "точки", то вони представляють собою центри накопичення сил різноякісних, але завжди Ідеальних