Використання народних традицій для виховання гуманності у підлітків

Для того, щоб зясувати як діти оцінюють взаємини у класі, в якому навчаються, як розуміють, що добре, а що погано, а також які людські цінності для них є пріоритетними, я провела анкетування, в якому взяли участь 26 учнів 7 класу школи-ліцею № 15 м Бердичева.

Анкета базувалась на даних запитаннях:

1.      В якому класі ти навчаєшся?

2.      Які в тебе склались взаємини з однокласниками?

3.      Чи хочеться тобі, щоб твої друзі тебе підбадьорували?

4.      Чи думаєш про те, чого чекають від тебе друзі?

5.      Тебе хвилює думка про те, як люди ставляться до тебе?

6.      Чи відгукуються однокласники на твої прохання про допомогу? Якщо ні, то чому?

7.      Чи є в класі діти, з якими тобі не хочеться дружити? Якщо так, чому?

8.      Які риси характеру тобі подобаються в людях? Чому?

9.      Які риси тобі не подобаються в людях?

10. Як ти можеш пояснити народне прислів’я «Як прийде туга, пізнаєш друга»?

Також дітям було запропоновано закінчити два вислови:

1. «Добре, що є люди…»

2. «Мені б не хотілось...»

              Найбільш дієвим та цікавим засобом розкриття сутності народних традицій та обрядів є проведення свят, на основі яких відбувається моральний розвиток підлітків. Саме тому було проведено свято «Вечорниці на Андрія», в якому активну участь приймали студенти І курсу Бердичівського педагогічного коледжу(15-16років).

Справляли вечорниці на Андрія (або напередодні Андрія) здебільшого у вечорничній хаті. Із принесених з собою продуктів (крім скоромних, бо піст): маку, олії, муки, меду, грибів, сухих фруктів,  риби тощо дівчата готували вареники з маком і сливами, пироги, узвар, книші, пшоняну чи гречану кашу, рибу, капусту, голубці, кисіль тощо. Багато старань докладали дівчата, щоб спекти якнайкраще калиту. Калита — пшеничний прісний корж, мав іще декілька назв, зокрема: «каланта» (Холмщина), «бакала» (Канівщина). Корж пекли великий (подекуди як сито), переважно округлий, з діркою посередині. Як тільки вечеря була готова, спечені балабушки та калита, дівчата кликали парубків: слід зазначити, що головною метою Андріївських сходин було ворожіння (про свою долю, про одруження, про судженого). Гуртові ворожіння на Андрія у вечорничній хаті починалися здебільшого з балабушок. Посеред хати ставили низенького ослона і застеляли рушником. Тоді розкладали на ньому балабушки (пампушки, палянички, буханці, калачики, хлібчики, опіканці тощо) в ряд по одній або парами. Кожна дівчина знала свою. Дівчата або парубки вводили знадвору на житньому перевеслі собаку. Чию з'їсть найскоріше, та дівчина найперша має вийти заміж (і так по порядку). Для того щоб з'ясувати, чи повінчаються закохані, у миску з водою кидали два листочки барвінку. Якщо листочки сходилися, то мало бути весілля. Після гуртових ворожінь у хаті перш ніж приступити до головного ритуального дійства — кусання калити, дівчата виходили надвір, де продовжували свої ворожіння уже без парубків. І ось наставала година, коли молодь здійснювала головний ритуал Андрієвих вечорниць — кусання  калити. Великий корж — калиту - змащували медом (робили це часто парубки), підвішували на червоному поясі чи гарній бинді, мотузці, нитці (теж червоних) за дірку, що була посеред коржа чи збоку. Подекуди калиту вішали на тичці або клали край столу (це вже пізніший варіант). А відтак обирали вартового до калити (Калитинського). За правилами цієї гри-ворожіння, треба було відкусити коржа (або й зірвати його), не допомагаючи собі руками і при цьому не засміятися. Котра дівчина або парубок засміються, перш ніж відкусити коржа, тих писар мазав по губах сажею (глиною, медом, ряжанкою...). Саме цей, цікавий повчальний обрядовий процес і відтворили  на сцені студенти І-А курсу.

2.3. Результати експериментальної роботи.

              Недоліки морального виховання починають проявлятись саме у підлітковому віці: з’являється неприхована агресивність, жорстокість. І причина їх появи, перш за все в тому, що неправильно складаються відносини з однолітками в школі, з рідними та близькими в сім’ї.

              Провівши опитування серед школярів, було з’ясовано, що загалом в учнів 7 класу школи-ліцею №15 м. Бердичева склались добрі, дружні відносини, що базуються на взаємодопомозі та довірі. Однак більшість дітей з класу дали відповідь, що з деякими дітьми у них не склались дружні стосунки. Причина: ці діти невідповідальні, байдужі, знущаються над слабшими, обзиваються, заважають працювати на уроках, некультурні. Відповідно такі діти не отримують допомоги від ровесників.
              Також за допомогою впраи «Закінчи вислів» було встановлено, що позитивними рисами учні сьомого класу вважають: 55% - доброту, щирість, відповідальність, ввічливість, дружелюбність, 35% - щедрість, бажання турбуватись про близьких, любов до природи, працелюбність, вірність; 10% - інший варіант.

              Дописуючи тезу «Мені б не хотілось...», 50% дітей зазначили, що: «погано вчитись в школі», «щоб сварились рідні», «щоб люди смітили», «помирали рідні», «була війна»; 25% -  «були голодні люди і тварини», «хворіти», «бачити жадібних і байдужих», «щоб крали і обманювали», «щоб не було горілки»; в решти дітей думки розбіглись.

              Як бачимо з дослідження, підлітки тонко підмічають добро та зло в житті, вміють його відрізнити та ставлять перед собою пріоритетні завдання: кожен хоче бути добрим,чуйним та милосердним.

              Обряд ворожіння та народних гулянь на Андрія дуже багатий та цікавий. Фотозвіт можна переглянути, звернувши увагу на Додаток А.

Висновки

              Виховання гуманізму – віковий ідеал людства, яке прагнуло утвердити в процесі формування підростаючого покоління ідеї людяності, справедливості, милосердя і доброти. Це проблема хвилювала гуманісті античності, в епоху Відродження, Нові часи, які вірили в можливість вдосконалення особистості.

              З раннього дитинства людина дістає уявлення про такі моральні норми як "добро" і "зло", "щастя", "обов'язок", "чесність" тощо. Згодом, батьки, вихователі та вчителі поширюють вже набуті знання дитини про моральні норми та вчать її розуміти ці норми, впроваджувати в життя, спілкування. На допомогу вчителям приходять українські народні традиції та обряди, на основі яких дитина краще за все розуміє сутність норм моралі та поведінки. Це - українські народні казки, легенди, прислів'я та приказки, народні пісні та свята, народні ігри тощо.

Саме традиції, звичаї та обряди  відображають головні етнопедагогічні знання. Традиції, звичаї та обряди знаходять також вияв у таких засобах народної педагогіки: рідна мова; фольклор; систематична посильна праця; національні звичаї і культурно-історичні традиції народу; народні свята; символи й атрибути; народний календар та багато інших.

Практика свідчить, що вчителі, за наявної можливості, застосовують у роботі з дітьми фольклорні жанри. Однак, на таку роботу з різних причин виділено недостатньо часу. Незважаючи на це, переважній більшості підлітків  цікаво приймати участь в різних заходах, а це вірний шлях до виховання гуманної особистості, нового покоління з новими поглядами.
 

Список використаної літератури

1. Психологія. - За ред. Трофімова Ю.Л. – К., 2000.

2. Поніманська Т. Виховання людяності. Дошкільне виховання, 2008, №2

3. Педагогіка. - За ред. Фіцули М.М. – К., 2001.

4. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1993. – 562 с.

5. Стефанюк С. Свято-урок “Святий вечір”. - “Все для вчителя”. Інформаційно-практичний бюлетень № 1. — Х., 1996.

6. Ковальчук О.В. Українське народознавство. Книга для вчителя. – К.: Освіта, 1992. – 176 с.

7. Лозова В.І., Троцько Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. – Харків, 1997. – 338 с.

8. Курбанов М.Г. Философские искания человечности и исторический процесс. Махачкала: Юпитер, 2002. 253 с. (Монография).

9. О. Будник. Особливості української етнопедагогіки. - Шкільна бібліотека, 2005. - 52 с

10.  Традиції української етнопедагогіки і їх використання в навчально-виховній роботі в школі. - К., 1993.             

11.       Українські народні прислів’я, приказки, повіря. – вид. «Ранок», 2001.

12.  Вільна енциклопедія. - http://ru.wikipedia.org/