Стратегічний план розвитку Одеського регіону

     НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

     ОДЕСЬКИЙ  РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 

     Творча  робота до дистанційного  курсу

     „Стратегічне планування”

     на  тему:

     „Стратегічний план розвитку Одеського регіону” 
 
 
 

     Виконавець:

                                                                                      Слухач 2 курсу 094групи

     заочно - дистанційної форми 

                                                                                      навчання факультету  ДУ

     Шарапова  Л.М.

                                                                                                         

                                                                                                     

       
 
 
 

     Одеса - 2011 

План  роботи 

 
 
 

 

      1. „Хто і що  ми є, що робимо  сьогодні і чому?” 

     основні пріоритети та проблемні питання, що стосуються розвитку обраного об’єкта для запровадження стратегічного планування 

     Одеська область – приморський і прикордонний регіон України, розташований на південному заході України, займає територію 33,31 тис. кв. км (5,5% території України).

     Чисельність населення Одеської області станом на 1 жовтня 2010 року становила 2 млн. 388 тис. осіб, що становить 5% всього населення України [6].

     Одеська область  має значні виробничі  потужності та промислову базу для  розвитку провідних галузей - з виробництва харчових продуктів, хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування, нафтоперероблення, виробництва готових металевих виробів, будівельних матеріалів, легкої промисловості, а також мережу науково-дослідних установ (інститути, центри, конструкторські бюро) [5].

     Основними проблемами, характерні для Одеської області, на розв’язання яких спрямована ця Програма.

           Проблеми правового забезпечення:

     - відсутність інвестиційно привабливого  законодавства, дієвих гарантій для інвестора;

     -  нерозвиненість  правових механізмів  регулювання  ринку  промислової  продукції,  включаючи  встановлення  умов  доступу на національний  ринок зарубіжних імпортерів, відсутність  ефективного захисту  від контрафактної   і  контрабандної  продукції,  забезпечення  балансу інтересів між виробниками,  оптовиками і підприємствами роздрібної торгівлі;

     -  висока   вартість кредитних  ресурсів. 

     Організаційні та економічні проблеми:

     - неефективна  структура  промислового  виробництва,  яка  не відповідає структурі виробничих потужностей;

     - відсутність міжгалузевої збалансованості  виробництва на основі закінченого  технологічного циклу;

     - незадовільний  рівень  інноваційної  діяльності на більшості  підприємств:  низький (порівняно з потенційними  можливостями)  рівень  впровадження науково-технічних розробок у виробництво та випуск інноваційної продукції;

     - недостатній рівень завантаження  виробничих  потужностей підприємств   різних  галузей, а також надмірність  існуючих виробничих потужностей  з огляду на реальні потреби внутрішнього і зовнішнього ринку;

     - високий рівень зносу основних  фондів (моральний  та фізичний) в більшості галузей  промисловості,  значне  відставання стану основних  фондів від технологічного рівня  розвинених країн;

     - нераціональне   використання окремими  промисловими підприємствами  земельних ресурсів;

     - невикористання можливостей кооперації  промислових підприємств області;

     - надмірна частка накладних витрат  у  структурі  собівартості  продукції;

     - високий рівень енерговитратності  виробничих процесів;

     - недостатньо ефективна  фінансова   діяльність  промислових підприємств:  недостатні  обсяги  інвестицій  у виробництво та інноваційну   діяльність;  значна  кількість  збиткових підприємств; незадовільний  стан взаєморозрахунків     підприємств, що характеризується значними обсягами простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості;

     - погіршення фінансового потенціалу  та матеріально-технічної бази  науково-дослідних установ;

     - відносно пасивна участь керівництва  окремих  підприємств  у виробленні стратегії розвитку.

       

     Соціальні проблеми:

     - недостатній рівень заробітної  плати по окремих галузях   та підприємствах;

     - наявність диспропорцій у структурі  витрат на виробництво за рахунок  низької частки витрат на оплату  праці;

     - наявність  по  окремих підприємствах заборгованості із виплати заробітної плати;

     - недостатній рівень кваліфікаційної  підготовки, в тому числі керівного  корпусу та управлінського апарату  підприємств,  які виявляють непристосованість  до роботи в ринкових умовах;

     - недостатня забезпеченість та відплив кваліфікованих робочих кадрів як з промислових підприємств, так і установ, які займаються науковою роботою та впровадженням високих технологій.

        Проблеми інформаційного забезпечення:

     - відсутність чіткої системи інформування підприємств області щодо номенклатури та техніко-економічних вимог до  продукції,  яка закуповується за кошти місцевого бюджету;

     - недостатнє інформаційне забезпечення  підприємств  з питань  наявності   науково-технічних  розробок  та  можливості  їх застосування.

     Зазначене приводить до однозначного висновку – вектори  подальшого розвитку регіону  потребують  істотного змінення, оскільки  можливості  екстенсивного розвитку вже фактично вичерпані.

     Виходячи  з наявних об'єктивних передумов - геополітичного розташування, природних, економічних, трудових та наукових ресурсів, а також тенденцій соціального, економічного розвитку регіону, в Одеській області визначені такі стратегічні пріоритети регіонального розвитку:

     В економічній сфері:  транспортний комплекс, агропромисловий комплекс, високотехнологічні наукоємні галузі виробництва, туризм та рекреація.

     В соціальній сфері: соціальний захист населення, гуманітарний розвиток, забезпечення життєдіяльності населення. 

       законодавча й  інституційна база  об’єкта

     Програма  розвитку Одеської області на 2011-2014 роки (далі – Програма) розроблена відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеві  державні адміністрації» [1].

     Правовою  основою розроблення Програми є  Закон України «Про державне прогнозування  та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», розпорядження Кабінету Міністрів України від  9 липня 2008 р. №947-р «Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року» [2] , Стратегія економічного та соціального розвитку Одеської області на період до 2015 року, затверджена рішенням Одеської обласної ради від 9 листопада 2007 року №347-V[3].

     Проект  Програми було підготовлено на основі ретельного аналізу ситуації в сфері промисловості на території Одеської області, чинників кризових проявів, оцінки зовнішніх та внутрішніх факторів.

     Основною  метою програми є створення умов для активізації інноваційно-інвестиційної  діяльності виробничого комплексу, особливо в районах області, оптимізації галузевої  структури, забезпечення ринку конкурентоспроможними промисловими товарами та збільшення надходжень до бюджету.

     Програма  ставить за мету збереження науково-технічного і технологічного потенціалу, створення  умов для його подальшого розвитку з орієнтацією на виробництво конкурентоспроможних товарів, визначення пріоритетів розвитку окремих галузей промисловості.

     Для реалізації цілей державної регіональної політики розробляються Стратегії  регіонального розвитку, метою яких є визначення ключових проблем регіонального розвитку, пріоритетів регіональної політики з точки зору загальнонаціональних потреб та інтересів на період до 2015 року.

     Метою Стратегії розвитку Одеської області  на період до 2015 року є формування сучасного  виробничого комплексу, здатного до розвитку та задоволення внутрішніх потреб, нарощування експорту конкурентоспроможної продукції та послуг, збільшення виробництва наукоємної промислової продукції на основі максимального використання сприятливих умов та переваг геополітичного положення регіону, глибокого аналізу та раціонального використання економічного, наукового, трудового потенціалу. Вона визначає основні пріоритети розвитку економіки та соціальної сфери на довгострокову перспективу. [2, 3] 

       „традиційна” точка  зору щодо розвитку об’єкта 

     При визначенні пріоритетів розвитку економіки  за основу було взято ті галузі, які  об’єктивно є “локомотивом” реформ та позитивних змін у виробничій, фінансовій та управлінській сферах (морегосподарський  комплекс, високотехнологічні галузі промисловості, переробка сільськогосподарської продукції), а також ті, що мають надзвичайно сприятливі передумови для розвитку, враховуючи природний та ресурсний потенціал регіону і тенденції розвитку світової економіки (агропромисловий комплекс, туризм і рекреація, прикордонне співробітництво).

     У соціальній сфері людина - у центрі уваги, визначені основні умови  забезпечення життєдіяльності та гармонійного розвитку особистості протягом життя  кожного пересічного громадянина. [4] 

     2. „Де ми знаходимось зараз?” 

       зовнішнє середовище  обраного об’єкта  для запровадження  стратегічного планування: можливості і загрози