Господарське Право

 

 

Самостійна  робота

з дисципліни

Господарське Право

Варіант 28

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента 

 

 

Теоретичне  завдання:

 

1) Правове становище холдингових компаній та асоційованих підприємств.

 

Асоційовані підприємства - це група  суб'єктів господарювання, юридичних  осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та (або) організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та (або) управлінні.

  Залежність між асоційованими підприємствами може бути таких видів:

>> простою;

>>вирішальною.

 Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та (або) установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

 Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та (або) загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

 Слід відмітити, що про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано в органах преси.

 Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю - підпорядкування.

 У разі якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.Только у нас

 Окрім цього, якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

2)Особливості застосування адміністративно-правових санкцій відносно осіб, що вчинили правопорушення у сфері здіснення ЗЕД.

 

Торкаючись питань застосування юридичних санкцій до суб’єктів  ЗЕД, за вчинені ними правопорушення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, слід відмітити, що згідно Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” у разі вчинення правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів, які їх вчинили, можуть застосовуватися такі види юридичної відповідальності, як майнова відповідальність та кримінальна відповідальність. Інші види юридичної відповідальності, згідно вказаного закону, за вчинені правопорушення в цій сфері не передбачені.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального  відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій, якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності вчинені порушення вказаного закону або, пов'язаних з ним законів України, які призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, то суб'єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Слід зазначити, що як суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, Україна як держава. несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність і прямо не передбачені в Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність[5]”, а також за дії, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності. В цих випадках Україна як держава відповідає за дії, зазначені в у ст. 34 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, всім своїм майном.

Дії державних органів  та офіційних посадових і службових  осіб цих органів, які здійснюються ними від імені держави Україна, вважаються діями України як держави в цілому, в зв’язку з цим держава несе відповідальність за дії, які зазначено у вказаній статті закону про ЗЕД.

Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України. Склади правопорушень, які є злочинними та відповідальність за їх вчинення, передбачені в особливій частині, розділ VII „Злочини у сфері господарської діяльності” Кримінального кодексу України .

У Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 та згідно положень, які передбачені у інших законах України, а бо ж згідно положень, зафіксованих зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Таким законодавчим актом, який регулює види юридичної відповідальності поряд з вказаним законом є Господарський кодекс України .

У статті 216 вказаного  Кодексу закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення вчинені у сфері господарювання, в тому числі і сфері зовнішньоекономічної діяльності, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Господарсько-правова  відповідальність, як правовий засіб  відповідальності у сфері господарювання, реалізується через застосування господарських  санкцій, якими є: відшкодування  збитків; штрафні санкції; оперативно господарські санкції.

Крім зазначених господарських  санкцій, до суб’єктів господарювання, якщо вони порушують правила здійснення господарської діяльності, можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Порядок притягнення  до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.

Господарські санкції  застосовуються у встановленому  процесуальним законом порядку  за ініціативою учасників господарських  відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У статті 252 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, які зареєстровані як підприємці, несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством за: а)зловживання монопольним становищем на ринку; б)неправомірні угоди між суб’єктами господарювання; в)дискримінацію суб’єктів господарювання; г)недобросовісну конкуренцію; д)неподання або несвоєчасне подання передбаченої законом інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням; е)ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, здійснюючи таку діяльність, можуть вчиняти правопорушення, які  передбачені Кодексом України про  адміністративні правопорушення. Зокрема  такі, що передбачені у Главі 12 „Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності” КУпАП .

В цих випадках, як суб’єкти, що вчинили адміністративне правопорушення вони можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності згідно положень і передбаченої процедури вказаного Кодексу.

Заходи адміністративної відповідальності (адміністративні  стягнення). Адміністративне стягнення  – це покарання, що застосовується у встановленому законом порядку  уповноваженим органом (посадовою особою) до винної фізичної чи юридичної особи. Адміністративне стягнення може виражатися в моральному чи матеріальному впливі на винного або в тимчасовому позбавленні його спеціального права.

Окремі статті Кодексу України  про адміністративні правопорушення прямо вказують на адміністративну відповідальність господарюючих суб’єктів за порушення певних правил господарської діяльності.

Так, стаття 164 Кодексу передбачає відповідальність за порушення порядку  заняття підприємницькою чи господарською діяльністю, вказуючи, що заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи заняття господарською діяльністю без ліцензії, якщо її одержання передбачене законом, тягне накладення штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва чи сировини.

А стаття 164-13 вказує на відповідальність за порушення законодавства, що регулює  виробництво, експорт, імпорт дисків для  лазерних систем зчитування, експорт, імпорт устаткування або сировини для  їхнього виробництва, передбачаючи, що порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт устаткування або сировини для їхнього виробництва – тягне накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до двохсот не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Ще одна стаття КУпАП , зокрема ст. 166-9 передбачає відповідальність за порушення  законодавства про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом. Порушення вимог відповідно до ідентифікації особистості, що здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, непредставлення, несвоєчасне представлення чи недостовірної інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог по збереженню документів, що стосуються ідентифікації особи, що здійснює фінансові операції і документації по проведенню ними фінансових операцій – тягне накладення штрафу на посадових осіб суб'єктів первинного фінансового моніторингу від п'ятдесятьох до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Торкаючись питань митного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно акцентувати  увагу на тому, що держава здійснює митне регулювання ЗЕД відповідно до Митного кодексу України , законів України „Про зовнішньоекономічну діяльність ”, „Про Єдиний митний тариф” , інших законів України та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

За вчинення протиправних діянь, що передбачених у Главі 57 Митного кодексу України , в якій зафіксовані види порушень митних правил,  та передбачена відповідальність за такі правопорушення, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони порушують окремі, передбачені адміністративним законодавствам, митні правила, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності згідно адміністративного провадження,  передбаченого указаним Кодексом .

Порядок притягнення  до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися  зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування  збитків, сплати недоїмки, втрати завдатку або позбавлення суб’єктивного  права за невиконання або неналежне  виконання зобов’язань, яке виникло  з договору. Наприклад, за імпортну операцію, під час якої виявилося, що продукція, яка ввозитиметься на територію іншої держави, є недоброякісною, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі, передбаченому умовами договору, повертає суму (вартість товару), якщо вона була сплачена покупцем, а також відшкодовує витрати, завданні покупцеві, у зв’язку з проведення експертизи, зберігання, поверненням забракованих товарів постачальникові тощо. Відповідальність тут є договірною, бо вона настає за порушення обов’язків, які вказані у договорі поставки.

Позадоговірною (деліктною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору.

Договірна відповідальність є негативним для порушника наслідком  вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною – склад зобов’язального правопорушення.

Україна як держава і  всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської  діяльності несуть відповідальність за порушення своїх зобов’язань, які випливають з зовнішньоекономічних договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Ще в Законі Української  РСР  „Про економічну самостійність  Української РСР” ( Відомості Верховної  Ради (ВВР) 1990, N 34, ст.499) у ст. 12 закріплено положення, що торкалися зовнішньоекономічної діяльність та міжреспубліканських відносини. Так, цим Законом передбачалось, що УРСР самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з радянськими республіками, іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.