індивідуально зорієнтоване навчання дітей дошкільного віку

Якщо основна дидактична мета й зміст навчального матеріалу були різні для обох підгруп, то протягом усього заняття підгрупи працювали паралельно над різними завданнями. Цей спосіб проведення занять використовували, коли неможливо було вивчати чи закріплювати матеріал з однієї теми одночасно з вихованцями обох підгруп, бо він був дуже простий для дітей першої підгрупи і занадто складний - для другої. Отже, при фронтальній організації роботи дітей використовували паралельно індивідуально-групову чи колективно-групову форми навчальної діяльності. Успіх діяльності значною мірою залежав від здатності кожної дитини здійснювати контроль та оцінку. Тому метою деяких занять було навчити вихованців виконувати дії за інструкцією педагога і спрямовувати увагу не тільки на результат, але й на процес. Цьому сприяли завдання різних типів: "Пройди лабіринт за схемою", "Намалюй таку ж фігуру", "Продовж ряд", вправи на кодування тощо.

Наприклад, у завданні "Розфарбуй  кожну другу фігуру" метою було формувати в дітей навички  контролю за власними діями. Спостереження  показали, що 20% вихованців, перш ніж почати розфарбовувати трикутники, спершу позначили їх крапками; 40%, хоч і почали одразу фарбувати, завдання виконали правильно. Це свідчить, що діти оволодівають навичками самоконтролю. Але були й вихованці, які допустили помилки. Їм запропонували перевірити завдання та відповісти на питання: "Як ти думаєш, де допустив помилку? Які за рахунком фігури треба було зафарбувати?"

Позитивним був взаємоконтроль, який необхідний для інтеріоризації дій контролю, переходу їх від дорослого  до дитини. Обмін картками дав змогу  дошкільникам стати на позицію дорослого. Вони швидше помічали помилки, знаходили спосіб їх виправити.

Контроль тісно пов'язаний з оцінкою, яка фіксує відповідність або невідповідність вимогам навчального завдання. На початку навчання навички оцінки формували в дітей на основі наслідування оціночних дій дорослого, а на наступних етапах роботи, крім змістовної оцінки педагога, використовувалась взаємооцінка, колективне обговорення відповідей. За такої організації навчального процесу в дошкільнят сформувалося вміння самостійно оцінювати свої навчальні дії та їх результати.

Отже, для дітей, які навчалися  за експериментальною програмою, характерна наявність позитивного стійкого інтересу до пізнавальних завдань. Дошкільники володіють операціями класифікації, серіації, обчислення, вимірювання. Більшість вихованців групи мали навички самооцінки та самоконтролю, які переносили на інші види діяльності.

Таким чином, організація  навчання дітей елементів математики на основі трьох компонентів (мотиваційного, змістового, дійового) забезпечує формування в них елементарної математичної компетентності, яка виявляється  у бажанні дошкільників виконувати пізнавальні завдання, самостійно розмірковувати, прагнути до пошукової діяльності тощо.

На іншому занятті, проведеному, практикувалася робота лише у підгрупах. Вихователь працював з дітьми однієї групи, а вихованці другої за бажанням займалися іншими видами діяльності. На такому занятті педагог мав справу з обмеженою кількістю дошкільнят і міг спостерігати за способом, темпом діяльності кожної дитини.

Отже, поєднання різних форм організації дітей та використання індивідуальних карток з варіативними завданнями або елементами новизни дозволили досягти суттєвих позитивних змін у математичному розвитку дітей експериментальної групи, зберігаючи в них при цьому інтерес до математичної діяльності на рівні стабільного.

Формування дійового компонента здійснювалось також поетапно. Але  необхідно зазначити, що на окремих  заняттях перевага надавалась одному з елементів навчальної праці (самостійності, самоконтролю, самооцінці) в залежності від мети та змісту математичних завдань. Так, формуючи в дітей навички  самостійності, ми намагались створити оптимальні умови для поступового  переходу від дій під керівництвом дорослого до самостійних, надаючи дошкільникам можливість шукати шляхів розв'язання пізнавальних і практичних завдань.

Ефективною була гра "Де живуть фігури?" Так, 40% вихованців виконали завдання за словесною інструкцією педагога, причому знайшли декілька варіантів розміщення фігур. Близько 20% дошкільнят необхідні були додаткові питання: "Де не можна класти фігури? Чи можна покласти їх зліва, справа?" Деяким дітям (20%) подали готовий зразок, але запропонували викласти фігури по-іншому. Аналіз перебігу гри показує, що дошкільнята мали змогу виявити незалежність та ініціативу у виборі рішень.

 

 

 

 

Про базову програму розвитку дошкільника "Я у Світі"

 

 

Олена КОНОНКО, д-р психол. наук, заст. дир. Ін-ту

проблем виховання АПН  України

 

      Нині Базову  програму розвитку дошкільника  "Я у Світі" доведено вже до видавничого етапу, який технологічно потребує певного часу. І це саме той період, коли кожен має не лише усвідомити невідворотність переходу на новий стиль роботи, конкретизований Програмою, а й знову перегорнути сторінки Базового компонента дошкільної освіти та Коментаря до нього й поновити свої знання. Тобто дієво налаштуватися на роботу за Програмою нового покоління, осмислити її відмінність від традиційних, уточнити те, що ще залишилося недостатньо зрозумілим.

 

      Реформування  змісту та гуманізація цілей  дошкільної освіти України є  складовою процесу оновлення  світових та європейських освітніх систем. На часі впровадження компетентнісної парадигми, яка орієнтує на цілісний підхід до формування особистості. Очікування суспільства пов'язані сьогодні передусім із формуванням життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини. Опікуватися цією проблемою слід починати з дошкільного дитинства, оскільки саме в цей віковий період закладається підґрунтя оптимістичного світобачення, формуються первинний образ світу й самого себе, базис особистісної культури.

      Базову програму "Я у Світі" розроблено на виконан­ня Закону України "Про дошкільну освіту" та Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона є державною Програмою, в якій відображено вимоги щодо оновлення змісту освіти дитини від народження до шести (семи) років життя, зокрема до його інваріантної частини. В ній уніфіковано вимоги до розвиненості, вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку незалежно від місця її проживання.

      "Я у  Світі" — Програма нового типу. Тут подано базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого простору.

 

Програмні завдання, розв'язання яких забезпечується розвивальним середовищем

Закладання основ компетентності дитини (набуття досвіду, який допомагатиме розв'язувати проблеми, здобувати  нову інформацію, ставати мобільною; формування здатності діяти адекватно, конструктивно, ефективно в різних життєвих ситуаціях, приймати свідомі рішення, задовольняти свої соціальні та індивідуальні потреби).

Формування шкільної зрілості:

розумової зрілості (її показниками  є диференційоване сприймання, довільна увага, елементарні форми аналітичного мислення; знання про природу, культуру,людей, про самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати свої думки);

соціальної зрілості (її засвідчують уміння спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважати себе та інших);

емоційної зрілості (вона виявляється  у певній емоційній стійкості дитини, у здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватись у настроях та станах людей, які поряд, і брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів).

Забезпечення балансу  фондів "можу" і "хочу" полягає  в тому, що виховання й навчання дошкільника спрямовуються на збалансованість життєво необхідних знань, умінь та навичок із його особистими потребами, інтересами, бажаннями, прагненнями.

Виховання в дитини дошкільного  віку активної за формою та моральної  за змістом життєвої позиції —  системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, до власного "Я".

Формування у дошкільника  основ креативності: інтересу до парадоксів; почуття новизни; вміння відходити  від стереотипів; творчої уяви; здатності  відкривати аналогії; можливості прогнозувати; дотепності, сміливості суджень; здатності  вдаватися до різних форм доказів; неординарності рішень; кмітливості; почуття гумору.

Стимулювання управлінців, методичної служби та педагогів до заміни кількісного підходу в організації та оцінці ефективності дошкільної освіти на якісний.

Спрямування програми

 

      Програму "Я  у Світі" названо так не випадково. Адже кожна дитина приходить у світ передусім для того, щоб пізнати його й навчитися вдосконалювати себе; усвідомити, для чого живуть на Землі люди; ознайомитися з умовами життя та його основними законами — природними, предметними, соціальними; знайти своє домірне місце в складному й суперечливому світі.

      Символічно: назва Програми вперше починається  займенником "Я", чим підкреслено виняткову роль власної активності дитини в особистісному становленні. Цією назвою засвідчено орієнтацію сучасної дошкільної освіти на системний підхід до розвитку, виховання й навчання особистості; на її різнобічну збалансованість; гармонійне поєднання "Я" і "Світу". Програма наголошує: основне призначення дорослого — допомогти малюкові жити власними силами, у злагоді з довкіллям і згоді із самим собою.

      Програма "Я  у Світі" — стратегічна за своїм характером. Вона визначає стрижневі положення, принципово важливі для розуміння напрямів оновлення змісту та гуманізації цілей дошкільної освіти; слугує дороговказом у пошуку сучасних підходів до організації ефективного життєвого простору, який відповідає вимогам сучасності, — природного, культурного, соціального, простору "Я"; окреслює мінімально необхідний для цього перелік вимог та умов.

      Програма є, радше, важливим орієнтиром для самостійних, виважених, доцільних у кожному конкретному випадку дій педагога, ніж приписувачем покрокових дій або зведенням жорстких та обов'язкових правил. Працюючи за Базовою програмою, вихователь висту­пає не лише провідником національного та загально­людського, а й носієм власного гуманістичного досвіду, особою, що здійснює вибір, приймає самостійні рішення в розв'язанні тих чи інших педагогічних завдань, створює сприятливі умови для розвитку, виховання й навчання дошкільнят. Такий підхід дає змогу поєднати ідею так званої "стандартизації" з грамотною побудовою варіативного життєвого простору дошкільника.

 

Основні завдання Програми

 

Розвинути в дошкільника:

базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);

різні форми активності (фізичну, емоційно-цінніс­ну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);

оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-прак­тичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності).

Структурні принципи Програми

 

      За одиницю  структурування матеріалів Програми  взято психологічний вік як  інтегровану характеристику специфічних  для кожного етапу стосунків  дитини з дорослими, ієрархії  видів діяльності, новоутворень  свідомості та особистості. На думку провідних фахівців, паспортний вік не є надійним критерієм визначення реального рівня, якого досягла у своєму розвиткові дитина: діти однієї й тієї самої вікової категорії можуть істотно різнитися в цьому між собою. Власне, психологіч­ний вік орієнтує педагогів не стільки на хронологічні рубежі, скільки на перехід дошкільника від зовнішньої регуляції його поведінки дорослим до саморегуляції.

      Програма  налаштовує педагога на відкриття  дитині великого світу в єдності та розмаїтті його чотирьох окремих світів— ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО "Я". Вона спрямована на формування в дошкільника цілісної картини світу — уявлення про середовище навколишнє та внутрішнє, про душевне життя (власне та інших людей). Програма актуалізує проблему формування у дитини елементарної форми світосприйняття — реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації набутих знань і управління своєю діяльністю.

      Базова програма  є першою в Україні програмою  розвитку. Вона реалізує ідею  дитиноцентризму, орієнтує педагога  на визнання пріоритету розвитку дошкільника як особистості, зокрема його соціально-моральної складової як основної. Разом з тим це не применшує ролі дорослого, не нівелює значення ефективно організованого навчально-виховного процесу. Пропонується лише змістити акценти з дорослого як організатора педагогічного процесу на дитину як об'єкт основної тур­боти, на її життєдіяльність.

      Програмою  проголошено пріоритет принципу активності, за яким дошкільник визнається активним суб'єктом життєдіяльності зі своїм індивідуальним досвідом та особливим сприйняттям світу. Такий підхід передбачає ставлення педагога до дитини як до особи, яка має право на власний вибір, прийняття самостійного рішення, на свої переваги та особистий час, на задоволення основних потреб, можливість усамітнитися, на відстоювання власної гідності. Впровадження у практику принципу активності додає дошкільникові свободи, актуалізує необхідність співвіднесення педагогом змісту й форми подання нової інформації із життєвим досвідом, суб'єктивною позицією дитини; привертає увагу дорослого до створення сприятливих умов для розвитку креативних здібностей, творчого ставлення дитини до життя.

      Матеріали  Програми ґрунтуються на принципі  природовідповідності, який має  стати одним із основних в  організації дитячої життєдіяльності.  Вони акцентують увагу педагогів на необхідності забезпечити ритмічність у зміні форм, етапів, інтенсивності буття дошкільника. Ритмічність як фундаментальний принцип існування Всесвіту передбачає врахування дорослим впливу на самопочуття та життєдіяльність дошкільника різних природних чинників (погодних змін, сонячної активності, магнітних бур, фаз Місяця тощо). Вона врівноважує буття дитини, зберігає її психічне здоров'я, створює комфортні й корисні для її повноцінного розвитку умови. Відтак Програма передбачає право педагога коригувати послідовність, тривалість та інтенсивність запланованих заходів за складних погодних умов та особливих обставин, які позначаються на стані дітей.