Аналіз системи менеджменту на прикладі власної фірми-легенди ПП « Добра хата »

Будь-яку  формальну організацію, незалежно від її конкретного призначення, можна описати з допомогою низки параметрів, найважливішими серед яких є:

1. цільове  призначення;

2. організаційно-правова  форма; 

3.  галузево-функціональний  вид діяльності.

 Відповідно  до цього вся різноманітність  організацій поділяється на певні  групи, які є однорідними за  тією чи іншою ознакою.

Класифікація організацій за різними ознаками: 

№	Класифікаційні ознаки	Види організацій
1	Мета й характер діяльності	Комерційні, Некомерційні
2	Форма власності майна	Приватні, Колективні, Державні
3	Правовий статус і форма господарювання	Одноосібні, Кооперативні, Господарські товариства
4	Галузево-функціональний вид діяльності	Промислові, Сільськогосподарські, Будівельні, Торговельні, Банківські та ін.
5	Розмір за чисельністю працівників	Малі, Середні, Великі

Найбільш важливою серед наведених ознак є класифікація організацій за правовим статусом і формою господарювання.

       Виділяють такі  типи організаційних структур:

ˉ лінійна  організаційна структура управління;

ˉлінійно-функціональна(штабна) структура управління;

ˉ дивізійна організаційна структура управління.

Основними складовими організаційного процесу є:

а) розподіл праці - розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей;

б) групування робіт та видів діяльності у певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо) - департаменталізація;

в) підпорядкування кожної такої групи керівникові, який отримує необхідні повноваження (делегування повноважень);

г) визначення кількості робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові (встановлення діапазону контролю);

д) забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності (створення механізмів координації).

За типом  організаційних структур підприємство «Добра хата» відноситься до лінійного  організаційного типу. Тобто, коли безпосередньо  тільки сам директор відповідає за постачання підприємство продукцією, за укладання договорів з іншими підприємствами та рекламними організаторами.

Бухгалтер відповідає за розподіл коштів між відділами  підприємства та за своєчасною виплатою зарплат та премій працівникам.

Адміністратор відповідає за роботу касирів та продавців.

Маркетолог  несе відповідальність за ринки збуту  продукції, аналізує попит на товар, відповідає за розповсюдження реклами.

Керівник  виробничого відділу несе відповідальність за виготовлення продукції. Він також  взаємодіє з постачальниками  сировини.

Робітники відповідають за високу якість  товару.

Постачальники за вчасне постачання продукції.

 

Ступінь складності структури - простий.

Ступінь формалізації – формалізована.

Ступінь централізації  – висока централізація управління.

Вид організаційної структури – лінійний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Директор

 

 

Бухгалтер

Адміністратор

Маркетолог 

Керівник виробничого відділу

 

 

 

Касир (2)

Постачальники

Продавці (2)

Робітники (13)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Системи  мотивації на підприємстві

     Мотива́ція (з лат. movere) — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

В управлінні мотива́ція — це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства. Мотивація необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань.

Мотивація — це те, що знаходиться в людини "всередині". Якщо людина мотивована, її задоволення від роботи обов'язково призведе до гарного результату.

Тип мотивації  – це переважно спрямованість  діяльності індивіда на задоволення  визначених потреб. Існує два типи мотивації:

1. Матеріальна  мотивація до праці;

2. Моральна.

На підприємстві «Добра хата» діють такі матеріальні  чинники мотивації до праці як:

• Нарахування заробітної плати;
• Кожній посаді встановлюється посадовий оклад, орієнтований на середній рівень відповідальності професії та кваліфікації;
• Виробничі посади отримують % від виконання робіт норми;
• Отримують 13 зарплату.

Моральна мотивація до праці:

• Надання відпустки два рази на рік, в тому числі і влітку;
• Безкоштовні обіди за рахунок підприємства;
• Дошка пошани за сумлінну працю;
• Можливість кар’єрного росту.

 

 

 

5. Система  контролю на підприємстві

Контроль — це процес досягнення організацією цілей.

Процес контролю полягає у визначенні стандартів, фактично досягнутих результатів та здійсненні корегувань, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від визначених стандартів.

Суб'єктами контролю виступають державні та відомчі  органи, громадські організації, колективні та колегіальні органи управління,.

Об'єктами контролю на підприємстві являються: місії, цілі, стратегії, процеси, функції, завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

 

Основні постулати контролю на підприємстві «Добра хата»: 
          - особисті спостереження керівників (письмові нотатки кожен тиждень);

• Щомісячні статистичні звіти працівників;
• Щоквартальні агреговані звіти;
• Усні звіти підлеглих кожного тижня та письмові кожного місяця;
• Щомісячні загальні збори керівників;
• Кожен рік загальна звітність керівників та встановлення стандартів;
• Щомісячне, щоквартальне та щорічне коригування продуктивності праці персоналу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Управління  комунікаціями на підприємстві

Комунікації (від лат. – зв’язок) є основним сполучним елементом у системі  керування підприємством. Саме тому, що керівник повинен уміти примусити працювати інших, він має довершено володіти мистецтвом комунікації. Згідно з оцінками фахівців, керівники всіх рівнів 80% свого часу витрачають на різні види комунікації. Для того, щоб ефективно виконувати свої обов'язки, менеджер має спланувати роботу об'єкта управління, організувати її, розподіливши завдання між безпосередніми виконавцями і забезпечивши їх необхідними ресурсами, зацікавити працівників у якісному виконанні дорученої роботи, проконтролювати результати, яких вони досягли і, за необхідності, внести ті чи інші корективи у їх дії. Цю роботу неможливо здійснити, якщо не скласти ясну і чітку картину щодо стану керованого об'єкта і середовища його існування, що можливо лише при наявності відповідної інформації. Отже, основою процесу управління є інформація. Вона перетворилась сьогодні у найважливіший ресурс, який дає змогу організаціям забезпечувати свій розвиток, зміцнювати свої стратегічні позиції. В умовах значного розподілу праці без своєчасного надходження інформації неможлива спільна робота. Без неї не можна сформулювати цілі, оцінити ситуацію, визначити проблеми, підготувати і прийняти рішення і проконтролювати його виконання. Лише вона дозволяє менеджерам належним чином здійснювати управлінські функції. 
Серед переліку робіт, які щодня виконує менеджер, робота з інформацією займає 50-90%. Це і опрацювання документів, і заплановані та незаплановані зустрічі, і телефонні розмови, і участь у нарадах та засіданнях тощо. Комунікація – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Комунікаціями (спілкуванням) пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації. 
Проте комунікація не обмежується простим передаванням інформації. Вона має здійснюватися таким чином, щоб надіслана інформація впливала на поведінку того, кому вона адресована, мотивувала його до певних дій. А це можливо у тому випадку, коли обидві сторони впевнені у тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Для цього інформація має бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління). 
Вимоги до інформації на різних стадіях процесу управління неоднакові. Так, при постановці цілей значення має обсяг інформації, її наукова і технічна новизна, повнота. При оцінюванні ситуації – структура інформації, що дає можливість використати системний підхід для аналізу. При розробці управлінських рішень – її своєчасність, повнота, можливість автоматизованої обробки тощо. 
Комунікації завжди стосуються двох або більше людей, тому тут є суттєвими такі поведінкові процеси, як мотивація, лідерство, групова діяльність.  
Комунікації – це не тільки обмін інформацією, її змістом, а й різні форми зв’язків між людьми, засновані на будь-яких стосунках, які спрямовані на досягнення цілей організації. Це особлива форма впливу на співробітників підприємства та суб’єктів зовнішнього середовища. І, якщо вони реалізовані на високому професійному рівні, то їх ефективність визначатиме якість управління підприємством та якість управлінських рішень. 
       Організації різноманітним чином реагують на події і фактори зовнішнього оточення. Обговорення, засідання, телефонні переговори, службові записки, звіти, що використовуються всередині організації, як правило, є реакцією на можливі проблеми, які викликані зовнішніми чинниками. У сфері відносин із громадськістю найбільша увага приділяється створенню певного образу, іміджу організації на місцевому, загальнонаціональному чи міжнародному рівні. Підприємства змушені підпорядковуватися державному регулюванню і вести відповідну звітність, підтримувати комунікації з органами влади і державного управління, банками, постачальниками й іншими підприємницькими структурами, а також – із громадськими організаціями: профспілковими комітетами й об’єднаннями, спілками споживачів й іншими. Важливою є побудова відносин між підприємством та окремими споживачами, категоріями споживачів, на яких спрямовано виготовлення та реалізація продукції підприємства.    Ступінь готовності керівництва фірми вирішувати складні проблеми в умовах ринкових відносин залежить від його досвіду, теоретичних знань і практичної діяльності, які можуть допомогти йому знайти найбільш ефективні методи управління, оволодіти вмінням раціонально організувати працю свою і підлеглих, найбільш повно мобілізувати їх творчу ініціативу, знайти оптимальні підходи до формування попиту споживачів. Тому доцільно спочатку розглянути, які існують види комунікацій, сутність їх процесів у досягненні певних цілей в управлінні підприємством, а потім на прикладах розглянути варіанти використання комунікацій різних видів та форм у практичній діяльності підприємства.

Характерним видом комунікації для підприємства «Добра хата», являється 

нисхідний вид. Він характеризується доведенням стратегічних напрямків майбутньої діяльності до відома керівництва. 

Для  ПП «  Добра господиня» характерний низхідний вид комунікацій. Перед нисхідними ставиться задача довести до відома і свідомості вищих рівнів, стратегічні напрямки майбутньої діяльності.

Головними умовами  ефективного здійснення нисхідної комунікації є:

• Чіткий розподіл обов'язків, повноважень і відповідальності структурних підрозділів;
• Дотримання службової етики взаємовідносин, використання сучасних засобів зв'язку тощо.

Для підприємства «Добра хата» характерна перехресна схема комунікації:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Директор

 

Бухгалтер

Адміністратор

Маркетолог 

Керівник виробничого відділу

 

 

Постачальники

Касир (2)

Продавці (2)

Робітники (13)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Приватне  підприємство « Добра хата»  займається виготовленням та реалізацією молочних продуктів: йогурти, сири, сиркові маси, ряжанка, кефіри та ін..

Глобальна ціль – задовольнити потреби споживача, зробити продукцію доступну для  споживачів із середнім достатком.

 Місія  підприємства – виготовлення  молочної продукції з натуральної  сировини, удосконалення рецептури  та технологій приготування та  отримання прибутку.

Стратегія підприємства  « Добра хата»:

1. Стратегія  розташування: розташування закладу має бути зручним для клієнтів та вигідним для підприємства;

2. Стратегія  зростання: завоювання нових ринків  збуду та залучення нових сегментів  споживачів;

3. Стратегія  організації: суворе дотримання  правил та дисципліни, формалізована  та сувора ієрархія управління;

4. Стратегія  продажу, маркетингу і збуту:  формування клієнтської бази, активний  зворотній зв’язок зі споживачами,  якісне обслуговування, доброзичливий  персонал та активне рекламування  продукції;

5. Стратегія  менеджменту персоналу: формалізоване  підпорядкування вищому керівництву,  орієнтація на індивідуальні  здобутки та мотивації.

Завдання  підприємства «Добра хата»:

1. Збільшити  прибуток у наступному році  до 60 000 на рік;

2. У наступному  році збільшити витрати на  рекламу до 10%, за рахунок збільшення  обсягів збуту;

3. Розширити  клієнтську базу.

Орієнтири:

1. Максимілізувати прибуток у 2013 році;

2. Збільшити  витрати на рекламу до 5 %;

3. Збільшити  обсяг збуту та продажу за  рахунок збільшення клієнтури  за рахунок збільшення клієнтури  на 10-15%;

4. Відкрити  хоча б один відділ у сусідньому  районі.

 

Характерним видом комунікації для підприємства «Добра хата», являється 

нисхідний вид. Він характеризується доведенням стратегічних напрямків майбутньої діяльності до відома керівництва. 

Для  ПП «  Добра господиня» характерний низхідний вид комунікацій. Перед нисхідними ставиться задача довести до відома і свідомості вищих рівнів, стратегічні напрямки майбутньої діяльності.

Головними умовами  ефективного здійснення нисхідної комунікації є:

• Чіткий розподіл обов'язків, повноважень і відповідальності структурних підрозділів;
• Дотримання службової етики взаємовідносин, використання сучасних засобів зв'язку тощо.

Для підприємства «Добра хата» характерна перехресна схема комунікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1.   Армстронг М. Менеджмент: методы и приемы: учебник / М. Армстронг; пер. О.О. Чистяков. – К.: Знання-Прес, 2006. – 876 с.

2. Кузьмін  О. Є. Основи менеджменту: підручник / О. Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. – 2-ге вид., випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. – 464 с.

3. Ярошевич Н.Б. Підприємництво і менеджмент: навч. посіб. / Н.Б. Ярошевич, Р.З. Берлінг, А.С. Гавриляк. – Львів: Новий Світ-2000, 2009. – 408 с.

4. Мотивация и мотивационный потенциал в системе менеджмента / Н. Шакиров // Проблемы теории и практики управления. – 2008. – №10. – С. 107 – 115.

5.   Бібліотека Воєводіна «Основи менеджменту» [Електронний ресурс]. –  http://enbv.narod.ru/text/Econom/management/management_kneu/str/01

6.  https://sites.google.com/site/komunnikacii/

7.   http://osvita.ua/vnz/reports/accountant/16920/

8.http://5ka.at.ua/load/menedzhment/organizacija_jak_funkcija_upravlinnja_lekciji/38-1-0-881

9. Робінс С. Основи менеджменту: учбовий посібник/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. - К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. - 671 с.

10. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.