Творчість Джека Лондона

1.Основні  віхи життєвого шляху Джека Лондона  
2. «Мартін Іден» як автобіографічний роман Джека Лондона  
3. У чому ж трагедія Мартіна Ідена?

 
1.Основні віхи  життєвого шляху  Джека Лондона 

Джек Лондон прожив недовгі життєві гони - лише сорок років. Алевсього, що він пережив, через що пройшов та про що написав, вистачило б на добрий десяток енегрійніх людей. Він завжди ішов невторованими шляхом,був невтомним шукачем. Як зазначає один з його товаришів: «Він був одержимийпрагненням до правди, до релігії, до економіки, до всього на світі вінпідходив з однією міркою. «Що таке правда?» В голові його народжувалисявеликі ідеї »(10, С.6). Життєвий гарт, незламність духу Джек Лондон здобувще в дитинстві. 12 січня 1876 року у Сан-Франціско народився майбутнійвеликий письменник - Джек. Ріс у бідності. Його батько У. Х. Чейні залишивдружину до народження дитини. Мати Джека, Флора Уеллман, була жінкоюневрівноважною, жила різними проектами - захоплювалася то спіритизмом, топублічними лекціями, то музикою. Син її ріс майже без материнської уваги.  
Батька Джекові замінив вітчим - Джон Лондон, який і дав хлопцеві своєпрізвище. Хлопцеві змалку довелося працюваті.Він продавав газети, працювавна консервній фабриці, перебивався на випадкових роботах. Підлітком Джекстав «устричному піратом» - він добуває забороненим чином устриці і продаєїх. Невдовзі переходить у рибальський патруль і вже ловить тих браконґєрів,до яких учора належав сам.Потім він стає матросом шхуни, яка полювала накотиків у Японії. Учитися йому не пощастило: короткочасне пребування упочатковій школі у дитячі роки - от і все навчання. І у девґятнадцятьроків він вступає до середньої Оклендської школи, - у той час він заробляєна хліб тим, що прибирає приміщення тієї ж таки школи. Він пише і йоготвори друкуються в шкільному журналі «Егіда». У 1898 році Джек Лондонскладає іспити до Каліфорнійського університету, але після першого семеструзалишає навчання. На Клондайк знайдено золото, і Джек Лондон вирушає до  
Аляски з надією розбагатіти, щоб присвятити себе творчій праці --зайнятися літературою. Джек захворів на цингу і через два роки повертаєтьсядодому не розбагатівшім щаслівцем, а знесилених волоцюг. Але він все однопродовжує писати - пише про те, що пережив і побачив. Він створює чималопівнічних оповідань, які друкуються у різних журналах, зокрема у  
«Трансконтинентальної місячніку». 1900 виходить у світ перша збірка творівписьменника. Лондона цікавить життя у всіх його проявах. Він вирушає до  
Англії у 1902 році, декілька тижнів живе у лондонських нетрях і потім пишенариси про їхніх мешканців ... Зрештою Джек Лондон стає відомимписьменником. Навесні 1907 року письменник вирушає у подорож довколосвітнюна своїй яхті «Снарк». І хоча він не зумів здійснити свій намір в повніймірі (перешкодила хвороба), але подорож тривала понад два роки і далаписьменникові чимало вражень. Перебуваючи на «Снарку», письменник створюєпрацю свого життя - роман «Мартін Іден».

З біографії  Дж.Лондона бачимо, що він пережив почуття юнацькогопалкого кохання до дівчини. Ще юнаком, навчаючись у Оклендській середнійшколі, Джек Лондон часто бував у «діскусійному клубі», на зборах міськоїінтелігенції. Саме тут він познайомився зі своїм розумним, освіченимровесником - Едвард Епплгартом, а через нього - з його сестрою Мейбл.  
Невдовзі вона цілком заволоділа його серцем.Їй також подобався Джек Лондон,і вона бажала, щоб він якнайшвидше зайняв стійке становище у суспільстві таобійняв яку-небудь посаду, хоча б листоноші. Думки ж юного Лондона булизайняті зовсім іншим: і вдень, і вночі він творив свої перші розповіді іна останні гроші розсилав їх до редакцій різноманітних літературнихжурналів. Нарешті, його оповідання вийшли друком, і він одержав свійперший гонорар - сім з половиною доларів за оповідання.

Щасливий через  опубліковані оповідання і натхненний перспективами, щовідкриваються перед ним, Джек, захлинаючись від радощів, розповів про Мейблвсе, додавши на закінчення, що він відмовився від посади листоноші, якуйому пропонували. Мейбл стримано вислухала розповідь Джека Лондона ітільки спитала його, скільки йому платять за оповідання. Почувши увідповідь точну цифру - сім з половиною доларів, вона розридалася - яклистоноша він заробляв би більше. Такою прикрістю і закінчився перший роман  
Лондона з дівчиною його мрії.

Після виходу друком його творів письменник багато мандрував. Але уйого творчості стає все менше і менше реалістичних мотивів. Домігшисьуспіху на літературному полі Лондон стає власником величезної садиби,заводити господарство. І пише він тепер задля того, щоб збільшити красу,яка йому належить, тобто вдосконалити свою садибу. Зрештою Джек втрачаєсмак до літературної діяльності. І зрештою втрачає волю, любов до життя,набуває байдужості ... 22 листопада 1916 року Джек Лондон помирає.

Його творчий  доробок просто величезний - на 1915 рік  Джека Лондона закількістю видань перевищували тільки В. Шекспір, Л. Толстой, Г.-К. Андерсен.

2. «Мартін Іден» як автобіографічний роман Джека Лондона

Звернувшись до твору «Мартін Іден», ми можемо побачити якрозпочиналося життя його героя. Отже, в місті Сан - Франціско жив простий,грубуватий хлопець, герой роману, Мартін Іден. Він зостався сиротою і собіна життя заробляв важкою працею моряка. «Хлопець рушив за своїм супутником,перевалюючісь і мимоволі розставляючі ноги, наче рівна підлога під нимпідіймалася й спадала в такт морським хвилям ». (10, С.21) Він добре пізнавпохмурі нетрі. Джек Лондон народився у тому ж самому місті.

Роман Джека  Лондона «Мартін Іден» (1908) починається з опису першоговізиту головного героя до респектабельного буржуазного будинку Морзів, девін познайомився із сестрою студента, також студенткою університету Рут.

Випадково життя  Мартіна змінилося. На паромі він заступився застудента Артура Морзе, якого хотіла побити група хлопців напідпитку. Усе бна цьому і закінчилося, але врятований студент на подяку запросив до себедодому на обід Мартіна.

Рут - це бліде і тендітне створіння з великими натхненними очима йрозкішним золотавим волоссям, і з першої ж хвилини справила незабутнєвраження на Мартіна, і не тільки своєю зовнішністю, але й гарним знаннямпоезії, умінням легко і вільно викладати свої думки, зі знанням справиговорити про мистецтво і літературу. Вона здалася йому блідо-золотоюквіткою на тоненькому стебельці. Він порівнює її з божеством, усвідомлює їїдуховну чистоту. Одразу ж пригадавши усіх жінок, яких він знав, тапорівнявши Рут з тими жінками він усвідомив її винятковість. Її гра нароялі приголомшила Мартіна. Знайомство з Рут і всім сімейством Морзівперевернуло життя Мартіна Ідена. Він зрозумів, що кохає її, і що за всежиття нічого так сильно не прагнув, як прагнув Рут.

«Жінка - правду сказати, німфа, хмарка ефірна, рада себе віддати, наче ягня офірне, справжньому  чоловіку, мурові кам'яному, щоби служити  довіку тільки йому одного ». (23, С.74)

Звернувшись до біографії Дж.Лондона бачимо, що він переживав таке жсаме почуття до дівчини, як і Мартін. На зборах міської інтелігенції вінпознайомився зі своїм ровесником - Едвард Епплгартом, а через нього - зйого сестрою Мейбл. То була тендітна вродлива дівчина, зовсім не схожа натих дівчат, яких досі зустрічав Джек. Невдовзі він до нестями закохався у  
Мейбл. Точнісінько так само, як і його герой, Мартін Іден.

Це перше кохання  Джека було майже безнадійне, бо хто ж він, матрос,без освіти і  культури, проти неї - вишуканої панянки  з буржуазної сімґї? Апроте юнак намагається досягти своєї мети. Він з величезною жадобоюнакидається на літературу, вчить економіку, філософію, природознавство.  
Намагається вдосконалити культуру своєї мови. І пише, пише ... Адже він вжестільки бачив і стільки пізнав у цьому житті. Він урізає свій сон до шести,пґяті і навіть чотирьох годин на добу. Але чотири години сну - замало. Вінспить по пґять годин на добу, а решту часу віддає праці. Він працює по 18 -  
20 годин на добу, виконуючи собою ж придуману норму - 1000 слів на день.  
Він сам вивчив себе на письменника.

Дія роману «Мартін  Іден» розкривається через любов Мартіна до Рут,їхні відносини та завзяті заняття Мартіна самоосвітою, а також черезІдена боротьбу за місце у суспільстві, за те, щоб це суспільство визналойого як письменника. Чистота Рут, як тілесна так і духовна, викликала у  
Мартінові непереможну жагу до охайності.Глібока, вразлива натура Мартінасаме в образі вихованої, красивої й одухотвореної Рут побачила те, зарадичого варто жити, чого варто домагатися, через що варто боротися і зарадичого варто вмерти .... Вона окрилить його уяву, і величезні яскраві полотнавиникали перед ним, і на них роїліся таємничі, романтичні образи, сценилюбові і героїчних подвигів в ім'я коханої жінки. І крізь ці трепетнібачення, як чудовий міраж, він бачив Рут, яка говорила йому про мистецтвоі літературу. Він поглинав книжки за книжками, творив оповідання, кожнахвилина його життя була наповнена працею, йому здавалися важкимипятігодінні перерви без активності. Він розумів, що Рут живе в іншому світіі намагався за будь-яку ціну досягти цього світу. І хоча він прагнув красиі бажав творити до болю, але боровся він заради своєї любові. І коли одногоразу він побачив на її вустах плями від вишень, то це ще більше надало йомунатхнення, він зрозумів, що Рут, як і будь-яка інша жива жінка з плоті йкрові, може його покохати ....

Мартін закохався  у Рут з першого погляду, насмілився «любити дівчину,яка на мільйони миль вища ... й живе серед зір »(10, С.97), але й вона одразуж зацікавилася його яскравою особистістю, неначе заворожена слухала йогорозповіді про морські пригоди. «І поки він розповідав, дівчина дивилася нанього зачарованим очима. Його вогонь грів її ... Їй хотілося пригорнути доцього палкого, могутнього чоловіка, який, немов вулкан, так і клекотівсилою та здоровґям. Бажання було таке сильне, що вона ледвестримувалась »(10, С.35). А він з чуттям справжнього художника обирав середподробиць найяскравіші та найбільш вражаючі, описував картини, сповненісвітла, фарб, захоплював слухачів своїм красномовством, натхненням і силою.  
«Мартін був подібний до еолової арфи: те, що він пережив і зазнав на своємувіку, було струнами, а потік музики - вітром, що торкався цих струн іпримушував їх бриніти спогадами й мріями ... Кожне відчуття набирало форми,кольору й блиску, і все, що виникало в його уяві, перетворювалося у щосьвеличне й чарівне »(10, С.37).

Мартін Іден добре розумів, що між ним, простим грубуватий матросом, і  
Рут, дівчиною із заможної буржуазної родини, лежить прірва. Точнісінько таксамо як автор роману, Дж.Лондона усвідомлював свою прірву між ним та Мейбл  
Епплгарт. Вони по-різному дивилися на життя, говорили різними мовами. Рутне завжди розуміла жаргон Мартіна, Мейбл не розуміла мови Джека.  
Своєрідність поглядів Ідена вражала юну міс Морз. А він же навіть не знавзмісту багатьох уживаних нею слів. І Мартін розвиває у собі чуття мови, завісім місяців він навчився правильно говорити, поважно мислити.

На початку  роману відносини Мартіна та Рут розвиваються, здавалося б, сприятливо (як тільки можуть розвиватися відносини між такими різними засвоїми характерами і вихованням людьми). Рут охоче зустрічається з  
Мартіном, прихильно сприймає його залицяння, із задоволенням відзначаєзміни у ньому: він став правильно говорити, охайно вдягатися, з ним несоромно з'явитися на людях.Але з часом їхні відносини змінилися. Рутзрозуміла, що вона змінилася. «Проживши до двадцяти чотирьох років спокійноі безтурботно, без ніяких любовних захоплень, вона не навчилася глибшерозумітись на своїх почуттях і, ані разу не запаливши коханням, не моглазбагнути, що запалила тепер ». (10, С.87)

Коли ще почуття  Рут до Мартіна було не зовсім усвідомлене нею, вонавирішила перекроїти цю людину за зразком людей її кола. Таким бувмолодший партнер її батька по бізнесу, Чарльз Бетлер, що у дитинствілишився сиротою і зумів ціною самозречення досягти становища, яке давалойому тридцять тисяч річного доходу. Рут сподівалася, що Мартін вивчитьстенографію і піде працювати до її тата в контору юристом.

Але Мартіна, сповненого життєвою енергією і обравши собі гідну метув цьому житті, така перспектива ніяк не надихала. Він не збіравсявідмовляти собі в усьому, щоб у старості мати прибуток, який не зможепринести йому аніякої радості. Ні, у нього зовсім інша мрія: «... Вінписатиме. Він стане одним оком з тих очей, що ними дивиться світ, чоднімвухом із тих, якими світ слухає, серцем - одним із сердець, що ними світвідчуває. Він писатиме все - поезію й прозу, романи й нариси, п'єси, як  
Шекспір ... Адже письменники-це велетні світу ...»( 10, С.76)

Але згодом? «Це, певно, кохання, подумала Рут, коли на мить у неїпрояснів розум.А коли не кохання, то це ж сором! Ні, це не інакше яккохання. Вона кохала цього чоловіка ...»( 10, С.152)

По один бік - Мартін, що жадає стати письменником і упевнений, щосаме цим він скоро серце коханої дівчіні.По інший-Рут, спочатку більше впевнена, ніж Мартін. Але з часом вона втратила свою впевненість, тому щоне зуміла зрозуміти глибини його думок і суджень. Мартін, який навчивсяглибоко розуміти життя і серйозно займався вивченням філософії ілітератури, висловлює думки, які занадто глибокі для розуміння Рут.

винятковий розум  Мартіна Ідена жадав рівних собі співрозмовників.  
Йому не спадало на думку, що щирих і глибоких мислителів потрібно шукатине у вітальні Морзів .... Мартін уперто домагався свого місця в житті, вінмандрував по життю, не знаючи спокою, поки не знайшов, нарешті, книги,мистецтво і любов. Черпаючі натхнення з усіх цих знахідок, він довгімісяці завзято працював, перебіваючісь з хліба на воду, голодував,підтримуючи себе лише обідами у Морзів. Так працював і Джек Лондон,прагнучи досягти своєї мети. «Нічим жити? Але залишається кохання! Вічнекохання! Залишається Рут ». (10, С.13)