Тема втраченого покоління у романах Дж. Барнса

Якщо у згаданих романах Дж. Барнс  досліджував можливість пізнання історії, то у романі «Англія, Англія» порушена тема відображення історії, ставлення до минулого як до факту, якому потрібно знайти місце в світоглядній концепції пост-модернізму. Порівняно з попередніми творами, у названому романі погляд Дж. Барнса на історію не зазнає кардинальних змін. Автор усе ще дотримується позиції, яку він проголосив в «Історії світу у 10 ½ розділах»: «Історія — це не те, що сталося. Історія — це лише те, що розповідають нам історики» [2, с. 293]. Тобто кожен історик пропонує свою версію подій, це ж робить кожен безпосередній учасник історичних подій, завдяки чому відбувається фікціоналізація історії.

Один з розділів роману написаний  у вигляді архівного документу. Проте автор піддає сумніву авторитет  документу як визнаного історичного  джерела, у якому об’єктивно викладені події. Документ фіксує лише те, що видається істинним його авторові, він відображає один погляд, який ніяк не можна вважати істинний. Пропонуючи свою версію подій, письменник трансформує існуючу істину у вимисел. Отож, загальноприйнята інтерпретація подій у романі є тільки однією з можливих версій. Важливим є те, що жоден із варіантів не заміняє її, не стає пріоритетним. Постає питання: яка ж з інтерпретацій є правильною? Автор навмисне відмовляється допомагати читачеві у нелегкому виборі, читач має право зупинитися на тому варіанті, який видається істинним саме йому.

Загалом Дж. Барнс підтримує тенденцію  більшості письменників свого покоління, яку британський літературознавець  Л. Хатчен визначає так: «Вони зіставляють  те, що ми вважаємо, ми знаємо про минуле (з офіційних архівних джерел та особистої пам’яті) з альтернативною репрезентацією, яка виводить на передній план постмодерністське епістемологічне дослідження природи історичного знання» [9, с. 68]. При такому зіставленні виникає феномен постісторії як альтернативи класичній історії. Головним принципом постісторії є відмова від традиційного для західної філософії логоцентризму, суть якого полягає у принципі: для того, щоб щось могло існувати, воно повинне бути в реальності. Тому письменники-постмодерністи вибудовують не історичну реальність, а її репрезентацію крізь призму сучасності, яка в добу постмодернізму відповідає філософському поняттю гіперреальності. Фікціональність та гіперреальність історії, належачи до понятійного апарату філософії доби пост-модерну, набувають також ознак міждисциплінарних концептів. Вони виникають на стику таких сфер гуманітарного знання, як історіографія, соціологія, культурологія та літературознавство.

Один із персонажів роману «Англія, Англія», по суті, підсумовує теоретичні надбання таких філософів, як Жан Бодріяр (Jean Baudrillard) та Жиль Дельоз (Gilles Deleuze), затверджуючи копію реальності як єдину можливу у постмодерному суспільстві: «Колись був лише світ, який ми переживали безпосередньо. Тепер маємо репрезентацію — з вашого дозволу розчленую це слово “ре-презентація”, повторна презентація світу. Це не замінник непоказного первісного світу, але його поліпшений і збагачений, іронічний та підсумований варіант. Ось де ми віднині живемо» [1, с. 73]. «Віднині» у цьому випадку означає від середини ХХ ст., тобто від появи феномену масової культури, від часу своєрідної канонізації масового виробництва та споживання, від часу надання переваги копії, а не оригіналу.

У романі «Англія, Англія» Дж. Барнс створив «копію» історичної реальності Великобританії. Завдяки застосуванню відповідних маркетингових технологій, а також засобів відтворення історії, те, що раніше вважали історичною реальністю, замінюється на дублікат, набуває ілюзорної подібності, тобто перетворюється на гіперреальне (відповідно до розуміння гіперреального за Ж. Бодріяром).

За твердженням Ж. Бодріяра, «та  історія, яку ми маємо в розпорядженні  сьогодні […] має не більше відношення до “історичної реальності”, ніж  сучасний живопис до класичного зображення реальності. Новий спосіб зображення є зверненням до схожості, проте він одночасно є очевидним підтвердженням зникнення об’єктів у самому їх розумінні: гіперреальним. Предмети тут, до певної міри, відзначаються гіперсхожістю (наприклад, історія в сучасному кінематографі), це робить їх не схожими ні на що, хіба на порожній образ подібності» [7, с. 83].

Роман «Англія, Англія» — це ілюстрація загальної соціокультурної ситуації останніх років ХХ ст. Персонаж роману Джек Пітмен створює комерційний проект на основі минулого Великобританії, він має намір «продавати» Історію. Для здійс-нення свого проекту Джек Пітмен наймає професійних істориків та маркетологів, щоб створити скореговану копію старої Англії, а точніше найпомітніших моментів з її історії. Проект отримує назву «Не просто відпочинок», оскільки він розрахований безпосередньо на туристів. Втілення проекту в життя відбувається за звичайною маркетинговою схемою, тобто визначається потенційний покупець, прораховується відповідна ніша на ринку, товар позиціонується за допомогою реклами, і завдяки успіху перелічених заходів проект «Не просто відпочинок» починає функціонувати на ринку туристичних послуг.

У романі «Англія, Англія» Дж. Барнс  зобразив явище, характерне для культурної ситуації останніх десятиліть ХХ ст. — консюмеризм (споживацтво). Консюмеризм як культурне, соціальне та психологічне явище є провідною темою романів Ф. Бегбедера (Frederic Beigbeder), Ч. Паланіка (Chuck Palahniuk), В. Пелєвіна, М. Уельбека (Michel Houellebecq), а також багатьох інших письменників-постмодерністів. Починаючи з 90-х років, з-під пера письменників, що належать до різних культурних традицій, виходять романи, в яких наголошено факт споживання культури, а також пріоритет реклами як культурного орієнтиру для масового споживача.

Дж. Барнс переносить потенційну можливість домінування цінностей та норм споживацького  способу мислення і життя людини у художній текст. На острові Уайт вибудовано готову до споживання Англію. У романі зображено такий тип  культури, за якого історія (у конкретному випадку будь-який елемент із соціокультурного життя людини) перетворюється на предмет споживання.

Дж. Барнс художніми засобами реалізує у романі «Англія, Англія» поняття  гіперреальності, для конкретики він  обирає феномен відображення історії в сучасно-му світі. Ідеї Дж. Барнса в багатьох моментах є дотичними до філософії Ж. Бодріяра. Дж. Барнс, зокрема, поділяє думку про те, що історія перетворилася на «втрачений референт». Втраченим референтом історію робить тотальне домінування симулякрів у культурному середовищі.

У романі «Англія, Англія» історія, з одного боку, є товаром, у який вкладені певні затрати сили, коштів, часу і який можна вигідно продати. Її, як і будь-який інший товар, можна  позиціонувати на ринку, попередньо провівши маркетингове до-слідження, визначити потенційні потреби споживача і можливий шлях їх задоволення. Проте, з іншого боку, Дж. Барнс вносить деякі корективи в начебто ідеальну схему збуту історії, оскільки вона з товару перетворюється на гіперреальність.

Роман «Англія, Англія» демонструє те, що історичне минуле більше не виступає як Історія сама по собі, воно стає проекцією  історії з позиції постмодернізму, одним із варіантів такої проекції є зображення історичної гіперреальності.

Міждисциплінарні аспекти поняття фікціональної історії в романах Дж. Барнса є наслідком загальної культурної ситуації, зокрема взаємовпливу та взаємопроникнен-ня тенденцій літератури й таких галузей гуманітарної науки, як історіографія, літера-турознавство, соціологія, культурологія. Артикуляція провідних понять гуманітарних наук у художній літературі, особливо в жанрі роману, є однією з ознак постмодерністської прози, яка, витворюючи власну своєрідність, вибудовує також і власну еклектичну теорію, що фікціональна за своєю природою усе ж спирається на наукові джерела.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Підводячи підсумки нашого дослідження, можна зробити наступні висновки.

Постмодернізм розглядається  як цілком самостійне явище, що має  оригінальний характер, власний філософський базис, своєрідну естетику. Постмодернізм творчо переосмислює досягнення різних художніх систем, в тому числі і модернізму, і разом з тим представляється абсолютно самобутнім феноменом культури.

Яскравим прикладом  цього напряму є роман англійського письменника Джуліана Барнса "Історія світу в 10 ½ главах». Книга містить найважливіші для цього художнього течії постулати - такі, як пріоритет версії над фактом, суб'єктивного над об'єктивним, сумнів у можливості існування кінцевої істини.

В рамках даного дослідження ми спробували на прикладі творчості Джуліана Барнса проаналізувати те, як в літературі XX століття трансформується саме відчуття історичного. Будучи кращими зразками сучасного англійського історіографічного метаромана, твори Барнса висловлюють певні тенденції в розвитку історичної прози кінця XX століття. 

Ставлення Барнса до історії вкрай іронічно. У романі «Історія світу в 10 1/2 главах» він закликає своїх читачів уникати спокуси віддатися на милість великої історії і не ставитися надмірно скептично до своїх здібностей проникати в сенс історичних подій.Наша головна задача, по Барнсу, полягає в тому, щоб не піддаватися тиску тих, хто прагне інтерпретувати за нас наш зовнішній досвід і намагається представити історію людства у вигляді певних тенденцій і послідовностей. Фабуляція в романі Барнса стає синонімом нав'язуваних ззовні нарраціі, що відображають сучасну дійсність у впорядкованому вигляді. Любов як спосіб подолання скептицизму і релятивізму є, в свою чергу, синонімом прагненню людини до пошуків свого власного, унікального розуміння історичного процесу. Наш приватний погляд на світ не може претендувати на стовідсоткове знання того, що було, але, по крайней мере, він дає нам привід сподіватися на те, що навколишній нас світ, історичне минуле виявляться доступні нашому розумінню хоча б частково. Але саме частково, тому що минуле як якась об'єктивна реальність здається письменнику чимось принципово незбагненним і недоступним людському пізнанню.

У романі «Англія, Англія» минуле - це те, чим людина може з легкістю маніпулювати і змінювати відповідно до своїх особистими цілями. Проект сера Джека Пітмена, атракціон під назвою «Англія», грунтується на ідеї про те, що минуле, як будь-який інший товар, має свою ціну і свого покупця. Слова консультанта Джеррі Бетсон - автора ідеї проекту - в романі є пародією на патріотичні промови представників партії консерваторів в період правління Тетчер: «Ви - ми - Англія - ​​мій клієнт - велика і древня нація. У неї велике минуле. Її велика мудрість накопичувалася століттями. Її соціально-культурні історичні реалії - а їх легіон, тьма! - Штучний, бігкий товар.Особливо при нинішньому суспільному кліматі. Шекспір, королева Вікторія, індустріальна революція, садівництво та інше в тому ж роді. Ми продамо наше 
1ля минуле іншим країнам як їх майбутнього! ». Своїм романом Барнс висміює спроби політиків використовувати історію як засіб маніпуляції свідомістю людей.

Для Барнса знання дат і подій минулого безглуздо, так як воно зовсім нічого не дає людині і жодним чином не допомагає йому розібратися в тому хаосі історії, який його оточує.

Важко сказати, наскільки продуктивним виявиться історіографічний метароман в сучасній англійській історичній прозі. Але без сумніву одним з найяскравіших представників цього напряму в літературі Великобританії є Джуліан. Барнс.

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Аверинцев С.С. О духе времени и чувстве юмора // Новый мир. 2000. № 3. С. 134 – 135
2. Андреев Л. Художественный синтез и постмодернизм. // Вопросы литературы, 2001. №1.
3. Барнс Дж. Англия, Англия; пер. с англ. С. Силаковой — Москва: ООО «Издатель-ство АСТ», 2003. — 348 с.
4. Барнс Дж. История мира в 10 ½ главах; пер. с англ. В. Бабкова — Москва: АСТ: АСТ МОСКВА: Транзиткнига, 2006. — 380 с.
5. Барнс Дж. Письма из Лондона / Пер. с англ. Л. Данилкина. М., 2008. - С. 48.
6. Барашковская Ю.А. Париж - Метроленд: возвращение домой (роман Джулиана Барнса «Метроленд»). // Филология в системе университетского образования: Материалы научной конференции. Вып.6. - М.: Изд-во УРАО, 2004. - С. 243 - 246.
7. Горбунова О. Гиперреальность в романе Дж. Барнса «Англия, Англия» // Филологические этюды. Саратов, 2009. Вып. 12, Ч. I. С. 124–129.
8. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Чарльза Е. Вінквіста, Віктора Е. Тейло-ра. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — 503 с.
9. Затонский Д.В. Постмодернизм в историческом интерьере // Вопросы литературы. 1996. №3.
10. Киреева Н.В. Постмодернизм в зарубежной литературе: Учебный комплекс для студентов-филологов. – М.: Флинта: Наука, 2004.
11. Коковина Н.З. Формирование понятия «память» в европейском гуманитарном сознании // Картина мира и способы ее репрезентации. Воронеж, 2003. С. 251.
12. Кузнецов С. 7 ½ замечаний о романе Джулиана Барнса // Иностранная литература. 1994. №8.
13. Кукарцева М. А. Начало лингвистического поворота в историописании / Monstera №4. Философские проблемы социально-гуманитарного знания. Москва, МГТУ «МАМИ», 2004
14. Постмодернизм. Энциклопедия / Грицанов А. А., Можейко М. А. — Минск: Интерпрессервис, Книжный Дом, 2001. — 1040 с.
15. Тарасова Е. Феномен Джулиана Барнса. // Иностранная литература, 2002, №7.
16. Тарасова Е. Феномен Джулиана Барнса. // Иностранная литература, 2002, №8.
17. Шилков Ю. М. История как вымысел или о «новом историзме» / Методология гуманитарного знания в перспективе XXI века. Материалы международной научной конференции. Серия «Symposium». Выпуск №12. Санкт-Петербург: Санкт-Петер-бургское философское общество, 2001. — C. 265—274.
18. Dolezel, Lubomír. Possible Worlds of Fiction and History / New Literary History, 1998, №29 (4), P. 785—809.
19. Hutcheon, Linda. The Politics of Postmodernism. — London and New York: Routledge, 2003. — 213 p.
20. White, Hayden. The Content of the Form. Narrative Discourse and Historical Representation. — Baltimore and London: John Hopkins University Press, 1990. — 243 p.
21. Skea A. England, England by J. Barnes // http://www.eclectica.org/v3n1/skea_barnes.html. – 20.02.10.
22. Bradford R. The Novel Now. Contemporary British Fiction. Blackwell publishing, 2007. P. 180–183.
23. Nünning V. «The Invention of Cultural Traditions: The Construction and Destruction of Englishness and Authenticity in Julian Barnes’ England, England» // http://www.julianbarnes.com/docs/nunning.pdf. – 13.06.2009.