Особливості творчого методу Шекспіра

Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Марта 2013 в 09:37, научная работа

Описание работы

Метою нашого дослідження є бажання дізнатись про творчий метод письменника, подивитись на його творчість власними очима та дізнатись, яким чином Шекспір зумів створити твори, які заворожують читачів по сьогодні. Для досягнення цієї мети потрібно вирішити конкретні завдання:
- Дізнатись власне про життя та творчість Шекспіра
- Дослідити основні елементи творчого методу письменника на прикладах його творів

Содержание

Вступ
1.Життєвий та творчий шлях Вільяма Шекспіра
1.1 Біографія
1.2 Творчість письменника
1.3 Шекспір і Україна
2. Особливості світогляду В.Шекспіра
3. Ідейно-художнє багатство творів Шекспіра та його творчий метод
Висновки
Список використаних джерел

Работа содержит 1 файл

Особливості творчого методу Шекспіра.docx

— 64.02 Кб (Скачать)

       Драматург  любить розгортати одночасно  кілька сюжетних ліній, які  не просто співіснують, а переплітаються, перетинаються, і «заважають»  одна одній. Це створює ефект  емоційної напруги і чекання.  Але це має і світоглядний  смисл. Нікому не дано наперед  вгадати справжню логіку подій.  У Шекспіра в кожній п’єсі,  незалежно від жанру, може бути  від 3 до 5 і навіть більше сюжетних  ліній. Особливо оригінально Шекспір  поєднує сюжетні лінії в історичних  драмах.

      Характерною  особливість Шекспірових драм  є сюжетне дублювання з метою  акцентування провідної думки  твору. Так, акцентуючи вибір Гамлета-месника, драматург виводить ще три паралельні лінії помсти: за своїх батьків мстять принц Фортінбрас, син вельможі граф Лаерт і син грецького героя Ахілла – Пірр (персонаж з монологу актора).

       В основі  всієї драматургічної проблематики  Шекспіра лежить по-ренесансному  осмислена ідея дуальності людини  і світу. Шекспір відкриває  в ренесансному дуалізмі нові  грані, нові глибини і разом  з тим трагізм. Справжньою сутністю  особистості Шекспір вважав її  природну сутність.

      Що до  комедій, то величезну роль  у створенні комічного відіграє  випадковість, яка втручається у  свідомі наміри людей. Драматург  любить вводити у свої комедії  фантастику(«Сон літньої ночі»).

 

Висновки

 

 

       Творчість Шекспіра, якого видатний російський критик В. Бєлінський назвав "яскравою зорею й урочистим світанком ери нового, справжнього мистецтва", є найвищим досягненням європейської літератури доби Відродження. Якщо могутня фігура Данте позначає собою початок Ренесансу, то титанічна фігура Шекспіра вінчає його кінець і увінчує його в історії світової культури. Спадщина його набула світового значення, вплинула на творчість численних митців світового значення і зберігає свою актуальність до нашого часу.

     Творча спадщина Шекспіра свідчить не тільки про геніальну художню майстерності цього автора, але також і про величезний, ні з чим не порівнянне багатство його мови. Підраховано, що словник Шекспіра включає близько 20 тисяч слів, тобто в три-чотири рази більше, ніж у самих освічених і літературно обдарованих його сучасників. Англієць нашого часу, який має вищу освіту, вживає не більше 4 тисяч слів, а в мові малоосвіченого провінціала єлизаветинської Англії їх було не більше тисячі або навіть п'ятисот.

     Шекспір - одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями.

Чим більш зрілим стає людство  в духовному відношенні, тим більше відкриває воно глибин у творчості  Шекспіра. Десятки, сотні життєвих положень, у яких опиняються люди, були точно  підмічені і відбиті Шекспіром  у його драмах. Ними можна міряти життя окремої людини і можна  відзначати стадії розвитку цілого народу. Все драматичне, що трапляється з  різними людьми і з суспільством у цілому, було зображено Шекспіром  з тим ступенем художнього узагальнення, що дозволяє в різні часи й здавалося  в змінившихся умовах, пізнавати себе і своє життя.

Історик, філософ, мораліст і психолог знаходять у Шекспіра підтвердження відкриваємих ними істин. А він, художник, не повчаючи, утілював ці істини як історію окремих людських доль. І робив він це так, що читач і глядач його драм прилучається до розуміння того, як рухається історія, переймається бажанням помізкувати над сутністю найважливіших життєвих явищ, краще осягає себе і оточуючих.

П'єси Шекспіра народилися на сцені народного театру його часу. Вони настільки злилися з природою цього театру, що тепер, коли техніка  сцени Відродження мало відома, по п'єсах Шекспіра можна значною мірою відновити особливості тодішньої сцени й акторського мистецтва.

         Тож у цій роботі  ми дослідили творчий метод великого англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Хоча це було важко, адже неможливо коротко передати всю суть та сенс, що закладені у його творах. Аби зрозуміти їх, потрібно перечитати всі п’єси та сонети письменника, відчути кожне слово, пронизане ідейною своєрідністю Шекспіра та зробити власні висновки з прочитаного. Я ознайомилась з конкретними творами Шекспіра, які підтверджують геніальність драматурга, і, разом з тим, показують особливий стиль та творчий метод письменника.  Зробивши висновок, можна сказати, що становлення нової спільноти вимагає знання класичної літератури, ознайомлення з письменниками різних епох та можливість навчатись чомусь в цих письменників. Тому, читаючи Шекспіра, ми збагачуємо свій внутрішній світ тими ідеями, які письменник так прагнув передати свому читачеві.

        Численні філософські та естетичні алюзії з творів великого поета у світовій літературі, англійській зокрема, примушують замислитись над причинами невмирущого інтересу до "старого" Шекспіра.

      В сучасному  світі, де ми постійно наштовхуємося  на стіну, поставлену цивілізацією  між людиною і Природою, пошук  літературою шляхів повернення  до філософсько-естетичної системи  епохи Відродження, стародавніх  систем Сходу і Греції, філософії  трансценденталізму стає зрозумілим.

      Підтверджується  пророча думка довго гнаного з філософії М. Бердяева: «після того, як ми невдало "провалилися в соціальні та космічні колективності", тепер на шляхах "космічних ієрархій" шукаємо нових життєдайних джерел відродження духу людського».

      Ось чому  в період кризи гуманізму Шекспірові  близьким став Платон, і неоплатонізм  Шекспіра стає бароковим, тобто  не античним (прозорим, гармонійним), а таким, що прагне гармонії, пізнавши трагедію розкутого  людського духу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

 

  1. Аникст А.Уильям Шекспир: Избранное. – М.: «Просвещение», 1984. – 240с.
  2. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 248с.
  3. Дубинянская Я. Уильям Шекспир: Весь мир – театр// Журнал личности. - №4. – С.24-43
  4. Шаповалова М.С. Історія зарубіжної літератури. – Львів: Вища школа, 1982. – 440с.
  5. Шекспир У. Трагедии. – М.: Эксмо, 2010. – 960с.

 

 

Інтернет-ресурси

 

  1. http://www.ukrlib.com.ua/referats-zl/printout.php?id=250
  2. http://www.ukrlib.com.ua/referats-zl/printout.php?id=255
  3. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BC_%D0%A8%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%80
  4. http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/HISTORY/SHAKE.HTM
  5. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%C2%AB%D0%93%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%81%C2%BB

 

  


Информация о работе Особливості творчого методу Шекспіра