Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії в поетичних творах Тараса Шевченка

7) Зміна граматичної будови біблеїзму: скрегіт зубів (Мт. 8:12, 22:13) — зубами скрегоче («Постривай же, ось я тобі!../ Мене зневажаєш?/ Ні, голубко!»/ І од злості/ Зубами скрегоче («Утоплена»)); ловці душ (Мт. 4:19; Мк. 1:17; Лк. 5:10) — вловлять душу (Вловлять душу праведничу,/ Кров добру осудять./ Мені Господь пристанище,/ Заступником буде («Давидові псалми. 93»)).

Окрім виділених А. Мелерович та В. Мокієнком груп трансформованих фразеологізмів, у поетичних творах Тараса Шевченка трапляються біблеїзми, що зазнали інших трансформацій:

1) Побудова вислову за аналогією до біблеїзму: ні елліна (грека), ні юдея (Гал. 3:28) — ні жида, ні ляха (Прокинеться доля; козак заспіва:/ «Ні жида, ні ляха», а в степу Украйни —/ О Боже мій милий — блисне булава!» («Гайдамаки»)); око за око, зуб за зуб (Лев. 24:19 — 20; Мт. 5:38) — і кров за кров, і муки за муки (В сльозах росли та й виросли;/ Замучені руки/ Розв’язались — і кров за кров,/ І муки за муки («Гайдамаки»)).

2) Заміна компонентів біблійної цитати, інверсія складників задля зниження значення біблеїзму: Споживайте, це — тіло моє (Мт. 26:20 – 29; Мк. 14:17 – 25; Лк. 22:14 – 38; Ін. 13 – 17) — їжте моє тіло («Єй же богу, ні шеляга!/ Їжте моє тіло!/ Ні шеляга! Ґвалт! Рятуйте!» («Гайдамаки»)).

Як бачимо, Тарас Шевченко у своїх поетичних творах уживає трансформовані біблійні фразеологізми. Кожен випадок такого вживання має якусь конкретну мету: логічне наголошування того чи іншого складника біблеїзму, надання вислову емоційної наснаженості, сатиричного забарвлення, зниження стилю висловлювання тощо.

3. 2. Трансформація цитат з Біблії в поезіях Тараса Шевченка

Трансформація цитат з Біблії в поетичних творах не ставала предметом досліджень мовознавців, хоча це цікавий факт у мовознавстві. Услід за В. Виноградовим, цитати часто відносять до фразеологічних єдностей, проте, слід зазначити, що біблійні цитати у творах Тараса Шевченка є окремим типом висловів. Т. Шевченко вживає цитати з Біблії й видозмінює їх залежно від контексту. Переспівуючи багато біблійних книг, поет уносить зміни й у склад цитат. Цитати з Біблії — вислови вжиті в прямому значенні, а тому трансформації цих висловів або передають іншими словами біблійний сюжет, або підсилюють якусь біблійну фразу, або розширюють зміст цитати зі Святого Письма. Біблійна цитата – вислів, що його перекладає й інтерпретує автор, вона, логічно, зазнає трансформації й змін у лексичній та граматичній структурі. У поетичних творах Тараса Шевченка чимало видозмін біблійних цитат. До таких трансформацій належать:

1) Зміна в морфемній будові складників цитати: безумний говорить у серці своїм (Пс. 13:1, 52:2) — пребезумний в серці скаже (Пребезумний в серці скаже,/ Що Бога немає,/ В беззаконії мерзіє,/ Не творить благая («Давидові псалми. 52»)).

2) Еліпсис: осанна во вишніх (Мт. 21:9; Мк. 11:10; Лк. 19:38; Ін. 12:13) — осанна (— О люди! Люди! —/ Чабан якийсь біжить, кричить./ — Пророчество Ієремія,/ Ісайя збулось! збулось!/ У нас, у пастирей, Месія/ Родився вчора!/ — Загуло/ У Віфліємі на майдані:/ — Месія! Іісус! Осанна! —/ І люд розходивсь («Марія»)).

3) Заміна компонента у вислові на синонімічний: Блаженний той, кого Бог карає на землі (Пс. 93:12) — Благо тому, кого Господь карає меж нами (Благо тому, кого Господь/ Карає меж нами,/ Не допуска, поки злому ізриється яма («Давидові псалми. 93»)); не поклонятися чужим богам (Вих. 20:3; Пс. 43:21, 80:10) — не молимось чужим богам (Окрадені, замучені,/ В путах умираєм,/ Не молимось чужим богам,/ А Тебе благаєм... («Давидові псалми. 43»)).

4) Розширення компонентного складу (експлікація): вавилонська дочко (дщере) (Пс. 136:8) — Вавилоня дщере окаянна (Вавилоня/ Дщере окаянна!/ Блаженний той, хто заплатить/ За твої кайдани! («Давидові псалми. 136»)).

5) Скорочення компонентного складу (імплікація): молитися Богу (Бут. 49:25; Пс. 38:13) — молитися (І в Віфліємськую каплицю/ Пішов молитись добрий Гус («Єретик»)); зробив нас притчею во язицех (Втор. 28:37; Пс. 30:12; Пс. 43:15) — покинув нас, яко в притчу (Покинув нас на сміх людям./ В наругу сусідям/ Покинув нас, яко в притчу/ Нерозумним людям («Давидові псалми. 43»)).

6) Розширення й заміна компонентів цитати задля посилення значення вислову й проектування його на сучасну поетові дійсність: вавилонський полон (Дан.) — в Вавилоні посадили в тюрму глибоку (Окули люди і цього./ Заперли в щелепи удила/ І в Вавилоні посадили/ В тюрму глибоку («Подражаніє Ієзекіїлю»)); єгипетський полон (неволя) (Вих. 1:14, 3:17, 6:6) — в Єгипет люде одвели — на каторгу (Отож львеня те дике! Люте!/ Підстерегли його, взяли./ Та, закувавши добре в пута,/ В Єгипет люде одвели —/ На каторгу («Подражаніє Ієзекіїлю»)).

7) Заміна одного зі складників метафоричним словосполученням: віфлеємська зоря (Мт. 2:2) — мітла з востоку над самим Віфлеємом; мітла огненная (Мітла з востоку/ Над самим Віфліємом, боком,/ Мітла огненная зійшла./ І степ і гори осіяла./ Марія з шляху не вставала,/ Марія сина привела./ <...>/ А мітла,/ Мітла огненная світила,/ Неначе сонце, і дивилась/ На ту ослицю, що несла/ В Єгипет кроткую Марію/ І нарожденного Месію («Марія»)).

8) Усічення вислову задля надання напруженості, вираження знесилення героя: Прости їм, бо не знають, що чинять (Лк. 23:34) — Прости ти їм, бо не знають!.. («Молітеся! молітеся!/ Господи, помилуй,/ Прости Ти їм, бо не знають!..» («Єретик»)).

9) Як відомо, характерною ознакою біблійних текстів є тавтологія й плеоназм. Тарас Шевченко у своїх поетичних творах здебільшого уникає цієї особливості, трансформуючи при цьому біблійні цитати. Пор.: радітиме Яків, утішатися буде Ізраїль (Пс. 52:7) — возрадується Ізраїль і святий Іаков (Восхвалимо Тебе, Боже,/ Хваленієм всяким;/ Возрадується Ізраїль/ І святий Іаков («Давидові псалми. 52»)); і сонечко сходить, і сонце заходить (Еккл. 1:5) — уже і сонечко зійшло, уже й зайшло (Уже і сонечко зійшло,/ Уже й зайшло, смеркати стало,/ Не йде, сердешная, в село,/ Сидить під тином... («[Марина]»)).

10) Перехід стверджувальної форми в заперечну: плач, вопль і скрежет зубовний (Мт. 8:12; 22:13) — не плач, не вопль, не скрежет зуба (Подай же нам, все щедрий Боже!/ Отак цвіти, отак рости,/ Так одружитися і йти,/ Не сварячись в тяжкій дорозі,/ На той світ тихий перейти./ Не плач, не вопль, не скрежет зуба —/ Любов безвічную, сугубу/ На той світ тихий принести («Росли укупочці, зросли»)).

11) Переспів цитати близько до змісту. Пор.: Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, — розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Ливану, пишнота Кармелу й Сарону, — вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! (Книга пророка Ісаії) — Радуйся, ниво неполитая!/ Радуйся, земле, не повитая/ Квітчастим злаком! Розпустись,/ Рожевим крином процвіти!/ І процвітеш, позеленієш,/ Мов Іорданові святиє/ Луги зелені, береги! І честь Кармілова і слава/ Ліванова, а не лукава,/ Тебе укриє дорогим,/ Золототканим, хитрошитим,/ Добром та волею підбитим,/ Святим омофором своїм («Ісайя. Глава 35»).

12) Переказ біблійних сюжетів. Слід сказати, що Т. Шевченко у своїх поетичних творах іноді наводить не прямі цитати з Біблії, а переказує певний сюжет, який ліг в основу відомої цитати чи біблеїзму. Наприклад, у поемі «Марія» поет наводить три уривки: перший — розповідь про втечу Марії з Немовлям та Йосипа в Єгипет від переслідувань Ірода (ця розповідь лягла в основу біблеїзму втеча в Єгипет) (І небогу/ З її дитяточком малим/ І посадили й провели/ Вночі тайними манівцями/ На шлях мемфіський. А мітла,/ Мітла огненная світила,/ Неначе сонце, і дивилась/ На ту ослицю, що несла/ В Єгипет кроткую Марію/ І нарожденного Месію («Марія»)); другий — про побиття немовлят Іродовим воїнством, яка лягла в основу біблеїзму побиття немовлят (ізбієніє младенцев) (Ще діточки сповиті спали,/ Ще купіль гріли матері,/ Намарне гріли: не купали/ Маленьких діточок своїх!/ Ножі солдати сполоскали/ В дитячій праведній крові!/ Такеє-то на світі сталось («Марія»)); третій — про те, як діти приходили до Ісуса (цитата не забороняйте дітям приходити до Мене (до Бога)) (Аж ось і дітвора біжить/ Із города. Його любили/ Святиє діточки. Слідком/ За ним по улиця[х] ходили,/ А іноді й на Єлеон/ До нього бігали малії./ Отож прибігли. — О святії!/ Пренепорочниє! — сказав,/ Як узрів діток. Привітав/ І цілував, благословляя,/ Погрався з ними, мов маленький,/ Надів бурнус. І веселенький/ З своїми дітками пішов/ В Єрусалим на слово нове,/ Поніс лукавим правди слово! («Марія»).

Отже, Тарас Шевченко у своїх поетичних творах часто цитує Святе Письмо, при тому надає цим цитатам певних видозмін. Такі трансформації зумовлені текстотворенням та метою, яку ставить автор у створенні художнього образу та мовної картини своїх творів. Усі перетворення біблійних цитат у поетичних творах Тараса Шевченка підпорядковані стилю, який обирає автор та ідеї того чи іншого вірша.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки.

Традиція використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в літературних творах бере свій початок із зародження української літератури. Біблійні фразеологія й цитування надавали мовленню переважно урочистого характеру. Творчість Т. Шевченка увібрала в себе цю традицію й примножила її набутки. Тараса Шевченка є тим поетом, який у своїх віршах часто використовує не лише елементи релігійного стилю, а й послуговується релігійними жанрами, переносить їх у художню літературу, розвиває й розширює такі релігійні жанри, як молитва, псалом, «подражаніє», послання, містерія. Т. Шевченко адаптує релігійні зразки жанрів до українського літературного середовища й представляє ці жанри в розвиненому стані. Творчість Тараса Шевченка мала великий вплив на розвиток української мови, зокрема на вдосконалення й вироблення таких стилів, як художній і релігійний. Послуговування в поетичних творах Т. Шевченка елементами релігійного стилю такими, як використання церковнослов’янської та запозиченої релігійної лексики, синонімія звертань до Бога, Божої Матері, святих, послуговування біблійною та літургійною фразеологією та цитатами з Біблії, використання синтаксису, запозиченого з біблійних та літургійних текстів, засвідчували глибокі знання автором Святого Письма та церковної літератури, його розуміння важливості використання засобів релігійного стилю в художній творчості, піднесення української мови, зокрема стилістики, на високий рівень; сприяли розвитку як художньої, так і релігійної літератури та вдосконаленню художнього й релігійного стилів української мови. Одним із елементів релігійного стилю є біблійна фразеологія та цитати з Біблії. Саме цей елемент Т. Шевченко широко використовував у своїх поетичних творах. У поезіях Т. Шевченко можна нарахувати 1610 уживань біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії, 286 цих лінгвоодиниць. Важливо сказати ще й те, що Т. Шевченко послуговується висловами з Біблії не лише в поезіях, які належать до церковно-релігійних жанрів, але й у віршах, які не можна віднести до цих жанрів. Т. Шевченко використовує у своїх поезіях біблійні фразеологізми, які належать до різних семантичних груп. Це фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вислови. Така різноманітність вживань різноструктурної біблійної фразеології свідчить про те, що поет особливо ретельно добирав у свої твори різноманітні за формою й змістом вислови, надаючи при цьому поетичним творам високого й урочистого звучання.

Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії, використані Тарасом Шевченком у віршах, походять з різних книг Святого Письма, але особливо часто поет цитує Псалтир та Євангеліє, оскільки ці книги були й залишаються найбільш популярними серед народу. Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії в поетичних творах Т. Г. Шевченка служать для надання мовленню урочистого, релігійного чи, часом, сатиричного звучання, тобто виступає стилістичним елементом у творенні художнього образу. Ці лінгвоодиниці різноманітні за своїм складом як за значенням, так і за походженням та семантичною приналежністю.

У поетичних творах Тараса Шевченка біблійні фразеологізми та цитати з Біблії зазнають різних видів трансформації, що свідчить про переосмислення й художнє опрацювання автором біблійних текстів та творчого введення висловів зі Святого Письма у свою поезію. Використання в поетичних творах Т. Шевченка такої великої кількості біблеїзмів та цитат з Біблії засвідчує глибокі знання поетом церковно-релігійної сфери, його вміння доречно ввести в текст вислів зі Святого Письма для надання поезії необхідного звучання та стилістичного забарвлення, для створення художнього образу. Використання біблійних фразеологізмів і цитат з Біблії надало поетичним творам Тараса Шевченка особливого мовного оформлення, вплинуло на вироблення індивідуально-авторського стилю поета. Тарас Шевченко, увібравши у свою творчість традицію використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в давній українській літературі, поклав початок широкого послуговування цими лінгвоодиницями у творах нової української літератури. Ця традиція була продовжена українськими письменниками як у ХІХ, так і в ХХ ст. Не перервана вона й у літературі початку ХХІ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                   Бабич Н. Д. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2009. — 216 с.

2.                   Баран Г. В. Мова Шевченкової молитви//Педагогічні обрії. – Чернігів, 2005. – № 1. — С. 39 — 54.

3.                   Баран Г. В. Мова віршованої молитви Тараса Шевченка// Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції «Слово Т. Г. Шевченка в полікультурному середовищі». Сімферополь, 27 – 28 квітня 2006 року — С. 89 — 94.

4.                   Баран Г. В. «Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь...»: Мовостиль віршованої молитви Павла Тичини// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. – № 4 – 5. — С. 161 — 168.

5.                   Бойко Н. І. Лексичні елементи конфесійного стилю як засіб експресивності поезії Тараса Шевченка// Вісник Київського інституту «Слов’янський університет». – Київ, 2000. – Вип. 9: Філологія. – С. 55 – 60.