Принципи формування екологічної безпеки

ЗМІСТ 

1. Історія становлення поняття “екологічна безпека”…………………………..3

2. Види та принципи екологічної безпеки……………………………………….9

3. Природа та принципи формування права екологічної безпеки……………11

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….17 

       1. Історія становлення поняття «екологічна безпека»

      Перш, ніж розглянути поняття права  екологічної безпеки, розглянемо історію  становлення поняття екологічна безпека. Ніяке явище не підлягає серйозному аналізу, якщо попередньо не розглянути його історію. Подивимося з цієї позиції на історію боротьби людини за свою безпеку.

      Проблема  безпеки - одна з глобальних проблем  людства, безпосередньо пов'язаної з його виживанням. Їй властивий  системний характер, а отже, вона потребує розгляду під кутом зору різних наук (економіки, політики, юриспруденції, воєнної науки) [10].

      Термін "національна безпека" досить новий у сфері міжнародних  відносин і почав широко використовуватися  тільки після закінчення другої світової війни. Війна розділила головних переможців на воєнні та ідеологічні  табори, кожного з великим і постійно зростаючим арсеналом зброї, що може спричинити широкомасштабні руйнування та навіть призвести до взаємознищення. Безпека в цих умовах мала значення воєнної безпеки, понад те, захист територіальної цілісності та політичної стабільності вбачався як фундаментальний і незмінний чинник у системі міжнародних відносин. Зовнішня і воєнна політика держав - членів НАТО і союзників по Варшавському договору по відношенню один до одного та до третьої сторони відображала біполярну атмосферу на міжнародній арені, на якій два альянси проводили ідеологічні, політичні й економічні баталії. Результатом було посилення мілітаризації зовнішньої політики, де обидві сторони посилювали свою військову присутність у всьому світі.

      Таким чином, за весь післявоєнний період проблема національної безпеки зводилася до [9]:

• захисту своїх територій від зовнішніх посягань;
• оборони від впливу ідеологічних противників;
• розширення союзів і структур іноземної допомоги, яка грунтувалася на балансі Схід - Захід;
• використання зброї, військових з'єднань, глобальної воєнної присутності та таємних операцій як інструменту зовнішньої політики;
• дипломатичних зусиль по обмеженню гонки озброєнь.

      Енергетична криза 1973 року стала причиною перегляду  поняття "національна безпека" і додала до нього економічний чинник. Хоча дії країн ОПЕК не завдали значного збитку США і їх союзникам, але економічний стан цих країн виявився під загрозою. Це висунуло на передній край національної безпеки уразливість, причиною якої могла стати залежність від природних ресурсів. Таким чином, виникло більш широке тлумачення терміну національної безпеки, характерним для якого був пріоритет зовнішньої загрози.

      Розглядаючи економічні оцінки енергетичних ресурсів корисних копалин, що становлять основу економічної безпеки, можна визначити економічну безпеку як відсутність загрози державі розвиватися в руслі своїх основних цінностей незважаючи на припинення поставок необхідної сировини або спроби економічного диктату. Таким чином, безпека держави залежить і від економічної уразливості через припинення постачання необхідними ресурсами. Це більш широке тлумачення національної безпеки включає в себе не тільки політичну та воєнну недоторканість держави, але також і економічну.

      Розвиток  науки і техніки, зумовлений потребами економіки, підвищуючи соціально-економічну безпеку суспільства, водночас призвів до появи небезпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища. У створеній техносфері виникла велика потенційна небезпека - техногенні чинники, спільна дія яких еквівалентна дії на людину та середовище її існування природних екологічних чинників. Це відповідно потребує створення державної системи екологічної безпеки, що гарантує захист людини та природи від антропогенних чинників. 

      Аналізуючи  етапи становлення екологічної безпеки, як важливої складової національної безпеки, відомий російський вчений В. Д. Писарєв справедливо зауважує, що першими усвідомили необхідність внесення суттєвих коректив в концепцію національної безпеки, її орієнтири, стратегію та засоби забезпечення були США. Проте, формування нового підходу наштовхнулося на питання теоретичного та практичного характеру [9]:

• про доцільність розширення традиційного трактування поняття національної безпеки;
• включення в дестабілізуючі чинники невійськових (екологічних) загроз;
• який відносний внесок екологічної складової.

      Зрушення  в бік розширеного тлумачення концепції відбулося в 1974 р. після  опублікування генералом М. Тейлором публікації “Законні вимоги національної безпеки”, де автор вперше зробив наголос  на те, що основні загрози національній безпеці США розвиваються в невійськовій сфері.

      Через три роки президент інституту  “Уорлдуотч” Л. Браун в статті “Переглянути визначення національної безпеки” виділив серед найважливіших  загроз невійськового характеру, разом з енергетичною кризою, інфляцією та міграцією населення, екологічні загрози (ерозія грунтів, скорочення лісових масивів та зміну клімату).

      В 80-і роки американські політологи активно  вивчали зв`язок між деградацією  довкілля, вичерпанням природних  ресурсів і проблемою водозабезпечення, з одного боку, і політичною нестабільністю та міжнародними конфліктами в державах, що розвиваються, - з другого. В 1984 р. в доповіді ЦРУ “Населення, ресурси та політика в третьому світі” були спрогнозовані міжнародні конфлікти в державах, що розвиваються, пов`язані з вичерпанням природних ресурсів, проблемою водозабезпечення та міграцією населення.

      В 90-і роки американські експерти, які  оцінюють загрози національній безпеці, пов`язані з екологічною кризою, приділяли значну увагу конфронтації між індустріальними державами та державами, що розвиваються. Вони враховують той факт, що вичерпання глобального екологічного потенціалу слаборозвинуті держави, в першу чергу, пов`язують не стільки зі зростанням населення, скільки з надмірним споживанням природних ресурсів і виробничими відходами індустріальними державами, що диспропорція в цій сфері поглиблює розрив в рівнях економічного та соціального розвитку.

      Отже, публікації низки наукових статей, а також результати численних  дискусій призвели до того, що екологічна безпека була включена в концепцію національної безпеки США. При цьому основними аргументами були [20]:

• глобальна екологічна криза, пов`язана зі зростанням навантажень на життєзабезпечуючі системи і відтворювальні природні ресурси планети, з деградацією довкілля та підривом стійкості біосфери, є такою ж серйозною загрозою, як і традиційні загрози воєнного характеру;
• екологічна криза загрожує не тільки гідному існуванню людини, але і самому життю;
• для держави екологічна криза пов`язана із скороченням свободи політичного вибору, яка обумовлена транскордонним характером екологічних проблем;
• загострення екологічної ситуації в різних регіонах світу стає причиною соціальної та політичної нестабільності, міждержавних протиріч та насильницьких конфліктів.

      Ці  аргументи і склали основу на користь  підвищення статуса екологічної  безпеки до рівня вищих національних пріоритетів.

      Надмірна  концентрація екологічно небезпечних  виробництв, застаріле та неефективне  природоохоронне обладнання на завершальних стадіях технологічних ланцюгів, ненадійність технічних систем і недостатня кваліфікація кадрів на підприємствах підвищеного екологічного ризику, врешті-решт проблеми - забезпечення екологічної безпеки конверсії - все це може стати причиною соціального та політичного напруження як у національному, так і в міжнародному масштабах.

      Ситуацію  щодо природно-техногенної безпеки  було розглянуто на засіданні Ради національної безпеки та оборони  України. За матеріалами розгляду прийнято рішення Ради, яке було покладено в основу Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони» від 26 листопада 1998 р. “Про нейтралізацію і відвертання загроз, обумовлених екологічною і техногенною обстановкою в країні”. Указ спрямовано на консолідацію зусиль державних органів виконавчої влади, направлених на попередження аварій, катастроф та інших НС, а також удосконалення системи регулювання екологічної та поліпшення стану природно-техногенної безпеки.

      Невирішені  екологічні проблеми становлять серйозну загрозу повноцінному існуванню будь-якої країни. Для України питання екологічної безпеки набувають пріоритетного значення, оскільки саме екологія визначає і визначатиме у найближчому майбутньому норми і стиль життя суспільства.

      В січні 1997 р. Верховною Радою України був прийнятий доопрацьований проект Концепції національної безпеки України, де розглянуті всі аспекти національної безпеки, зокрема екологічний. З ухваленням Верховною Радою “Основних напрямків державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, а також після доопрацювання “Закону про екологічну природно-техногенну безпеку” можна вважати фактично завершеною розробку правових засад екологічної безпеки держави.

      Екологічну  безпеку  розглядається як компонент національної безпеки, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що створюються антропогенними чи природними чинниками стосовно навколишнього середовища. Гарантується законодавчими актами держави [9].

      Екологічна  безпека - це:

• сукупність дій, станів і процесів, що прямо чи побічно не призводять до серйозних збитків (або загроз таких збитків), що завдаються природному середовищу, окремим людям і людству загалом;
• комплекс станів, явищ та дій, що забезпечують екологічний баланс на Землі і у будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно та політично готове (може без серйозних збитків адаптуватися) людство.

      Екологічна  безпека може бути розглянута в глобальних, регіональних, локальних і умовно точкових межах, у тому числі в  межах держав і будь-яких їхніх  підрозділів. Фактично вона характеризує геосистеми (екосистеми) різного ієрархічного рангу - від біогеоценозів (агро-, урбоценозів) до біосфери загалом. Екологічна безпека обмежена часом й розмірами акцій, що проводяться в її межах: короткочасна дія може бути відносно безпечною, а довготривала - небезпечною, локальні зміни майже нешкідливі, а широкомасштабні - фатальними [14].

      Екологічна  безпека - це сукупність певних властивостей навколишнього середовища і створюваних  цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких з урахуванням економічних, соціальних чинників і науково обгрунтованих допустимих навантажень на об'єкти біосфери утримуються на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище і негативні зміни, що відбуваються в ньому, забезпечується збереження здоров'я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і наступних поколінь. Першочерговими постали питання збереження генофонду людства, виживання, забезпечення права на життя і сприятливе природне середовище [15]. 

      2. Види та принципи  екологічної безпеки

      Економічна  безпека – такий стан навколишнього  природного середовища, при якому  забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки  для здоров’я людей.

      Екологічна  безпека гарантується  громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно – правових та інших заходів.

      Економічна  безпека – це складова глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин в галузі економії, при якому  системою державно – правових, організаційних, науково – технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання економічно – небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона НПС, безпечного для життя і здоров’я людей, попередження погіршення економічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.

      Екологічна  безпека має свої види:

      За  територіальними ознаками:

• глобальна (міжнародна);
• національна (державна);
• регіональна;
• локальна.