Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону

Дата добавления: 18 Февраля 2013 в 05:07
Автор: g*********@gmail.com
Тип работы: реферат
Скачать полностью (60.39 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ.docx

  —  62.99 Кб

Вплив ЕСП на працівників призводить до проявів у них дратівливості, головного болю, порушення сну, зниження апетиту, порушення загальної функції  центральної нервової системи, зміни  частоти серцевих скорочень (найчастіше у вигляді брадикардії) і вуглеводного, ліпідного, білкового та мінерального обмінів, а також до зниження активності ферментів.

Заходи захисту від статичної  електрики спрямовані на зменшення  генерації електричних зарядів  або на їх відведення з наелектризованого  матеріалу за рахунок підвищення його електропровідності. Ці заходи передбачають заземлення металевих і електропровідних елементів обладнання, встановлення нейтралізаторів статичної електрики, збільшення поверхневої та об'ємної  електропровідності діелектриків. Заземленню підлягають елементи обладнання, в  яких утворюються електричні заряди, та ізольовані електропровідні ділянки  технологічних установок. Пристрої для захисту від статичної  електрики майже завжди поєднуються  із захисними заземлювальними пристроями.

Найефективнішим із зазначених заходів  боротьби зі статичною електрикою є  збільшення поверхневої та об'ємної  електропровідності діелектриків. Збільшення відносної вологості повітря  до 60-75 % значно підвищує поверхневу електропровідність діелектричних гідрофільних матеріалів (адсорбують на своїй поверхні тонку  плівку вологи). На цьому принципі базується  застосування антистатичних речовин (гігроскопічних і поверхнево-активних — ПАР). Поверхнево-активні речовини наносять на поверхню або вводять  у масу матеріалу (останнє раціональніше, оскільки сприяє тривалому зберіганню полімерами антистатичних властивостей).

Нейтралізувати електричні заряди можна також за допомогою іонізації  повітря. Для цього використовують нейтралізатори статичної електрики, принцип роботи яких полягає у  створенні поблизу наелектризованих матеріалів позитивних і негативних іонів.

Для антистатичного захисту можна  використовувати ще і принцип  екранування за допомогою металевих  листів. При цьому поле, що утворюється  на стінках екрана, нейтралізує зовнішнє поле. Для того щоб електричні заряди з тіла людини швидше відводилися  в землю, застосовують підлоги з  електропровідним покриттям. До індивідуальних засобів захисту тіла людини від  статичної електрики належать антистатичні халати, заземлювальні браслети для  рук, антистатичне взуття та ін. Вибираючи  такі засоби, слід враховувати особливості  технологічного процесу, фізико-хімічні  властивості оброблюваного матеріалу, мікроклімат приміщень тощо.

Якщо характеристики ЕМВ  перевищують вимоги нормативних  актів, застосовують різні засоби і  способи захисту персоналу. Вибір  того чи іншого способу захисту залежить від робочого діапазону частот, характеру  виконуваних робіт та умов опромінення, від параметрів ЕМВ і необхідного  ступеня захисту.

Найбільшого поширення одержали наступні методи захисту від ЕМВ:

1. Зменшення потужності  випромінювання в джерелі.  Зменшення  параметрів випромінювання безпосередньо  у самому джерелі досягається  раціональним вибором генератора, застосуванням узгоджених навантажень  і спеціальних пристроїв - поглиначів  потужності (еквівалент антени і  навантаження). Останні застосовують  як навантаження генераторів  замість відкритих випромінювачів. Поглиначі потужності - це коаксіальні  та хвилеводні лінії, частково заповнені поглинаючими матеріалами (чистим графітом або графітом у суміші з цементом, піском і Гумою; пластмасами; порошковим залізом у бакеліті; керамікою; деревом; водою тощо).

2. Захист відстанню. Якщо  неможливо послабити інтенсивність  опромінення цими методами, використовують  захист відстанню і її збільшенням.  Уже зазначалося, що напруженості  електричних і магнітних полів  убувають у міру збільшення  відстані. Захист відстанню забезпечується  за рахунок механізації й автоматизації  виробничих процесів, застосуванням  дистанційного управління і спеціальних  маніпуляторів, раціональним розміщенням  устаткування та робочих місць.

На підставі інструментальних вимірювань характеристик ЕМП для  кожного конкретного випадку  розміщення апаратури виділяють  зони випромінювання, межі яких позначають яскравою фарбою на підлозі. Передбачаються сигнальні кольори та знаки безпеки відповідно до ГОСТу 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Для захисту від електричних  полів промислової частоти, що утворюються  ЛЕП, збільшують висоту підвішування фазних проводів і встановлюють санітарно-захисні  зони. Наприклад, для повітряних ліній  електропередач напругою 330 кВ установлюють межу санітарно-захисної зони в один бік на відстані 20 м; для 500 кВ - 30 м; для 750 кВ - 40 м; для 1150 кВ - 55 м. У межах  цих зон забороняється розміщати  житлові та громадські будівлі, дачні  ділянки й інші місця для перебування  людей, майданчики для стоянки чи зупинки всіх видів транспорту, підприємства з обслуговування автомобілів, сховища  нафти і нафтопродуктів. Відстань від ліній електропередач до меж  населених пунктів має бути не меншою ніж 250 м при напрузі 750 кВ і 300 м при напрузі 1150 кВ.

3. Архітектурно-планувальні  рішення. Діючі установки потужністю  понад 10 кВт слід розміщати  у спеціально виділених приміщеннях  регламентованої площі з капітальними  стінами і перекриттями, покритими  матеріалами, що поглинають ЕМП  радіочастотного діапазону; цеглою, шлакобетоном; а також матеріалами,  що здатні відбивати ці випромінювання, наприклад, олійними фарбами.  Такі приміщення мають бути  обладнані безпосереднім виходом  у коридор чи назовні. Для  цього підходять кутові приміщення  першого й останнього поверхів  будинку. При використанні радіолокаційних  антен для захисту персоналу  від опромінення на відкритій  території за межами будинків  необхідно раціонально розпланувати  територію радіоцентру і винести  службові приміщення за межі  антенного поля, встановити безпечні  маршрути людей, та екранувати  окремі приміщення і будинки,  а також ділянки території.

4. Екранування джерел  випромінювання та робочих місць.  Екранування - одне з найбільш  ефективних і найчастіше застосовуваних  засобів захисту від ЕМВ. Екрани  поділяють на відбивальні і  поглинальні. Від би вальні  екрани виготовляють у вигляді  листа чи сітки з металів,  що добре проводять струм - міді, латуні, алюмінію, сталі. Захисна  дія ґрунтується на тому, що  ЕМП створює в екрані струми  Фуко, які наводять вторинне поле, за амплітудою майже рівне,  а за фазою протилежне первинному  полю. Сумарне поле, що виникає  при дії цих двох полів, дуже  швидко убуває в екрані, проникаючи  в нього на незначну глибину.  Чим більша магнітна проникність екрана і вища частота випромінювання, тим меншою буде глибина проникнення. Екран потрібно заземлити.

Для оцінки функціональних якостей екрана використовують поняття  ефективності Еф (дБ), що визначається логарифмом відношення густини потоку енергії у даній точці при  відсутності екрана до густини потоку енергії i за наявності екрана. Відбивальні  екрани роблять у вигляді камер  чи шаф, у які вміщують передавальну апаратуру, а також у вигляді  кожухів, ширм захисних козирків. Так, для відкритих розподільних пристроїв  промислової частоти поряд із комутаційними апаратами, шафами управління і контролю рекомендують розміщувати  стаціонарні й тимчасові екрани у вигляді козирків, навісів і  перегородок з металевої сітки, яку обов'язково заземляють. Для  візуального спостереження за джерелами  ЕМВ обладнують оглядові вікна, захищені металевою сіткою. Поглинальні екрани, кожухи та інші засоби виготовляють із матеріалів, що здатні поглинати енергію  ЕМП. Це можуть бути тонкі гумові килимки; тверді аркуші поролону чи волокнистої  деревини, які просочені відповідною  речовиною; феромагнітні пластини. Для  зазначених матеріалів коефіцієнт відбиття не перевищує 1-3%.

5. Установлення раціональних  режимів роботи. Коли немає можливості  знизити інтенсивність опромінення  до нормативних значень, застосовують  захист часом, тобто обмежують  час перебування персоналу в  ЕМП.

6. Застосування індивідуальних  засобів захисту. До них належать  переносні парасолі, халати, куртки  з каптуром, комбінезони, фартухи  з металізованої тканини, які  захищають організм людини за  принципом сітчастого екрана  із заземленням. Наприклад, від  дії ЕМП НВЧ застосовують халати  радіозахисні, виготовлені з тканини  "Щит". Для захисту очей від  ЕМВ у діапазоні частот 3*10 у  7 ступені; 3*10 у 11 ступені Гц призначені  захисні окуляри з металізованими  стеклами, що містять двоокис  олова (ГОСТ 12.4.013-85 ССБТ. "Очки  защитные. Общие технические условия" (СТ СЭВ 4564-84).

7. Організаційні заходи. Необхідно регулярно проводити  дозиметричний контроль (не менше  одного разу на 6 місяців); медогляд (не менше одного разу на  рік). Робітникам, що працюють із  джерелами ЕМВ, має бути надана  додаткова відпустка, скорочений  робочий день та ін.

 

ВИСНОВКИ

 

Незважаючи на значну кількість проведених досліджень, на сьогодні відсутні достовірні дані, які б підтверджували, що малоінтенсивне електромагнітне випромінювання від базових станцій стільникового зв’язку, що розташовані та експлуатуються у відповідності до вимог санітарного законодавства, може завдавати шкоди здоров’ю людини. Разом із тим вчені визнають, що фактор самонавіювання в цьому випадку відіграє важливу роль, і емоційна людина дійсно може відчувати погіршення самопочуття, перебуваючи поблизу базових станцій. Таким чином, проведені експерименти дозволяють стверджувати, що проблема впливу електромагнітного випромінювання на здоров’я населення має здебільшого психологічний характер. Слід зазначити, що повідомлення в засобах масової інформації про виявлення випадків масового захворювання на рак населення, яке проживає поблизу місць встановлення базових станцій, викликали ряд протестів та сприяли зростанню соціальної напруги. На сьогоднішній день єдиним науково встановленим наслідком дії на людину РЧ-сигналів є підвищення температури тіла (> 1 C о) при дії полів дуже високої напруженості, які існують тільки на деяких промислових підприємствах (наприклад, поля, що випромінюються РЧ-нагрівачами). Коли енергія радіохвиль поглинається органами, може виникнути ефект нагріву, залежний від інтенсивності дії. Рівень нагріву, що виникає від дії радіохвиль в межах встановлених рівнів настільки низький, що нормальні для тіла процеси терморегуляції фактично розсіюють будь-яке тепло, яке може бути вироблене. Всі встановлені на сьогоднішній день результати дії РЧ-випромінювання на здоров'ї пов'язані з нагрівом. РЧ-поля є неіонізуючими і не руйнують молекулярну структуру біологічного матеріалу. Так звані «нетеплові» результати дії були і продовжують бути предметом оцінки. До теперішнього часу, думка експертів з охорони здоров'я полягає в тому, що література про результати нетеплової дії є нечисленною і суперечливою і їх зв'язок із здоров'ям людини також сумнівний для використання даної інформації як підстави для встановлення меж дії електромагнітних полів на людину. Глибина, на яку радіохвилі проникають в опромінювані тканини, залежить від використовуваної частоти. Ніякі підтверджені дослідження до теперішнього часу не показали несприятливих для здоров'я наслідків при рівнях дії нижче або відповідних загальноприйнятим. Фактично, при рівних рівнях дії РЧ-сигналів організм людини поглинає в п'ять разів більше сигналів від радіоприймача або телевізора у зв'язку з їх нижчою частотою, ніж від базових станцій. Це пояснюється тим, що частоти, використовувані в радіомовленні (близько 100 Мгц) і телебаченні (близько 300 - 400 Мгц), нижче за частоти, використовувані в мобільному телефонному зв'язку (900 Мгц і 1800 Мгц). До того ж, станції радіо- і телебачення діють вже більше 50 років, і яких-небудь несприятливих дій на здоров'ї за цей час не виявлено. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я заснувала спеціальний Міжнародний проект по вивченню електромагнітних полів та їх впливу на здоров'я людини. Провідні галузеві міжнародні організації, такі як Міжнародна комісія із захисту від неіонізуючого випромінювання (МКЗНВ), Міжнародне агентство з дослідження раку (МАДР), Інститут інженерів з електротехніки і радіоелектроніки (ІІЕР) підходять до вивчення даних проблем максимально серйозно. Зокрема, ВООЗ, реалізуючи Міжнародний проект по електромагнітних полях (ЕМП), розробила програму з моніторингу наукової літератури про це явище для оцінки його наслідків для здоров'я в результаті дії інтенсивністю про 0 до 300 Ггц з метою надання рекомендацій відносно можливих небезпек і визначення відповідних заходів по їх зменшенню. Особливо фахівців цікавлять поля радіочастотного діапазону, які створюються мобільними терміналами або базовими станціями мобільного зв'язку. Після всесторонніх міжнародних оглядів Міжнародний проект по ЕМП стимулював проведення досліджень для заповнення прогалин в знаннях. У відповідь на це національні уряди і дослідницькі інститути вклали більше 250 мільйонів доларів в дослідження впливу електромагнітних полів за останніх 11 років. Дані дослідження є масштабним науково-практичним завданням. Це пов'язано з тим, що складно відрізнити можливі наслідки дії дуже низьких сигналів, що випускаються базовими станціями, від наслідків дії інших сильніших РЧ-сигналів в навколишньому середовищі. В більшості випадків ученими різних країн досліджувалася дія ЕМП на користувачів мобільних телефонів. Дослідження мозкових хвиль, сприйняття і поведінки людей і тварин після дії РЧ-полів, таких як поля, що створюються мобільними телефонами, не виявили несприятливих наслідків для здоров'я. Під час цих досліджень рівні дії РЧ-сигналів приблизно в 1000 разів перевищували рівні дії на населення сигналів базових станцій зв'язку або бездротових мереж. Яких-небудь послідовних даних про порушення сну або серцево-судинних функцій не зареєстровано. Особливу стурбованість людей викликає неперевірена інформація про випадки захворювання раком в районах, прилеглих до базових станцій мобільного зв'язку. З географічної точки зору випадки захворювання раком, в яких би то не було популяціях, розподілені нерівномірно. Враховуючи той факт, що людину оточує велика кількість базових станцій зв'язку, можливе випадкове виникнення захворювань раком в місцях, розташованих поряд з базовими станціями. Більш того, часто зазначаються різні типи раку, які не мають загальних ознак і, тому, навряд чи можуть мати загальну причину. Наукові дані про розподіл випадків раку в популяціях можуть бути отримані при проведенні належним чином спланованих епідеміологічних досліджень. Впродовж останніх 15 років публікувалися результати досліджень потенційного взаємозв'язку РЧ-передавачів і раку. В результаті цих досліджень не було отримано фактичних даних про те, що дія РЧ-сигналів передавачів підвищує ризик розвитку раку. Тривалі дослідження на тварин також не виявили підвищеного ризику розвитку раку навіть при таких рівнях дії РЧ-полів, які набагато перевищують рівні дії базових станцій і бездротових мереж. Враховуючи дуже низькі рівні дії і отримані на сьогоднішній день результати досліджень, можна відзначити, що не існує яких-небудь переконливих наукових даних, підтверджуючих, що слабкі РЧ-сигнали, що випускаються базовими станціями і бездротовими мережами, приводять до несприятливих наслідків для здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

  1. Бедрія Я.І. Безпека життєдіяльності / Я. І. Бедрія. — Львів, 2000. — 286 с.
  2. Білявський Г.О. Основи загальної екології / Білявський Г.О. — К.: Либідь, 1995. ¾ 310 с.
  3. Будыко М.И. Глобальная екологія / М.И. Будыко — М.:Мысль, 1977.
  4. Величковский Б.Т.  Здоровье человека и окружающая середа / Б.Т. Величковский — М.:Новая шк., 1997.
  5. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды / В.Г. Волович — М.:Мысль, 1983.
  6. Гончарук  Г.О. Гігієна праці / Г.О. Гончарук. — К.:Інфотекс, 2000.
  7. Єлісєєв А.Т. Охорона праці/ А.Т Єлісєєв. — К., 1995.
  8. Жидецький В. Ц., В. С. Джигирей, О. В. Мельников — Вид. 2-е, стериотипне. — Львів: Афіша, 2000. — 348 с.
  9. Каспаров А.А. Гигиена труда и промышленная санитария / А.А.Каспаров — М.: Медицина, 1981.
  10. Кириллов В.Ф., Книжников В.А. , Коренков И.П. Радиационная гигиена. — М.:Медицина, 1988.
  11. Корсак К.В. Основи екології / К.В. Корсак. — 2-ге вид. — К.:МАУП, 2000.

 

 

 

 

 

 


Страницы:← предыдущая123
Описание работы
В сучасному світі зі швидкими темпами розвитку техніки все гостріше постає проблема формування електромагнітної обстановки, що забезпечує нормальне функціонування електронних засобів і необхідних рівнів безпеки. Електромагнітна обстановка являє собою сукупність електромагнітних полів в заданій області простору, яка може впливати на функціонування конкретного радіоелектронного приладу або біологічного об’єкта.
Содержание
содержание отсутствует