Забалансована система показників (Balanced Scorecard – BSC)

4. Забалансована система показників (Balanced Scorecard – BSC).

Збалансована  система показників – це система  стратегічного управління організацією на основі виміру та оцінки її ефективності за набором показників, підібраним таким чином, щоб урахувати всі  суттєві (з погляду стратегії) аспекти її діяльності (фінансові, виробничі, маркетингові і т. ін.).

 Збалансована система  показників транслює місію та  загальну стратегію організації  у систему взаємопов’язаних цілей  та показників, оскільки, на думку  розробників системи, управління – це, по суті, переведення стратегії в цілі, які можуть бути виміряні.

 При застосуванні збалансованої  системи показників стратегія  зазвичай розкладається за чотирма  аспектами: 

 ·         аспект фінансів;

 ·         аспект відносин з клієнтами;

 ·         аспект організації внутрішніх  бізнес-процесів;

 ·         аспект навчання та розвитку.

Кожен з аспектів повинен  містити інформацію про:

 ·         цілі, яких прагне досягти організація; 

 ·         показники, за допомогою яких  можна виміряти успішність досягнення цілей;

 ·         цільові значення показників, які  свідчать про досягнення/недосягнення  поставленої цілі;

 ·         стратегічні ініціативи – комплекс  заходів, спрямованих на ліквідацію  так званого «розриву» між  фактичними значеннями показників та їх цільовими значеннями. Кожна стратегічна ініціатива повинна бути забезпечена достатньою кількістю ресурсів: людських, фінансових, технічних. Стратегічні ініціативи повинні бути визначені для кожного показника та сприяти досягненню цільового значення показника. На думку розробників збалансованої системи показників, ініціативи породжують результат, відповідно, реалізація стратегії здійснюється шляхом реалізації ініціатив.

 Таким чином збалансована  система показників допомагає  організаціям вирішити дві ключові проблеми: ефективно оцінювати результати діяльності організації та реалізовувати стратегію.

 Оскільки збалансована  система показників не спирається  на фінансові індикатори як  на єдині показники діяльності  підприємства, вона дає можливість пов’язати довгострокові стратегічні цілі з короткостроковою діяльністю за допомогою чотирьох процесів [3].

 Перший процес –  уточнення бачення та переведення  його у стратегію – допомагає  менеджерам дійти згоди у питаннях  бачення організації та її стратегії, шляхом переведення складних і часто розмитих тверджень (наприклад, стати „найкращим у класі”, „найкращим постачальником” і т. ін.) в операційні терміни, які можуть спрямовувати діяльність виконавців на нижчому рівні. Для виконавців нижчого рівня такі твердження повинні бути виражені у вигляді інтегрованої системи цілей та показників, схваленої вищим керівництвом, яка описує довгострокові фактори успіху.

 Другий процес –  комунікація і зв’язок – дозволяє  менеджерам довести стратегію  до всіх рівнів організації (від вищого до нижчого) та пов’язати її з цілями підрозділів та індивідуальними цілями працівників. Традиційно підрозділи оцінюються за їх фінансовими результатами, а індивідуальні ініціативи пов’язані із короткостроковими фінансовими цілями. Збалансована система показників дає менеджерам можливість впевнитися, що всі рівні організації розуміють довгострокову стратегію та цілі підрозділів і індивідів знаходяться в одному ряду із стратегією. Збалансована система показників мобілізує всіх членів організації до дій, спрямованих на досягнення корпоративних цілей. Акцент на причинно-наслідкові зв’язки при складанні збалансованої системи показників сприяє тому, що кожний співробітник компанії починає розуміти, як окремі ділянки діяльності стають одним цілим, як їх власна позиція впливає на колег та у кінцевому підсумку на всю компанію.

 Комунікація  здійснюється за рахунок послідовного  залучення усіх відділів і  співробітників у процес розробки  стратегій і системи збалансованих  показників, що оцінюють її досягнення. Як правило, менеджери середнього  рівня залучаються в процес  розробки стратегій в області навчання і зростання, а також внутрішніх бізнес-процесів, визначаючи ключові процеси, потенціал співробітників і вимоги до використовуваних технологій. Крім того, їм делегується розробка інфраструктури моделі на більш низьких рівнях ієрархії. Зокрема розробляються вимірники ефективності роботи відділів і індивідуальних показників, що оцінюють ефективність роботи кожного співробітника. Слід зазначити, що саме побудова системи мотивації і винагород на основі показників BSC забезпечує найбільш повне залучення кожного співробітника в процес цілеспрямованого руху, компанія рухається в єдиному руслі.

 Третій процес  – планування та постановка  цілей – дозволяє компаніям  інтегрувати бізнес та фінансові  плани. На сьогоднішній день  практично кожна компанія здійснює впровадження організаційних змін і програм, спрямованих на підвищення ефективності в цілому або окремих процесів. Менеджерам доволі важко поєднати ці розрізнені ініціативи для досягнення стратегічних цілей компанії – така ситуація веде до частих розчарувань у результатах цих програм. Але коли менеджери використовують амбіційні цілі, включені до складу індикаторів збалансованої системи показників, як базис для розміщення ресурсів та розставлення пріоритетів, вони можуть вибрати і координувати ті ініціативи, які ведуть компанію до досягнення її довгострокових стратегічних цілей.

 Четвертий  процес - стратегічний зворотній  зв’язок та навчання – дає  компаніям можливість для так  званого стратегічного навчання. Зворотній зв’язок та процеси  контролю, які зазвичай існують на підприємствах, фокусуються або на компанії, її підрозділах або на окремих працівниках та відповідають передбаченим у бюджеті фінансовим цілям. Зі збалансованою системою показників в центрі управлінської системи організації, компанія може здійснювати моніторинг короткотермінових результатів у трьох додаткових перспективах – відносинах з клієнтами, внутрішніх бізнес-процесах, навчанні та розвитку – та оцінити стратегію у світлі нещодавньої діяльності.

 Таким чином  збалансована система показників допомагає виявити структуру багатьох критичних управлінських процесів: цілепокладання підрозділів та окремих працівників, бізнес-планування, розміщення капіталу, стратегічні ініціативи, зворотній зв’язок та навчання, які часто є нескоординованими та націлені на досягнення короткострокових операційних цілей.

 Використання  збалансованої системи показників  у системі стратегічного управління  на підприємстві дозволить підвищити  ефективність стратегічного управління  на всіх його етапах: починаючи  від здійснення стратегічного аналізу, розробки стратегії, реалізації стратегії та закінчуючи здійсненням стратегічного контролю.

Збалансо́вана систе́ма показникі́в (англ. Balanced Scorecard (BSC)) — це система менеджменту, розроблена на початку 1990-х років Робертом Капланом і Девідом Нортоном. Її призначення — забезпечити чіткіше формулювання стратегічних планів та їхню реалізацію — є ширшим за призначення систем, які лише вимірюють фінансові показники.

ЗСП ефективно  управляє такими ключовими процесами, як:

1) переведення бачення в стратегії;

2) комунікація  і зв'язок;

3) бізнес-планування;

4) зворотний зв'язок і  зміцнення знань у царині стратегічного  управління.

ЗСП значно розширює можливості стратегічного управління, роблячи  його реальнішим. З цієї причини розробки щодо формування і використання цієї концепції в системах управління українських підприємств мають велике перспективне значення і заслуговують на увагу з боку науковців і практиків.