Розвиток діяльності інвестеційних фондів як фінансових посередників грошового ринку

Пайові інвестиційні фонди формують свій портфель із заздалегідь встановленою структурою, яка залишається незмінною до закриття фонду. Пайові трасти у США емітують обмежену кількість паїв, що продаються інвесторам у межах первинного публічного розміщення.

Найбільшого поширення у розвинених країнах набули все-таки відкриті інвестиційні фонди завдяки їхній високій ліквідності. У США ці фінансові інститути за обсягами акумульованих коштів поступаються лише страховим компаніям та пенсійним фондам.

Регулювання діяльності інвестиційних фондів здійснюється насамперед із метою захисту інтересів вкладників, запобігання шахрайству, заподіянню некомпетентними або зловмисними діями керівництва фондів шкоди майновим інтересам інвесторів. З цією ж метою у законодавстві більшості країн встановлені досить жорсткі вимоги до структури активів фондів, процедурних та управлінських аспектів їхньої діяльності. Залежно від диверсифікації портфеля накладаються обмеження на участь певних категорій інвесторів. Наприклад, у США і ФРН інвестиційним фондам заборонено вкладати понад 5% своїх активів у цінні папери одного емітента.

Формально в Україні інвестиційні фонди працюють із 1995 року, однак створені вони були для реалізації завдань ваучерної приватизації і не відіграють тієї важливої ролі на фінансовому ринку, що притаманна таким фінансовим інститутам. Сьогодні лише незначна частина взаємних фондів узагалі здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів, до того ж, як правило, за номіналом, що не приносить інвесторам навіть символічного доходу.

На відміну від України, де інститути спільного інвестування перебувають у стадії формування, у Росії наприкінці 2002 року діяло близько 50 пайових інвестиційних фондів. Досвід цієї країни у сфері регулювання діяльності та контролю за інститутами спільного інвестування може бути корисним для України. Розвиток нашого вітчизняного фінансового ринку значно відстає від російського. Причин такого відставання можна назвати кілька. На нашу думку, головні з них -- затримка формування нормативної бази, низька капіталізація і майже повна пасивність ринку акцій, який сьогодні значною мірою слугує лише перерозподілу корпоративних прав між промислово-фінансовими групами.

У Росії пайові інвестиційні фонди зарекомендували себе як надійні інститути фінансового ринку. Навіть після кризи 1998 року жодна з російських компаній з управління активами не оголосила себе банкрутом. Згідно з російським законодавством пайові інвестиційні фонди не сплачують податку на прибуток, оскільки не є юридичними особами. У Росії налагоджена система розкриття інформації про діяльність пайових інвестиційних фондів, встановлена щоденна звітність щодо вартості чистих активів фондів.

Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", прийнятий у березні 2001 року, визначив правові аспекти діяльності інститутів взаємного інвестування, окреслив нові типи інвестиційних фондів. Однак активність їх створення досі не простежується. З прийняттям закону діяльність інвестиційних фондів стала більш наближеною до світових стандартів. їхня надійність значно вища за попередні організаційні форми, бо функції обслуговування поділено одразу між кількома різними компаніями, які займаються лише діяльністю на ринку цінних паперів і не можуть дублювати дій одна одної.

Так, наприклад, зберігачем цінних паперів інституту спільного інвестування не може бути компанія з управління активами або пов'язані з нею особи. Облік коштів пайового інвестиційного фонду ведеться на окремому рахунку компанії з управління активами в банку, окремо від коштів самої компанії, що знижує ймовірність зловживань із боку відповідальних осіб компанії.

Залежно від юридичного статусу інвестиційні фонди в Україні поділяються на пайові та корпоративні. Особливістю корпоративного інвестиційного фонду є його юридична форма -- тільки відкрите акціонерне товариство. Пайовий інвестиційний фонд -- це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності й перебувають у віданні компанії з управління активами та обліковуються нею. Учасниками пайового інвестиційного фонду є особи, які придбали інвестиційний сертифікат цього фонду. Емітентом таких цінних паперів є компанія з управління активами цього фонду.

Для подолання відставання української економіки у технологічних науко-містких галузях економіки слід бути пильнішими до венчурного фінансування. У країнах із розвиненою економікою цей механізм набув великого поширення уже кілька десятиріч тому, що відіграло важливу роль у реалізації значних науково-технічних проектів. Інвестори венчурних фондів за умови успішної реалізації проектів, ризикуючи, як правило, незначною часткою свого капіталу, отримують дохід значно більший від звичайного.

Законом України "Про інститути спільного інвестування" окреслено критерії, за якими інвестиційний фонд можна вважати венчурним. Його ознаками є належність до недиверсифікованих фондів, здійснення лише приватного розміщення цінних паперів фонду та структура портфеля, яка передбачає наявність у ньому понад 50 відсотків цінних паперів, що не входять до ліс-тингу фондових бірж або торговельних систем. Слід зазначити, що фізичні особи не можуть бути учасниками недиверсифікованого інвестиційного фонду. Якщо активи диверсифікованого інвестиційного фонду можуть складатися тільки із цінних паперів і коштів, то до складу активів венчурного фонду можуть входити також оформлені боргові зобов'язання. їхні активи можуть повністю складатися з цінних паперів, що не входять до лістингу бірж і торговельних систем.

В Україні на сучасному етапі не варто очікувати стрімкого розвитку пайових інвестиційних фондів, особливо стосовно інвесторів -- фізичних осіб, що пов'язано з відносно невеликою часткою накопичень населення і низьким ступенем довіри до небанківських фінансових установ. Однак безперечною є зацікавленість корпорацій, що стосується участі у цих фінансових інститутах. На першому етапі більшою мірою слід очікувати інтересу компаній щодо використання пайових інвестиційних фондів, пов'язаного з можливістю мінімізації податкових платежів та впровадження нових схем кредитування. Ймовірне, наприклад, кредитування підприємств через викуп пайовим фондом корпоративних облігацій, при якому відпадає потреба у застосуванні такої проміжної ланки, як банк. До того ж, якщо інвестор і підприємство належать фактично одному власникові, отримується подвійний ефект. Підприємство -- емітент облігацій збільшує свої валові витрати за рахунок процентів, що сплачуються за облігаціями. У свою чергу, підприємство-пайовик не долучає приросту вартості свого паю в інвестиційному фонді до валових доходів доти, доки пай не буде продано або погашено. При потребі існує можливість повернути кошти підприємству-пайовику без викупу паю через реінвестування фондом коштів у його власні акції шляхом додаткової емісії.

Державним наглядовим органам слід ретельно вивчати діяльність фондів, проводити моніторинг збиткових трансакцій, що здійснюються інвестиційними фондами, з метою запобігання фіктивному заниженню прибутків та відпливу капіталів.

Участь підприємств у пайових інвестиційних фондах дає можливість знижувати витрати на операції з цінними паперами, скорочувати строки трансакцій тощо.

Отже, найближчим часом очікується активізація, пов'язана зі створенням нових інвестиційних фондів в Україні. У наслідок низької активності українського ринку цінних паперів швидшими темпами розвиватимуться венчурні фонди, оскільки вони передбачають гнучкішу політику інвестування, дають ширший простір для впливу на об'єкти інвестицій, бо їхня інвестиційна діяльність не обмежена ринком цінних паперів, а поширюється і на боргові зобов'язання.

Залучення коштів від населення інвестиційними фондами можливе лише за умови активізації і розширення фондового ринку. Повинен також функціонувати вторинний ринок державних фінансових інструментів, які мають відрізнятися умовами обігу, строками тощо. Державні цінні папери при зваженій фінансовій політиці держави виступатимуть альтернативою корпоративним цінним паперам, задовольняючи попит консервативних інвесторів, пропонуючи надійну альтернативу банківським депозитам. Аби створити конкуренцію банкам у залученні коштів фізичних осіб, інститутам спільного інвестування треба запроваджувати високі стандарти роботи з інвесторами, надавати комплекс додаткових послуг: консалтингових, аналітичних, інформаційних тощо.

Створення в кожному регіоні інвестиційних фондів ініціює голова Федерації роботодавців Дмитро Фірташ, де акумулюватимуть кошти для реалізації бізнес-ідей малого та середнього бізнесу. Перший інвестиційний фонд "Буковина" з "банком" у три мільйони гривень уже діє в Чернівцях. Сьогодні виділили перший мільйон. Автори проектів, які отримали фінансування, довели, що заробляти гроші й створювати робочі місця нині ефективно в туризмі й виробництві обладнання для медицини. Інвестиції також спрямують у виготовлення фітопрепаратів і органічних добрив. Чернівецьку модель уже планують запровадити в Харкові. Якщо фонди запрацюють у кожному регіоні країни, на ринку праці за кілька років з'явиться 26 тисяч робочих місць.

Представники УАІБ взяли участь у брюссельській зустрічі Робочої групи асоціацій керуючих фондами та активами країн Центральної та Східної Європи

У листопаді у Брюсселі (Бельгія) відбулася зустріч Робочої групи асоціацій керуючих фондами та активами країн Центральної та Східної Європи (“CEE Initiative”). У засіданні взяли участь представники національних асоціацій Австрії, Польщі, Румунії, Угорщини, України та Європейської асоціації управління фондами та активами - EFAMA³ (ЄС та Туреччина). Україну на зустрічі представляла Українська асоціація інвестиційного бізнесу.

Обговорювалася ситуація на фондових ринках та в індустрії управління фондами й активами, а також ключові тренди та перспективи розвитку на 2013 рік. У своїх виступах представники країн-учасниць та організатор зустрічі EFAMA продемонстрували як відмінності у тенденціях розвитку національних ринків, так і подібну проблематику у сфері регулювання, особливо між країнами-членами ЄС, що входять до Робочої групи. Не лишилися без уваги і національні особливості, зокрема, України, що на даному етапі випереджає за темпом економічного зростання колег із розвинених ринків Європи, однак потребує як значного удосконалення регулювання ринку спільного інвестування та управління активами, так і розвитку культури інвестування та створення потужного класу внутрішнього «роздрібного» інвестора.

Проблеми підвищення фінансової грамотності населення, активізації його інтересу до інвестиційних продуктів та сприяння кращому розумінню механізмів їх роботи виявилися також актуальними і для європейської та світової інвестиційної спільноти.

Так, у переддень зустрічі, у Брюсселі відбувся День освіти інвестора (Investor Education Day), організований EFAMA. Одним із ключових питань, озвучених представником Міжнародної організації комісій з цінних паперів, IOSCO, була оцінка результативності заходів, які проводяться з метою підвищення фінансової та інвестиційної грамотності населення. Попри очевидну необхідність таких заходів, виникає потреба у розробці механізмів оцінки ефективності та визначення доцільності тих чи інших підходів та інструментів, що використовуються у цьому напрямку.

Учасники засідання Робочої групи ЦСЄ вирішили активізувати роботу над стратегічними ініціативами, започаткованими під час минулорічної зустрічі у Києві, зокрема, поліпшити поінформованість про ринок інвестиційних фондів у Центральній та Східній Європі, а також про діяльність Ініціативної групи (“CEE Initiative”), сприяти кращому розумінню специфіки регіону, визначити і відстоювати спільні позиції на загальноєвропейському рівні, а також разом докладати зусиль для заохочення довгострокових заощаджень у регіоні.

У контексті цих ініціатив Робоча група запланувала обмін даними щодо розвитку ринків накопичувального (у т. ч. недержавного) пенсійного забезпечення.

Співпраця у рамках Робочої групи ЦСЄ, започаткована у 2009 році у Будапешті, триває. Наступна зустріч призначена на осінь 2013 року і відбудеться у Польщі.

3.2 Удосконалення регулювання діяльності інвестиційних фондів

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) доопрацювала зміни до деяких нормативних актів, що регулюють створення інститутів спільного інвестування та емісію їх цінних паперів. Так, рішення «Про схвалення доопрацьованого проекту рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» було схвалено на черговому засіданні НКЦПФР, що відбулося 13 листопада 2012 року.

«Загалом, відповідні зміни мають удосконалити регулювання діяльності пайових та корпоративних інвестиційних фондів шляхом встановлення окремих додаткових вимог до документів, які надаються в Комісію для реєстрації їх регламентів та проспектів емісії цінних паперів. Підставами для такого доопрацювання є слушні зауваження та пропозиції учасників ринку, в тому числі й Української асоціації інвестиційного бізнесу. В результаті доопрацювання був переглянутий перелік документів, що мають надаватися до Комісії, та враховані пропозиції стосовно змісту таких документів, зокрема, в частині строків розміщення цінних паперів. Відзначу, що для нас це є звичною практикою, і Комісія постійно співпрацює з учасниками ринку при розробці своїх регуляторних актів», - зауважив Віталій Дерев'янкін, заступник директора департаменту спільного інвестування та регулювання діяльності інституційних інвесторів НКЦПФР.

Крім того, основною метою проекту регуляторного акту є удосконалення переліку інформації стосовно напрямків інвестування коштів спільного інвестування створюваного ІСІ.

Доопрацьоване рішення вже найближчим часом буде оприлюднене на офіційному сайті регулятора, а також направлене на погодження до зацікавлених міністерств і відомств.