Інвестеційний менеджмент

1.  Сутність, мета й завдання інвестиційного менеджменту.

2. Послідовність розробки інвестиційного бізнес-плану.

3.  Проектом передбачено інвестиції в сумі 400 тис. грн. Річний прибуток — 100 тис. грн. Відсоток на капітал становить 15 %. Чи доцільно вкладати кошти в цей проект, якщо його тривалість:

1) 5 років;

 2)8 років

 

1.  Сутність, мета й завдання інвестиційного менеджменту. 

     Інвестиційний менеджмент — це процес управління всіма аспектами інвестиційної  діяльності суб'єкта підприємництва. Основна  мета інвестиційного менеджменту — забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв'язати такі основні завдання:

• забезпечити  високий темп економічного розвитку суб'єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення її обсягів, а також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності;

• максимізувати  прибуток від інвестиційної діяльності, оскільки одержання прибутку — основна мета суб'єктів підприємництва;

• мінімізувати інвестиційні ризики, бо за несприятливих  умов вони можуть призвести до втрати не тільки прибутків, а й частини  інвестиційного капіталу;

• забезпечити  фінансову стабільність і платоспроможність  суб'єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Оскільки інвестиційна діяльність пов'язана із вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило, на тривалий період, то це може призвести до зниження платоспроможності інвестора, несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов'язань перед контрагентами, державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів слід прогнозувати вплив інвестиційної діяльності на фінансову діяльність суб'єкта та його платоспроможність;

• визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм. Останні необхідно реалізувати якнайшвидше, оскільки це сприятиме прискоренню економічного розвитку підприємств (організацій), швидкому формуванню грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій та амортизаційних відрахувань, скороченню термінів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливими змінами кон'юнктури інвестиційного клімату.  

     Пріоритетним  завданням є забезпечення високих  темпів економічного розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабільності, а не максимізація прибутку

     Завдання визначають такі основні функції інвестиційного менеджменту:

• дослідження  зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності;

• розробка стратегічних напрямів інвестиційної  діяльності суб'єкта підприємництва;

• розробка стратегії формування інвестиційних  ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності;

• пошук  і оцінювання інвестиційної корисності реальних проектів і вибір з них найефективніших;

• оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір з них  найефективніших;

• формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності;

• поточне  планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;

• організація  моніторингу інвестиційних програм  і проектів;

• підготовка рішень про своєчасну відмову  від неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів).

     Основні поняття інвестиційної діяльності

     Поточний  стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній  — обсягами інвестицій у виробництво.

     У процесі виготовлення продукції  та надання послуг зношуються основні  фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Обсяг амортизаційних фондів підприємств, нарахований за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.

     Розподіл  валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживання та фонд нагромадження  є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку частину ВВП країна витрачає на створення матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження — важливий напрям інвестиційної діяльності.

     Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються  в об'єкти підприємницької та іншої  діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції  та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

• майнові  права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;

• права  користування землею, водою, природними ресурсами;

• сукупність технічних та економічних знань  у формі документації, навичок, виробничого  досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).

     Існує багато визначень інвестиційної  діяльності. Загалом можна вважати, що інвестиційна діяльність — це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних  осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримати прибуток.

     Інвестор  — це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає  власні, позичені й залучені кошти  в об'єкти інвестування.

     Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.  

     Об'єктом  інвестиційної діяльності є майно  в різних формах, на яке витрачено  інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні  та оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

     Комплекс  підприємств і установ, продукція  чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить  інвестиційний комплекс країни. До нього належать:

• підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;

• проектні організації та установи;

• фінансові  посередники — інвестиційні банки, компанії, фонди;

• органи державного управління, що регулюють  функціонування суб'єктів інвестиційної діяльності;

• інфраструктура фондового ринку.

     Як  зазначалося, національний дохід країни поділяється на фонд споживання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим річним обсягом капіталовкладень усіх підприємств. Частка його може становити 20-30 % національного доходу. Останніми роками в Україні на частку державних коштів припадає лише п'ята частка капітальних вкладень, і можливе подальше її зниження.

     За  формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) поділяють на такі види:

• у  нове будівництво — створення  нових підприємств (виробництв) на нових  місцях за новими проектами;

• на розширення виробництва — уведення в дію  нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об'єктах;

• на реконструкцію  — обладнання діючих виробництв новою  технологією та технікою за новими комплексними проектами;

• на технічне переустаткування — підвищення технічного рівня виробництва за рахунок  заміни старого обладнання на нове, продуктивніше.  

     За  складом і характером витрат прямих інвестицій можна визначити їх технологічну структуру:

• будівельні роботи;

• монтажні роботи;

• машини та обладнання;

• проектні роботи.

     Період  типової реалізації інвестицій поділяють  на частини:

• підготовку (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);

• реалізацію — створення нового матеріального об'єкта;

• експлуатацію нового виробництва, отримання прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальшу роботу об'єкта.

 

2. Послідовність розробки  інвестиційного бізнес-плану

     Найважливішим серед документів, потрібних для злагодженої роботи, є бізнес-план. Складати його можуть окремі підприємці чи управлінський персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми. Останні можуть виконувати весь обсяг робіт зі створення зазначеного документа або подавати спеціалістам підприємств конкретну допомогу у формуванні структури бізнес-плану, розрахунку окремих показників тощо.

     Якщо  бізнес-план підприємство розроблює  самостійно, його підготовка може охоплювати кілька етапів.

     На  першому етапі видається наказ  по підприємству чи приймається рішення  зборів засновників, які визначають загальні напрями майбутніх інвестиційних  програм, склад робочої групи  і конкретних виконавців, календарні строки підготовки бізнес-плану, осіб, які здійснюють загальне й методичне керування роботою.

  Загальне керівництво розробкою перспективного плану інвестиційної діяльності здійснює керівник підприємства, методологічне — його заступник з економічних питань або консультант. До складу робочої групи входять провідні спеціалісти таких служб і відділів: планово-економічного, маркетингу, юридичного, фінансового, бухгалтерії, головного технолога, праці та заробітної плати, відділу кадрів та ін.

     До  основних функцій робочої групи належать такі:

• визначення напрямів і загального обсягу робіт  під час складання бізнес-плану;

• визначення функцій конкретних виконавців і  розподіл робіт між ними;

• підготовка документів, таблиць, схем, графіків, за якими конкретні виконавці повинні готувати й подавати інформацію;

• погодження питань про координацію дій між  окремими виконавцями;

• визначення календарного плану із встановленням  термінів виконання робіт і подання  готових результатів.  

     На  другому етапі кожний відділ і  працівник робочої групи визначають обсяги роботи, збирають потрібну інформацію, виконують необхідні розрахунки, оформлюють табличний матеріал і текстову частину до нього.

     Розробка  бізнес-плану пов'язана з використанням  великої кількості інформації. Повнота  і якість її істотно впливають на можливість досягнення мети, поставленої під час складання бізнес-плану. Недостатнє висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може викликати в інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів. Тому важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх можна знайти.

     Певна частина інформації міститься в  опублікованих наукових джерелах. Для  її пошуку використовують енциклопедичні словники, статистичні збірники, реферативні  журнали, моніторинги. Оброблюють необхідні дані за допомогою сучасних засобів механізованої обробки інформації. У розвинених країнах ринкової економіки існує низка фірм, які спеціалізуються на збиранні й акумулюванні інформації щодо стану та перспектив розвитку ринку. Використання інформації під час розробки бізнес-плану дає змогу підвищити рівень обгрунтованості тих його розділів, які стосуються оцінювання ринку, маркетингової діяльності та конкурентів.