Економічний ризик і методи вимірювання

Одержавши оцінки по двох групах критеріїв від  експертів щодо внутрішнього ризику підприємства, ми можемо розрахувати  величину b- коефіцієнта за формулою:

(1.1)

де k_іj- оцінка j-м експертом і-го критерію;

p_і - значимість і-го критерію ;

m - кількість критеріїв;

n - кількість експертів.

Значимість  і-го критерію p_і показує важливість даного критерію для проведення оцінки внутрішнього ризику по конкретному підприємству. В середньому p_і =1, для критеріїв, які менш важливі, суттєві для оцінки p_і <1, і відповідно для більш значимих критеріїв p_і >1. Значимість критерію можна визначати як керівник групи експертів самостійно, так і розраховуватись як середнє арифметичне по групі експертів.

Результати  оцінки подати у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1.1

Експертна оцінка внутрішнього ризику підприємства

 

     Так як коефіцієнт  знаходиться в  наступному інтервалі 0,75<b£1 – то ризик оптимальний; 

Завдання 2.

Провести оцінку фінансово-кредитного і операційного ризику підприємства з розрахунком трьох показників: ефект фінансового важелю, сила впливу фінансового важелю, сила впливу операційного важелю.

Джерелом  інформації для оцінки є баланс підприємства і звіт про фінансові результати. Визначити зону (область) ризику діяльності підприємства, використовуючи дані балансу.

Оцінка проводиться  на базі конкретного підприємства.

ТзОВ «РЗВА-ЕЛЕКТРИК»  – утворене на базі колишнього державного підприємства – виробничого об’єднання  «Рівненській Завод Високовольтної Апаратури», створеного в 1957 році в м. Рівне. Основна продукція – високовольтне комутаційне обладнання напругою від 6 до 110 кіловольт. Основними користувачами є енергетичні мережі і системи, атомні та теплові гідроелектростанції, підприємства гірничодобувної, металургійної і хімічної промисловості, нафтогазодобувні та переробні підприємства, нафто- і газопроводи, залізничні дороги і метрополітени, енергетичні об’єкти сільського і житлово-комунального господарства, а також підприємства інших галузей.

2.1. Оцінка фінансово-кредитного  ризику.

Фінансовий  ризик пов’язаний з можливістю невиконання  підприємством своїх фінансових зобов’язань перед партнерами в  результаті використання для фінансування діяльності підприємства кредитів і інших запозичених коштів. Виділяють дві групи фінансових ризиків: фінансово-кредитні (загально-фінансові) і фінансово-інвестиційні. Останні, в свою чергу, поділяють на ризики фінансових і реальних інвестицій, що виникають відповідно при інвестуванні коштів в цінні папери та інвестиційні проекти. У даному розділі подано загально оцінку фінансових ризиків, наступний розділ включає процедури оцінки конкретних ризиків реальних та фінансових інвестицій.

Фінансово-кредитні ризики розглядають у вузькому і широкому аспектах. У першому випадку джерелом фінансового ризику виступають кредити (довгострокові, середньострокові і короткострокові). Оцінку такого ризику проводять банківські установи.

Кредиторська  заборгованість, величина якої на багатьох підприємствах є досить значною і завжди наявною, виступає для підприємств-партнерів одним із основних джерел фінансово-кредитного ризику.

Отже, у широкому аспекті оцінка фінансово-кредитного ризику потрібна не тільки для банківських  і фінансових установ але і  для підприємств. В той же час запозичені засоби є важливим і вигідним джерелом фінансування, так як частіше всього коштують дешевше, ніж випуск додаткових тиражів цінних паперів.

Оцінка фінансового-кредитного ризику проводиться виходячи з аналізу  ефективності використання коштів підприємства (власних і запозичених) і, відповідно, дотримання раціональної кредитної політики. Запозичені кошти у свою чергу поділяються на дві частини: кредити і кредиторська заборгованість.

Використання  підприємством залучених коштів дозволяє їм одержати приріст чистої рентабельності власних коштів за рахунок використання кредиту, не дивлячись на платність останнього. Даний приріст називається ефектом фінансового важеля (ЕФВ).

, (2.1)

де СП - ставка оподаткування прибутку (на сьогоднішній день для більшості підприємств встановлена 30%);

ЕР - економічна рентабельність балансу, % ( );

Пр₀ , Пр_ф , Пр_і – відповідно прибуток від операційної і фінансової діяльності підприємства та надзвичайний прибуток або збиток до оподаткування (відповідно рядок 100+(рядок 110+120+130–140–150–160)+рядок 200 “Звіту про фінансові результати”), грн;

ВК, ЗК – власні та запозичені кошти по пасиву балансу підприємства (відповідно розділ І і сума розділів (ІІ+ІІІ+ІV) пасиву балансу підприємства), грн;

СРСП – середня розрахункова ставка відсотку за кредит (розраховують як середньоарифметичну чи середньозважену величина від ділення всіх фактичних фінансових витрат по усім кредитам за аналізований період на загальну суму запозичених коштів або лише суму кредитів), %.

ЕРзв=(-8978,2+(1913,3+12220,6-7570,4-0-10941)+(1,9-18))/(145333.1+2927.6+37341.4+98762.6)=- 0,05

ЕРпопер=(11879.6+(3086.5+818.9-5705.5 -0-823.8)+( 17.1-18,4))/( 163195.2 +3764.7+42012 +60621.6)=0,03

 звтний період

попередній

При розрахунку рентабельності у чисельнику формули можна використовувати (залежно від мети дослідження, вимог до деталізації чи агрегування) різні величини прибутку:

– валовий  прибуток – враховується лише один напрямок діяльності підприємства (основна  діяльність), не враховуються адміністративні, збутові витрати, інші операційні витрати, інші операційні доходи, фінансові доходи і витрати (якраз вони включають витрати на обслуговування кредиту) і т.д. Для багатьох підприємств валовий прибуток може значно відрізнятись від чистого прибутку. Крім податку, вагоме місце займають адміністративні витрати для великих промислових підприємств, збутові витрати для всіх підприємств в умовах конкуренції. Якщо підприємство займається фінансовою і інвестиційною діяльністю, то значний вплив на фінансові результати здійснює величина фінансових доходів і витрат (рядок 050 055 „Звіт про фінансові результати діяльності підприємства”);

– операційний  прибуток – враховується тільки операційна діяльність, не враховується фінансова і надзвичайна діяльність (рядок 100 105 „Звіт про фінансові результати діяльності підприємства”);

– операційний  прибуток і прибуток від фінансової діяльності – не враховується надзвичайна  діяльність (рядок 170 175 „Звіт про фінансові результати діяльності підприємства”);

– операційний  прибуток і прибуток від фінансової діяльності та надзвичайний прибуток (рядок 170 175 + 200 205 „Звіт про фінансові результати діяльності підприємства”).

Як правило, валовий прибуток значно перевищує  операційний прибуток. прибуток від  фінансової діяльності має неоднозначний характер для різних підприємств, незалежно від виду діяльності або розміру, залежить від наявності та ефективності фінансової діяльності. При цьому величина загального (балансового) прибутку може як збільшуватись (фінансові витрати менші ніж фінансові доходи) або зменшуватись. Величина прибутку за двома останніми варіантами в багатьох випадках однакова (надзвичайні витрати і доходи, як правило, відсутні).

Стосовно  чисельника формули для розрахунку середньо розрахункової ставки відсотку за кредит, то вихідними даними є величина сплачених відсотків (рядок 140 „Звіт про фінансові результати діяльності підприємства” або рядок 130 ф.№3 “Звіт про рух грошових коштів”).

Знаменник даної формули теж неоднозначно трактується. У деяких випадках рекомендують використовувати загальну суму залучених коштів (рядок 480+620 пасиву балансу), в інших не враховувати кредиторську заборгованість (віднімаються рядки від 530 до 610 чи 620 пасиву балансу). Зрозуміло, що поточна діяльність жодного підприємства неможлива без кредиторської заборгованості, але використання при розрахунках загальної суми запозиченого капіталу дасть значно меншу величину середнього відсотку за кредит.

Розглянемо  окремі частини формули (2.1):

(ЕР - СРСП) – диференціал. Чим він вище тим більш ефективне використання кредитів на підприємстві і менший відповідно ризик;

ЗК/ВК- плече  фінансового важеля (для більшості  підприємств величина даного показника  не повинна перевищувати 1).

Запропонована формула і її аналіз надає можливість відповісти на ряд запитань:

- як визначити  безпечний обсяг позичених коштів;

- які допустимі  умови кредитування;

- як полегшити  податкове ярмо підприємства;

- чи доцільне  придбання акцій підприємства  з тими чи іншими значеннями  диференціала, плеча фінансового важеля і рівня ефекту фінансового важеля в цілому.

Для відповіді  на перше питання потрібно визнати  наявність глибокого протиріччя і нерозривного зв’язку між диференціалом  і плечем фінансового важеля. При  збільшенні позичених коштів фінансові витрати по “обслуговуванню боргу”, як правило, збільшують ставку проценту за кредит і це (при даному рівні економічної рентабельності) призводить до скорочення диференціала (ЕР - СРСП).

Звідси випливає два правила:

1. Ризик  кредитора виражений величиною  диференціала: чим він більший, тим менший ризик і, навпаки, - чим менший диференціал, тим більший ризик.

2. Якщо нові  залучення кредитних коштів приводять  до збільшення рівня ефекту  фінансового важелю, тоді брати  позики вигідно. Але при цьому  необхідно враховувати рівень диференціалу, так як кредитор (банкір) схильний компенсувати ріст свого ризику (при збільшенні плеча фінансового важеля) підвищенням ціни кредиту (тобто ставки проценту за кредит). Отже для підприємства будуть вигідні такі умови кредитування, при яких зменшення диференціалу компенсується ростом плеча фінансового важеля (тобто отриманий прибуток вищий за ризик).

Залучаючи кредитні кошти, підприємство може швидше і масштабніше виконати свої завдання. При цьому завдання менеджера  не в тому, щоб виключити всі ризики взагалі, а в тому, щоб прийняти розумні ризики в межах диференціалу (ЕР – СРСП).

При оцінці ступеня фінансово-кредитного ризику підприємства фінансові менеджери  використовують показник - сила впливу фінансового важеля:

, (2.2)