Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 21:29, курсовая работа
Розвиток підприємництва в ринкових умовах неможливий без впровадження ефективних інвестиційних проектів. Мотивація появи проекту може бути викликана через ініціативу підприємців, інтереси кредиторів, незадовільний попит населення, надлишкові фінансові ресурси або як реакція на політичний тиск тощо.
Інвестиційний проект є певною моделлю діяльності підприємства, яка використовує всі досягнення традиційного планування у розрізі ринкової економіки, бізнесу, конкурентної боротьби, діяльності маркетингових служб, комерційного ризику досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісного обслуговування споживача.
Результати розрахунку відображають, що середньоквадратичне відхилення по інвестиційному проекту "А" складають 1,5, в той час як по інвестиційному проекту "Б" — 2,21, що свідчить про більший рівень його ризику.
Розрахункові показники середньоквадратичного відхилення по розглянутих інвестиційних проектах можуть бути інтерпритовані графічно (рис. 1.1).
Проект «А»
Проект «Б»
Розрахунковий дохід
Очікуваний
Рис. 1.1. Розподіл ймовірності очікуваного (розрахункового) доходу за двома інвестиційними проектами
Із графіка видно, що хоча розподіл ймовірності проектів "А" і "Б" мають однакову величину розрахункового доходу, проте в проекті "А" крива розподілу уже, що свідчить про менше коливання варіантів розрахункового доходу відносно і про менший рівень ризику цього проекту.
Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показник середніх очікуваних доходів відрізняється між собою (в попередньому прикладі вони були одинаковими — 450 тис. грн.). Розрахунок коефіцієнта варіації (CV) здійснюється за формулою:
(1.5)
Для ілюстрації механізму оцінки ризику на основі коефіцієнта варіації дані попереднього розрахунку доповнимо економічними показниками по проекту "В" (табл.. 1.3).
Таблиця 1.3
(тис. грн.)
Варіанти проектів | Середньоквадратичне відхилення | Середній очікуваний дохід по проекту | Коефіцієнт варіації CV |
Проект "А" | 15 | 450 | 0,33 |
Проект "Б" | 22,1 | 450 | 0,49 |
Проект "В" | 31,8 | 600 | 0,53 |
Результати розрахунку показують, що найменше значення коефіцієнта варіації — по проекту "А", а найбільше — по проекту "В". Таким чином, хоча очікуваний доход по проекту "В" на 33% вище, ніж по проекту "А" (), рівень ризику по ньому, який визначається коефіцієнтом варіації, вищий на 61% ().
Відповідно, при порівнянні рівня ризиків по окремих інвестиційних проектах перевагу слід віддати тому з них, по якому значення коефіцієнтів варіації саме найближче (що свідчить про найкраще співвідношення ризику і доходу).
— коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального проекту по відношенню до рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Цей показник використовується в основному для аналізу ризиковості вкладання в окремі цінні папері (в порівнянні із систематичним ризиком всього фондового ринку). Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
(1.6)
де Р — кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів і середнім рівнем доходності інструментів в цілому;
— середньоквадратичне відхилення по індивідуальному виду цінних паперів;
— середньоквадратичне відхилення доходності по фондовому ринку в цілому.
Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень — коефіцієнта:
Значення — коефіцієнта | Рівень ризику цінних паперів |
=1 | Середній |
1 | Високий |
1 | Низький |
Таким чином, разом з ростом значення — коефіцієнта зростає і рівень систематичного ризику інвестицій.
Експертний метод оцінки ризиків здійснюється в тому випадку, коли у інвестора відсутні необхідні інформативні або систематичні дані для розрахунків вище перелічених показників, або якщо передбачуваний інвестиційний проект немає аналогів. Цей метод базується на питанні кваліфікованих спеціалістів (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідною математичною обробкою результатів цього питання. З метою отримання більш розгорнутої характеристики рівня інвестиційного ризику по проекту питання, слід орієнтувати на окремі види ризиків, характерні для даного інвестиційного проекту.
Результати оцінки ризиків по окремих інвестиційних проектах дозволяють кількісно оцінити їх рівень. З цією метою використовують наступні критерії оцінки:
1. Безризикові інвестиції. В зарубіжній практиці до таких інвестицій відносяться, як правило, короткострокові державні облігації. В умовах нашого інвестиційного ринку аналогічні фондові інструменти (яких поки що немає) можуть рахуватися безризиковими з великою часткою умовноти. При емісії таких фондових інструментів їх швидше можна буде назвати об’єктами інвестування з найменшим рівнем ризику.
2. Інвестиції з рівнем допустимого ризику. Критерієм рівня допустимого ризику виступають можливість втрати всієї суми розрахункового чистого прибутку по розглянутому інвестиційному проекту.
3. Інвестиції з рівнем критичного ризику. В цьому випадку критерієм рівня ризику виступає можливість втрати не тільки прибутку, але і всієї суми розрахункового доходу по розглянутому інвестиційному проекту.
4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику. Критерієм цього рівня ризику виступають можливість втрати всіх активів інвестора в результаті банкрутства.
Граничними значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестуванні по оцінці спеціалістів являються:
— для інвестицій з рівнем допустимого ризику — 0,1;
— для інвестицій з рівнем критичного ризику — 0,01;
— для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику — 0,001.
Це означає, що розглядуваний інвестиційний проект повинен бути відхилений, якщо в І випадку із 10 по ньому може бути втрачений весь прибуток; У І випадку із 100 — втрачений весь валовий дохід; у ІІ випадку із 1000 — втрачені всі активи в результаті банкрутства.
З оцінкою ризиків пов’язаний ще один аспект інвестиційного менеджменту. Так як інвестор не може постійно підбирати безризикові інвестиційні проекти, виникає питання: як повинен бути компенсований той чи інший рівень ризику?
Основу такої залежності складається так звана "лінія надійності ринку". Графічно ця залежність представлена на рис1.2.
Рівень прибутку (Ді)
Лінія надійності ринку
Д2 Проект 2
Д1 Проект 1 Розмір премії
за ризик
А Рівень прибутку по
безризикових інвестиціях
Рівень ризику ()
Рис. 1.2. Лінія надійності інвестиційного ринку, яка визначає розмір премії (додаткового доходу) за ризик в залежності від рівня ризику.
Загальний дохід по інвестиційному проекту із врахуванням рівня його систематичного ризику може бути розрахований за формулою:
Di=A+(R-A), (1.7)
де Di — загальний рівень доходу по інвестиційному проекту із розрахунком рівня його систематичного ризику;
А — рівень доходу по безризикових інвестиціях;
R — середній рівень доходу на інвестиційному ринку;
— бета коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику по інвестиційному проекту.
Співставлення розрахункових значень рівня ризику і рівня очікуваного доходу по інвестиційному проекту дозволяє визначити настільки компенсується інвестиційний ризик.
2. Методи аналізу інвестиційних проектів з врахуванням ризику
На даний час необхідність оцінки ризиків проектів капітальних вкладень вже не викликає сумніву. До того ж в Україні через високу економічну і політичну нестабільності вміння аналізувати можливі ризики набуває особливого значення.
В даному питанні розглядаються методи оцінки власних ризиків. Під власними ризиками проекту розуміють ризики того, що реальні поступлення грошових засобів в ході реалізації проекту будуть помітно відрізнятись від запланованих .
Слід відмітити, що в світовій практиці фінансового менеджменту використовуються різні методи аналізу власних ризиків проектів капітальних вкладень. До найбільш поширених з них слід віднести: метод коректування норми дисконту, метод достовірних еквівалентів, метод сценаріїв, аналіз ймовірності розподілу потоків платежів.
В загальному можна виділити дві складові власного ризику проектів:
- чутливість його чистої приведеної вартості (NРV) чи внутрішньої норми рентабельності (ІRR) до змін значення ключових показників;
- величина діапазону можливих змін показників, яка визначає їх імовірні розподіли.
Метод коректування норми дисконту з врахуванням ризику є найбільш простим і внаслідок цього - широко застосовується на практиці. Основна ідея методу полягає в коректуванні певної базової норми дисконту, яка вважається безризиковою чи мінімально допустимою. Коректування здійснюється шляхом додавання величини потрібної премії за ризик, після чого проводиться розрахунок критеріїв ефективності проекту (NРV, ІRR) по знову отриманій таким чином нормі.
В загальному випадку, чим більший ризик, що асоціюється з проектом, тим вищою повинна бути величина премії, яка може визначатися за внутріфірмовими процедурами, експертним шляхом чи формальними методами.
Наприклад, фірма може встановити премію за ризик 10% при розширенні успішно діючого проекту, 15% у випадку, якщо реалізується новий проект, пов'язаний з основною діяльністю фірми, і 20%, якщо проект пов'язаний з випуском продукції, виробництво і реалізація якої потребує освоєння нових видів діяльності та ринків. Нехай гранична вартість капіталу для фірми дорівнює 8%. Тоді для наведених типів проектів норма дисконту буде відповідно рівна - 18%, 23% і 28%.
Головною перевагою цього методу є простота розрахунків, зрозумілість і доступність.
Метод коректування норми дисконту здійснює приведення майбутніх потоків платежів до даного моменту часу, але не несе ніякої інформації про ступінь ризику (можливих відхилень результатів). При цьому отримані результати суттєво залежать тільки від величини надбавки за ризик.
Також цей метод допускає збільшення ризику в часі з постійним коефіцієнтом, що навряд чи може вважатися коректним, так як для багатьох проектів характерного є наявність ризиків в початкові періоди з їх поступовим зниженням до кінця реалізації. Таким чином, прибуткові проекти, які не передбачають з часом суттєвого збільшення ризику, можуть бути оцінені невірно. Проте даний метод не несе ніякої інформації про імовірний розподіл майбутніх потоків платежів і не дозволяє отримати їх оцінку. Також зворотньою стороною простоти цього методу є суттєві обмеження можливостей моделювання критеріїв (NРV, ІRR ) від змін тільки показника - норми дисконту.