ГЛАВА 2 СТРУКТУРА  СУДУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ

2.1. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ  СУДУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ  СПІВТОВАРИСТВ

     Склад Суду формується урядами держав-членів «по загальній згоді» відповідно до охарактеризованих вище (п. національними квотами (ст. 223 Договори, що фундирували Європейське Співтовариство).

     Кожна держава ЄС, таким чином, має при  формуванні Суду право вето. Проте  на відміну від процедури призначення Комісії серйозних перешкод воно тут не представляє. На практиці держави-члени, як правило, погоджуються з кандидатурами суддів і генеральних адвокатів, запропонованих кожним з них відповідно до зарезервованої квоти (один суддя плюс, можливо, 1 генеральний адвокат).

     Держава-член,  таким чином,   просто делегує  «свого» судью/генерального адвоката, хоча, ставши членом Суду, останній стає повністю незалежним і незмінним. Перевірити, як поводиться «їх» суддя, держави-члени  також не можуть через принцип. таємниці дорадчої кімнати. Реальна особиста незалежність служить одним з двох обов'язкових критеріїв, відповідно до яких формується Суд. Згідно ст. 223 Договори, що фундирували Європейське Співтовариство судді і генеральні адвокати «вибираються з числа осіб, незалежність яких не викликає сумнівів». Звідси витікає, що, наприклад, крупний партійний функціонер позбавлений можливості стати членом Суду (зрозуміло, якщо він завчасно не подасть у відставку).

     Другий  критерій, обумовлений характером функцій  і повноважень Суду, — професійна придатність його членів. Договір, що заснував Європейське Співтовариство (ст. 223) допускає призначення суддями і генеральними адвокатами тільки осіб, що володіють необхідною компетентністю. Кандидатом в члени Суду може бути:

       — або людина, яка в своїй державі відповідає вимогам для призначення на вищі судові посади, наприклад, член Верховного суду Греції або Конституційного трибуналу Іспанії;

       — або «юрисконсульт із загальновизнаною  компетентністю». До цієї категорії відносяться, головним чином, професори університетів і інші крупні фахівці в області права. З урахуванням специфіки правових традицій різних країн ЄС від Великобританії і Ірландії (країн загального права з провідною роллю прецеденту і судової практики) до Суду Європейських співтовариств призначаються зазвичай професійні судді. Від решти держав-членів, де панує романо-германська традиція з пріоритетом закону і правової доктрини, суддями і генеральними адвокатами частіше стають «академічні юристи», тобто теоретики права.

     Термін повноважень всіх членів Суду — шість років. Як видно, він вельми невеликий, але після його закінчення судді і генеральні адвокати, як правило, призначаються знов. Кількість повторних призначень не обмежена, так що деякі члени Суду знаходяться в його складі десятиліттями. До сказаного слід додати, що посада генерального адвоката нерідко служить «трампліном» для призначення її володаря в майбутньому повноправним суддею. З метою забезпечення спадкоємності в роботі Суду оновлення його складу здійснюється поступово, раз на три роки. Відповідно в цей період заміщаються посади половини суддів (9) і генеральних адвокатів (4).

     Число членів Суду і порядок їх призначення  визначені в засновницьких договорах (наприклад, ст.221 Договору, що заснував Європейське Співтовариство). Але якщо порядок призначення суддів не піддавався змінам, то кількісний склад Суду доводилося не раз переглядати. У міру того як розширювалися співтовариства, а це відбувалося неодноразово, росло число членів Суду. Тут діє непорушне правило: число членів Суду залежить від числа держав-членів; при цьому число суддів збігається з числом держав-членів. Тепер, коли в співтовариствах об'єднано 27 держав, до складу Суду ЄС  входять 27 суддів. З урахуванням того, що Європейський Союз поступово розширює свої межі, можна чекати чергового, і притому вельми значного, збільшення складу Суду.

     Таким чином призначення суддів відбувається із загальної згоди урядів країн-учасниць Європейського Союзу. Суддя обіймає  свою посаду терміном в  шість років. Слід зазначити, що  до кандидатів в судді пред'являються достатньо строгі вимоги: у ст. 223 Договори про ЄС, мовиться про те, що «судді мають бути особами, незалежність яких не підлягає сумніву,  і які володіють якостями, необхідними для виконання службових обов'язків на вищих судових посадах в своїх країнах, або є експертами по питаннях права високої і загальновизнаної кваліфікації».

     До  вступу до посади вибраний на пост судді  повинен принести присягу, таким  чином  публічно обіцяючи  здійснювати  увірені йому повноваження відповідально і неупереджено, не розголошуючи таємниці дорадчої кімнати.  Окрім присяги кожен з суддів підписує заяву, в якій говорить про дотримання протягом всього терміну виконання своїх повноважень і обов'язків. Окрім цього, судді без дозволу Ради ЄС не можуть займатися діяльністю, направленою на отримання доходів протягом всього терміну своїх повноважень, не мають права обіймати які-небудь посади (політичні, урядові).

     Кожні три роки склад суду наполовину оновлюється. Це не перешкоджає суддям, термін повноважень яких закінчився, бути новообраними. Вікового обмеження не існує. До закінчення терміну своїх повноважень суддя не може бути відправлений до відставки державою-членом, але якщо решта суддів і генеральних адвокатів (про них буде сказано нижче) прийде до одноголосного висновку про те, що суддя «більш не відповідає вимогам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків» (ст.6 Статуту Суду ЄС), то він може бути відсторонений від прав. Кожні три роки шляхом таємного голосування, абсолютною більшістю голосів судді обирають Голову Суду ЄС (President des Gerichtshofs), який грає особливу роль в керівництві Суду («у випадку, якщо не один з кандидатів на пост голови не набере абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур, де за вибраного вважається кандидат, що набрав відносну більшість голосів»). Також як і суддя, він може бути переобраний знов. Голова Суду ЄС займається керівництвом роботою Суду і  його спеціалізованих служб, як розділ Суду присутній при обговоренні справ в дорадчій кімнаті, на пленарних засіданнях Суду. До його компетенції також відноситься призначення судді-доповідача, розподіл справ між палатами.

     В цілях швидшого розгляду справ в структурі Суду утворюються палати,  найбільш складні справи розглядаються пленумом (зборами всіх суддів). Слід нагадати, що «Суд засідає в пленарних засіданнях, коли держави-члени або який-небудь інститут Співтовариства, що беруть участь в розгляді, просять про це» (ст. 223 Договори, що заснували Європейське Співтовариство). Відносно інших категорій справ Суд може на свій розсуд направити справу на розгляд в одну зі своїх палат.На пленарному засіданні Суду для кворуму повного складу необхідна присутність 15 суддів. Рішення в Суді ухвалюються більшістю і в ухваленні рішення повинна брати участь непарна кількість суддів. Якщо з якої-небудь причини один з суддів не може брати участь в голосуванні, то самий молодший з присутніх суддів не бере участь в засіданні.¹

     Отже, члени Суду ЄС призначаються із загальної згоди урядами держав-членів строком на шість років. Кожна держава — член ЄС має в своєму розпорядженні одине місце і висуває кандидата на його заміщення.

________________________________________

¹ Європейське право. / Під загальною ред. Л.М. Ентіна. – М.: Норма, 2004. – 720 с.

     Головне вимоги до судді висока професійна кваліфікація і незалежність. До вступу до посади на першому ж відкритому засіданні Суду, на якому новообраний член присутній, він приносить присягу, в якій присягається здійснювати свої функції повністю неупереджено і зі свідомістю відповідальності, а також зобов'язується не розголошувати секретів дорадчої кімнати. На відміну від Європейського Суду з прав людини, в якій окремі судді можуть заявляти про свою особливу позицію і незгоду з вирішенням більшості суддів, в рамках Суду ЄС зберігається абсолютна секретність суддівських дебатів, думки кожного з суддів і результатів внутрішнього голосування. Ухвала виноситься від імені Суду в цілому і ніякому публічному заперечуванню з боку членів Суду не підлягає. Порушення цього правила розглядається як посягання на основи судочинства, порушення обов'язків судді і може спричинити вельми строгі санкції, аж до; примусової відставки останнього. Такого роду рішення ухвалюється загальними зборами суддів і генеральних адвокатів.

     Окрім принесення присяги кожен суддя  підписує заяву, в якій він урочисто декларує, що дотримуватиметься протягом всього терміну виконань своїх повноважень, зобов'язання, а також і рівно після їх завершення. Особливо підкреслюється дотримання суддею правил доброчесності і скромності, зокрема, в тому, що стосується ухвалення різного роду пропозицій о. роботі або отриманні яких-небудь додаткових вигод навіть після виходу у відставку. Оновлення Суду відбувається наполовину кожні три роки (в даний час — за станом на початок 2004 р. — кожні три роки переобирається 9 членів Суду). У тому ж порядку змінюється склад генеральних адвокатів. Яких-небудь обмежень для переобрання не встановлено. Відповідно суддя або генеральний адвокат, термін повноважень якого закінчився, може бути призначений знов.Аналогічна процедура застосовується при формуванні Суду першої інстанції (далі СПІ). Основна відмінність полягає в тому, що в рамках СПІ відсутній інститут генеральних адвокатів. Їх функції може певною мірою виконувати спеціально призначений у зв'язку з розглядом конкретної справи член Суду.

2.2. СКЛАД СУДУ ЄС (СУДДІ  І ГЕНЕРАЛЬНІ АДВОКАТИ)

     До  складу Суду входять дві категорії  членів: основна — судді і додаткова — генеральні адвокати.

     Судді — повноправні члени Суду, що беруть участь в розгляді і рішенні справ. Суддів всього 27, що відповідає кількості держав-членів. Збіг не випадковий: через звичай з моменту заснування Європейського співтовариства діє правило «одна держава — один суддя». Воно необхідне для того, щоб у складі Суду; були фахівці в області правових систем всіх держав-членів Союзу.

     Ніцький договір звів вказане правило в норму первинного права ЄС. Згідно нової редакції ст. 221 Договору про Європейське співтовариство «Суд включає по одному судді від кожної держави-члена».

     Судом на термін в один рік обирається  перший генеральний адвокат, який наділений  повноваженнями призначення генерального адвоката у кожній справі. Порядок  призначення суддів і генеральних  адвокатів практично не відрізняються. Критерії відбору викладені в засновницьких договорах з урахуванням норм і традицій всіх держав-членів. Наприклад, в статті 223 Договори, що засновували Європейське Співтовариство мовиться про те, що  «суддя і генеральні адвокати призначаються з осіб, незалежність яких не викликає сумнівів і які володіють якостями, потрібними для призначення в своїх країнах на вищі судові пости. Кандидати мають бути з числа юристів, висока кваліфікація яких є загальновизнаною».

     Якщо  статус судді не потребує роз'яснень, то статус генерального адвоката є  вельми своєрідним , оскільки  його головне призначення полягає в тому,  щоб самостійно проводити попереднє незалежне і неупереджене  дослідження і представляти свій висновок у вивченій ним справі Суду. У такому висновку можна знайти «аналіз фактів, посилання на відповідні положення законодавства і повний аналіз попередніх вирішень Суду. Він також приводить аналіз аргументів сторін суперечки і в праві давати власну оцінку питанням, що розглядаються Судом. У своїх виводах генеральний адвокат не обмежується аргументами сторін суперечки».

     У переважній більшості випадків судді  ухвалюють рішення, співпадаючі  з висновками генеральних адвокатів. Це не говорить про те, що суд завжди зобов'язаний строго  слідувати рекомендаціям  генерального адвоката, навпаки,  судді можуть повністю або частково відступити від цього рішення. Але все таки думка  генерального адвоката завжди грає дуже значущу роль.

     Генеральні  адвокати — друга, додаткова категорія  членів Суду — була введена за зразком  судової системи Франції де схожа посада існувала ще в Середньовіччі (avocat general). Згідно абз. 2 ст. 222 Договори про ЄС «завдання генерального адвоката — діючи повністю неупереджено і незалежно, представляти у відкритому судовому засіданні мотивовані висновки у справах, внесеним на розгляд Суду».

     Розділення  складу Суду на суддів і генеральних  адвокатів не було нововведенням. Подібна  модель організації суду давно існує  у ряді країн Західної Европи (Франція, Бельгія, Голландія). Наприклад, «у Франції схожі функції виконує комісар уряду у французькій Державній раді і представник «відкритих інтересів» в німецькому Адміністративному суді (Comissaires du gouvernement/Conseil d’Etat, Vertreter des offentlichen Interesses im deutschen Verwaltungsgerichtsverfahren)».

     Для того, щоб підготувати свій висновок, генеральний адвокат проводить самостійне дослідження матеріалів справи, за підсумками якої він пропонує Суду вирішити його тим або іншим чином. Висновок генерального адвоката, таким чином, — свого роду альтернативний проект вирішення Суду (основною готує суддя-доповідач).

     Формально воно не обов'язкове для Суду, який в праві лише; заслуховувати генерального адвоката, але не зв'язаний його позицією. На практиці, проте, ця позиція робить великий вплив на виводи Суду унаслідок якісного, грунтовного юридичного аналізу, вироблюваного генеральним адвокатом. «Сила» генерального адвоката базується не на його владі по відношенню до Суду (якої немає), а на його авторитеті, який достатньо великий.