Шпаргалка по предмету "Міжнародне економічне право"

44-45. Участь, членство  У. в МО як суверенного суб"єкта м/н відн.

У як суб"єкт МАВ  та МП бере участь у діяльності  МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, екон, еколог, інформац, техніч, культ і спортивній сферах. На сьогодні вона є учасником понад 100 МО, тимчасовим членом Ради Безпеки ООН (обрана на 2000–2001 рр), ініціатором створення об"єднання держав ГУУАМ, одним із засновників ОЧЕС, контрибутором безпеки в Південно-Східній Європі. У – ЄС. ЄС визнав У як незалежну дер-ву в 1991 р. У стала правонаступницею Угоди про комерційне та економ співроб-во, укладеної між СРСР та ЄС в 1989 р. В 1994 р в Люксембурзі підписано Угоду про партнерство і співроб-во між У та ЄС (УПС), яка набула чинності лише в 1998 р. УПС укладено на початковий період 10 років. УПС визначає наміри та зобов"язання сторін щодо забезпечення партнерства. Цілями проголошено сприяння політ діалогу, розвиткові торгівлі, інвестицій, гармонійних економ відн; створення основ всебічного співроб-ва, підтримка зусиль У до зміцнення демократії та переходу до ринк ек-ки. Стратегія інтеграції У до ЄС була затверджена Указом Президента У від 11 червня 1998 р. Заг стратегія ЄС щодо У ухвалена Європ Радою під час Гельсінського саміту 1999 року (розрахована на 4 роки). У – СНД. У підписала і ратифікувала Угоду про створ СНД в 1991 р. Цілі – співроб-во в політ, економ, еколог, гуманіт і культ сферах, забезпеч миру і безпеки, сприяння розвитку дер-в-учасниць, забезпеч осн прав і свобод людини тощо. У є асоційованим членом Союзу. Вона не підписала Статут СНД через деякі його розбіжності з укр законод-вом. У ставиться до СНД як до орг-ції з дорадчими ф-ціями і віддає перевагу двостор співроб-ву. В 1993 р У підписала Договір про створ Економ союзу. За ініціативою У створено субрегіон МО ГУУАМ (у складі Грузії, У, Узбекістану, Азерб, Молдови) (як неформальне об"єднання виникає в 1997 р, офіційний статус набуває в 2001 р). Мета – економ співроб-во, забезпеч трансп коридорів і комунікац мереж, узгодж позицій в інших МО. У – ОЧЕС. В 1992 р У підписує Декларацію про ЧЕС, а в 1998 р – Статут ОЧЕС. Напрями діял-ті: приєдн до ВТО, створ зони вільної торгівлі, співроб-во з ін МО та в сфері підприємн-цтва, поглибл співроб-ва з ЄС. У – ООН. У є членом ООН з моменту заснування (1945) та зараз бере активну участь в роботі переважної більшості орг-цій та установ ООН (Європ економ комісія, Комітет з питань інф-ції, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, МВФ, МБРР, ІКАО тощо). У – ВТО. В 1992 р У отримала статус спостерігача при ГАТТ. В 1993 р в У створено Міжвідомчу комісію з питань приєднання до ГАТТ, а з боку ГАТТ – Робочу групу з приєднання У до ГАТТ. Відтоді процес приєднання триває. У є також членом МВФ з 1992 р (квота станом на 1999 р – 0,647%) (отримує фінан, консультац, техн допомогу) та з 1993 р активно співпрацює з ЄБРР, який за цей період підвищив свій статус присутності в У з представництва до департаменту (в 2000 р), що свідчить про підвищення зацікавленості Банку в укр ринку.

48. Принцип  розподільної майнової відповідальності між державою і юрид особами при наявності імунітету дер-ви.

Наявність імунітету  в держави не означає, що ним наділені і відповідні господ орг-ції, напр, державні, які виступають як юрид особи. Існув-ня п-пу розподільної майнової відповід-ті між д-ми і юр. особами означає, що за невиконання зобов-нь перед іноз контрагентами (фірмами) майн відпов-ть несуть юр особи сам-но. Це полож-ня закріплено у Ст. 32 з-ну Укр “Про ЗЕД”. Ім-том корист-ся іноз д-ва, її органи та майно, що належить д-ві. Майно іноз д-ви не може піддав-сь заходу примус хар-ру (наклад-ня арешту).

49. Заг хар-ка універс орг. універс орг - орг-ї, цілі і предмет д-ті яких являють собою інтерес для всіх держав світу, наприклад ООН. Цілі і предмет д-ті ООН - підтримка миру і безпеки. Її д-ть має всезагальний інтерес, і тому ООН повинна бути відкритою для всіх держав, які  визнають її устав. До орг, діяльність яких представляє всезагальний інтерес відносять і спеціальні установи. Напр, Всесвітня орг охорони здор (мета - досягнення всіма народами можливо більшого рівня здор. Для досягн завдання розр-но глобальну страт, що вимагає об'єднаних зусиль урядів і народів. В рамках д-ть 6 рег-х орг: Європи, Африки, Амер, Півд-Сх Азії, Сх середземномор, зах частини Тих ок) Всесвітня поштова спілка забез-я і вдоскон поштових відносин (у 1997 - 190 членів). Всі органи створ єдину поштову тер, на якій діють принципи ед-ва тер, свободи транзиту, єдинообразного тарифу), Міжнародна спілка електрозв'язку, Всесвітня метеорологічна орг і т.д.

50. Заг. хар.  регіон міжур орг. Це орг, члени яких - держави певного геогр району. Об'єктом д-ті можуть  бути пит-ня в межах регіонального співроб і спільна безпека, економічна, соціальна, культурана і інші сф. У відпов зі Статутом ООН їх створення і д-ть повинні відповідати цілям і принципам Статуту ООН, повинні сприяти ООН в вирішенні ек, соц, культ і інших проблем. Можна поділити на орг-ії загальної компетенції, економічні, ек-політичні, військово-політичні і інші. За регіоном можна поділ на орг Євр (ОБСЄ, ЄІБ), Європи і Азії (СНД), Америки (Орг амер держав, Латиноамер ек система), Азії-Тихого океану (АПЕК=Азіатсько-Тихоок співдр, Асоціація держав Півд-Схі Азії ), Арабських дердав - Персидської затоки (Рада ар ек єдності, Орг арабських країн-експортерів нафти), Африки (Орг афр єдності, Митна і ек спілка Центр Африки). ОБСЄ: секретаріат у Відні. Цілі - створення умов з забезпечення миру, співроб у галузі безпеки, роззброєння, запобіг конфліктних ситуацій, екон, культ, прав і свобод людини і інше. Азіатсько-Тихоок спвпр (АПЕК): цілі- підтримка ек росту, посилення відкритості багатостор торг системи, стимулювання приватного сектору, співпраця членів в галузі розвитку. Асоц держав Півд-Сх Азії (АСЕАН): цілі - орг співпр в галузі екон, соц і інших галузях, сприяння встановл миру і стабільнеості в Півд-Сх Азії. Орг афр єдності: орг загальної компет. Цілі - сприяння єднсті афр країн, коорд зусиль з підвищ рівня життя, ліквідація всіх форм колоніалізму, сприяння міжн співр у відпов зі Статутом ООН, співпр у гал: політики і дипломатії, оборони і безпеки, економіки, освіти, культ, науки, охор здор.

51. Імунітет  держави та його значення в МЕВ.

Імунітет – слово  лат походж і означ звільнення від чого-небудь. Відповідно до принципу імунітету дер-ви, їй або її органам не може бути пред'явлений позов у суді іншої дер-ви, т.б. одна суверенна дер-ва не підкоряється дії законодавства іншої дер-ви, юрисдикція однієї дер-ви не поширюється на іншу дер-ву та її органи. Цей пр-п діє, незалежно від того, в відносини якого хар-ру і зі скількома учвсниками вступає дер-ва; може бути пр-пом як м/н публічного, так і приватного права. Підлеглість однієї дер-ви юрисдикції суду іншої можлива лише за умови попередньої згоди відповідної дер-ви або шляхом укладення м/н договору. Про це свідчить і відпов стаття Закону У "Про ЗЕД", в якій зазначається, що спори, які виникають між суб'єктами ЗЕД, іноз суб'єктами господ діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітр органами У чи іншими органами за вибором сторін. Позови можуть бути до судів країни, що неналежним чином виконує свої зобов'язання, або до судів іншої країни. Так, при укладанні угод у межах міжнародної торгівлі, як правило, передбачається внесення до їх змісту питання про те, хто може бути арбітром у випадках, коли виникнуть які-небудь спори. Наявність імунітету в держави не означає, що ним наділені і відповідні господ орг-ції, напр, державні, які виступають як юрид особи.

52. МЕОрг, прав  статус. МЕ - орг, які на основі міжнародно-договірних відносин провод діяльність, пов'язану з організ-ю та здійсненням міжн-го ек-го співроб. Правоздатність, якою вони наділені, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжн орг-ми в межах завдань і цілей, закріплених і їхніх установчих докум. Користуються імунітетом, що має важливе знач для їхньої д-ті. Відповідно до Конвенції про правовий статус (1980), привілеї та імугітет МЕО майно і активи цих орг мають імунітет від будь-якої форми адміністр та суд-го втруч, за вийн випадків, коли сама орг відмовл від імунітету. Ф-ції та повноваження орг-ції та її органів визнач-ся конституц док-том відповідної орг-ції (статутом, конвенція, угода). МЕОрг не мають сам-них екно інтересів. Їх діяльн-ть не спрям-ся на пряме одерж-ня прибутків. Ці орг-ціїї існують для того, щоб забесп-ти розвиток екон співроб д-в.

56. МЕО в  залежкості від напряму м/економічного  співробітництва. Можна ділити МЕО залежно від напряму м/економічного співробітництва у галузі м/торгівлі, транспорту промисловості, с/г, інвестицій, інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації продукції; у валютно-фінансовій сфері; науково-технічне співробітництво. Так, напр., до організацій, які відають м/торгівлею, необхідно віднести Сот, конференцію ООН з торгівлі і розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту і деякі ін. діяльність ряду м/організацій, зокрема, МВФ, МБРР, М/фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації м/валютних відносин.

53. Класифікація  МЕО. Перший найбільш узагальнений поділ м/організацій за т. зв. організаційним принципом дає можливість виділити: а) універсальні м/організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; б) м/організації, членами яких є соціалістичні країни; в) м/організації, які об’єднають розвинуті (капіталістичні) країни; г) м/регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються.

У літературі має місце  і ін. класифікація: а) МЕО в системі  ООН; б) МЕО, які не входять до системи  ООН; в) регіональні економічні організації. Класифікацію МЕО можна продовжити і в межах названих груп. Так, серед такої універсальної організації, як ООН, можна виділити: 1) спеціалізовані установи ООН (напр., ООН з промислового розвитку); 2) допоміжні органи ООН, які користуються статусом м/організацій (напр., Конференція з торгівлі і розвитку). Можна ділити МЕО залежно від напряму м/економічного співробітництва у галузі м/торгівлі, транспорту промисловості, с/г, інвестицій, інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації продукції; у валютно-фінансовій сфері; науково-технічне співробітництво. Так, напр., до організацій, які відають м/торгівлею, необхідно віднести Сот, конференцію ООН з торгівлі і розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту і деякі ін. діяльність ряду м/організацій, зокрема, МВФ, МБРР, М/фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації м/валютних відносин. До організацій, які є суб’єктами м/транспортного права, слід віднести Авіатранспортну асоціацію, М/організацію цивільної авіації, М/спілку автомобільного транспорту, Спілку автодорожніх служб залізниць, Дунайську комісію, М/морську організацію і ін. М/організації, в т. ч. економічні, можна класифікувати і за назвою: організація (ООН; з безпеки і співробітництва в Європі; М/організація цивільної авіації; М/морська організація), союз (Всесвітній поштовий союз, М/союз електрозв’язку), спілка (М/спілка автомобільного транспорту, Європейська телерадіомовна спілка), фонд (МВФ), центр (М/торговий центр), рада (Рада Європи), банк (МБРР), комісія (М/електротехнічна комісія, Дунайська комісія, Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, Комісія з питань охорони нових сортів рослин), асамблея (Парламентська асамблея м/економічного співробітництва), агентство (М/агентство з питань атомної енергії), конференція (Конференція ООН з торгівлі і розвитку, Європейська конференція міністрів транспорту), ініціатива (Центральна європейська ініціатива) тощо. М/організації можна визначати залежно від кола їх членів: організації загального (ООН, СОТ, МВФ, Всесвітній поштовий союз і ін.) і обмеженого складу (регіональні, які створюються в межах певного регіону і є відкритими для вступу до них держав, що знаходяться на його території – Ліга арабських держав, ЄС, Рада Європи, СНД; не тільки регіональні – Організація країн експортерів нафти). Можна класифікувати м/організації з погляду торгівлі окремими видами товарів – цукром, кавою, пшеницею, каучуком та ін., які об’єднають як країни-експортери, так і країни-імпортери цих товарів. За характером компетенції: організації загальної (ООН, яка може розглядати будь-яку м/проблему, тому справедливо називається універсальною) і спеціальної компетенції (МОП, СОТ, Всесвітня метеорологічна організація, М/організація з питань стандартизації і ін.). Більшість МЕО є організаціями спеціальної компетенції. Залежно від впливу на країни-члени (за характером повноважень) : міждержавні і наддержавні (наднаціональні). Міждержавні організації не мають наддержавних повноважень тому, що країни-члени не передають їм своїх функцій. Основним завданням таких організацій є забезпечення взаємодії держав у процесі їх співробітництва, що збільшує потенціал м/організації і держав, які входять до її складу. Наддержавні організації наділяються повноваженнями країн-членів у відповідних ферах їх діяльності. За умовами участі в членстві: відкриті, до яких може вступити будь-яка держава (ООН), і закриті, прийняття до яких може здійснюватися за запрошеннями їх засновників (НАТО).

55. Поділ  м/організацій по організаційному типу. Перший найбільш узагальнений поділ м/організацій за т. зв. організаційним принципом дає можливість виділити: а) універсальні м/організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; б) м/організації, членами яких є соціалістичні країни; в) м/організації, які об’єднають розвинуті (капіталістичні) країни; г) м/регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються. У літературі має місце і ін. класифікація: а) МЕО в системі ООН; б) МЕО, які не входять до системи ООН; в) регіональні економічні організації. Класифікацію МЕО можна продовжити і в межах названих груп. Так, серед такої універсальної організації, як ООН, можна виділити: 1) спеціалізовані установи ООН (напр., ООН з промислового розвитку); 2) допоміжні органи ООН, які користуються статусом м/організацій (напр., Конференція з торгівлі і розвитку).

63.  Україна  - рівноправний член ООН.

У – ООН. У є членом ООН з моменту заснування (1945) та зараз бере активну участь в роботі переважної більшості орг-цій та установ ООН (Європ економ комісія, Комітет з питань інф-ції, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, МВФ, МБРР, ІКАО тощо). 

64.  Вступ України до  Ради Європи: організаційно-правові  аспекти.

Досить значну увагу розвитку правової системи України приділяє Рада Європи. Розроблення проектів правової допомоги в цій сфері вона розпочала відразу після подання нашою державою заявки про вступ до неї (липень 1992 р.). Зокрема, у 1999 р. Парламентська Асамблея Ради Європи звернулася до ряду впливових міжнародних організацій, а саме: Європейського парламенту, Європейської комісії, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Конгресу місцевих та регіональних влад, Фонду соціального розвитку Ради Європи з пропозицією надати Україні необхідну допомогу.

Одночасно керівництво  вищезгаданої міжнародної організації тяло під свій контроль проведення конституційної та судово-правової реформ у нашій державі, а також питання створення правових основ інтеграції останньої в європейський простір.

Проте слід сказати, що, незважаючи на вжиті заходи, вищезгадана діяльність Ради Європи поки що не дає відчутних результатів. Аналогічна ситуація спостерігається щодо впровадження в законодавство України інших, існуючих поза межами правового поля Ради Європи європейських стандартів, зокрема тих, що передбачені Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами—членами, а також конвенціями та угодами, прийнятими в рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі.