Шпаргалка по "Правознавству"

Обов'язки є невід'ємною  складовою частиною конституційно-правового статусу людини і громадянина. Обов'язки тісно пов'язані з правами та свободами. Це підтверджує і закріплення прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в єдиному розділі Конституції України.

1. Обов'язок дотримуватися  Конституції і законів України. Це один із найважливіших обов'язків людини і громадянина, має загальне значення і не має винятків. Він стосується всіх осіб, які знаходяться на території України.

Цей конституційний обов'язок передбачає дотримання, насамперед, Конституції України як акта прямої дії, тобто дотримання конституційної законності. Водночас він поширюється і на виконання інших законів України, які складають систему чинного законодавства.

2. Обов'язок захисту  Вітчизни, незалежності та територіальної  цілісності України, шанування її державних символів. Законом України «Про оборону України» передбачається, що кожний громадянин України, незалежно від національності, расової приналежності, віросповідання, ідеологічних переконань, трудової чи іншої діяльності зобов'язаний захищати Україну від посягань, підтримувати громадський порядок та інше.

3. Обов'язок охорони  культурної спадщини, відшкодовування  завданих збитків спрямований  насамперед на збереження матеріальних  і духовних цінностей українського  народу, його культурний розвиток.

4. Обов'язок не заподіювати  шкоди природі передбачається  є одним з найголовніших завдань  як держави, так і кожної  людини. Це пов'язано зі значними  негативними наслідками, до яких  призводить невиконання екологічних  вимог. Обов'язок дотримання вимог екологічної безпеки, раціонального природокористування й охорони екологічного середовища став загальнонаціональним завданням.

5. Обов'язок поважати  честь і гідність інших людей,  не посягати на їхні права  і свободи. Цей конституційний  обов'язок є найважливішою умовою дотримання законності і правопорядку в суспільстві та державі. Дотримання цього обов'язку значною мірою унеможливлює конфлікти між окремими особами або мінімізує їх.

6. Обов'язок набуття  повної загальної середньої освіти. Нарівні з визначенням права кожної особи в Україні на освіту, Конституція передбачає обов'язок кожного мати повну загальну середню освіту. Цей обов'язок забезпечується насамперед державою та батьками неповнолітніх дітей.

7. Обов'язок піклування  про дітей та про непрацездатних батьків: Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Кодексом законів про шлюб та сім'ю передбачається обов'язок батьків у вихованні дітей, обов'язок утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги.

Водночас, конституційним обов'язком є піклування повнолітніх  дітей про своїх непрацездатних батьків. Утримання непрацездатних батьків, якими визнаються інваліди 1 і 2 групи та пенсіонери, які потребують допомоги, є обов'язком їх повнолітніх дітей, які досягли 18-річного віку.

8. Конституція зобов'язує  кожного сплачувати податки і  збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Крім того, усі громадяни зобов'язані щорічно  подавати до податкових інспекцій  за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за кожен минулий рік у порядку, визначеному законодавством. Система оподаткування в Україні, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів й інші питання податкового характеру регулюються Законом України від 25 червня 1995 р. «Про систему оподаткування». Стосовно особливостей сплати податків громадянами, то вони визначаються законодавством України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22.Громадянство  України: порядок набуття та  підстави припинення.

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Законодавство України  про громадянство ґрунтується на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; запобігання виникненню випадків без громадянства; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства;  неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України  постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання,  які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Питання громадянства України  регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

Документами, що підтверджують  громадянство України, є: паспорт громадянина  України; свідоцтво про належність до громадянства України; паспорт громадянина  України для виїзду за кордон; тимчасове  посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України  набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.  

Іноземець або особа  без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є:  визнання і дотримання Конституції України та законів України; подання декларації про відсутність іноземного громадянства  або зобов'язання припинити іноземне громадянство, безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років; отримання дозволу на імміграцію, володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади; наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України  не приймається особа, яка: вчинила  злочин проти людства чи здійснювала  геноцид; засуджена в Україні  до позбавлення волі за вчинення тяжкого  або особливо тяжкого злочину; вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Набуття громадянства України  дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

Громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Підставами для втрати громадянства України є: добровільне  набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною службою. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23.Форми здійснення  народовладдя в Україні.

Народ України є носієм суверенітету та єдиним джерелом влади, здійснює владу прямо і через  представницькі органи. Безпосередня демократія здійснюється шляхом прямого волевиявлення народу. Існує багато форм безпосередньої демократії, але Конституція прямо закріплює лише дві — вибори і референдум.

Найдавнішою і найпоширенішою формою безпосередньої демократії, а  також обов’язковим атрибутом представницької  демократії є вибори. Цю форму безпосередньої демократії можна визначити як процедуру формування державного органу або надання повноважень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб за умови, що на кожний отриманий таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати. Залежно від органу, який обирається на виборах, вони бувають парламентські, президентські, вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Враховуючи підстави проведення виборів, вони поділяються на чергові, позачергові, повторні. Залежно від територіальних меж проведення вибори бувають загальнонаціональні та місцеві.

Виборче право у теорії конституціоналізму розглядається  в об’єктивному і суб’єктивному аспектах.

Об’єктивне  виборче право — це сукупність норм права, які регламентують порядок формування представницьких органів держави і органів місцевого самоврядування.

Суб’єктивне виборче право — це закріплене у Конституції і гарантоване державою право громадян України обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Суб’єктивне виборче право може бути здійснене належним чином лише за умови визнання і дотримання головних принципів, покладених в його основу. До них належать:    - принцип вільних виборів, який полягає у добровільності участі громадян України у виборах.; - принцип загальності, відповідно до якого право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Має право голосу на загальнонаціонал. виборах громадянин України, який проживає або перебуває за межами України на законних підставах. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Право голосу на місцевих виборах мають лише громадяни, які проживають на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, встановлюються певні обмеження щодо пасивного виборчого права. Насамперед, це віковий ценз (досягнення на момент виборів 21 року кандидатом у народні депутати і 35 років кандидатом у Президенти України), ценз осідлості (проживання в Україні перед днем виборів 5 років кандидатом у народні депутати України і 10 років кандидатом у Президенти України); - принцип рівного виборчого права, згідно з яким кожний виборець має рівну кількість голосів з іншими виборцями; - принцип прямого виборчого права, який ґрунтується на положенні про те, що виборні особи обираються безпосередньо виборцями. - принцип таємного виборчого права, відповідно до якого контроль за волевиявленням виборців забороняється, що передбачає цілу низку заходів, як-то порядок утворення виборчих дільниць, участь спостерігачів, форма бюлетеня, відповідний порядок голосування; - принцип особистого виборчого права полягає в тому, що кожен виборець бере участь у виборах особисто, і це право не може бути передане ним іншій особі; - принцип свободи агітації, причому як «за», так і «проти» того чи іншого кандидата. Вибори відбуваються з дотриманням певної процедури, яка передбачає наявність різноманітних складових. Одним з таких елементів виступає порядок формування виборчих округів, які за законодавством України можуть бути одномандатними (від одного округу обирається один представник) та загальнонаціональним (коли кандидат (кандидати) шукають підтримку у населення всієї країни (наприклад, вибори Президента). Принцип організації виборчих округів у поєднанні з порядком визначення результатів виборів, встановлені в об’єктивному виборчому праві, носить назву виборчої системи. Існує три основних види виборчих систем — мажоритарна, пропорційна, змішана, які, в свою чергу, також поділяються на підвиди.