Правові засади зовнішньоекономічних контрактів

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Марта 2012 в 14:48, курсовая работа

Описание работы

Актуальність обраної теми полягає в тому, що найважливіша проблема будь-якого українського підприємства, що працює на світовому ринку, – це проблема його виживання і забезпечення безупинного, успішного розвитку на ньому. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні та реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотно розроблених і ефективно втілених зовнішньоторговельних контрактів.

Содержание

ВСТУП 3
Розділ 1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР(КОНТРАКТ) У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ 5
1.1. Сутність і структура зовнішньоекономічного договору(контракту) 5
1.2.Організація та виконання зовнішньоекономічних договорів(контрактів). 15
Розділ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ В УКРАЇНІ. 21
2.1. Порядок укладання Україною зовнішньоекономічних договорів 21
2.2. Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів). 29
ВИСНОВКИ 35
СПКИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37

Работа содержит 1 файл

kursovaya.docx

— 86.23 Кб (Скачать)

Після того, як фірма вибрана, складається довідка, в яку заносяться такі дані: найменування та адреса фірми, телефон, телекс; рід діяльності; склад керівників; коротка історія; перелік дочірніх компаній, філій; баланси фірми; останні операції; висновок-оцінка комерційної репутації. Усі ці відомості можна отримати у відповідних джерелах інформації, а саме у товарно-фірмових довідниках, адресних довідниках, що містяться як на паперових носіях, так і в Інтернеті.

Проведення попередніх переговорів. У зовнішньоекономічних відносинах партнери виступають, маючи, як правило, різні позиції з основних питань майбутньої угоди, різний досвід та різні правові норми у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Тому процес укладання угоди між ними фактично складається з трьох стадій: викладення власної позиції та побажань партнеру; вивчення пропозицій та умов партнера; пошук компромісу та оформлення його в тексті угоди. Кожний із цих етапів представляє собою переговори через процедури листування, використання технічних засобів (телефон, Інтернет, факс), особисті контакти. При цьому, технічні засоби для ведення переговорів застосовуються рідко, зокрема, в тому випадку, коли країни, де перебувають контрагенти, розташовані далеко одна від одної. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності знають один одного і підтримують довгострокові контакти. Якщо ініціатива початку переговорів належить експортеру (продавцю), то він заявляє про бажання укласти договір купівлі-продажу шляхом розсилання ініціативних пропозицій – оферт.

Оферта (лат. offero – пропоную) – письмова або усна пропозиція однієї особи (оферента) іншій особі (акцептанту) укласти з нею угоду. В оферті зазначається термін її дії. Оферта відрізняється від рекламного оголошення або проспекту змістом конкретних пропозицій щодо вартості продукції (послуг), термінів виконання замовлень, порядку розрахунків, інших комерційних відомостей, які на думку оферента мають зацікавити потенційного партнера.

Розрізняють оферту вільну і тверду. Оферта вільна – пропозиція продавця кільком можливим покупцям (акцептантам), яка не встановлює конкретного терміну відповіді й не пов'язує оферента жодними зобов'язаннями. Згода покупця з умовами, викладеними в оферті вільній, не означає укладання угоди. Вона є предметом окремих переговорів. Оферта тверда – конкретна пропозиція продавця на певну партію товару або виконання певного виду робіт лише одному можливому покупцеві із зазначенням терміну, протягом якого продавець пов'язаний своєю пропозицією і не може зробити її іншому акцептанту. Неотримання відповіді в установлені терміни для оферта твердої означає звільнення оферента від запропонованої пропозиції.

Якщо ініціатива початку  переговорів належить імпортеру (покупцю), то він заявляє про бажання  укласти імпортний контракт шляхом звернення до продавця. Звернення  до продавця з проханням надіслати  пропозицію називається запитом. Мета запиту – отримання від експортера конкретних пропозицій, з яких обираються найкращі. Для цього запити відправляють не одній, а декільком фірмам різних країн, що конкурують між собою. У запиті вказують точне найменування потрібного товару, його якість, сорт, кількість. Ціна у запиті, як правило, не вказується з метою отримання свободи дій при наступних переговорах. Однак питання ціни надто важливе для імпортера, тому він виражає у запиті побажання стосовно валюти, ціни і базису постачання. У запиті також вказується, скільки часу покупець очікуватиме на оферту. Цей момент є дуже важливим, тому що у випадку неотримання оферти у строк імпортер не очікуватиме на неї, а якщо експортер з певних причин не може надіслати пропозицію до призначеної дати, він попросить відстрочки. В цілому запити менш лаконічні, ніж оферти, і до їх оформлення не висуваються жорсткі вимоги. Імпортери зазвичай запитують пропозицію на меншу кількість товару, ніж належить закупити, для того, щоб при визначені ціни отримати додаткову знижку на збільшений обсяг замовлення.

Покупець (імпортер) може звертатись до продавця не тільки із запитом, а  і з замовленням. Замовлення —  комерційний документ, в якому  покупець зазначає необхідні умови  щодо майбутньої угоди. Замовлення направляється  постійним продавцям. До замовлення іноді додається специфікація. Комерційний  документ, який містить повідомлення майбутнього експортера (продавця) про прийняття умов замовлення є  підтвердженням замовлення. Після того, як продавець (експортер) і покупець (імпортер) досягли попередньої домовленості, вони переходять до укладання зовнішньоекономічного  контракту.

Укладання зовнішньоекономічного  договору (контракту) здійснюється на розсуд сторін з урахуванням міжнародних  та національних норм права, що діють  на територіях сторін зовнішньоекономічного  договору (контракту). Сторонами зовнішньоекономічного  договору (контракту) повинні бути правоздатні  (дієздатні) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, повинні мати відповідний юридичний статус [4,с.256].

Виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Зовнішньоекономічний договір (контракт) передбачає виконання  зобов'язань за договором сторонами  цього договору. Продавець зобов'язаний передати покупцю або уповноваженій  ним особі товар, право власності  на нього і документи, що належать до товару, в пункті і в терміни, обумовлені в договорі. При цьому  товар має відповідати умовами  договору за кількістю, якістю та описом. Покупець зобов'язаний прийняти товар  і сплатити за нього ціну, узгоджену  сторонами. Порушення зовнішньоекономічного  договору (контракту), допущеного однією стороною, тягне за собою шкоду  для іншої сторони - остання позбавляється  того, на що вправі була розраховувати  на підставі договору. Якщо продавець  не виконав або неналежним чином  виконав свої зобов'язання за договором, у розпорядженні покупця є  три засоби правового захисту: право  вимагати виконання договору; право  вимагати розірвання договору; право  вимагати відшкодування збитків.

Розірвання договору звільняє обидві сторони від їхніх зобов'язань  за договором при збереженні права  відшкодування збитків. Сторона, що виконала договір повністю або частково, може вимагати від іншої сторони  повернення всього, що було нею поставлено або оплачено за договором. Якщо обидві сторони зобов'язані здійснити  повернення отриманого, вони повинні  зробити це одночасно. Здійснення сторонами  договору свого права на інші засоби правового захисту не позбавляють їх права вимагати відшкодування збитків. Сторони можуть домовитися і про інші засоби забезпечення виконання договору (сплата визначеної суми, неустойки тощо). При цьому вони можуть домовитися про те, що збиток відшкодовується тільки в частині, непокритій неустойкою, або що збиток відшкодовується в повному обсязі незалежно від неустойки.

Міжнародні правові норми  щодо порядку укладання договору купівлі-продажу, процесу купівлі-продажу  товарів, спільних зобов'язань продавця і покупця і відповідальності сторін містить Конвенція ООН  про договір міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція) (1980 р., м. Відень). Україна є її учасницею з 1991 р. Мета конвенції — уніфікація норм, що регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів та враховують різні суспільні економічні та правові системи. Сфера застосування Конвенції - регулювання процесу підписання договору купівлі-продажу та прав й обов'язків продавця і покупця, які знаходяться в різних країнах тощо.

До загальних принципів, на яких ґрунтується Конвенція, належать: свобода договору; диспозитивність  положень Конвенції; добросовісність  у міжнародній торгівлі; презумпція дії звичаю; пов'язаність Сторін усталеною  практикою їх відносин; співробітництво  при виконанні зобов'язань; застосування критерію "розумності", можливість вимагати при порушенні зобов'язань  реального виконання з пріоритетом  еквівалентного відшкодування. Конвенція  не торкається: чинності самого договору або окремих його частин, а також  звичаїв; регулювання питань власності  на проданий товар; регламентації відповідальності продавця за шкоду тощо.

Отже,  зовнішньоекономічні  контракти дійсно відіграють велику роль у зовнішньоекономічних відносинах, та потребують досить складних та чітко  визначених умов укладання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ В УКРАЇНІ

 

2.1. Зовнішньоекономічний  договір в українському законодавстві

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “ Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ (далі – Закон) під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти ЗЕД діяльності мають право укладати будь-які  ЗЕД договори або укладати будь-які ЗЕД договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України[23, п. 1 ст. 382 ].

Звертає на себе увагу формулювання визначення зовнішньоекономічного договору в Законі. У ньому вказується, що суб’єктом укладення даного договору є “ суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності ”. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність лише після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює Мінекономіки  [24,с.5].

Таким чином, лише той суб’єкт, який у передбаченому законодавством України порядку зареєстрований суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, має право на укладення такого договору. Про це також йдеться в ст. 6 Закону, де зазначається, що суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору, де поряд з іншими умовами (наявність реєстрації юридичної особи, правоздатність та дієздатність фізичної та юридичної особи тощо) повинна бути реєстрація суб’єктом ЗЕД діяльності.

ЗЕД договір (контракт) є  консенсуальним і укладається в  письмовій формі суб’єктами, які мають право на його укладення відповідно до законодавства України або місця укладення договору (контракту). Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

У понятті ЗЕД договору (контракту) вказується, що він є “ матеріально-оформленою угодою ”. Задавалося б таке визначення породжує неоднозначність, проте це формулювання навпаки розширює поняття форми укладення ЗЕД договору (контракту). Факсимільний, телетайпний зв’язок також прийнятний для оформлення договору і надання йому юридичної сили.

При цьому слід наголосити, що в такому випадку можуть бути зазначені лише основні умови договору щодо ціни, якості, кількості, строку поставки товару. У випадку ж, коли сторони хочуть більш детально врегулювати їх відносини, вони мають укладати письмовий ЗЕД договір (контракт), який більш повно та детально закріпить зовнішньоекономічні відносини між сторонами ЗЕД договору (закріпить порядок вирішення спорів, страхування товару, порядок нарахування пені, неустойки тощо).

Письмова форма є також  важливою в тому плані, що додатково  розширює можливості ЗЕД. Так, внаслідок здійснення діяльності з підакцизними товарами на оригіналі зовнішньоекономічного контракту ДПА робиться відмітка про кількість виданих акцизних марок, які необхідні для товарів, які імпортуватимуться в Україну через деякий час, виходячи з умов ЗЕД договору (контракту). На “ зворотному шляху ”, а саме при ввезенні алкогольних напоїв на територію України, у контракті ДПА робиться відмітка про кількість завезених товарів, що маркуються. При цьому, якщо товар ввозиться кількома партіями, відмітка робиться про кожну партію. Як бачимо, якби не була додержана письмова форма ЗЕД договору (контракту), здійснення такої діяльності було б юридично не можливим.

Форма ЗЕД угоди визначається правом місця її укладення. Так, якщо угода

була укладена за правом іноземної держави у формі, яка  не передбачена а за правом іноземної держави у формі, яка не передбачена законодавством України, то даний договір не може бути визнаний недійсним.

Проте це не єдині правила, які встановлює законодавець стосовно форми. Відповідно до п. 4 ст. 382 ГК України та ст. 6 Закону форма ЗЕД договору (контракту) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

2.2. Державна реєстрація  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів)

Відповідно до ст. 383 ГК України  Кабмін з метою забезпечення відповідності  ЗЕД договорів (контрактів) законодавству  України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Види ЗЕД договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначають законом та іншими нормативно-правовими актами [19,ст.383].

Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначається Положенням про реєстрацію зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з додатками № 1-7 (далі – Положення), затвердженим наказом Мінекономіки № 136 від 29 червня 2000 р. [25].

Саму реєстрацію зовнішньоекономічних договорів (контрактів) проводить Мінекономіки, а також уповноважені ним органи в обласних центрах, які правомочні здійснювати облік (реєстрацію) ЗЕД  договорів (контрактів) суб’єктів підприємницької  діяльності, що зареєстровані в області,якщо облікова вартість цих договорів (контрактів) не перевищує 1 мільйон 500 тисяч доларів США. Облік (реєстрація) ЗЕД договорів (контрактів) на експорт відходів та брухту чорних металів здійснюється винятково Мінекономіки за погодженням з Держкомпромполітики незалежно від облікової вартості контрактів.

Значну роль для реєстрації ЗЕД договорів (контрактів) відіграє режим ліцензування. Так, ЗЕД договори підлягають реєстрації лише в тому випадку, коли до товарів не застосовується режим ліцензування та їх експорт здійснюється до певних країн. В разі, коли чинними міжнародними договорами передбачаються прийняття та виконання Україною зобов’язань щодо експорту товарів у рамках кількісних обмежень, установлених іноземними державами чи економічними угрупованнями, та запровадження процедури ліцензування або подвійної перевірки (з видачею "експортного документа") експорту зазначених товарів і коли контракти, предметом яких є ці товари, підлягають обліку (реєстрації), застосовуються правила міжнародних договорів та законодавства України щодо режиму ліцензування і квотування або подвійної перевірки експортних операцій, а реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів) призупиняється на період до закінчення дії зазначених міжнародних договорів.

Информация о работе Правові засади зовнішньоекономічних контрактів