Авторское право

Введення 

 

В даний час інтелектуальна власність  представляє собою одну з основних рушійних сил розвитку суспільства. У більшості країн світу склалася велика галузь суспільного виробництва - економіка інтелектуальної власності. Її внесок у валовий національний продукт досяг декількох відсотків.

 

У свою чергу продукти інтелектуальної  діяльності виступають одним з основних товарів як традиційної міжнародної  торгівлі, так і електронної комерції. Причому об'єкти авторського права  і суміжних прав виявилися ідеальним товаром електронної комерції, так як всі вони могли бути розміщені в Інтернет і стати доступними будь-якому користувачеві на тих чи інших умовах, а в деяких випадках і без всяких умов.

 

Закономірним є й те, що становлення  і розвиток нової галузі суспільного виробництва супроводжується рядом негативних наслідків. Одним з таких наслідків є піратство інтелектуальної власності. Незважаючи на те, що піратство у сфері авторського права супроводжує розвитку суспільства вже більше п'ятисот років, проте саме в останні роки розмах піратства можна порівняти з об'ємом всієї економіки інтелектуальної власності.

 

Варто зазначити, що законодавство  про інтелектуальну власність більшості  країн світу базується на міжнародних  нормах 25-35-річної давності, коли форми  і методи створення та використання об'єктів інтелектуальної власності були іншими, ніж в даний час.

 

1 ПОНЯТТЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА  ТА ЙОГО ОЗНАКИ 

 

Кінцевим результатом інтелектуальної  творчості є інтелектуальний  продукт або об'єкт інтелектуальної  власності. Конкретний перелік визнаних об'єктів інтелектуальної власності звичайно відповідає рівню розвитку суспільства. У минулому до об'єктів інтелектуальної власності ставилися в основному твори науки, літератури і мистецтва, а також винаходи в різних областях людської діяльності. З розвитком суспільства до списку визнаних об'єктів інтелектуальної власності не тільки додавалися нові - кінофільми, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, передачі організацій мовлення, корисні моделі, торговельні марки, фірмові найменування, селекційні досягнення тощо, а й були виключені відомі раніше об'єкти. Зміна визнаних об'єктів інтелектуальної власності особливо стало помітним в останні роки.

 

Такі результати інтелектуальної  діяльності, як твори науки, літератури і мистецтва займають особливе місце серед об'єктів інтелектуальної власності. Їх законодавець поставив на перше місце. І це не випадково, оскільки такого роду діяльність відкриває широкий доступ до всіх досягнень культури, сприяє розвитку творчості.

 

Так, у ст.51 Конституції Республіки Білорусь йдеться, що кожен має право на участь у культурному житті. Це право забезпечується загальнодоступністю цінностей вітчизняної та світової культури, які перебувають у державних і громадських фондах, розвитком мережі культурно-просвітницьких установ. Свобода художньої, наукової, технічної творчості та викладання гарантується. Інтелектуальна власність охороняється законом. Держава сприяє розвитку культури, наукових і технічних досліджень на благо спільних інтересів.

 

Відповідно до сучасних уявлень інтелектуальна власність включає в себе в основному дві великі категорії об'єктів - об'єкти авторського права і суміжних прав, а також об'єкти промислової власності.

 

Поняття «авторське право» застосовується для позначення таких результатів інтелектуальної діяльності, як твори літератури, науки і мистецтва. Виходячи з вищевикладеного, можна дати визначення поняття «авторське право».

 

Авторське право - це система норм права, що регулює особисті немайнові  та майнові відносини, що виникають із створенням та використанням творів науки і мистецтва.

 

Також авторське право розуміється  як надається законом виключне право  автора твору оголосити себе творцем  цього твору, відтворювати його, поширювати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволяти іншим, особам, використовувати твір певними способами.

 

Авторське право являє собою  особливий цивільно-правовий інститут, який відрізняється рядом особливостей від споріднених інститутів, що регулюють  відносини, пов'язані з творчістю (винахідницьке право, право на промисловий зразок, корисну модель).

 

Сфера дії авторського права  досить широка. Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ГК) авторське право поширюється  на твори науки, літератури і мистецтва, які існують в будь-якій об'єктивній формі:

 

 

на території  Республіки Білорусь незалежно від  громадянства авторів та їх правонаступників;

 

 

за межами кордонів Республіки Білорусь і визнається за авторами - громадянами Республіки Білорусь та їх правонаступниками;

 

 

за межами кордонів Республіки Білорусь і визнається за авторами (їх правонаступниками - громадянами  інших держав) відповідно до міжнародних  договорів Республіки Білорусь.

 

Авторське право покликане вирішувати такі завдання:

 

 

сприяти створенню  найбільш сприятливих умов для творчої  праці шляхом надання суб'єктам  авторського права і суміжних прав надійної правової охорони їх особистих немайнових і майнових інтересів;

 

 

забезпечити широким верствам населення доступ до творів науки, літератури і мистецтва з метою освіти, виховання, підвищення культурного рівня.

 

Дані завдання реалізуються в законодавстві на основі наукових принципів - основних положень, обов'язкових для всього законодавства про авторське  право та суміжні права.

 

Так як авторське право є частиною цивільного права, тому йому властиві принципи як загальні для цивільного права в цілому (такі як, юридична рівність сторін, ініціативність, диспозитивність, захист прав та інтересів сторін, здійснення обов'язків тощо), так і характерні тільки для даного інституту, до яких відносяться:

 

 

свобода творчості. Цей принцип  проявляється в гарантії з боку держави  створення можливостей для заняття творчою діяльністю, залучення нових творчих обдарувань в процес наукового і художнього розвитку;

 

поєднання особистих інтересів  автора з інтересами суспільства. Виходячи з цього принципу забезпечується баланс особистих інтересів авторів, зацікавлених у визнанні і здійсненні належних їм прав, включаючи право витягати майнову вигоду від використання створених ними творів і всього.

 

Також поряд з викладеним авторське  право передбачає і інші специфічні правові принципи, наприклад, забезпечення реальної можливості творчих обдарувань, гарантованість прав автора і т.д.

 

 

ОБ'ЄКТИ І СУБ'ЄКТИ АВТОРСЬКОГО  ПРАВА 

 

Об'єктом авторського права є  твір науки, літератури і мистецтва. Незважаючи на те, що вчені розходяться  в думці щодо питання визначення поняття твору як об'єкта авторського права, вони приписують твору в цій якості такі обов'язкові ознаки:

 

1. Воно - продукт духовної творчості,  духовної діяльності людини, що  виключає можливість праці без  участі психічних сил. Твір - нематеріальний  об'єкт.

 

2. Твір має бути результатом  творчої діяльності.

 

Творчість як обов'язкова ознака твори  вперше було прямо названо в п. 1 ст. 5 Закону Республіки Білорусь від 16 травня 1996 р. «Про авторське право  та суміжні права». Як обов'язкова ознака для надання твору охорони авторським правом творчість названо в п. 1 ст. 992 ЦК.

 

Результат творчої діяльності автора полягає в новизні твору за своєю оригінальністю, сюжетної лінії, відрізняється художньою чином, відповідає новим науковим ідеям  і т.д. У даному випадку мається на увазі не в цілому новизна як така, тобто за характером і змістом, але і за формою і т.д. Зокрема, новизна може полягати й у переробці одного виду твору в інший (наприклад, переклад на іншу мову). Що стосується гідності твори, то воно виявляється у творчій манері автора, його змістовності, ідейної спрямованості, виразності образів, доведення його до логічного завершення.

 

Таким чином твір визнається результатом  творчої діяльності, якщо воно володіє  новизною, неповторністю і унікальністю.

 

Виходячи з цього, можна зробити висновок про важливість такої ознаки як творчий характер праці, в результаті якого створюється твір.

 

Твори науки, літератури і мистецтва  є нематеріальними об'єктами, однак  їх якість і значимість для суспільства  можуть бути оцінені тільки тоді, коли вони об'єктивуються на матеріальному носії. Останній являє собою матеріальний об'єкт - річ, власник якої може не мати авторського права на втілене в ній твір. Передача матеріального об'єкта, в якому виражено твір, не тягне переходу будь-яких авторських прав на твір, виражене в цьому об'єкті.

 

Не всі об'єкти охороняються авторським правом. У числі результатів інтелектуальної  діяльності є такі, для яких форма  вираження не має пріоритетного  значення. Так у п. 4 ст. 992 ЦК закріплено, що авторське право не поширюється на власне ідеї, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття, факти. Одні з цих результатів, наприклад, способи, охороняються нормами патентного права, інші - засобами правового інституту нерозкритою інформації, в тому числі секретів виробництва (ноу-хау). Чи не охороняються і з авторського права факти, що мають інформаційний характер. Також не належать до об'єктів авторського права твори, строк охорони яких закінчився.

 

Віднесення об'єктів до неохоронюваним авторських прав робиться тільки для того, щоб будь-який член товариства мав доступ до таких об'єктів, згідно з іншими законами держави.

 

Суб'єктами авторського права є  володарі суб'єктивних авторських прав та носії суб'єктивних обов'язків  у правовідносинах, пов'язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Можна виділити кілька категорій таких суб'єктів:

 

 

автори (громадяни Білорусі та іноземці);

 

 

їх спадкоємці;

 

 

інші правонаступники;

 

 

Республіка  Білорусь.

 

Варто відзначити, що не всі суб'єкти авторського права користуються однаковими правами на один і той самий твір. Так, одні суб'єкти мають авторським правом на твір в силу факту його створення, інші набувають певні авторські правомочності в порядку спадкування, за авторським договором або інших підстав. Виходячи з цього, розрізняють суб'єктів первинного та похідного авторського права.

 

Первинними (первісними) суб'єктами авторського  права є автори творів науки, літератури і мистецтва. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону від 11 серпня 1998 р., автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір.

 

В якості суб'єктів  авторського права можуть виступати  і неповнолітні (малолітні), а також  недієздатні особи, та особи, обмежені у правоздатності. При цьому неповнолітні від 14 до 18 років здійснюють авторські права самостійно, а за малолітніх до 14 років та недієздатних авторське право від їхнього імені здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни. Таким чином, конкретні авторські права можуть виникати у будь-якої особи, незалежно від його віку і дієздатності.

 

Автором або  володарем виключного права на твір є та особа, чиє ім'я або найменування значиться на творі.

 

«При оприлюдненні твору анонімно або під псевдонімом (за винятком випадків, коли псевдонім  автора не викликає сумнівів у його особі) видавець, ім'я або найменування якого позначено на творі, за відсутності доказів іншого вважається представником автора і має право захищати права автора і забезпечувати їх здійснення . Це положення діє до тих пір, поки автор не розкриє свою особу і не заявить про своє авторство »