Вірогідні заходи вдосконалення організації управління страховою компанією

Дата добавления: 05 Апреля 2015 в 12:05
Автор: k*************@mail.ru
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (75.24 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

курсова.docx

  —  77.66 Кб

На завершальному, третьому, етапі впроваджується бажана організаційна структура компанії. Структурна перебудова має бути виконана з мінімальними витратами часу на пристосування до неї як персоналу компанії, так і споживачів її послуг. Не завжди всі структурні підрозділи починають діяти з моменту відкриття компанії. Мають рацію ті компанії, які поступово, у міру ресурсного забезпечення і готовності до надання відповідних послуг, доводять фактичну структуру до проектної.

 

3.2. Напрями підвищення  ефективності податкового регулювання  страхової діяльності

 

У пошуках коштів для виконання держбюджету Кабмін підготував  фіскальний законопроект, який передбачає підвищення податкової ставки для ризикових страхових компаній більш ніж утричі – з 3 до 10% валового доходу. При цьому у  Кабміні вважають, що податковий потенціал страхових компаній, валові платежі яких перевищили 19 млрд грн.., значно більший. Безумовно, в офіційних положеннях уряду щодо збільшення оподаткування страховиків фіскальні нотки не прозвучали. Наслідуючи приклад Держфінпослуг, яка торік пропонувала збільшити ставку оподаткування страховиків з 3 до 6%, Кабмін іде на такі непопулярні заходи заради боротьби з некласичними, схемними страховими структурами.

Звичайно, такий підхід обурює учасників страхового ринку. Аргументами, які говорять про наслідки підвищення податкового навантаження, є наступні: зростання інфляції, захоплення ринку іноземними компаніями і зниження податкових надходжень до бюджету. В той же час, ми вважаємо, що підвищення оподаткування призведе до наступних змін: по-перше, збільшення податкового тиску неминуче позначиться на тарифах страхових послуг, що автоматично спричинить зростання цін у тих галузях народного господарства, які користуються широким страховим покриттям. Сумнівно, що уряду потрібен додатковий каталізатор розкручення інфляції.

По-друге, страховики попереджають уряд, що збільшення податкового тягаря відлякає охочих інвестувати у страхові компанії. Як зазначив екс-голова правління СК “Княжа” Микола Ригун, податкову ставку для страховиків у 3% спочатку було встановлено для стимуляції припливу грошей у страховий сектор. Це мало сприяти зростанню капіталізації страхових компаній. Тобто збільшення податкового тиску може значно знизити норму прибутку. На нашу думку, зниження норми прибутку, в свою чергу здатне призвести до втрати інтересу до страхового ринку з боку вітчизняних інвесторів,  що спричинить відплив коштів зі страхових компаній і їхнє закриття або продаж бізнесу іноземцям за безцінь.

По-третє, збільшення ставки оподаткування валового доходу не сприятиме зростанню надходжень від страховиків до держбюджету. Більш того, це загрожує навіть зменшенням таких відрахувань у середньостроковій перспективі.

Таким чином, у чинному законодавстві можна виділити проблемні елементи, що потребують вирішення. Насамперед, рівень ставки податку. Існуюча ставка страхових виплат, що здійснюють страхові компанії, ставить їх у більш вигідні умови порівняно з іншими секторами, а також зменшує обсяг оподаткованого прибутку підприємств за рахунок сплачених платежів страховим компаніям.

На нашу думку, основна мета податкового регулювання в цій ситуації полягає в тому, аби зменшити можливості ухилення від сплати податків через псевдо-страхування та фінансове перестрахування. При цьому максимально зберігати можливості для розвитку сектора реального страхування. Розглянемо наступні основні сценарії реформування чинного законодавства.

Перший варіант охоплює  пряме оподаткування прибутку страхового бізнесу, що полягає у стягненні податку безпосередньо з прибутку страхової компанії. Така система ставила страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно копіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно, все ж таки, є можливим. До того ж  його застосовують у багатьох країнах світу. Ураховуючи це, запровадження прямого податку на прибуток в Україні є одним із альтернативних шляхів удосконалення податкового законодавства.

Другий варіант спрямований на удосконалення підходу до оподаткування страхової діяльності шляхом обґрунтованого збільшення ставки оподаткування валових доходів від страхової діяльності. Водночас, доцільним є  збереження чинного режиму оподаткування страхових компаній (тобто коли базою оподаткування є обсяг страхових премій). Удосконаленню може підлягати обґрунтоване встановлення рівня податкової ставки шляхом спеціальних розрахунків, покликаних гармонізувати його зі ставкою звичайного податку на прибуток із метою досягнення адекватного економічного ефекту простим в адмініструванні методом оподаткування.

Третій варіант реформування передбачає зміни норм чинного законодавства щодо уникнення можливості підприємствами уникати оподаткування прибутку в результаті здійснення операцій страхування. Альтернативним може бути внесення змін до чинного законодавства, що заборонять підприємствам включення до складу їх валових витрат будь-яких сум страхових платежів із добровільних видів страхування, сплачених страховим компаніям. Одночасно такі зміни мають застерігати від включення до складу валових доходів суми отриманих страхових виплат за такими видами страхування.

Наведемо детальний аналіз кожного із  запропонованих сценаріїв зміни чинного законодавства. Як свідчить цей аналіз, ані перехід на пряме оподаткування прибутку, ані спроби обмежитись вдосконаленою формою, податки не спроможні цілком вирішити існуючі наразі проблеми з оподаткуванням операцій страхування, якщо впроваджуватимуться окремо один від одного.

Спосіб прямого оподаткування прибутку страхового бізнесу теоретично полягає у стягненні податку безпосередньо з прибутку страхової компанії. Проте специфіка страхової діяльності створює низку  проблем, що значно ускладнюють пряме оподаткування таких прибутків, хоча воно все ж таки залишається можливим і вживаним у багатьох країнах. Адже його втілення  потребує надзвичайно копіткої роботи з розробки адекватних податкових норм. Пряме оподаткування прибутку може розглядатися для майбутнього періоду, однак, воно складне для негайного втілення. Крім того, введення для страховиків загального порядку оподаткування прибутку зумовить страхові компанії шукати і знайти шляхи (схеми) мінімізації прибутку.

Вибір підходів до податкового обліку прибутку від укладення страхових угод має надзвичайно потужний вплив на результативний обсяг податкових зобов’язань, і, відповідно, на поведінку учасників страхового ринку. Враховуючи специфіку страхової діяльності, майже у кожній країні існує окрема власна нормативна база для регулювання обліку у страховому бізнесі. Цей облік базується на застосуванні елементів коригування розподілу фінансових потоків  у часі з метою більш коректного визначення чистого прибутку у кожному періоді.

При обліку доходів від укладення страхових угод певна частина отриманих страхових премій може переноситись у часі на майбутні періоди для того, щоб більш точно співвіднести ці надходження із моментами здійснення видатків. Таке перенесення, як правило, здійснюється шляхом розбиття обсягу премії на визначену кількість рівних частин, які потім рівномірно обліковуються у наступні періоди до завершення терміну дії  ризику (скажімо, на щорічній або щоденній основі). Однак такий підхід припускає, що ймовірність страхового випадку є однаковою протягом всього терміну дії ризику, що може бути не так для певних видів ризиків. У таких випадках, якщо статистика попередніх періодів підтверджує очікування, що ризики збільшаться у певний визначений період, податкове законодавство може погоджуватись із створенням спеціального резерву.

Використання необґрунтовано низької ставки податку означає офіційне  створення умов для псевдо-страхування, а отже, для виведення прибутків із секторів із вищим (стандартним) податковим навантаженням і зменшенням бюджетних платежів.

Одним із орієнтирів для визначення ставки податку може бути оціночна рентабельність галузі або окремих видів страхування. Очевидно, що псевдо-страхування завжди буде рентабельнішим, аніж реальне страхування. Рентабельність компанії, яка  займається винятково псевдо-страхуванням, фактично становитиме 100% (оскільки такі компанії, як правило, не проводять виплат та мають надзвичайно низькі видатки на ведення справи). Таким чином, справедлива альтернативна ставка для реального страхування, тобто така, яка приблизно відповідає ставці податку за даного рівня рентабельності реального страхування, завжди буде вигідною для псевдо-страхування.

Застосування необґрунтовано низької ставки податку створює неринкові переваги для сектора страхування порівняно з іншими конкурентними фінансовими ринками. Будь-які “пільгові” податкові режими, які вибірково застосовуються до певного фінансового ринку зазвичай лише відволікають  ресурси з інших ринків, а не сприяють розвитку пільгового сектора.

Чимало із згаданих проблем щодо податку з премій могли б потенційно вирішуватись шляхом розробки відповідних регулюючих норм. Однак у такому разі втрачається основна перевага такого податку порівняно із податком на прибуток – його простота. Іншими словами, такий податок за визначенням погано піддається додатковому регулюванню.

Деякі країни, зокрема, США, окремо оподатковують обсяги перестрахових премій, сплачених страховими компаніями на користь іноземних перестраховиків. Логіка такого підходу полягає в тому, що країна, де здійснюється угода, може вимагати права утримати хоча б частину податку від прибутку, отриманого від діяльності в межах країни.

Найбільша критика окремого податку полягає в тому, що його стягнення створює додатковий податковий тиск не лише на схеми фінансового перестрахування, але і на перестрахування легітимних ризиків. У країнах, де ринок перестрахування ще не розвинений достатньо, більшість страхових фірм може вдаватись до легітимного перестрахування своїх ризиків саме за кордоном, що може стати більш дорогою послугою після необґрунтованого розміру податку. Тобто розмір податку на виплачені перестрахові премії в інші країни має бути економічно виправданим та не зумовлювати необґрунтоване зростання вартості страхової послуги. Крім того, процедура визначення суми податку має бути простою та зрозумілою як для фіскальних органів, так і для платника податку.

Аналізуючи зазначене, можна дійти висновку, що чинна редакція  податкового законодавства щодо зазначеного податку має бути вдосконалена з огляду на економічну виправданість здійснюваних операцій перестрахування за межами країни та базуватись на простих методах визначення суми податку. Лише вдосконалення існуючого методу оподаткування страхової діяльності за умов економічно обґрунтованого підняття ставки оподаткування в комплексі із забороною для підприємств включати до складу їх валових витрат будь-які суми страхових платежів, що сплачуються страховим компаніям, та одночасне звільнення  від включення до складу валових доходів сум страхових виплат, отриманих за такими видами страхування,  максимально сприятиме розвитку реального сектора страхування.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідження методів, способів і розрахунків в ході аналізу фінансового стану страхової компанії переконують, що страхова діяльність  в  Україні  стала  набирати  риси  підприємницької діяльності  тільки  за  останні  три - чотири  роки. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість системної оцінки фінансового стану страхової компанії та забезпечення його стабільності. Тільки за умов забезпечення стійкості фінансового стану страхові компанії зможуть реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування.

Фінансовою діяльністю компанії є діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства, в тому числі грошових вкладень у депозити банків, придбання та відчуження акцій, облігацій та інших цінних паперів (включаючи державні цінні папери, цінні папери банків, підприємств та організацій), придбання та відчуження часткою (паїв) підприємств, нерухомості, землі, випуск (розміщення) в установленому порядку власних цінних паперів (акцій, облігацій, векселів) тощо.

Для фінансування діяльності НАСК "Оранта" використовує власні обігові кошти, кошти власного капіталу, кошти залучені в результаті додаткової емісії, кредити банків на вигідних для компанії умовах.

Аналіз фінансового стану страхової компанії потребує застосування математичних методів розрахунку ймовірності настання страхового випадку, визначення ймовірної суми виплат, врахування страхових ризиків та розрахунку страхових премій для кожного з видів ризику.

Аналіз фінансово-економічної діяльності досліджуваної страхової компанії показав, що вона  є досить специфічним суб’єктом господарювання, оскільки мобілізуючи чисті активи у інших суб’єктів господарювання не тільки здійснює їх захист від ризиків, але й здатна займатися інвестиційною діяльністю. Страховики приймають активну участь в розподілі та перерозподілі ВВП, тому особливого значення набувають ефективні методи оцінки їх діяльності, а саме визначення страхових платежів, доходів, витрат, прибитку від операційної та інвестиційної діяльності. В цілому, досліджувана компанія має ліквідний баланс. Тобто компанія має достатньо ресурсів для використання їх в подальшому для погашення поточних зобов’язань. При проведенні розрахунків рівня забезпеченості платоспроможності страховика можна сформулювати такі висновки, - статутний капітал страхової компанії у 2010 та 2011 рр.не змінюється; гарантійний фонд  зазнав незначної зміни; фактичний запас платоспроможності зменшився у 2011 році на 20953 тис. грн.; нормативний запас платоспроможності дещо знизився у порівнянні з 2010 роком.

Описание работы
Завданням роботи є пошук напрямків для покращення фінансового стану підприємства, їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан на даному підприємстві.
Об’єктом досліджень виступає Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”. Предметом є фінансова діяльність страхової компанії.
В процесі виконання роботи були застосовані такі методи дослідження: спостережний, розрахунково-аналітичний, монографічний, статистичного аналізу та порівняльний.
Содержание
ВСТУП………………………………………………………………..………4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ…………………………………………………………...6
1.1. Економічна суть аналізу фінансового стану страхової компанії….…….6
1.2. Особливості актуарних розрахунків в страховій організації……………17
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ СТАН СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ (НА ПРИКЛАДІ СК «ОРАНТА»)…………………………………………………………….20
2.1. Загальна характеристика операційно-фінансової діяльності досліджуваної страхової компанії………………………………………………………………….20
2.2. Аналіз фінансової стійкості досліджуваного страховика………………..22
2.3. Оцінювання ефективності фінансово-економічної діяльності досліджуваної страхової компанії………………………………………………………………….33
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ………………………………………………………………………….37
3.1. Вірогідні заходи вдосконалення організації управління страховою компанією……………...……………………………………………………………37
3.2. Напрями підвищення ефективності податкового регулювання страхової діяльності……………………………………………………………………………42
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………………...48
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..51