Управління лізинговими операціями

• Організаційно - правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві ( Закон України "Про лізинг" та інших нормативно - правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

    У лізинговій угоді беруть участь три  сторони:

1. постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

2. лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг;

3. лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує  об'єкт лізингу.

• Багатосторонній характер лізингових відносин обумовлює необхідність поряд з лізинговим договором укладати і багато інших договорів та супровідних документів щодо обслуговування основного (лізингового) договору, а саме : заяви про проведення лізингу майна, замовлення - наряду на поставку майна, кредитного договору, договіру купівлі - продажу, акта приймання - передачі обладнання (майна) в експлуатацію, договору з технічного обслуговування лізингового майна, договору про страхування майна та інші.
• Договір лізингу - це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування сіб'єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов'язань.

    Лізингова операця — укладення лізингової угоди, договору страхування та інших документів і сплата лізингових платежів (див. мал.1.2).

      Мал.3. Організація лізингового процесу

    1 - заява від лізингоодержувача;

    2 - висновок про платоспроможність  лізингоодержувача та ефективність  його проекту;

    3 - замовлення-наряд;

    4 - договір купівлі-продажу;

    5 - акт прийняття устаткування  в експлуатацію;

    6 - оплата поставки;

    7 - лізинговий договір;

    8 - договір про страхування предмета  лізингу;

    9 - договір про технічне обслуговування  переданого в лізинг майна;

    10 - лізингові платежі.

     В комплексі лізингових відносин головна  роль належить відносинам щодо передачі майна в тимчасове користування, тобто лізинговому договору. Всім іншим договорам лізингового  процесу відводиться другорядна роль. У випадку неукладення лізингового  договору втрачає всякий сенс робота з укладення всіх інших договорів  та супровідних документів. Не випадково, що на протязі всієї роботи основна  увага відводиться відносинам, які  направлені на виконання лізингового договору.

     Юридичне  оформлення всіх супровідних документів, по обслуговуванню основного договору слід розмежувати на наступні два  етапи:

     I Етап - оформляються всі необхідні документи, які необхідно підготувати до укладання лізингового договору,

     II Етап - юридично оформляються документи одночасно з укладенням лізингового договору і після його укладення.

     Документи першого етапу оформляються в  такій обов'язковій послідовності: заява про проведення лізингу  майна, замовлення - наряд на поставку майна, кредитного договору, договір купівлі - продажу, акт приймання - передачі майна. Юридичне оформлення цих документів засвідчує створення необхідних умов для укладення лізингового договору.

     На  другому етапі оформляються всі  останні супровідні лізинговому  процесу документи, які створюють  сприятливі умови для успішного  виконання зобов'язань щодо лізингового договору. [15. C. 356]

     Українське  законодавство не лише чітко визначає два види лізингу, а й вирізняє різні форми лізингу. Під формами  лізингу розуміють особливі взаємовідносини  між сторонами лізингового договору. Відповідно до чинного законодавства  виокремлено такі наступні форми  лізингу:

• зворотній лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг. На мал. 3. представлено схему взаємозв’язків за зворотного лізингу.

Договір купівлі-продажу-

Вартість  майна.

Договірлізингу-

Лізингові платежі.

Мал.4. Схема зворотного лізингу

     По  завершенні строку договору лізингу  товаровиробник має право викупити лізингове майно і таким чином відновити право власності на нього;

• пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участі суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна. Характерною особливістю такого лізингу є надання лізингодавцю права залучати до фінансування купівлі майна для лізингу кошти інших кредиторів (банків, страхових та пенсійних фондів тощо). Схему операцій пайового лізингу показано на Мал. 5.

                   Замовлення                                 Кредит до 80%  

                       намайно                                      вартості майна

                 Плата за                                                   Плата за  

              майно100%                                                  кредит

                                     Замовлення на

                                              майно

                                          Лізингові платежі 

     Мал. 5. Схема операцій пайового лізингу. 

     Такий вид фінансування купівлі майна  для лізингу дає змогу лізинговій компанії здійснювати великі й дорогі лізингові проекти, розширювати  лізингову діяльність.

• міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Міжнародний лізинг буває:

= прямий експортний;

= прямий імпортний;

= транзитний (непрямий).

Прямий  міжнародний лізинг являє собою  угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями  з правом юридичної особи з  двох різних країн.

 Привабливість  цього виду лізингу полягає  в такому:

• лізингодавець має можливість одержати експортний кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг;
• орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва.

        Експортна лізингова  операція — міжнародна операція, в  якій лізингодавець купує предмет  оренди в національної фірми і  надає в найм іноземному лізингоодержувачу.                  

                                                      Постачання

                                                     обладнання

             Укладання                     Лізингоаі платежі

             контракту

             купівлі

Мал. 6. Спрощена модель експортного лізингу.

     Імпортна  лізингова операція — лізингова  операція, в якій лізингодавець купує  предмет оренди в іноземної фірми  і надає його вітчизняному лізингоодержувачу.

                                                       Постачання

                                                       обладнання

         Укладання                        Лізингоаі платежі

           імпортного                   

         контракту

      купівлі-продажу

Мал. 7. Спрощена модель імпортного лізингу.

     Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг —  лізингова операція, в якій лізингодавець  однієї країни бере кредит чи купує  необхідне устаткування в іншій  країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні.

Укладання угоди

Міжнародного  лізингу

                                                Лізингові платежі

          Купівля-продаж                                                  Постачання

          об’єкта лізингу                                                   об’єкта лізингу 
 

Мал. 8. Спрощена модель транзитного міжнародного лізингу.

     Міжнародний лізинг відкриває можливість для  вітчизняного лізингоодержувача отримати в користування сучасну високопродуктивну  техніку з будь-якої країни й досягти  завдяки цьому конкурентних переваг  на ринку. Варто зазначити, що країна-лізингоодержувач заощаджує час і фінансові ресурси, які б знадобилися для розроблення та впровадження такої техніки. Крім того, товаровиробники-лізингоодержувачі мають можливість скористатися світовими досягненнями науково-технічного прогресу, навіть якщо в них відсутня в достатній кількості іноземна валюта. У договорі лізингу може бути передбачена компенсаційна виплата лізингових платежів продукцією, що виробляється на лізинговому майні чи за його допомогою. [28. C. 12-17]

     Які ж вимоги законом поставлені до договору лізингу?

     Перш  за все варто згадати, що згідно законодавства, договір лізингу укладається  у формі багатосторонньої угоди  за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої  угоди між лізингодавцем і  лізингоодержувачем. Обов’язковою для  договору лізингу є письмова форма  укладення. Не вважається правомірним  договір, що не відповідає вимогам законодавства  України.

     Закон також встановлює істотні умови  договору, тобто умови, без яких останній не може бути укладеним, а якщо і  був укладеним – визнається таким, що не відповідає чинному законодавстві. 

     Істотними умовами договору лізингу є:

1. найменування сторін;
2. об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;
3. строк, на який укладається договір лізингу;
4. розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;
5. умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України;
6. умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;
7. умови страхування об'єкта лізингу;
8. умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;
9. умови реєстрації об'єкта лізингу;
10. умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;
11. умови дострокового розірвання договору лізингу;
12. умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;
13. відповідальність сторін;
14. дата і місце укладення договору.

       Також за згодою сторін у договорі лізингу  можуть бути передбачені й інші умови. Сторонами також визначаються Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін відповідно до вимог цього  Закону.

       У випадку позитивного вирішення  питання про встановлення з клієнтом лізингових відносин лізингодавець  повідомляє про це лізингоодержувача  і направляє постачальнику замовлення - наряд на поставку майна. В цьому документі лізингодавець повідомляє постачальника, що він прийняв заявку від лізинтоодержувача на лізинг майна і в зв'язку з цим подає постачальнику відповідний наряд на виробництво і поставку об'єкта лізингу.

       В замовленні - наряді вказується найменування, місцезнаходження, номер розрахункового рахунку організації, яка прийняла його до виконання. В ньому також вказується вид майна з усіма необхідними параметрами, його ціна, обсяг і строки виконання робіт в цілому і по етапах, порядок здавання і приймання робіт по етапах і в цілому, джерела і порядок фінансування робіт та інші необхідні умови. [10. C. 96-99]

       Постачальник  виконує свої зобов'язання по замовленню-наряду перед лізингодавцем шляхом укладення  між ними договору купівлі-продажу, який регламентує їхні взаємовідносини  в процесі виробництва, доставки і оплати об'єкта лізингу (додаток №1).

       В договорі купівлі - продажу обов'язково відображують такі положення: 
- майно передається з метою його подальшої передачі лізингоодержувачу; 
- замовник (лізингодавець) передає всі свої обов'язки, за виключенням платіжних, лізингоодержувачу і постачальник з цим згідний; 
- постачальник згідний з тим, що замовник передає всі свої права (за виключенням права власності) лізингоодержувачу і передає йому право безпосередньо пред'являти всі претензії до постачальника.

       За  своєю юридичною формою лізингова  угода є своєрідним видом довготермінової оренди інвестиційних цінностей.

     Основу  лізингової угоди складають:

– об'єкт  угоди;

– суб'єкт  угоди (сторони лізингового договору);

– термін лізингового договору (період лізи);

– лізингові  виплати;

– послуги, що надаються за лізингом.

     Об'єктом  лізингової угоди може бути будь - який вид матеріальних цінностей, якщо він не знищується у процесі виробництва. За природою об'єкта, що надається в оренду, розрізняють лізинг рухомого та нерухомого майна:

     - лізинг рухомого майна - лізинг  транспортних засобів, що не  мають жорсткої прив'язки до  нерухомих об'єкиів ( автомобілів,  тракторів, комбайнів, літаків  тощо), і майна, що легко переміщується;

     - лізинг нерухомості - лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту  та іншого майна, що має жорстку  теріторіальну прив'язку.

     Суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового  майна (постачальник).

     До  прямих учасників лізингової угоди  належать:

• лізингові  фірми та компанії (лізингодавці або  орендодавці);

• виробничі (промислові та господарські), торговельні і транспортні підприємства та населення (лізингоодержувачі або орендатори);

• постачальники  об'єктів договору — виробничі  та торговельні компанії.

     Непрямими учасниками лізингової угоди є комерційні та інвестиційні банки, що кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми. [30. C. 11-15]

     Згідно  із Законом України "Про лізинг" істотними умовами договору лізингу  є : найменування сторін; об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови  та строки його поставки; строк, на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови  переоцінки вартості об'єкта лізингу  згідно з законодавством України; умови  повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; умови  страхування об'єкта лізингу; умови  експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання  інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови  повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; умови дострокового розірвання договору лізингу; умови надання відомостей йро фінансовий стан лізингоодержувача; відповідальність сторін; дата і місце  укладення договору.

     При укладанні лізингового договору враховується:

     • термін служби обладнання. Термін лізингового  контракту не може перевищувати термін можливого використання обладнання. Він може встановлюватися законодавче. Наприклад, в Австрії нижня його межа складає 40%, а верхня 90% від терміну, прийнятого для нарахування амортизації;

     • період амортизації обладнання, що встановлюється урядом. При фінансовому лізингу термін договору збігається з періодом амортизації;

     • цикл появи більш продуктивного  чи дешевшого предмета угоди. Особливо важливий цей фактор у галузях, що здійснюють оновлення продукції, що виробляється, у короткі терміни.

     Лізингові договірні зв'язки можуть бути двох видів: 
1) прості - коли укладається один договір між двома сторонами; 
2) складні - якщо укладається декілька договорів при участі трьох і більше суб'єктів.

     Лізинговий  договір вважається припиненням  по закінченню строку його дії, тоді лізингоодержувач має право:

     - повернути обладнання лізингодавцеві;

     - поновити лізингову угоду на колишніх умовах;

     - укласти нову лізингову угоду на інших умовах;

     - придбати обладнання у власність.

     Лізингоотримувач  не може відмовитись від лізингу  до закінчення строку угоди за виключенням  тих випадків, коли при отриманні  обладнання виявляються недоліки, які  не підлягають усуненню. В інших  випадках при скасуванні угоди за ініціативою лізингоодержувача  він зобов'язаний надати лізингодавцеві компенсацію у розмірі всієї  суми закриття угоди.

     Лізинговий  договір складається у двох ідентичних примірниках, кожен з яких має  однакову юридичну силу. Чим детальніше в договорі будуть сформульовані  проблеми, що викликають сумнів на початковій стадії його укладання, тим з меншими  проблемами доведеться зіткнутися під  час його виконання. В договорі лізингу повинно бути відображено, що об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність до нового власника.

       У випадку банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна  об'єкт лізингу відокремлюється  від загального майна лізингоодержувача  і підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власнийрозсуд. [20. C. 75-79]

     На  сьогодні моніторинг ринку лізингу  в Україні здійснюють Українська асоціація лізингу, Державна комісія  з регулювання ринків фінансових послуг та Національний банк України  відносно комерційних банків, що займаються лізинговими операціями). Для досягнення поставленої мети використовуємо дані Держфінпослуг за останні роки.

     Український лізинговий ринок в основному  представляють такі лізингодавці:

• банки-резиденти України
• лізингові компанії резиденти
• лізингодавці-нерезиденти  України(міжнародний лізинг)

     Крім  того це існує такий поділ учасників  лізингового ринку: фінансові компанії внесені до реєстру Держфінпослуг, та юридичні особи.[5]

     Щоб охарактеризувати ринок лізингових послуг, спочатку розглянемо його загальні показники, а саме, вартість і кількість  договорів лізингових послуг, укладених  фінансовими компаніями і юридичними особами протягом останніх трьох  років. Дану інформацію зведемо у  таблиці 2: 

     Таблиця 2: 

     Інформація  щодо вартості договорів фінансового  лізингу та їх кількості, укладених юридичними особами та фінансовими компаніями за 2009 – 2011 рр. 

     Станом  на 31.12.11 до переліку юридичних осіб, які мали право надавати фінансові послуги та перебували на обліку в Держфінпослуг, внесено інформацію про 199 юридичних осіб – лізингодавців та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 51 фінансову компанію, що надає послуги з фінансового лізингу. Протягом 2011 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 5 104 договори фінансового лізингу на суму 4 972,6 млн. грн.

     Ми  бачимо, в 2011 року спостерігалась позитивна динаміка щодокількості договорів фінансового лізингу укладених юридичними особами та фінансовими компаніями. Так, за 2011 рік кількість договорів фінансового лізингу збільшилась на 69,5% (до 5104 од.) в порівнянні з 2010 роком, але кількості договорів укладених за 2009 рік цей показник не досяг. 

Таблиця 3: 

Інформація  щодо кількості договорів лізингу, укладених юридичними особами та фінансовими компаніями за 2008–2010 рр. 

     Дані  табл. 3. цілком підтверджують наші припущення. Протягом 2011 року було укладено всього лиш 3012 договорів, що понад 3 рази менше за аналогічний період 2009 і 2010 років. 

    Динаміка  вартості договорів, укладених протягом 2008 – 2010 рр., та договорів, чинних на кінець кожного звітного періоду, наведена на діаграмі 1.1.

     Вартість  договорів фінансового лізингу, укладених протягом 2010 року, збільшилась  на 90,1%, у порівнянні з 2009 роком і  становила 4 972,6 млн. грн.

     Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2009 році були банківські кредити (41,82%), власні кошти (35,61%) лізингових компаній, позичкові кошти юридичних осіб (22,15%), причому слід зауважити стрімке  зростання їх питомої ваги в порівнянні з аналогічним періодом минулого року .Ще одна позитивна тенденція  розвитку ринку лізингу знаходить  свій прояв у збільшені кількості  укладених лізингових угод. У 2010 р. було укладено 12 105 угоди, що у 2 рази більше, ніж у 2009 р. (6089 угод). Вартість діючих договорів фінансового лізингу на кінець 2-го кварталу 2010 р. становила 28,6 млрд. грн., що на 8,7 млрд. грн. менше у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р.; у кількісному вираженні їх обсяг становив 22 038 угод. Такі тенденції пов’язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди до настання фінансової кризи. 

     Мал. 9. Динаміка укладених лізингових угод за період 2005-2009 рр. 

     Проте, незважаючи на позитивні тенденції, у 2008 - 2009 рр. спостерігалось скорочення темпів росту лізингового ринку  у зв’язку з кризовими явищами  на фінансових ринках та в економіці, погіршенням доступу до кредитних  ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності  підприємств, призупиненням інвестиційних  проектів, недосконалістю законодавства  про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації  та страхування, монопольним становищем лізингодавців на ринку лізингових послуг.[9. C. 182-190]

     Станом  на 2011 рік кількість лізингових компаній становить 188. Більшість із них працюють з великими підприємствами (50%).  

     В Україні кількість лізингових компаній з кожним роком збільшується, що обумовлюється зростанням попиту економіки  країни на лізингові послуги. [24. C. 512]

       Припинення  дії лізингового договору.

       Дія лізингового договору припиняється після закінчення строку його дії  або у випадку його дострокового розриву. Договір вважається завершеним, якщо лізингоодержувач не тільки сплатив  загальну суму лізингових платежів, а  і вирішив питання з об'єктом  лізингу.

       Після завершення договору лізингоодержувач має право: 
- повернути майно лізингодавцю;

- укласти новий договір;

- придбати майно увласність.

       Для продовження лізингу майна лізингоодержувач виходе з цією пропозицією до лізингодавця. При виконанні всіх зобов'язань  лізингоодержувачем по лізингових платежах сторони укладають новий договір.

       Право на викуп майна лізингоодержувач має незалежно від того, чи є  даний пункт у лізинговому  договорі чи ні. Він може вийти з  цією пропозіцією до лізингодавця до закінчення лізингового договору, узгодити з ним ціну, укласти договір  купівлі-продажу, виплатити його і  стати власником майна.

       Серед договорів фінансового лізингу, як і раніше, переважають угоди  в галузі транспорту (59%), сільського господарства (11,5%), будівництва (11%) та сфері послуг (6%); при цьому питома вага транспорту і сільського господарства зросла відповідно на 7,87% і 2,09%, а питома вага будівництва і сфери послуг зменшилась відповідно на 4,32% і 2,18%.

     У 2011 році у порівнянні з 2010 роком спостерігається зростання на 9,36% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років, та зменшення на 7,56% питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; також зменшилась на 2,7% питома вага короткострокових (до 2 років) договорів, а довгострокових (більше 10 років) договорів стало більше на 0,9%; таким чином, спостерігається загальна тенденція до збільшення строків фінансування;

     Український ринок лізингу займає 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у  вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2010 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі.

     Ще  навесні 2011 учасники ринку заявляли, що планують вийти на результат 2010 року і укласти нових договорів хоча б на суму 2,5 млрд. грн. Проте вже протягом першого півріччя 2011 року ціна підписаних договорів перевищила 1,4 млрд. грн., а за підсумками року може сягнути 3 млрд. грн.

     Тим не менш, є тривожні тенденції. По-перше, скорочується кількість безпосередньо  договорів лізингу (за другий квартал 2011 року їх укладено на 8% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2010 року). Це означає, що потік клієнтів зменшується, а платежі просто отримують за рахунок великих сум фінансування.

     По-друге, лізингові компанії активно користуються банківськими кредитами для поповнення ресурсів. За даними Українського об’єднання лізингодавців (УОЛ), кредити займають майже 70% у фінансуванні безпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізингових компаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитів перекладається на плечі клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим.

     До  того ж, якщо якість лізингового портфеля значно погіршиться, лізингодавець  ризикує не розрахуватися за боргами, а значить, ставить себе під загрозу  банкрутства. А частка проблемної заборгованості висока та її можна порівняти з  такою у банків. Зокрема, за різними  оцінками, вона сягає 50%, з яких 20 - 25% – це практично безнадійна заборгованість, а решта 25% – договори, за якими виправити ситуацію ще можливо.

     Плюс  до всього, ринок звужується, що зменшує  конкуренцію. Наприклад, ще за станом на 2006 рік, кількість лізингових компаній сягала 200. Зараз активну діяльність ведуть не більше 20-30 компаній, оскільки невеличкі, незалежні лізингодавці практично на 100% згорнули свою активну діяльність і лише продовжують “відпрацьовувати” укладені раніше договори. [4. C. 46-47]

     Лізинг  автомобілів залишається головною ланкою у галузі фінансового лізингу. На предмет лізингу машин укладено понад 60% договорів. На другому місці – лізинг сільськогосподарської техніки (близько 12% договорів). Далі йде лізинг у будівництві (понад 9% лізингових контрактів), а також сектор послуг, на який припадає дещо більше 4% договорів. При цьому частка транспорту продовжує збільшуватися, водночас питома вага будівництва, АПК і послуг – скорочується. До речі, лізинг авто є і лідером попиту з боку лізингоотримувачів.

     У підсумку, сьогодні на ринку фізичних осіб активно фінансують 3 - 5 лізингових компаній.

     Ставки  за договорами лізингу перебувають  на рівні кредитних. У середньому, це близько 24 - 26% річних у національній валюті.

     Вимоги  до лізингоодержувачів також стали  жорсткішими. Високий перший внесок як плата за ризик: на рівні 30 - 40%. Крім того, дуже прискіпливо оцінюються доходи, береться до уваги кредитна історія, оскільки для лізингодавця важливо чітко спрогнозувати можливість і готовність майбутнього клієнта виконати зобов’язання.

     Але, як уже було сказано, для пересічних громадян невигідність лізингу посилюється  тим фактом, що частина лізингової комісії обкладається ПДВ. Саме тому лізингові компанії орієнтуються на клієнтів, які є юридичними особами  та платниками цього податку. Адже той  ПДВ, який вони платять у складі лізингового  платежу, фактично включається до податкового  кредиту й повертається їм.

     Ставки  за договорами лізингу перебувають  на рівні кредитних. У середньому, це близько 24 – 26% річних у національній валюті

     Для фізичних осіб, які беруть авто в  лізинг, цей ПДВ збільшує платежі. При чому в тому випадку, якщо Нацбанк  знижує облікову ставку (останнього разу він це зробив 10 серпня – з 8,5% до 7,75% річних), витрати клієнта зростають, оскільки частина комісії, яка перевищує  облікову ставку, саме й обкладається ПДВ. [12. C. 22-25]

     Крім  того, проблемним залишається питання  сплати внесків до Пенсійного фонду, який, по суті, вимагає подвійної  “податі”: не лише при реєстрації авто, але при передачі лізингоодержувачу.

     Плюс  до всього, лізингодавець зазнає суттєвих збитків при достроковому скасування договору: штрафи сягають 3 - 5- місячних платежів. Та й саме авто повертається лізинговій компанії, а вже сплачені за нього гроші та інші витрати ніхто не компенсує.

       При неповерненні користувачем майна після  закінчення строку договору або при  закритті угоди з нього стягується пеня у відсотках за залишковою вартістю обладнання на останній день прострочки до повного його повернення. Використання лізингоодержувачем обладнання після  закінчення строку лізингу не розглядається  як відновлення або продовження  лізингу.

     Слід  також відзначити, що при отриманні  повідомлення про закриття лізингової угоди лізингоодержувач позбавляється  права використання майна і зобов'язаний повернути майно лізингодавцю за вказаною ним адресою в стані, що відповадають умовам експлуатації, передбаченим в договорі.

     На  завершення слід відзначити: що чим  детальніше в договорі будуть врегулювані  окремі складові частини комплексу  лізингових відносин, тим з меншими  проблемами будуть зустрічатися суб'єкти лізингу при його виконанні.

     Всі суперечки, що виникають між сторонами  у зв'язку з укладенням чи виконанням лізингової угоди розглядаються  відповідно до законодавства України  судами.