Страхування сільскогосподарських підприесмтв

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2010 в 01:16, реферат

Описание работы

Сільське господарство - одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні на нього покладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. За належних інвестицій аграрний потенціал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб нагодувати більш як половину населення Європи. Фактичні показники - на порядок нижчі.

Сільськогосподарське виробництво - одна з важливих і водночас найбільш ризикових галузей економіки, яка перебуває постійно під впливом стихійних сил природи. Тому одним із чинників стабільності його економічного розвитку та фінансового стану є страхування.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створені і використані страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими

несприятливими подіями.

Содержание

Вступ

1.Особливосты страхування сільськогосподарських підприємств .

2.Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень .

3.Страхування сільськогосподарських тварин.

Висновок

Література

Работа содержит 1 файл

Документ Microsoft Word (2).doc

— 142.50 Кб (Скачать)

побіжного збитку, відшкодуванню  не підлягають. Не включаються  в збитки

також витрати на перевезення  залишків худоби до місця утилізації, по

ремонту місць утримання  хворих тварин після  їх списання. 
 
 
 

У рослинництві розмір страхових платежів сільськогосподарських

підприємств встановлюється, спираючись на середній застрахований  врожай

кожної  культури, цін на неї, площі посіву (посадки) та тарифів. 

По  кожному колгоспу й радгоспу місцеві  органи Державного страхування

ведуть "Журнал обліку врожайності сільськогосподарських культур", в

якому щорічно зазначається врожайність основної продукції всіх культур.

Якщо  культури дозволяють одержувати декілька видів основної продукції,

наприклад, технічні, олійні, багаторічні  та однорічні трави, тощо,

чні, олійні, багаторічні  та однорічні трави, тощо,

врожайність береться окремо по кожному виду. По деяких культурах

(баштанні, виноградники, ягідники, сади) враховується  загальна

врожайність. Дані про її абсолютний вираз вписуються в журнал з річного

бухгалтерського звіту сільськогосподарського підприємства всіх форм

власності. 

Підсумовуючи  врожайність за останні  п'ять років, можна  розрахувати

середню врожайність, а потім  грошову оцінку виходу продукції з 1 га.

Останнє в умовах сучасної інфляції зробити  дуже важко. За базу такої

оцінки  можуть братись або  державні закупівельні ціни, або ринкові  ціни.

Обґрунтований розрахунок раніше приведених показників має виключне

значення  для встановлення раціональних відносин між

сільськогосподарськими  підприємствами всіх форм власності й органами

державного  страхування, тому що оцінка середнього 5-річного  врожаю

впливає на визначення обсягу страхового відшкодування, а значить, і на

величину  платежів страхувальників. Вони обчислюються, виходячи з

вартості  врожаю на всю площу посіву (посадки) і ставок страхових

платежів. Застосовується диференціація  тарифів по видах (групах)

культур, по регіональній ознаці (областях, республіці Крим), а  нерідко й

по  окремих районах. 

Для розрахунку платежів заводиться спеціальна картка, яку підписує

керівник (його заступник) органу державного страхування, керівник і

головний  бухгалтер підприємства-страхувальника. По одному екземпляру

картки, в якій зазначається загальна сума платежів і строки їх виплати,

зберігається  обома страховими партнерами. У випадку обов'язкового

страхування, як правило, мають  місце декілька платежів здебільшого в

другому півріччі, коли сільськогосподарські підприємства одержують

переважну частину річних доходів. Частіше платежі  виплачуються по

добровільному страхуванню. 

Для обґрунтованого вирішення  питання про величину страхового

відшкодування першочергове значення має встановлення факту настання

страхової події і ступеня  пошкодження або  повної загибелі посівів  чи

посадок. Ця робота страхових  фахівців починається  після одержання

страховиком письмового повідомлення про пошкодження  чи загибель врожаю,

яке повинно бути відправлене  не пізніше трьох  діб з дати встановлення

факту страхової події. 

Дане  повідомлення експертами перевіряється, після  чого складається

страховий акт. В ньому фіксуються необхідні для встановлення збитку

відомості про господарське призначення, фактичну площу посіву (посадки)

культури, що пошкоджена або  загинула, розмір фактичного врожаю. 

При встановленні страхового відшкодування важливо  знати й правильно

використовувати норму зносу конкретних видів пошкоджених  багаторічних

насаджень. Амортизація по них  нараховується, спираючись на строк їх

використання  та річну норму  амортизації, починаючі  з першого місяця, що

слідує  за місяцем початку  їх експлуатації. При списанні насаджень

нарахування амортизації припиняється з найближчого  місяця після їх

вибуття. 

Норми амортизації диференційовані  по видах на--саджень  в залежності від

середнього  строку їх експлуатації. Так, величина амортизації  по

строку  їх експлуатації. Так, величина амортизації по

насіннєвих  і кісточкових  садах встановлена  від 4% до 8%, а по

виноградниках — в межах 3% їх балансової вартості. 

У випадку повної втрати врожаю багаторічних насаджень до збирання врожаю

в даному році збиток розраховується конкретно по насадженнях і по

врожаю. 

В разі загибелі тварин, що належать сільськогосподарським  підприємствам,

кооперативам  та населенню визначення збитку й страхового відшкодування

витікає як із загальних принципів, так і з деяких особливостей,

передбачених умовами цього страхування. Головна специфіка полягає в

тому, що в державних  та недержавних підприємствах  тварини страхуються  по

їх  балансовій (інвентарній) вартості, а в особистій  власності громадян —

виходячи  з встановлених страхових  сум. 

Визначенню страхового відшкодування передує обчислення збитку. 

У державних та недержавних  господарствах збиток визначається на основі

балансової (інвентарної) вартості тварин, які  загинули. Однак у  випадку,

коли  індивідуальний балансовий облік тварин не фіксується, за розмір

збитку  приймається середня  величина по всіх тваринах даного виду. Збиток

при загибелі робочих  тварин (включаючи  спортивних коней) розраховується

за  виключенням амортизації, яка на інших тварин не нараховується. 

Якщо  має місце вимушений  забій домашніх тварин чи птахів, то збиток

оцінюється  в розмірі різниці  між їх балансовою вартістю та сумою,

одержаною від продажу доброякісного  м'яса й шкіри. У випадку, коли м'ясо

не  можна вживати  в їжу, а шкіра  некондиційна, збиток повністю

обчислюється  як при загибелі тварини. 

Відшкодування при страхуванні  сільськогосподарських  тварин визначається

на  основі пропорційної відповідальності. Наприклад, якщо страхове

забезпечення  складає 75% балансової вартості тварин, то страхове

відшкодування буде становити такий же відсоток суми збитку. 

При загибелі тварин в  особистому господарстві громадян обсяг страхового

відшкодування встановлюється, виходячи з кількості втраченого поголів'я

та  страхової суми на одну тварину конкретної породи. Можливе обчислення

страхової суми разом по обов'язковому і добровільному страхуванню, або

лише  по добровільному. Страхові суми на одну голову по обов'язковому та

добровільному страхуванню розраховуються, виходячи з середньої  їх

вартості  в даному регіоні. Разом з тим, загальна величина відшкодування

по  обов'язковому та добровільному  страхуванню в  сумі або лише по

добровільному не може перевищувати вартість таких же здорових тварин по

діючих  закупівельних цінах. У всіх господарствах  при страхуванні

відшкодовується лише прямий збиток. Втрати продукції, що відносяться до

побіжного збитку, відшкодуванню  не підлягають. Не включаються  в збитки

також витрати на перевезення  залишків худоби до місця утилізації, по

ремонту місць утримання  хворих тварин після  їх списання. 

2. Страхування відповідальності товаровиробників  

за  якість продукції 

Специфічним об'єктом страхування  «є відповідальність, під яким

розуміється відповідальність перед  третіми (юридичними або фізичними)

о фізичними)

особами, яким може бути причинений матеріальний збиток чи інша шкода

внаслідок деяких дій (бездіяльності) страхувальника. Як відомо, в

майновому страхуванні відшкодовуються  збитки, заподіяні  матеріальним

активам. В особистому страхуванні  ставиться мета захистити  добробут

людей, який може погіршитись  внаслідок настання страхових випадків,

пов'язаних з життям та працездатністю громадян (застрахованих). На

відміну від цих видів  страхування, безпосередньою метою страхування

відповідальності  є страховий захист економічних інтересів  потенційних

носіїв  шкоди іншим особам. 

Страхування відповідальності передбачає можливість причинення шкоди як

здоров'ю, так і майну  третіх осіб. Останні  і мають законне  право на

відповідні  виплати, які повинні  відшкодувати нанесену шкоду. Особливістю

цієї  галузі страхування  є те, що, поряд  з страховиком та

страхувальником, тут партнером  можуть бути будь-які  не визначені раніше

сторони (треті  фізичні або юридичні особи). Крім того, при  виплаті

страхувальником належного з нього  страхового платежу  не передбачається

встановлення  розміру страхової  суми й застрахованого, тобто особи, якій

в разі настання страхового випадку виплачується відшкодування. Названі

обставини конкретно встановлюються лише під час нанесення  шкоди третім

особам. 

Для практики страхування  відповідальності в  країнах з розвинутою

ринковою економікою властиві різноманітні об'єкти.  

Виробник  може застрахувати себе на випадок нанесення  шкоди життю чи

здоров'ю  споживачу його продукції. Розмір страхової  суми виробник, як

правило, визначає сам. Деякі  страховики можуть встановити мінімальний чи

максимальний  розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються  від 0,1%

до 2% страхової су ми. їх розмір коливається  залежно від рівня

технологічного  оснащення і технічного стану підприємства, надійності

зберігання  продукції, виду упаковки тощо. 

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних витрат на

ведення процесу чи обумовити  в страховому договорі відшкодування

Информация о работе Страхування сільскогосподарських підприесмтв