Страхування сільскогосподарських підприесмтв

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2010 в 01:16, реферат

Описание работы

Сільське господарство - одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні на нього покладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. За належних інвестицій аграрний потенціал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб нагодувати більш як половину населення Європи. Фактичні показники - на порядок нижчі.

Сільськогосподарське виробництво - одна з важливих і водночас найбільш ризикових галузей економіки, яка перебуває постійно під впливом стихійних сил природи. Тому одним із чинників стабільності його економічного розвитку та фінансового стану є страхування.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створені і використані страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими

несприятливими подіями.

Содержание

Вступ

1.Особливосты страхування сільськогосподарських підприємств .

2.Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень .

3.Страхування сільськогосподарських тварин.

Висновок

Література

Работа содержит 1 файл

Документ Microsoft Word (2).doc

— 142.50 Кб (Скачать)

Київський національний економічний університет

          Ім. Вадима Гетьмана  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Реферат

          З страхування

 На тему: «Страхування  сільськогосподарських 

            Підприємств» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Студентка

3 курсу,1 групи 

6508/1,веч.ф.н.

      Банківська справа

                                          Волощук Яна 
 
 
 
 
 

                  Київ 2010   

План

Вступ

1.Особливосты  страхування сільськогосподарських  підприємств .

2.Страхування  врожаю сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень .

3.Страхування  сільськогосподарських  тварин. 

Висновок  

Література  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Сільське  господарство - одна з найдавніших, найважливіших  і найбільш ризикованих  галузей економіки. В Україні на нього  покладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. За належних інвестицій аграрний потенціал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб нагодувати більш як половину населення Європи. Фактичні показники - на порядок нижчі.

Сільськогосподарське  виробництво - одна з  важливих і водночас найбільш ризикових  галузей економіки, яка перебуває  постійно під впливом  стихійних сил  природи. Тому одним із чинників стабільності його економічного розвитку та фінансового стану є страхування.

Економічний механізм страхування  сільськогосподарського виробництва полягає  у створені і використані  страхового фонду  з метою відшкодування  непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими

несприятливими  подіями.

В сільському господарстві виділяють наступні групи страхування:

- нерухоме майно  та транспортні  засоби і сільськогосподарська техніка;

- врожай сільськогосподарських  культур та насаджень;

- тварини. 

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і тварин є основними

видами  сільськогосподарського страхування. Воно може здійснюватися як у добровільній так і у обов’язковій формах. Так згідно закону України „Про страхування” ст. 7 обов’язковими видами страхування є: 

- Страхування врожаю  сільськогосподарських  культур і багаторічних

насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю

зернових  культур і цукрових буряків сільськогосподарськими

підприємствами  усіх форм власності; 

- Страхування тварин  на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою,

від хвороби, стихійних  лих та нещасних випадків у випадках згідно з

переліком тварин, встановлених КМУ. 
 
 
 

1.Особливосты  страхування сільськогосподарських  підприємств .

Сільське  господарство - найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки. В умовах України ця галузь є однією з ключових як для дедалі повнішого забезпечення внутрішніх потреб у сировині та продовольстві, так і для нарощування експортних можливостей. За розрахунками відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, за належних інвестицій аграрний потенціал країни може бути доведений до рівня, достатнього для того, аби нагодувати понад 500 млн населення. Фактичні показники - на порядок нижчі. АПК вже давно потерпає через дефіцит фінансових ресурсів, що було й певною мірою лишається наслідком нееквівалентного міжгалузевого обміну, недоліків у податковій та митній політиці. Занижені ціни на сільськогосподарську продукцію, що закуповується для державних потреб, продаж селу матеріально-технічних засобів за цінами, не адекватними якості добрив, машин, обладнання, багатократне зростання вартості енергоносіїв, постійний відплив із села найактивнішої частини трудових ресурсів - ось ті чинники, які зумовили відчутне відставання розвитку аграрного сектора не тільки від інших держав, а й від рівня середніх економічних макропоказників України. 
Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва перебуває у прямій залежності й від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику підприємств. 
У роки централізованої, планової економіки захист радгоспів і колгоспів від негативного впливу стихійних явищ насамперед забезпечувався фінансуванням комплексу витрат з державного бюджету, пролонгацією на тривалі строки сплати заборгованості за кредитами Державного банку СРСР, перерозподілом коштів підприємств через фонди міністерств, відомств та об'єднань. Крім того, діяла система обов'язкового страхування всіх сільськогосподарських підприємств. в Україні страховий захист всіх сільськогосподарських товаровиробників здійснюватиметь на добровільних засадах. Уже нині саме таким є страхування твариИ; будівель, транспортних засобів, готової продукції та інших матеріальних цінностей у державних, колективних і приватних господарстві- У перспективі, з появою в сільськогосподарських підприємствах країн фінансових можливостей, може стати реальністю і створення товариств взаємного страхування. 
Об 'єкти страхування розбито на чотири групи. 
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку. Виняток становить урожай природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягом трьох- п'яти років, але жодного paзу не отримувало врожаю. 
2. Дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу. 
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями. 
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову. 
Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та непридатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (з моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою тощо). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка. 
Страхові ризики. Тривалий час перелік страхових подій у сільському господарстві був надто великий. Він містив практично всі можливі випадки загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур та іншого майна радгоспів, колективних і фермерських господарств. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхування могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування.
 
 

Сільськогосподарське  виробництво - одна з  важливих і водночас найбільш ризикових  галузей економіки, яка перебуває  постійно під впливом  стихійних сил  природи. Тому одним із чинників стабільності його економічного розвитку та фінансового стану є страхування.

Економічний механізм страхування  сільськогосподарського виробництва полягає  у створені і використані  страхового фонду  з метою відшкодування  непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими

несприятливими  подіями. 

2.Страхування  врожаю сільськогосподарських  культур і багаторічних  насаджень . 
 

Порядок і правила обов’язкового  страхування врожаю сільськогосподарських

культур та насаджень встановлені КМУ. Об’єктом цього виду страхування є

майнові інтереси, що не суперечать законодавству і  пов’язані з

недотриманням врожаю. Страховим  ризиком є зменшення  або повне

неотримання врожаю внаслідок  граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі,

зливи, повені, посухи, повного раптового знищення посівів карантинними

шкідниками. 

Таким чином, страхування  врожаю сільськогосподарських  культур і

багаторічних  насаджень (страхування  врожаю) є винятково  важливим для

сільських товаровиробників, оскільки дозволяє хоча б частково зменшити

збитки  за рахунок відшкодування. 

Страхування врожаю має свої особливості  порівняно з іншими видами

майнового страхування. Воно, як і інші види майнового  страхування,

здійснюється  на підставі договорів  майнового страхування, що укладаються

страхувальником зі страховиком. Урожай може бути застрахований за

договором страхування на користь  особи, яка зацікавлена  в його

збереженні. 

Обов'язки страховика та страхувальника визначаються Правилами

страхування врожаю. Термін дії  договору страхування  обумовлений

тривалістю  вирощування культур  від моменту посіву до отримання врожаю. 

Страхування може здійснюватися  комплексно від усіх страхових випадків або від окремих ризиків: посухи, градобою, зливи та бурі, вимерзання та приморозків, випрівання та вимокання. При комплексному страхуванні встановлюється єдиний страховий тариф.

У договорі страхування  врожаю записується  страхова сума, для  визначення

якої  обчислюється вартість урожаю, виходячи із середньої врожайності  за

ислюється вартість урожаю, виходячи із середньої врожайності за

останні п'ять років на 1 га у сільгосппідприємствах  району і сформованої

на  ринку ціни реалізації продукції в розрахунку на всю площу посіву

поточного року в господарстві. Урожай, як правило, страхується в  розмірі

не  більш 70% його розрахованої вартості. Розмір франшизи може коливатися

від 10 до 30%. 

Договір страхування не може укладатися у випадках зараження багаторічних

насаджень карантинними хворобами. 

Страхові  платежі обчислюються згідно з тарифними  ставками і вносяться

переважно одноразово (тарифні ставки уточнюються не рідше одного разу на

три роки і встановлюються на основі рівня виплат, який склався у  минулі

3-5 років за окремими  культурами або  групами культур). 

Для страхувальників  можливі пільги: при  щорічному безперервному

укладенні договорів страхування (за умови неотримання  страхового

відшкодування) надаються знижки з платежу, починаючи  з другого року в

розмірі до 10%. 

Збиток  при страхуванні  врожаю визначається як різниця між  розміром

середньої за 5 попередніх років  врожайності і врожайністю поточного року

в розрахунку на всю  площу культури в  господарстві. У разі підсіву чи

пересіву  сільськогосподарських  культур враховується середня вартість

витрат  на пересів чи підсів і середня вартість врожаю заново посіяних чи

підсіяних культур. Ушкодження посівів сільськогосподарських культур та

ймовірний збиток, що виник  внаслідок страхових  подій, може бути

остаточно встановлений тільки після збирання й  оприходування врожаю. 

Сільські  товаровиробники  повинні повідомляти  страхову організацію про

загибель  або ушкодження посівів  протягом 3 діб. 

Виплата страхового відшкодування  здійснюється на підставі Акту про

страховий випадок. 

Страхове  відшкодування не виплачується, якщо: 

- врожай загинув  внаслідок навмисних  дій страхувальника; 

- збитки є результатом безгосподарності. 

Страхова  організація має  право висувати регресний  позов до осіб, які

винні у загибелі або  пошкодженні застрахованих  сільськогосподарських

культур і багатолітніх насаджень. 

У рослинництві значно сильніше, ніж в  інших галузях

сільськогосподарського  виробництва, діють  несприятливі

природнокліматичні  умови, які можна  розділити на дві  групи. Першу

складають постійно діючі, тобто  звичайні для певної місцевості чинники:

низька  якість ґрунтів, короткий вегетаційний період, тощо. До другої

групи відносяться незвичайні, випадкові відхилення від нормальних умов

розвитку  сільськогосподарських  культур: градобій, посуха, ранні

заморозки. Нейтралізація втрат  від впливу на урожай другої групи

чинників  досягається за допомогою  створення страхових фондів. 

Основною  умовою страхування  урожаю е його тісний зв'язок з результатами

діяльності  господарства. Розмір страхового забезпечення залежить від

величини  врожайності. 

Іншою умовою виступає універсальність  страхування —  включення практично

всіх  стихійних лих, що зумовлює рівну захищеність  сільськогосподарських

підприємств незалежно від  того. В якій природнокліматичній  зоні вони

знаходяться.

аходяться. 

Наступна  принципова умова  полягає в тому, що визначення збитку

відбувається  в цілому по господарству, а не по окремих бригадах

(відділках). Це дозволяє не  допускати розпилення  коштів страхового  фонду

при незначних втратах, і разом з тим  дозволяє відшкодовувати крупні

Информация о работе Страхування сільскогосподарських підприесмтв