Контрольная работа по "Страхованию"

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний  інститут

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Форми страхування: погляд у перспективу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи ДФ-22

Діковенко Марина

 

Перевірила:

асист. Сусіденко Ю.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінниця-2012

 

План 

Розділ 1. Дослідження  сутності форм страхування та перспектив його розвитку

Розділ 2. Практичне застосування дослідження форм страхування

Розділ 3. Додатки

 

 

Розділ 1. Дослідження  сутності форм страхування та перспектив його розвитку

«Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових засобів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень всіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в основі страхування лежить ймовірний рух грошової форми вартості.

Під час страхування виникають грошові перерозподільчі  відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.

Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.»

(Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.).

«Форми страхування — порядок організації страхування на засадах добровільності або обов'язковості. Згідно з вимогами чинного страхового законодавства України, страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах.

Обов'язкове страхування  встановлюється законами України шляхом внесення змін до Закону України "Про  страхування" і ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але і суспільні. При проведенні обов'язкового страхування, згідно із законодавством, страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів  України встановлює порядок і  правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, максимальні розміри страхових сум, тарифи та методику актуальних розрахунків.»

( Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посіб. — Л.: Новий Світ-2000, 2004. — 480с.)

«В Україні, відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхування", передбачено такі види обов'язкового страхування: медичне страхування; особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людей при виконанні ними службових обов'язків; особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); страхування спортсменів вищих категорій; страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

 Також належать  такі види як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; страхування засобів водного транспорту; страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур, і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади.»

(Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.:Т-во «Знання», 2002.-203с.).

  «Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик відповідно до ліцензії. Для обов'язкового страхування характерно таке. Страхові відносини виникають на основі закону, який встановлює: перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

Суцільне охоплення  обов'язковим страхуванням об'єктів, визначених у законі. Для цього  на страхові компанії покладено реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування  страхових платежів і їхнє стягнення  у встановлені строки. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а страховик не може відмовити йому в цьому.

Дія обов'язкового страхування  відбувається незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються у судовому порядку. У випадках загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утворенням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в строк страхові платежі нараховується пеня.»

(Фурман  В. М. Страховий  ринок  в  Україні: проблеми  становлення  та стратегія розвитку: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук / В. М. Фурман. – К.:Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАНУ”, 2006. – 36 с.)

  «Безстроковість обов'язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об'єктом (майном) або виконує певні обов'язки. При переході об'єкта страхування до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при повному знищенні застрахованого об'єкта або припиненні виконання обов'язків.

 Нормування страхового забезпечення з обов'язкового страхування. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в грошових одиницях на один об'єкт.»

(Залетов О. Об'єктивна необхідність та суть обов'язкового страхування // Страх справа. — 2004. — Ха 3. — С. 82—85.)

  «Добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування. У них визначаються загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком окремих видів страхування.

Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Цей принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим, що не всі страхувальники виявляють  бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування  діють обмеження для укладення  договорів.»

(Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літерат 2005. — 400 с.)

 

«Добровільне страхування завжди обмежено строком страхування. При цьому початок і закінчення строку оговорюється в договорі. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий строк. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску за добровільним страхуванням спричиняє за собою припинення дії договору страхування.

 Страхове забезпечення з  добровільного страхування залежить  від бажання страхувальника. За  майновим страхуванням страхувальник  може визначити розмір страхової  суми в межах страхової оцінки  майна. За особистим страхуванням  страхова сума за договором встановлюється за домовленістю.

Добровільне медичне страхування, як важливий елемент страхової медицини, забезпечує право кожного громадянина  на одержання медичної допомоги. Соціально-економічне значення добровільного медичного  страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів»

(Пампуха С. І. Економічна природа страхування: організаційно-економічні аспекти сутності // Страхова справа. — 2004. —№1 . — С. 85—88.)

«Обов’язкове медичне страхування базується на таких принципах: загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов’язкового медичного страхування – це державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов’язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обов’язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток – це несумісні речі. Прибуток від проведення обов’язкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бути засобом збагачення.»

За умовами обов’язкового медичного  страхування роботодавці мають  відрахувати від своїх доходів  страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які отримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров’я.»

(Поліщук Є. Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує системного вирішення // Соціальне страхування. – 2008. – №2 – С.13-16.)

«Загальнообов’язкове медичне соціальне страхування, підвищення кваліфікації й відповідальності медиків і пацієнтів спроможні сколихнути і оздоровити нашу систему охорони здоров’я. І потрібно врахувати такі фактори: відсутність методологічної підтримки, системи контролю, підготовлених спеціалістів тощо призведе до певних труднощів.

Дуже важливо, щоб Україна при  запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

Медичне страхування, яке провадиться  в обов'язковій формі, набуває  рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.»

(Мних М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. – К.: Знання України, 2006. – 284 с.)

«Проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» можна віднести до основних законодавчих актів, що створюють основу для розвитку охорони здоров’я; його введення справлятиме значний вплив на добробут населення і громадське здоров’я.

Обов’язкове медичне  страхування має такі переваги, як цільовий характер, незалежність коштів від держави та відокремленість  від інших державних коштів. Обсяг відрахувань на обов’язкове медичне страхування не має прямого впливу на обсяг медичних послуг, що надаються. Проте обов’язкове медичне страхування має певні недоліки: можливість ухиляння платників від відрахувань, підвищення вартості робочої сили і пов’язане із цим зниження конкурентоспроможності економіки держави, залежність від темпів економічного розвитку, необхідність створення відповідних регуляторних органів, а також недостатня економічна база, оскільки як правило, відрахування здійснюються тільки з фонду заробітної плати, не зачіпаючи інші джерела: інвестиції, тощо.»

(Лівак П. Перспективи впровадження загальнообов’язкового медичного страхування в Україні/ П.Лівак, О.Рогова//Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №1. – С.62-66.)

«Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.