Фінансова надійність страховика, чинники, що її забезпечують

 

 

 

 

 

3. Напрямки удосконалення  фінансової діяльності страховика

З розвитком  страхового ринку посилюється значення визначення ступеня надійності та платоспроможності  страхових компаній, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного  вибору страхової компанії необхідно  знати такі чотири головні речі¹⁷:

а) умови страхування (правила та договір страхування);

б) розмір страхового тарифу;

в) порядок здійснення страхових виплат;

г) реальний фінансовий стан страховика.

Закон України "Про страхування" (2001р.) встановив  систему контролю за рівнем платоспроможності  страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють  нагляд за страховою діяльністю, упорядкував  види обов'язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Завданням кожного  страховика є максимально скористатися цими можливостями. Важливе місце  у вирішенні цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований  на дослідження фінансової надійності страховика та його стійкості.

Дослідження стійкості та надійності страхової  компанії зводиться до аналізу звітності  на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності  та ліквідності балансу, тобто фінансового  стану страховика.

Сьогодні  в науковій економічній літературі зустрічаються різні терміни  в оцінці фінансового стану страховика, "фінансова надійність", "фінансова стійкість", "фінансова стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "фінансова спроможність" тощо, що дають можливість довільного їх трактування¹⁸.

Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова  стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик  фінансового стану:

- високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розраховуватися за 
своїми зобов'язаннями;

- високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття 
залучених пасивів активами;

- високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яке забезпечує необхідний розвиток компанії.

Разом з  тим, особливості страхового бізнесу  потребують включення до системи  показників фінансової стійкості, поряд з названими, низка специфічних показників, характерних лише для цієї сфери діяльності.

На сьогодні у вітчизняній науці і практиці не існує єдиного підходу де системи  показників фінансової стійкості саме страхових організацій.

У більшості  методиках пропонується оцінювати  фінансову стійкість страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання з адаптацією їх до галузевої; особливостей даної сфери. Найбільш адаптованою методикою можні вважати методику; яка передбачає оцінку фінансової стійкості за двома напрямами:

1. Оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами коштів¹⁹:

 

33<(СС + ДЗ)-ОС (3.1)

 

де ОС - основні засоби і необоротні активи, тис. грн.; 33 - запаси і витрати (підсумок другого розділу активу балансу); СС- джерела власних коштів, тис. грн.; ДЗ - довгострокові кредити і позикові кошти, тис. гри.;

2- Оцінка  фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів:

 

ОС < (СС + ДЗ) – 33 (3.2)

 

Саме  виходячи з цих передумов виділяють  чотири типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Для аналізу  фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня 
фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати узагальнюючий показник фінансової стійкості (Ф_{ст. заг}), а саме:

 

Ф_{ст. заг} = (3.3)

 

де Ф_{ст. заг}- показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді; К_d0 та К_d1 - коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

3_coc0 та З_coc1 - коефіцієнти покриття запасів власними оборотними коштами відповідно у базовому та звітному періодах;

К_зс0 та К_зс1 - коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

К_рс0 та К_рс1 - коефіцієнти реальної вартості майна відповідно у базовому та звітному періодах;

К_па0 та К_па1 - коефіцієнти постійних активів відповідно у базовому та звітному періодах.

Аналіз  рентабельності (збитковості) страхової  діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності:

1. рівня співвідношення доходів і витрат страхової компанії;
2. маржі прибутку страхової компанії;
3. рівня прибутковості витрат страхової компанії.

На основі визначених показників ефективності проводиться аналіз їх динаміки, а також оцінюється вплив результатів діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності.

Важливим  етапом аналізу страхової діяльності є оцінка страхового портфеля компанії. Поняття "страховий портфель" вживається для встановлення фактичної  кількості застрахованих об'єктів  або діючих договорів страхування  на певній території. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті  питомої ваги діючих договорів і  новоукладених, договорів з мінімальними (малими) і максимальними (великими) страховими сумами, групового страхування  та індивідуального. При аналізі  страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які вже закінчуються, і договорами, які знову укладаються.

Кінцевим  етапом фінансового аналізу повинна  бути оцінка ринкового профілю страхової  компанії, яка може включати:

• оцінку ризику страхового ринку;
• оцінку конкурентної позиції страхової компанії на ринку;
• аналіз ризику страхової діяльності та його диверсифікації.

Отже, аналіз різних підходів до побудови системи  оціночних показників фінансової стійкості  страхової організації приводить  до висновку, що успішне вирішення  цієї проблеми можливе за умов²⁰:

- вдосконалення інформаційного забезпечення системи оцінки фінансової стійкості та впровадження адекватних страховому бізнесу форм фінансової звітності;

- адаптації передового зарубіжного досвіду оцінки фінансової стійкості організації до вітчизняних умов;

- вдосконалення рейтингової системи оцінки страхових організацій України;

• створення можливостей для прогнозування та управління фінансовою стійкістю страховика;
• створення в організаційній структурі компанії відповідних відділів фінансового аналізу, спеціалісти яких займалися б оцінкою фінансового стану страховика (фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, фінансових результатів) та надавали відповідні рекомендації щодо його покращення.

Тільки  за умов забезпечення стійкості фінансового  стану страхові компанії зможуть  реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування.

 

 

4. Розробка рекомендацій щодо  фінансової стабілізації і розвитку страхового ринку

Фінансова стійкість – це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість товариства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрямках їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також з кінцевими  результатами діяльності. Зменшення  об’ємів виробництва, збиткова діяльність, висока собівартість продукції приводить  до втрати фінансової стійкості. Виходячи з того, що фінансова стійкість  страхових компаній в Україні піддалася впливу кризових процесів 2008-2009рр. та інших факторів, має сенс розглянути комплекс можливих заходів по зміцненню фінансової стійкості.

Ці заходи носять загальний характер, оскільки для їх конкретизації потрібен детальніший  аналіз. Такими заходами може стати  перегляд страхової, фінансової і маркетингової  політики, а саме²¹:

1. Провести коректування тарифних ставок по видах страхування, що проводяться;
2. Розширити перестраховий захист;
3. Можливість змінити організаційно-правову форму діяльності страхової організації;
4. Переглянути структуру активів і методи інвестування резервів, передбачивши найбільш прибуткові в податковому сенсі об'єкти і території;
5. Скоротити дебіторську і кредиторську заборгованості;
6. Використовувати додаткові можливості реалізації страхових договорів, зокрема через Інтернет, передбачити нові форми взаємин з банками за допомогою створення сумісних програм банківського і страхового обслуговування, тощо.

Виходячи  з погіршення не тільки фінансових, але і інших показників також  можна передбачити ряд конкретніших заходів. Так при зниженні об'єму  страхових премій необхідно в 3-6 місячний термін збільшити об'єму  продажів страхових полісів і  привернути потенційних страхувальників  шляхом створення нових страхових  продуктів.

Якщо  спостерігається зниження середньої  страхової суми на один договір, то необхідний контроль і зіставлення  середньої страхової суми і можливостей  організації. Також якщо величина страхового тарифу давно не змінювалася, то при  несприятливому рівні збитковості  і вартості страхових продуктів  слід переглянути структури брутто-ставки.

У разі нерегулярного  надходження страхових премій слід підсилити контроль за термінами  проходження грошових коштів при  одночасній роботі із страхувальниками.

При зростанні  припинення договорів довгострокового характеру і зниженні їх приросту потрібно активніше проводити маркетингові заходи, надаючи клієнтам ширший спектр послуг і їх поєднання в одному страховому продукті (наприклад, страхові, юридичні і банківські).

При спостереженні  нестійкості тренда рентабельності страхових операцій у бік зменшення  необхідно враховувати той факт, що в конкурентній боротьбі страхової  організації доводиться знижувати  розмір страхових тарифів, усуваючи з них прибуток. Тому економічний  зміст і фактичне значення цього  показника залежить від етапу розвитку страхового ринку і національної економіки в цілому.

При зменшенні  фінансової стійкості страхових  операцій слід провести аналіз елементом  збитковості по всіх видах відповідальності страховика за договорами страхування.

Треба мати на увазі, що показник збитковості страхової  суми математично виражає вірогідність збитку у вигляді тієї частки сукупної страхової суми, яка вибувала із страхового портфеля щорічно і вибула за тарифний період у зв'язку з настанням  страхових випадків і відшкодуванням збитку. Ця частка і складає основу для побудови нетто-ставка.

Збитковість страхової суми як відношення грошових показників є величиною синтетичної, яка залежить від дії різних чинників²².

При зміні  величини страхового портфеля можливий перегляд його структури у бік  збільшення або зменшення довгострокових або короткострокових видів страхування, що містяться в ньому.

При реалізації цих заходів повинне відбутися  якісне зниження ризиків основної діяльності, і в перспективі відновлення  платоспроможності.

Серед заходів, сприяючих відновленню платоспроможності  і підтримці ефективності страхової  і фінансової діяльності організації, слід назвати²³:

1. Інвентаризацію майна;
2. Оптимізацію дебіторської заборгованості;
3. Зниження витрат на ведення справи;
4. Продаж зайвого устаткування, засобів комп'ютерної техніки, тощо;
5. Автоматизацію і використання нових програмних продуктів;
6. Вдосконалення організації праці.

У плані  заходів щодо фінансового оздоровлення необхідне вироблення перспективного бізнес-плану, де слід провести аналіз страхових тарифів, використовуючи при цьому об'єм страхових послуг так, щоб можна було визначити очікуваний розмір страхових надходжень. Даний аналіз повинен враховувати різні альтернативні варіанти. Бізнес-план включає такі складові частини (розділи):

1. Загальна характеристика страховика, де наводиться така інформація: повне та скорочене найменування, коли і де проведена реєстрація і перереєстрація, юридична адреса та фактичне місцезнаходження, інформація про забезпечення приміщеннями, оргтехнікою, зв'язком та персоналом, у тому числі кваліфікованим персоналом, напрями (форма, види, місце) його діяльності.
2. Огляд стану страхового ринку в регіонах і сфер діяльності страхової компанії, де узагальнюється така інформація: оцінка загальної кількості об'єктів страхування, конкурентність страхового середовища, сегментація страхового ринку, виділення сегментів, що планує охопити страхова компанія та інші характеристики стану і перспектив розвитку страхового ринку, які зумовлюють вибір видів діяльності страховика.
3. Види діяльності страхової компанії, де наводяться основні особливі характеристики страхового продукту страхової компанії.
4. Стратегія маркетингу, яка охоплює визначення кількості об'єктів, що підлягають страхуванню у розрізі кварталів, потенційний склад клієнтів, заходи просування на ринок страхового продукту компанії та інші маркетингові інструменти.
5. Організаційна структура страховика та її розвиток. У цьому розділі наводиться юридичне та аудиторське забезпечення діяльності страхової компанії, що передбачає наявність відповідних структур в складі компанії, укладених відповідних угод на юридичне та аудиторське обслуговування.
6. План функціонування страхової компанії, який включає прогноз розвитку страхових операцій на три або більше років, де визначені за видами страхування такі показники: середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, середні страхові платежі, кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідальність за окремим об'єктом страхування.
7. Оцінка платоспроможності та ризиків страхової компанії, де інформація наводиться на кінець кожного календарного року з розрахунком нормативного запасу платоспроможності, коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ступеня ймовірності дефіциту коштів страхової компанії.