Шпаргалка по "Инновация"

На Запорізькій Січі існував  постійний вишкіл військового мистецтва. Сюди збиралися відважні юнаки з  усієї України. При січовій церкві, як і при багатьох інших парафіяльних церквах "Вольностей Війська Запорізького", діяла школа, де навчали читати і писати, закону Божого, співів від 30 до 80 школярів.

Отже, в Запорізькій Січі, як і  в козацтві загалом, найяскравіше віддзеркалилося  прагнення українського народу до свободи  і незалежного державного життя, що робило її виразником загальнонаціональних інтересів.

 

2 Тести

1 Який документ проголосив автономію України у складі Російської держави:

І Універсал Центральної Ради;   

2. Який з Універсалів Центральної Ради проголосив державну незалежність Української;

б) третій;  

3. На території яких земель (воєводств)  формувалися основи української  козацької державності  :Київщина.

4. На які роки припадає згортання  непу?  :1927-1928 р

5До якого часу археологи відносять існування трипільської культури? 4 тис. - тис. до н.е.

Опози́ція — протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, партія або група, що виступає врозріз з думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Депута́т — особа, обрана виборцями відповідного виборчого округу до представницького органу державної влади або до органу місцевого самоврядування на засадах загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Гіперінфляція — інфляція, що вийшла з-під контролю, ситуація, коли ціни стрімко зростають разом із швидким знеціненням грошової одиниці. Формально визначається як інфляція з темпами більше ніж 50 % на місяць

Оліга́рх — особа, що володіє ключовими підприємствами країни, та має вагомий вплив на державні органи влади.

Генера́льна старши́на:  —Вища державна адміністрація в Гетьманщині в 17-18 століттях.. До складу генеральної старшини входили: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний, два генеральних осавули. Генеральна старшина брала участь у Генеральній військовій раді, вирішувала найважливіші політичні, адміністративні та військові питання, проводила дипломатичні переговори, відала фінансами і судовими установами, очолювала збройні сили Гетьманщини.

Білет №7

1 Гетьман Пилип Орлик та його Конституція.

Після довгих суперечок  прихильники боротьби за самостійність  України обрали 5 квітня 1710 р. гетьманом  однодумця Мазепи, його надійного  помічника у здійсненні вільнолюбних задумів - генерального писаря Пилипа Степановича Орлика.

Народився Пилип Орлик 11 жовтня 1672 р. під містом Вільно в  емігрантській чеській шляхетській  родині. Залишившись з дитинства  без батька, всебічно обдарований  юнак рано став пробивати шлях у життя. Він закінчив Києво-Могилянський колегіум і оволодів, крім рідної, українською, давньогрецькою, латинською, а потім шведською, німецькою, французькою та турецькою мовами. Освічений правознавець і політик, Орлик був не лише воїном, а й талановитим поетом і письменником. Ось чому він швидко пройшов шлях від кафедрального писаря Київської митрополії до генерального писаря Війська Запорозького й одержав від Івана Мазепи права на володіння значними маєтностями у Чернігівському, Ніжинському і Стародубському полках.Зайнявши відповідальний і небезпечний гетьманський уряд, Пилип Орлик добре розумів, що його обрали гетьманом України на противагу поставленому по волі царя Петра Iгетьману Лівобережної України Івану Скоропадському. Він усвідомлював, що з самого початку діяльності залишається гетьманом у вигнанні, а тому, щоб стати справжнім гетьманом України, її треба звільнити від іноземного панування - польського, московського і турецького.Для здійснення задумів Орлик підготував нові, більш досконалі й привабливі демократичні закони життя українського народу. Український гетьман випередив час: написав проект закону про республіканський, демократичний устрій України - «Конституцію прав і свобод Війська Запорозького».Оригінальність і переваги Конституції П. Орлика полягають у поєднанні загальнодемократичних засад з козацькими традиціями Запорозької Січі. У шістнадцяти пунктах проекту в дуже стислій формі розкриті внутрішні й зовнішні питання життя України. У Конституції передбачалося, що країною править обраний гетьман, який опирається на раду старшин. Тричі на рік - на Різдво, Великдень і Покрову - при гетьмані збирається велика рада, на яку запрошуються генеральні старшини, полковники, сотники, «розумні радники» з полків, представники Запорозької Січі. Ця рада - парламент - покликана вирішувати найважливіші державні справи. Державними фінансами мав розпоряджатися не сам гетьман, а підскарбій. Утримання гетьмана і його дому базувалося на використанні прибутків з його маєтностей. Всі органи влади підкорялися законам. Демократичною була й соціальна політика Конституції. Козацькій старшині заборонялося залучати вільних козаків і посполитих до різних робіт у своїх господарствах, забирати і силою скуповувати ґрунти. Порушувалося питання про рівномірний розподіл податків між посполитими, козаками і міщанами. Заборонялося «переїжджим слугам гетьманським» зловживати владою, вимагаючи підводи, корм, напої. Висловлювалися побажання оберігати пошану до старших, прихильність до молодших, а щодо злочинців - чинити згідно зі справедливістю і законом.Подвійна назва проекту (угода-конституція) засвідчує, що в ньому трактуються і питання зносин України з сусідніми державами. Документ відкривається тезою про те, що Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування. Проектом передбачалося повернути всі віддані за різними угодами українські землі під владу гетьмана, закінчити війну з Москвою, повернувши в Україну всіх «невільників-українців» з Сибіру, а також вивести московські військові залоги з українських міст. Пропонувався широкий розвиток дружніх стосунків з Кримським ханством і Туреччиною.Ці плани доповнювалися угодою П. Орлика з Карлом XIIпро протекцію Швеції над Україною в її боротьбі за незалежність, за звільнення з-під гноблення Москви і Варшави.Пилип Орлик, зібравши козацькі полки мазепинців (ті, що пішли за Мазепою), котрі були під його гетьманською владою, а також запорозьких козаків Костя Гордієнка (всього 16 тисяч чоловік), ранньою весною 1711 р. вирушив у похід у Правобережну Україну. Його підтримали польські полки короля Станіслава Лещинського, що служили у шведській армії, та загони татар.Поширювані по Україні універсали гетьмана закликали народ повстати проти московського панування. Окремими листами Орлик закликав I. Скоропадського до об'єднання України і визволення її спільними зусиллями як від панування Польщі, так і від гноблення Москви. Він запевняв, що після об'єднання сил і створення незалежної України поступиться булавою I. Скоропадському як старшому.Спочатку П. Орлик мав успіх. Він звільнив ряд міст і під Лисянкою розбив висланий проти нього I. Скоропадським, за наказом Петра I, передовий козацький загін під командою генерального осавула Бутовича, який і сам перейшов на бік переможців. До Орлика перейшли жителі й козаки Корсунського, Уманського, Білоцерківського, Чигиринського полків. Військами мазепинців була обложена Біла Церква, де засіли їхні противники.Проте невдовзі польські війська залишили табір Орлика, а татари, зрадивши гетьмана, поїхали грабувати населення Слобожанщини. Це послабило сили повстанців, а цар Петро Iтим часом, зігнавши до Глухова родини генеральної старшини в заручники, примусив Скоропадського до рішучих дій проти мазепинців. Загроза життю дітей і дружин козацьких ватажків Лівобережжя змусила Орлика відступити і повернутись у Бендери. Зазнали поразки і спроби Орлика звільнити Правобережжя від польського панування.Переконавшись, що наявних сил замало, щоб відвоювати Самостійність України, Орлик задумав організувати для цього сили великих європейських держав. У 1712 р. він пише «Маніфест до європейських урядів».У цьому документі говорилося про те, що для всіх народів «природним правом є визволятися від гноблення» і що «безсмертної пам'яті» Б. Хмельницький «прихилив руський народ і козацьку націю», а цар обіцяв «вічно охороняти під протекцією козацьку націю». Але після смерті Б. Хмельницького Московська держава порушила договірні закони та вільності. Маніфест яскраво викриває політику Петра I, який «прагнув перетворити вільних козаків на регулярну армію і порушити їхні вільності і навіть вигубити назавжди Військо Запорозьке». У «Маніфесті» наголошується, що після Полтавської битви козацтво «стогне під тиранічним ярмом Москви і жадає одного - повернення волі».П. Орлик запевняв, що його влада спрямовується «за для громадських інтересів коханої Вітчизни», а також підкреслює, що всьому світові має стати відомою правота намірів і справедливість мотивів боротьби українського народу і що ця свята боротьба заслуговує підтримки. Але відгуку серед європейських монархів «Маніфест» Пилипа Орлика не знайшов. Гетьман П. Орлик поневірявся у вигнанні довгі роки, мешкав у Туреччині, Греції, Польщі, Німеччині. Помер 1742 p. yМолдові, в Яссах. Син гетьмана Григір Орлик після смерті батька переїхав жити до Франції. Він служив Людовику XV, був генерал-поручником кавалерії і загинув у Семилітній війні. 3 його іменем пов'язана назва паризького аеропорту Орлі.

2 Тести

1 який час у Північному Причорномор’ї і Криму були засновані колонії давньогрецьких

В)VII — V в до н.е.      

2. Яким було ставлення населення  України до Брестської унії  :

1. позитивне;
2. негативне;
3. нейтральне.

3. Як звали автора фортифікаційних  споруджень фортеці Кодак Гійом Боплан.

4. Яка основна причина  голоду  1932-1933 pp.  на Україні  :

конфіскація властями продовольчих запасів;

5. Хто є головою Верховної  Ради України :

1. В.Б. Гриньов;
2. Л.М. Кравчук;
3. В.В. Дурдинець; 
4. Л.Д. Кучма;
5. І.С. Плющ.

 

Відлига –– період правління М.Хрущова (1954-1964рр.) що характеризується політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ.

Інфляція – знецінювання грошей

Діаспора - це розселення частини етносу поза межами своєї країни чи етнічної території. Основною причиною формування української діаспори були міграції населення за межі України, зумовлені в основному економічними та політичними причинами.

ООН — міжнародна організація, заснована 26 червня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Білет №8

1. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

26 квітня 1986 року –  одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці України Києва, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку обґрунтовано кваліфікують як найбільшу в світі техногенну й екологічну катастрофу. Навколо цієї події виникло чимало міфів, перекручень, домислів. Дехто зробив чорнобильську тему картою у політичній грі, а в деяких колах, керуючись суб'єктивними інтересами і розрахунками, намагаються применшити значення катастрофи чи навіть піддати її забуттю. Втім, Чорнобиль не минув. Він промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах суспільства, у долі мільйонів людей, житті кожного з нас.

Ядерний розпад має свою, добре відому науці пролонгованість  в часі й просторі, а готових програм щодо подолання наслідків подібних катастроф не існує. Тож треба пам'ятати: майбутнє підкоряється людині тоді, коли вона здатна глибоко і всебічно осмислювати минуле і, максимально мобілізуючи творчий потенціал, вміти отримувати уроки з допущених помилок і прорахунків, шукати нових засобів вирішення завдань. З цього погляду Чорнобильська катастрофа, котра застала нас зненацька, виявивши нашу низьку готовність до екстремальних ситуацій, поки що мало чого нас навчила. На багатьох напрямках роботи щодо подолання її наслідків маємо проблеми, породжені як зміною соціально-економічної ситуації, так і вічними нашими вадами – безгосподарністю, користолюбством, нездатністю до конструктивної самокритики. Чорнобильська катастрофа трапилась в період, коли намітився злам тоталітарної системи колишнього радянського суспільства, оголивши принципові моменти дисгармонії в його соціальній, технічній і моральній культурі. Водночас при локалізації і подоланні наслідків катастрофи виявили героїзм, мужність і талант представники різних народів колишнього СРСР. Ціною здоров'я, життя вони врятували людство від ще більшого лиха. Своїм відлунням Чорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися на тим, що науково-технічний прогрес не тільки дає сучасній людині засоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає (й дозволяє) знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки, а це прямо пов'язано і з формуванням та розвитком світоглядних моральних засад, які об'єднують людей. Чорнобиль кличе людство до консолідації заради власного порятунку.

 

2 Тести

1. Які землі входили до складу  Галицька-Волинського князівства  :Галичина;

2. Який навчальний заклад став  родоначальником першої вищої  школи нашої країни  :

1. Острозька школа;    

3. Хто керував Південним суспільством  декабристів? Г)Павло Пестель.

4. Яка основна причина голоду 1921-1922 pp. на Україні  :

1. післявоєнна розруха;
2. посуха;
3. продрозкладка.

5. Кого було обрано Президентом  України 1 грудня 1991 року ? Л.М. Кравчука;

Антанта - ( фр. згода ) воєнно – політичний союз Великої Британії, Франції та Росії, який створено впродовж 1904-1907рр. Для боротьби з Троїстим союзом в Першій світовій війні.

Українізація  –– політика більшовиків в галузі культури в 20-ті рр., спрямована на поширення української мови в різних сферах суспільного життя.

"ІСТОРІЯ РУСІВ" — історично політичний твір кінця XVIII — початку XIX ст. Праця містить виклад історії українського народу і державності від найдавніших часів до 1769. Чільне місце відведено історії Київської держави, її спадкоємниці — козаччині, Хмельниччині, Гетьманщині, боротьбі українського народу проти чужоземного поневолення. Центральною постаттю "Історії русів" виступає Б.Хмельницький.

Гетьма́нщина або  Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очолювалася виборним гетьманом, управлялася козаками.

Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е.

Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойка біля села Трипілля (Київщина) дослідив нове поселення і відкрив археологічну культуру, яка від місця першого  її виявлення отримала назву трипільської

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Білет № 9

1 Київська  Русь за князювання Ярославичів

Після смерті Ярослава Мудрого  його троє найвпливовіших синів —  Ізяслав, Святослав та Всеволод —  утворили своєрідний тріумвірат. Впродовж двох десятиліть вони проводили спільну політику, підтримуючи єдність держави. Ярославичі разом обороняли країну від агресивних половців, протистояли сепаратистським тенденціям молодших князів. Проте після невдалої для Русі битви з половцями на р. Альта на Переяславщині (1068) та повстання киян незабаром у тріумвіраті почалися розбіжності. Відновити колишню єдність не вдалося навіть на з'їзді братів у Виш городі (1072), де було прийнято "Правду Ярославичів", що значно розширювала "Руську Правду", зокрема замінивши давню родову помсту грошовим штрафом. Уже в 1073 р. Святослав з допомогою Всеволода посів київський престол, а Ізяслав змушений був утекти до Польщі, а далі до Німеччини. З того часу Ярославичі по черзі княжили у Києві: Святослав у 1073—1076 рр., Ізяслав у 1076—1078 рр., Всеволод у 1078—1093 рр.Наприкін. XI ст. суперечки між представниками різних відгалужень князівського роду поглибилися. До міжусобної боротьби почали залучати й сусідів, насамперед кочові племена половців. Користуючись цим, останні майже щороку вдиралися на Русь, убивали й полонили тисячі людей, палили села й міста, витоптували посіви. Ситуація погіршувалася тим, що наступник Всеволода — великий князь київський Святополк Ізяславич (1093—1113) виявився неспроможним власними силами зарадити лихові, яке призводило до послаблення могутності країни та значно погіршувало життя народу. Тому він звернувся за допомогою до переяславського князя Володимира Всеволодовича Мономаха, фактично перетворивши своє правління на дуумвірат. За їх ініціативою для полагодження між князівських суперечок та відвернення зовнішньої небезпеки у 1097 р. відбувся Любецький з'їзд князів. Було проголошено про припинення усобиць і необхідність вирішувати всі спірні питання на князівських з'їздах, об'єднання сил проти половецької загрози, закріплено принцип спадкового володіння, за яким землі й князівства (вотчини) переходили від батька до сина. Останнє рішення скасовувало принцип сеньйорату Ярослава Мудрого та вело до утвердження поліцентричної форми державної влади. Незважаючи на те, що рішення Любецького та наступних князівських з'їздів — Витичівського 1100 p., на Золотчі 1101 р. і Долобського 1103 р. не усунули всіх суперечностей, вони відіграли позитивну роль в організації відсічі кочовим ордам. У 1103—1116 pp. з ініціативи й під командуванням Володимира Мономаха було проведено п'ять великих переможних походів руських дружин проти половців, у результаті яких останні кілька десятиліть не насмілювалися нападати на Русь.Після смерті непопулярного князя Святополка й повстання киян у 1113 р. віче із заможних городян запросило до Києва на князювання Володимира Мономаха (1113—1125). Ставши великим князем, він, дотримуючись рішень Любецького з'їзду щодо вотчинного володіння, зумів утримати всіх інших князів у покорі, швидко й жорстоко придушуючи найменші спроби внести розбрат чи вийти з-під його влади. Таким чином було відновлено політичну єдність 3/4 руських земель. Володимир продовжив законодавчу діяльність своїх попередників, спрямовану на розбудову правової держави та нормалізацію соціальних відносин. Його "Устав" суттєво обмежував сваволю місцевої адміністрації та лихварів, установлював єдиний процент на взяті у позику гроші, лімітував використання рабської праці й джерела її поповнення. Мономаху належить знамените "Повчання", у якому він заповідав дітям не забувати убогих і не давати "сильним'' погубити просту людину.Припинення усобиць, відновлення централізації держави, відвернення половецької загрози сприяли суспільно-економічному розвиткові Київської Русі. Знову зросло політичне значення Києва як центру держави, зміцніли її міжнародні позиції.Після смерті Володимира Мономаха на київському престолі утвердився його син Мстислав (1125— 1132), прозваний літописцями Великим. Його правління характеризувалося подальшим зміцненням великокнязівської влади. Мстислав успішно воював із Литвою та половцями, загнавши останніх за Дон та Волгу, його боялися ятвязькі князьки і половецькі хани. Русь у той час мала вагоме міжнародне становище, про що свідчать династичні зв'язки київського князя із західноєвропейськими королівськими дворами.Однак Мстислав був останнім київським князем, якому вдалося утримати єдність і могутність Київської Русі. Високий рівень економічного розвитку і відповідних суспільних відносин уже невблаганно підводив одну з найбільших держав тогочасної Європи до нової епохи в її історії — епохи феодальної, роздробленості та існування самостійних князівств.

 

 

 

 

 

2 Тести 

1. Які народи здійснювали напади  на землі східних слов'ян  :

печеніги;  татаро-монголи.половці;

2. ”Пакт Ріббентропа-Молотова”  було підписано:а) 23 серпня 1939р.

3. Хто очолив ЦК КПРС у жовтні 1964 р.? А. М. Хрущов.

4. Яка галузь господарства виходила  на перше місце після переходу  до непу  :

піднесення легкої промисловості;

5. Як звали останнього кошового  отамана Запорізької Січі?В)Петро  Калнішевський.

Магдебу́рзьке пра́во (німе́цьке (тевтонське) міське́ пра́во) — одна з найбільш поширених

правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні  віки.

Сформувалося в Маґдебурзі (земля  Саксонія) близько 1235 року в процесі  розвитку

комунального руху під впливом  міст-комун Північної Італії, що входила до складу Рейху.

Сепарати́зм — прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення,

відособлення; рух за надання частині  держави права автономії чи за її повне

відокремлення й створення нової держави.

Інкорпорація- Зібрання в єдине ціле законів та інших правових актів, виданих у різний час, без зміни їх змісту.

Державна мова — закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.

Геополітика ( від грец.γη — земля + πολιτική - мистецтво управління державою ) - політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів, клімат, кількість населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Білет № 10

1 Національна політика більшовиків на українських землях у 1920—1930-ті роки

Надзвичайно цікавим  явищем в історії України було українське відродження сер. 1920-х -поч. 1930-х років. Безсумнівно, його коріння  були в періоді нетривалої української  державності 1917-1919 рр., який розкував творчі можливості української нації.Успіхи в національно-культурному будівництві того часу були досягнуті передусім завдяки політиці, що увійшла в історію під назвою коренізаціі. Намагаючись розширити національну та соціальну базу режиму, Москва зробила спробу залучити до управління в республіках представників неросійських національностей. Такий жест пояснювався різкою невідповідністю між загальною кількістю представників корінної нації в тій чи іншій національній республіці до їх частки у партійно-державному апараті. Зокрема, наприкін. 1920 р. українці, становлячи бл. 80 % населення республіки, у КП(б)У становили лише 19 %, а у квітні 1922 р. — 23,3 %, частка-росіян і євреїв дорівнювала відповідно 53,6% і 13,6%.