Вугільна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку

- максимально скоротити  безоплатне надання державних  коштів на капітальні вкладення  в підприємства вугільної промисловості;

- приватизація на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт (розрізів), здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;

• приватизація малопривабливих для інвестування шахт (розрізів) як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їх розвитку.

Найважливішою передумовою  формування у вугільній промисловості  ринкового конкурентного середовища є створення відкритого, прозорого  внутрішнього ринку вугілля.

У випадку, якщо ключовим суб’єктом господарювання вугільної галузі стане держава, відкриються такі перспективи:

1) відновиться практика  державного замовлення на видобуток  і постачання вугільної продукції  та обладнання для видобувних  підприємств;

2) ліквідуються посередники  і створені ними цінові диспропорції;

3) поліпшиться ситуація  у боротьбі з тіньовими відносинами  у вугільній галузі.

Капітальні вкладення  на нове будівництво мають надаватися вугільним компаніям тільки на поворотній основі. Нове будівництво в основному  має здійснюватися за недержавні кошти; інвестиції треба надавати виключно в порядку конкурсу інвестиційних проектів. Основними одержувачами державної допомоги мають стати шахти, які функціонують в задовільних економічних умовах (економічно успішні або близькі до цього) і здатні впроваджувати технічні інвестиції, необхідні для підтримки їх конкурентоспроможності.

Одержувачем допомоги може стати підприємство, яке є конкурентноспроможним  щодо цін на вугілля аналогічної  якості третіх країн; допомогу на інвестиційну підтримку слід використовувати строго на визначені цілі, а не, наприклад, на погашення заборгованостей перед бюджетом і позабюджетними фондами.  Реформування самої системи державної підтримки також дасть змогу знизити дотації. Державну підтримку потрібно надавати протягом певного періоду часу та встановити граничні обсяги фінансування.

Отже, вугільна промисловість  є однією з базових галузей  народного господарства, тому від  її ефективної діяльності залежить значний  обсяг роботи паливно-енергетичного  комплексу, металургійної промисловості, підприємств комунального господарства та ін. Але, існує достатня кількість факторів, які негативно впливають на стан вугільної промисловості протягом тривалого часу, тому необхідно працювати над умовами, які сприятимуть розвитку вугільної галузі України, впроваджувати нові програми, дотримуватися жорсткого їх виконання.

 

2.2. Сучасний стан вугільної  промисловості в Україні

 

Серед числа галузей є та, котра демонструє стійкість до кризових явищ і здатна забезпечити надійний фундамент для енергобезпеки нашої держави – це вугільна промисловість, потенціал якої на сьогоднішній день складає 117 мільярдів тонн. Саме тому ми повинні визнати необхідність її системного реформування задля забезпечення подальшого розвитку.

У добувній промисловості випуск продукції порівняно з січнем-лютим 2011 року зріс на 3,4%, у т.ч. у добуванні кам’яного вугілля – на 4,6%, металевих руд – на 3,6%, вуглеводнів – на 1,7%. Дані про видобуток (випуск) основних видів продукції добувної промисловості наведено в таблиці 2.2.1. Основний видобуток вугілля енергетичних марок ведеться в Луганській, Донецькій і Дніпропетровській областях. На частку Луганської області припадає 43% загального обсягу [16].

Розглянемо об’єм  видобутку вугільної промисловості  України за січень-лютий 2012 року та у відношенні до 2011 року у таблиці 2.2.1 у розрізі видів продуктів.

Таблиця 2.2.1

Обсяг видобутку вугільної  промисловості за 2011-2012 роки

Вид продукту	Вироблено за		Лютий 2012р.у % до		Січень- лютий 2012 у % до січня-лютого 2011 року
	Січень-лютий 2012 року	Лютий 2012 року	Січня 2012 року	Лютого 2012 року
Вугілля готове, млн.т	10,1	5,0	96,4	106,3	104,6
Брикети і напівбрикети торф’яні агломеровані, тис.т	33,0	21,0	175,0	147,9	110,7

Джерело: [11]

У січні-лютому 2012 року порівняно  з відповідним періодом попереднього року випуск (видобуток)  готового вугілля збільшився на 442 тис.тонн, брикетів і напівбрикетів торф’яних агломерованих – на 3,2 тис.тонн.    

Видобутком енергетичного  вугілля в області займаються понад 60 компаній. Близько 13% загального обсягу виробленого енергетичного  вугілля в області (6% виробництва  по Україні) припадає на частку ОП «Шахта Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит».

На другому місці  – ОП «Шахта Довжанська-Капітальна» ДП «Свердловантрацит», частка виробництва якої склала близько 13% обсягу виробництва по Луганській області (6% виробництва по Україні). Донецька область посідає друге місце з часткою 27%. В розглянутому періоді видобутком енергетичного вугілля займалося 58 компаній.

Серед лідерів видобутку ВАТ «Шахта Комсомолець Донбасу» – 25% (7% по Україні). Частка виробництва Дніпропетровської області склала 23% загального обсягу виробництва. Серед 10 виробників найбільші обсяги були у структурного підрозділу ВАТ «Павлоградвугілля» шахти ім. Героїв космосу – 16% в Дніпропетровської області (4% по Україні). На Львівську і Волинську області припадає 7% загального обсягу [20].

На міжгалузевому ринку  працює, зокрема, досить проста схема: вугільна промисловість (вугілля, за зниженою ціною) – металургійна промисловість (експорт металу), електроенергетика – машинобудування (обладнання та устаткування, за завищеною ціною) – вугільна промисловість.

Динаміка виробництва вугільної продукції дозволяє виявити тенденцію щодо впливу на управління економікою, спланувати обсяг доходів, споживання, експорту та імпорту, сформувати політику управління вугільною промисловістю для її розвитку та збереження вугільних ресурсів, а також раціонального їх використання. На макрорівні реалізація вугілля сприяє формуванню значної частки ВВП, що сприяє економічному росту економіки.

Вугільна промисловість  України офіційно належить до економічних  секторів, яким надається державна підтримка. Сюди спрямовується найбільший потік державних централізованих фінансових ресурсів.

Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності», з метою підвищення ефективності діяльності зі збуту вугільної продукції, надання можливості керівникам державних вугледобувних підприємств докладати максимальних зусиль до підвищення обсягів видобутку вугілля, покращення його якісних показників, мінімізації витрат на державну підтримку із собівартості, недопущення зростання заборгованості державних вугледобувних підприємств за отримані послуги із збагачення та перевезення вугільної продукції забезпечується збільшення обсягів реалізації продукції.

З метою стимулювання реалізації українськими товаровиробниками вугілля на міжнародних ринках, запобігання демпінгу, приведення вугільного ринку України у відповідність до світових торговельних норм і практики та підтримки конкурентоспроможності української вугільної продукції в міжсезонний період існує Наказ «Про порядок реалізації окремих видів продукції вугільної промисловості походженням з України».

Далі розглянемо згідно статистичних даних Державного комітету статистики виробництво основних видів готової вугільної продукції та обсяг

реалізованої продукції по місяцях 2011 року у таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2

Виробництво основних видів  готової вугільної продукції  та обсяг реалізованої продукції за 2011 рік

місяць	виробництво, тис. тонн	Обсяг реалізації, млн. грн
січень	4991	3571,9
лютий	4663	6857
березень	5302	10630,7
квітень	5226	14442,3
травень	5322	18470,5
червень	5035	22310
липень	5039	26165,6
серпень	5024	28853
вересень	5071	33795
жовтень	5380	37868,7
листопад	5241	41916
грудень	5462	46248,4

Джерело: [12]

З аналізу даних таблиці 2.2.2 спостерігається тенденція поступового збільшення продукту вугільної промисловості. Що є позитивним чинником.

У багатьох торгових центрах  продається впаковане у картонні мішки деревне вугілля. Починаючи  з весняного сезону, він користується великою популярністю в клієнтів, це й зрозуміло, деревне вугілля гарне пальне для швидкого готування шашликів на природі.

Не вважаючи роздрібних клієнтів незмінний попит на деревне  вугілля є з боку ресторанів і  кафе, які готують м'ясо на вогні. Виробництво деревного вугілля на перший погляд є гарним видом діяльності для невеликого бізнесу.

Налагодити виробництво  деревного вугілля можна буквально  на присадибній ділянці, для цього  знадобиться більша ємність, у яку  буде завантажуватися деревина й топлення знизу. Важливо щоб у ємність не було доступу повітря, під впливом високої температури, деревина перетворюється       в деревне вугілля. Цей хімічний процес називається пиролизом.

Вугільна галузь формально  є власністю держави, значні сегменти галузі фактично підконтрольні певним промисловим групам споживачів. Постійний брак коштів змушував шахти укладати домовленості зі структурами, здатними забезпечити ліквідність в обмін на частковий контроль за діяльністю підприємства, пільгові ціни, нижчі за собівартість, чи будь-які інші переваги. Така система являла собою суміш комерційних та державних інтересів, яка призвела до основного конфлікту інтересів у сфері управління галуззю.

Така ситуація перешкоджає  тенденції формування рівних зі світовими  цін на українському ринку вугілля, оскільки найважливішим принципом ринкової економіки є конкуренція, яка заснована на підвищенні ефективності виробництва та якості видобутого вугілля. У результаті внутрішній ринок вугілля можна охарактеризувати як недостатньо конкурентний. Також на конкуренції ринку залишає свій відбиток і державна підтримка галузі.

Отже, стан вугільної  промисловості України на сьогодні характеризується позитивним значенням, оскільки обсяг його видобутку великий, а тому і великий обсяг реалізації. Проте негативним фактором є велика частка використання ресурсів вугілля, а тому необхідно формувати політику, яка буде збалансовувати видобуток вугілля та його споживання з економією вугільного продукту як ресурсу національної економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ          

                       ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

 

 

 

3.1. Проблеми  розвитку вугільної промисловості   України

 

Зараз вугільна промисловість має ряд проблем: розробка шарів ведеться на великій глибині і в старих шахтах. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Це вимагає модернізації оснащення для покращення видобутку й підвищення безпеки праці шахтарів.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні [9, 105].

З вугільною промисловістю пов’язана низка екологічних проблем. Це, зокрема, порушення рівноваги гірських поверхневих мас, утворення териконів (насипів), погіршення якості підземних вод.

Першочерговим завданням  розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

У вугільній промисловості  світу можна виділити 3 основні проблеми.

1. Збитковість вугільної  промисловості.