Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями

Дата добавления: 29 Октября 2013 в 16:53
Автор: A*******@ukr.net
Тип работы: реферат
Скачать полностью (195.60 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Фінансове право.docx

  —  202.31 Кб

                    Луцький інститут розвитку людини Університету «Україна» 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

                             Реферат 
                                                  на тему: 
            «Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями» 
 
 
 
 
 
 
 

 
                                                                                                    Виконав студент: Студент ПР.4.1.

                                                                                                    Демещенко Вадим

 

       

 

 

                                                                          Луцьк 2013                                                    

 

 

                                                           

                                                          ПЛАН

 

           Вступ………………………………………………………………………………………………………………….

  1. Законодавство, що регулює режим іноземного інвестування в Україні…………
  2. Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства…………….
  3. Характерні ознаками підприємства з іноземними інвестиціями………………...
  4. Характерні ознаки іноземних підприємств ……………………………………………………
  5. Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями на території України……………………………………………………………………………………………………………

Висновок…………………………………………………………………………………………………………..

           Список використаних джерел…………………………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    ВСТУП

 

На сучасному  етапі розвитку наша країна внаслідок  трансформаційних процесів у минулому та теперішньому переживає період нестабільності та встановлення ( вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни  подібного характеру не проходять  без значних затрат ресурсів, а  зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів  колосального масштабу. Нажаль, наша економіка  не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону в українські підприємства є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином – внаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату та нестабільністю законодавства. Хоча спостерігаєть тенденція до збільшення об’ємів зовнішніх інвестиційних потоків, все одно країна відчуває їх нестачу. Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Україні на сьогоднішній день необхідно в цілому 80-100 млрд. доларів іноземних інвестицій, заявляє голова інвестиційної ради Українського національного комітету Міжнародної торгівельної палати (УНК МТП) Володимир Коляденко. Актуальність теми державного регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями полягає в тому, що на підприємства в які будуть інвестовані «старі європейські гроші» буде покладено завдання по обєднанню ресурсів двох та більше країн, обміну досвіду, зв язків. Створення підприємств з іноземними інвестиціями в Україні на сьогодні є позитивним, оскільки такі підприємства дають значні інвестиції та нові технології управління, стимулюють процес виробництва в Україні конкурентоспроможної продукції, полегшують її вихід на міжнародні ринки. Для України, як держави з перехідною економікою важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін і економічного зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, які покликані розв'язати підприємства з іноземними інвестиціями, є: структурна реформа економіки; технологічне оновлення виробництва; виробництво товарів широкого споживання. Але в цій темі існує одна проблема вже досить довгий час, а саме: що цілі інвесторів, які з'являються на вітчизняному ринку, приходять у суперечність з внутрішньою економічною програмою розвитку. Так, у структурі господарства їх, насамперед, цікавлять сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Їх інтерес викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги і перспективу розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привернула саме можливість спрощеного дешевого доступу до українських сировинного ринку, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили. Якщо Україна прагне дістати через ПІІ доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, які вже пройшли половину свого життєвого циклу і на світових ринках не є конкурентними. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і не прибутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні. Крім того, високий інвестиційний ризик в Україні, події останніх років (помаранчева революція, розпуск парламента), зумовлють незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і завдання своїх українських партнерів. Світовий досвід показує, що коли надходження приватного іноземного капіталу недостатньо регулюється державою, то воно не сприятиме вирішенню галузевих та регіональних структурних проблем в руслі визначених нею пріоритетів. Іноді це навіть призводить до ущемлення інтересів вітчизняних виробників, створює нездорову диференціацію в оплаті аналогічної праці. Тому практично в усьому світі іноземне інвестування в тій чи іншій формі регламентується. І хоча в багатьох країнах (в тому числі і в Україні) для закордонного капіталу встановлюється національний режим, держава регулює його приплив, заохочуючи його вкладання в одні галузі економіки та обмежуючи – в інші шляхом застосування антимонопольного законодавства та іншими способами.

Існує ряд  негативних обставин, що істотно стримують  іноземних інвесторів при вкладанні  капіталів. До них належать слабка конвертованість  національної грошової одиниці, низька платоспроможність підприємств  і практикування ними бартеру, повільні темпи приватизації, нерозвиненість фондового ринку, корупції та злочинності в економіці, низька купівельна спроможність населення, відсутність вітчизняного реального виробничого інвестування, вивезення національного капіталу за кордон, відсутність права приватної власності на землю. Інвестиційна діяльність, як внутрішня, так і зовнішня, характеризується конкретно вираженим регіональним аспектом, тобто вона спирається на маркетинг (або діагностику) території, нові регіональні форми та об'єкти цієї діяльності, а також на переваги малого бізнесу. Нові соціально-економічні умови, що виникають у зв'язку з переходом до ринкової моделі функціонування господарства, визначають і нові підходи до оцінювання інвестиційного потенціалу регіонів, висувають завдання аналізу, моніторингу і пошуку шляхів вирішення проблем, пов'язаних з інвестиційною діяльністю на цій території. Кризовий стан економіки України, фактичне припинення фінансування з державного бюджету поставили регіони перед необхідністю виживання, вони реально можуть розраховувати на свій продуктивний потенціал, на розвиток механізму реалізації цього потенціалу з залученням капіталу внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Отже, територію слід розглядати як своєрідний «товар» — об'єкт ринкових відносин, з яким місцеві органи влади («продавець») виходять на ринок інвестицій. Іншими суб'єктами («покупцями») території є її жителі, як потенційні інвестори (місцеві та зі сторони), державні органи обласного чи центрального рівня. Виходячи зі специфіки маркетингу, місцеві органи влади створюють імідж своїх територій як місця життєдіяльності та об'єкта вигідного вкладання капіталу. Головний акцент при цьому робиться на перевагах не тільки природних, економічних, соціальних, екологічних, культурних і політичних елементів, а й на результатах людської діяльності.

 

    1. Законодавство, що регулює режим іноземного інвестування в Україні

 

Зусилля України як молодої незалежної держави  інтегруватися у світове співтовариство відбувається в умовах реформування відносин власності і структурної  перебудови економіки всередині  країни. Велике значення як стимулятора  розвитку ринкових відносин за цих  умов набуває залучення і оптимальне використання інвестицій, в т. ч. іноземних. Переваги іноземних інвестицій над іншими видами економічної допомоги незаперечні. Вони виступають додатковим джерелом інвестування у вітчизняне виробництво, його модернізацію, розробку та запровадження нових технологій (не збільшуючи при цьому зовнішнього боргу країни, а навіть сприяючи отриманню коштів для його погашення), а також завдяки виробничій та науково-технічній кооперації забезпечують інтеграцію вітчизняної економіки у світову. Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причин такого становища чимало. Значну роль у залученні іноземних інвестицій в Україні відіграє якість правового регулювання іноземних інвестицій та його стабільність. Правовий режим іноземного інвестування в Україні регулюється національним законодавством України та міжнародними договорами України, що після їх схвалення Верховною Радою України імплементуються у національне законодавство. Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на нормативних актах господарського законодавства, які вивчалися в курсі “Господарське право”.

      До них слід віднести:

  • Конституцію України, зокрема її положення по забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України та гарантування захисту прав усіх суб'єктів, в т. ч. права власності (ч. 4 ст. 13), права приватної власності (ст. 41), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42) та ін.;
  • Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 р. щодо порядку випуску та обігу цінних паперів в Україні;
  • Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. щодо загальних засад здійснення інвестиційної діяльності в Україні незалежно від її суб'єктів;
  • Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. щодо основних засад створення та діяльності цих товариств;
  • Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 р.2 щодо порядку надання в оренду майнових комплексів державних і комунальних підприємств;
  • Закон України “Про приватизацію державного майна” від 19 лютого 1997 р. щодо права іноземних суб'єктів господарювання виступати в ролі покупців у процесі приватизації та порядку набуття ними права власності на об'єкти приватизації, щодо повноважень органів приватизації (Фонду державного майна, його регіональних відділень та представництв) виступати з боку держави засновниками підприємств зі змішаною формою власності.
  • Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997р.1 щодо порядку здійснення лізингових операцій в Україні та інші закони;
  • Декрет Кабінету Міністрів України “Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” від 31 грудня 1992 р.5 щодо особливості створення та діяльності спільних підприємств, в яких беруть участь державні суб'єкти господарювання;
  • Указ Президента України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19 лютого 1994 р. щодо порядку створення та діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;
  • інші нормативні акти, що регулюють основні засади здійснення господарської діяльності в Україні.

Розділ інвестиційного законодавства що визначає режим  іноземного інвестування містить нормативні акти, в тій чи іншій мірі спеціально присвячені цьому питанню. До них  належать:

  • Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р., що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (як уже згадувалося, це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України “Про іноземні інвестиції” від 18 вересня 1991 р., дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування” від 20 травня 1993, що діяв до набуття чинності однойменним законом від 19 березня 1996 р.);
  • Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р., який визначає іноземне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності та встановлює особливості, принципи та (Норми здійснення останньої;
  • Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 р., що визначає правові засади створення та функціонування таких зон;
  • Закон України “Про концесії” від 16 липня 1999 р.;
  • Митний кодекс України від 12 грудня 1992 р., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в т. ч. товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації чи власного споживання;
  • Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.6, що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в т. ч. іноземних інвесторів – фізичних осіб;
  • Декрет Кабінету Міністрів України “Про держав не мито” від 18 грудня 1992 р., що встановлює ставки державного мита;
  • Указ Президента України “Про утворення Національного агентства України з реконструкції та розвитку” від 2 червня 1996, який передбачив створення такого агентства та визначив його функції (формування та реалізація державної політики щодо залучення та використання кредитів, грантів, міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій); Указ Президента України “Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні” від 11 травня 1997 р;
  • Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України “Про затвердження Положення про форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” від 5 жовтня 1995 р. № 753.

 

      2. Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства

 

      Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Розділ II Глава 11 ( ст.117)»Господарського Кодексу України»   

      За критерієм участі іноземного інвестора та його частки у статутному капіталі (складеному майні підприємства) законодавець виділяє дві категорії підприємств, яким притаманна певна специфіка: підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства.Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначаються статтями 116, 390-400 ГК, Законом України від 19.03.1996 р "Про режим іноземного інвестування" (ст. 1 - щодо визначення понять "іноземні інвестори", "іноземні інвестиції", "підприємство з іноземними інвестиціями", ст. 2.

     "Види іноземних інвестицій", ст. 4 "Об'єкти іноземного інвестування", ст. 7 "Правовий режим інвестиційної діяльності", ст. 13 "Державна реєстрація іноземних інвестицій", ст. 16 "Організаційно-правові форми підприємств з іноземними інвестиціями"), а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 p.; постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996р. "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього манна"; постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями"; постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1855 "Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезений (вивезення)"; здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти та про внесення змін до нормативно-правових Правилами актів Національного банку України: Затв. постановою Правління 1ІБУ від 17.01.2001 р. № 18таіи.

 

 

                 Характерні ознаки Підприємств з іноземними інвестиціями

 

  • Підприємство,корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місця проживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави);
  • наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2, 16 Закону "Про режим іноземного інвестування",ст. 391,392 ГК)та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду):
  • створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення іноземним інвестором іноземної інвестиції у вже створене підприємство і набуття в результаті цього корпоративних прав у такому підприємстві; набуття підприємством статусу ПП пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а з дня зарахування іноземної інвестиції та його баланс;
  • до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями ставляться спеціальні вимоги: крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони також мають містити відомості про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної інвестиції, оціненої в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ

  

 

;

 

 

 

 

 

 

Підприємство з іноземними інвестиціями (ПІІ) - це такс підприємство корпоративного типу, засновником (засновниками) та/або учасником (учасниками) якого (крім, резидентів) є іноземний інвестор (інвестори), а частка іноземних інвестицій у статутному фонді (складає і йому майні) підприємства становить, не менше ніж 10%      

 

              Характерні ознаки іноземних підприємств

 

Спеціальне  нормативно-правове регулювання: статті 116, 390-400 ГК, Закон України від 19.03.1996 р. "Про режим іноземного інвестування": Положення про порядок державної  реєстрації іноземних інвестицій", затв. постановою КМУ "ід 07.08.1996 р. Х" 928; постанова КМУ (Кабінет Міністрів України) від 07.08.1996 р. № 937 "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна"; постанова КМУ віл 05.09.1996 р. Хе 1061 "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями"; постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1855" Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)" та ін. Підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб'єктів господарювання чи громадян (резидентів) та іноземного інвестора/інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місце проживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави) Наявність в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2. 16 Закону"Про режим іноземного інвестування", ст. 391,392 ГК) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду) Створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення його учасником

  • іноземним інвестором іноземної інвестиції у вже створене підприємство; набуття підприємством статусу ПІІ пов'язується не з моментом його державної реєстрації, а з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс

Спеціальні  вимоги до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями; крім відомостей, передбачених законодавством України  для відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони також повинні  містити відомості про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями, відомості  про розмір іноземної інвестиції, оціненої в іноземній валюті та національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за курсом НБУ

Страницы:12следующая →
Описание работы
На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому та теперішньому переживає період нестабільності та встановлення ( вже протягом двох десятиліть ) економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу.
Содержание
Вступ………………………………………………………………………………………………………………….
Законодавство, що регулює режим іноземного інвестування в Україні…………
Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства…………….
Характерні ознаками підприємства з іноземними інвестиціями………………...
Характерні ознаки іноземних підприємств ……………………………………………………
Правове положення підприємств з іноземними інвестиціями на території України……………………………………………………………………………………………………………
Висновок…………………………………………………………………………………………………………..
Список використаних джерел…………………………………………………………………………….