Управління фінансовими потоками підприємства

Діагностика фінансово-економічного стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів  фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори  аналізують фінансово-економічний  стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансово-економічної діагностики менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансово-економічного стану підприємства   [65].

При цьому в ході діагностики менеджер може ставити перед собою різні цілі: діагностику поточного фінансово-економічного стану або діагностику фінансової перспективи підприємства.

Особливостями зовнішньої фінансової діагностики є:

• орієнтація діагностики на публічну, зовнішню звітність підприємства;
• множинність об'єктів-користувачів;
• різноманітність цілей і інтересів суб'єктів діагностики;
• максимальна відкритість результатів діагностики для користувачів.

Основним змістом зовнішньої фінансової діагностики, яка здійснюється партнерами підприємства, контролюючими  органами на основі даних публічної  фінансової звітності, є:

• оцінка абсолютних показників прибутку;
• оцінка показників рентабельності;
• оцінка фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
• оцінка ефективності використання залученого капіталу;
• оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

На відміну від внутрішньої, відповідні складові зовнішньої діагностики більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішньої і внутрішньої діагностики пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види оцінки  [69].

Основним змістом внутрішньої діагностики фінансово-економічного стану підприємства є:

• оцінка майна (капіталу) підприємства;
• оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства;
• оцінка ділової активності підприємства;
• оцінка динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
• оцінка кредитоспроможності підприємства;
• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
• оцінка власних фінансових ресурсів;
• оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства;
• оцінка самоокупності підприємства.

Діагностика здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується  на широкій інформаційній базі, включаючи  й оперативні дані.

Традиційна практика діагностики фінансово-економічного стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи її здійснення  [74].

Предметом фінансово-економічної діагностики підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети об'єктивної діагностики та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансово-економічного аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансово-економічного стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі  та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації відокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

• експертних оцінок і сценаріїв;
• психологічні;
• морфологічні;
• порівняльні;
• побудови системи показників;
• побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них  велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів  фінансової діагностики належать ті, в основу яких покладено жорстко  формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

• ланцюгових підстановок;
• арифметичних різниць;
• балансовий;
• виокремлення ізольованого впливу факторів;
• відсоткових чисел;
• диференційний;
• логарифмічний;
• інтегральний;
• простих і складних відсотків;
• дисконтування.

У процесі фінансово-економічного аналізу широко застосовуються і  традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів) [55].

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансово-економічного стану підприємства в сукупності становить методологію та методику діагностики. Фінансово-економічна діагностика здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками.

Можна назвати шість  основних прийомів аналізу:

- горизонтальний (часовий)  аналіз – порівняння кожної  позиції звітності з попереднім  періодом;

- вертикальний (структурний)  аналіз – визначення структури  фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий аналіз  – порівняння кожної позиції  звітності з рядом попередніх  періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки  показників, очищеної від впливу  індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

- аналіз відносних  показників (коефіцієнтів) – розрахунок  відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний аналіз  – внутрішньогосподарський аналіз  зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

- факторний аналіз  – визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник  [35].

Як зазначалося вище, фінансово-економічна діагностика  стану підприємства здійснюється за допомогою різних моделей, які дають  змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать:

- побудова системи  звітних балансів;

- подання фінансової  звітності у різних аналітичних  розрізах;

- вертикальний та горизонтальний  аналіз звітності;

- система аналітичних  коефіцієнтів;

- аналітичні записки  до звітності. 

Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності  [32].

Предикативні моделі – це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для  прогнозування доходів та прибутків  підприємства, його майбутнього фінансового  стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі –  це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

У світовій практиці вже  накопичений достатній досвід інтегральної діагностики фінансово-економічного стану підприємств. Це такі відомі комплексні показники, як індекс Альтмана, модель Спрингейта, модель Ліса, метод Creditmen Ж. Депаляна. Але всі ці моделі непридатні для вітчизняних умов господарювання, тому що їх розроблено з використанням вибіркових сукупностей підприємств інших країн, а тому враховані параметри істотно відрізняються від наших. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної діагностики фінансового стану підприємства (О. Терещенко), яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна діагностика фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей (О. Хотомлянський, Т. Перната, Г. Северина). Цей метод діагностики дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства. [24].

Недосконалість методів  діагностики фінансово-економічного стану підприємства це не єдина проблема сьогодення. На сьогоднішній день також  існують складності проведення оцінки фінансово-економічного стану, що обумовлено:

- нестабільністю економіки;

- кризовим станом економіки;

- політичною невизначеністю.

В умовах постійної зміни  інформації багато фінансово-економічних  показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти [36].

Повну перешкоду для  діагностики фінансово-економічного стану підприємства дають:

1. Різні форми власності,  наприклад, чимало показників, що  характеризують фінансовий стан  підприємств не можуть бути  розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.

2. Нестабільність законодавчої  бази (фінансового податкового права), це також ускладнює проведення  аналізу фінансового стану підприємства.

Для подолання цієї проблеми необхідно, враховуючи умови фінансової кризи, розробляти нові методи діагностики  фінансово-економічного стану, а також  розробляти методи і способи покращення фінансово-економічного стану, підвищення платоспроможності і ліквідності  [32].

Відомо, що ефективне  виробництво та реалізація якісної  продукції позитивно впливають  на фінансово-економічний стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з  її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів [29]. 

Один з істотних компонентів  фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В  свою чергу, самі фінансові ресурси  можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умов ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення.

Діагностування стану  забезпеченості фінансовими ресурсами  розвитку підприємства є своєрідним інструментом контролю ефективності використання наявних коштів. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного  фінансового стану підприємства. Тому, дані такого аналізу є вирішальними у розробці найважливіших питань конкурентної політики підприємства, використовуються керівниками для вдосконалення управління фінансовими ресурсами, а також для максимізації прибутку. За допомогою цієї діагностики стає можливим не тільки відстежувати стан об’єкта на кожному інтервалі часу, а й ідентифікувати його стан.