Економічний механізм підприємства

     Тому  вважаємо за необхідне, виходячи з такої невизначеності в науковій літературі  цих понять більш чітко визначити їх зміст і спрямованість. У першу чергу, зупинимося на „просторово-масштабній” класифікації функцій, з виділенням зовнішніх (макро- і мікроекономічних) першого і третього порядку та внутрішньої – другого  порядку. До зовнішніх макроекономічних функцій першого порядку необхідно, крім виробництва певних товарів і послуг, – ще й дуже важливу „бюджетоформуючу” функцію. Це стосується не тільки можливості підприємства сплачувати податки і збори в бюджети різних рівнів, але й необхідності підвищення його податкоспроможності  за рахунок розширення бази оподаткування. Зрозуміло, що в цьому аспекті суттєвий вплив на макроекономічну ситуацію можуть мати лише найбільш великі, стратегічно важливі підприємства, або швидше корпорації, однак у своїй сумарній діяльності такий вплив є вирішальним. Певну роль будь-яке підприємство відіграє і у вирішенні проблеми зайнятості в регіоні.

     Оптимальне  забезпечення цих процесів вимагає  активного та ефективного виконання внутрішніх функцій – другого порядку. Відповідно до  різних внутрішніх відносин і зв’язків між різними ланками підприємства – внутрішні функції дуже численні та різноманітні. Серед них виділяємо, враховуючи існуючі в спеціальній літературі думки, організаційну, економічну, зокрема фінансову, техніко-технологічну; соціальну та екологічну функції тощо.

     Базовою, більш складною, диверсифікованою за структурою виступає економічна функція  – виробнича,  фінансова, зокрема  фінансово-кредитна та інвестиційна, інноваційна, зовнішньоекономічна, маркетингова тощо. Саме внутрішня економічна функція, в першу чергу, забезпечує ефективне функціонування підприємства, його інноваційний висхідний розвиток, раціональну організацію та управління. Від неї залежить комплексне виконання місії підприємства. Виконання цієї функції передбачає розробку стратегії інноваційного розвитку підприємства, яка б забезпечувала його основну місію, а також конкурентоспроможність, інтереси економічної безпеки, підвищення прибутковості і податкоспроможності.

     Важливими при цьому виступають управлінські механізми, спрямовані на покращання якості продукції та підвищення її конкурентоспроможності; удосконалення організаційної структури  підприємства та активізацію його організаційно-корпоративних зв’язків з іншими суб’єктами господарювання (а то й формуванням на його базі транснаціональної компанії); запровадження сучасних ресурсо- і енергозберігаючих, маловідходних технологій, біотехнологій; підвищення технічного рівня засобів виробництва та його автоматизації; розвиток у межах певного підприємства (корпорації) високотехнологічних виробництв п’ятого чи шостого технологічного укладу; підвищення продуктивності та дематеріалізації виробництва на підприємстві; максимізацію прибутків і мінімізацію витрат у контексті підвищення конкурентоспроможності підприємства; підсилення його інформативного забезпечення тощо.

     Дуже  важливою є фінансова функція  економічного механізму, спрямована на зміцнення фінансової стійкості, підвищення рентабельності підприємства, його податкоспроможності та інвестиційної привабливості, збільшення частки капіталу, що вкладається в основні фонди, нарощування власного капіталу в цілому. Успішне виконання фінансової функції можна розглядати як відповідний резонанс від економічної ефективності підприємства. Треба наголосити на безпосередньому взаємозв’язку внутрішньої функції фінансового забезпечення розширеного відтворення виробництва на інноваційній основі із ефективним виконанням макроекономічної зовнішньої функції підприємства для грошового наповнення державного, регіонального та місцевих бюджетів.

     Необхідно зауважити, що значною мірою саме успішне виконання фінансової функції  із урахуванням дії економічних  законів (а в умовах України –  і успішній адаптації до нових ринкових відносин) лежить в основі конкурентоспроможності та економічної безпеки підприємства. Це одночасно гарантує більш-менш ефективне виконання і таких суспільно-природнозахисних функцій підприємства, як соціальної і екологічної.

     Для підвищення соціальної стабільності країни, збалансування соціально-фінансової стратифікації населення, в першу чергу, завдяки формуванню середнього класу, великого значення набуває в сучасній Україні соціальна функція підприємств, яка в цьому контексті може розглядатись як зовнішня. У першу чергу її необхідно спрямувати на вирішення таких внутрішніх проблем підприємства, як збільшення кількості робочих місць шляхом розширеного відтворення його виробництва, забезпечення відповідності заробітної плати обсягам і якості роботи із наближенням її до світових стандартів, задіяння матеріальних стимулів до праці, зниження тіньових форм виплат зарплати для покращання пенсійного забезпечення працюючих, покращання умов праці тощо. Необхідно також зазначити, що покращання умов праці має і соціально-екологічне значення. Безпосередньо ж, екологічна функція підприємства передбачає передусім зниження його фіскального навантаження на навколишнє природне середовище в контексті підвищення техніко-технологічного рівня виробничої бази, створення екологічної інфраструктури (очисних споруд), проведення рекультиваційних робіт.

     Розкриваючи сутність зовнішніх і внутрішніх економічних, фінансових, соціальних та екологічних функцій діяльності підприємства необхідно вказати  на їх типовість для більшості суб’єктів господарювання, з одного боку, та індивідуальність – з іншого. При прийнятому в науковій літературі тлумаченні сутності поняття „місія підприємства”, яке нами розглядалося вище, однотипність чи швидше „близькотипність” найбільш узагальнених інтересів і цілей суб’єктів господарювання неминуча. У той же час суб’єктно-конкретизована розробка і обґрунтування стратегії та тактики їх досягнення суттєво вносить елемент індивідуальності.

     Досить  своєрідною є зовнішня мікроекономічна  функція підприємств третього порядку. Вона повинна бути спрямована на забезпечення участі суб’єкта господарювання в покращанні виробничо-інфраструктурного, зокрема транспортного  обслуговування, в місці розташування підприємства, розширенні, по можливості,  системи робочих місць, розвитку соціальної інфраструктури тощо. Адже саме сприятливі умови життя, які завдяки цьому створюються в певному місці чи поселенні, інколи важливіші для мотивації до праці, ніж невеликі матеріальні виплати.

     У цілому, зауважимо, що зазначені вище зовнішні та внутрішні функції за способами їх виконання, цілями, що при цьому досягаються, видозмінюються як на макрорівні (залежно від рівня економічного розвитку країни, її рейтингу на світових ринках тощо), так і на рівні підприємств, де вони (особливо внутрішні функції) різні в різних галузях господарства, з різним характером участі в територіальному поділі праці (міжнародному, національному, міжобласному) тощо).

     Для забезпечення стрижневого ланцюжка економічного механізму підприємства „інтерес – місія – цілі – функції” необхідне задіяння такої важливої складової цього механізму, як система управління. Адже саме в ній розробляється стратегія ефективного розвитку підприємства, закладаються основи розробки його ефективної, багатоаспектної політики та активної їх реалізації. Тобто, на думку авторів, у найбільш узагальненому вигляді, враховуючи існуючі в літературі погляди щодо сутності господарського механізму (як важливої складової економічного), а також цілей і функцій підприємства, економічний механізм можна визначити як сукупність методів, засобів, дій та форм, що забезпечують відтворювальні процеси на підприємстві в розширеному їх вигляді та на інноваційній основі, а також управління цими процесами.

     У контексті мети, поставленої в  статті, розглядаємо систему управління не з погляду позиції визначення її функцій (які до того ж, чітко окреслені в літературі), а в контексті обґрунтування стратегії суспільно-ефективного розвитку підприємства та її реалізації у всіх різноманітних її аспектах. До основних з них, які співпадають з основними видами діяльності підприємства в сучасному конкурентному середовищі – глобальному і національному, – відносяться: організаційний, виробничо-технічно-технологічний, інноваційно-інвестиційний, фінансово-кредитний, зовнішньоекономічний, маркетинговий, податковий, соціальний-екологічний та ін.

     Таким чином, узагальнюючи вищезазначені  аспекти, вважаємо, що основними поняттями  „економічного механізму підприємства”  є такі: інтерес –місія – стратегія  – цілі – функції.

     Реалізація  інтересів і місії підприємства передбачає розробку стратегії і політики вирішення проблем його розвитку та запобігання ризиків. Такі ризики є закономірним явищем. Вони закладені у самій сутності функціонування підприємства в ринкових умовах та формують рівень економічної безпеки підприємства. До найбільш кардинальних ризиків С. Мочерний відносить матеріально-технічні, профільно-технологічні, виробничі, кредитні, постачальницько-збутові [4]. У вітчизняному виробництві проблема ризиків постала внаслідок двох ключових моментів: 1) глобалізації світового розвитку, яка в першу чергу відбилася у загостренні конкурентної боротьби в умовах суттєвого викривлення в останнє десятиріччя світового конкурентного середовища; 2) складнощів адаптації підприємств України до ринкових умов господарювання за відсутності в країні чіткої стратегії побудови ринкової економіки соціального спрямування. Останнє не тільки підсилило виклики глобалізації, але й диверсифікувало їх структуру.

Література:

     1. Економіка підприємства / Беа Ф., Дихтл Е., Швайтнер М. – Київ, 1998.

     2. Економіка підприємства / За ред.  С.Ф. Покропивного. – Київ, 2000. – С. 9.

     3. Економічна енциклопедія: У 3 томах  / За ред. С.В. Мочерного. – Т. 2. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 848 с.

     4. Стратегія розвитку України: теорія і практика. – Київ, 2002.

     5. Тлумачний словник. – К., 2005.

     6. Трансформаційні процеси і регуляторна  політика в економіці України.  – Ірпінь, 2004. – 221 с.

     7. Філософський словник. – К., 1986.

     8. Философский словарь. – Москва, 1989.