Економічна стратегія підприємства

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Черкаський державний  бізнес-коледж

Кафедра економіки та підприємництва

 

 

 

Курсова робота

з предмета “Стратегія підприємства”

на тему: «Економічна стратегія підприємства»

 

 

Виконав:

студент заочного відділення

IV курсу групи № ЕПЗ-09

залікова книжка № 836

Ватажок Юлія Іванівна

Науковий керівник:

викладач ІІ категорії

Кравченко Ліана Валеріївна

 

 

 

Черкаси – 2011

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………..…..3

РОЗДІЛ 1. Теоретична характеристика економічної стратегії

1.1. Суть та види економічної стратегії…………………………………….…..5

1.2. Принципи побудови ефективної економічної стратегії…………………14

1.3. Процес розробки економічної стратегії…………………………………..18

РОЗДІЛ 2. аНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ В ОКЕРМІЙ ГАЛУЗІ  ІПРОМИСЛОВОСТІ укРАЇНИ

2.1. Стратегії кондитерської галузі…………………………………….…...….23

2.2 Стратегії корпорації «ROSHEN»………………………………….…...…..28

2.3. Проблеми кондитерської промисловості……………………………...….35

РОЗДІЛ 3. Шляхи подолання проблем та перспективи розвитку кондитерської промисловості………………………..39

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...….45

ДОДАТКИ…   ……………………………………………………………….….47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні розвиток ринкової економіки  ставить підприємства і організації  в нові умови, які значно відрізняються від попередньо-існуючого економічного ладу в нашій країні. В таких умовах стратегічне бачення перспектив та втілення ефективних економічних стратегій на сучасних підприємствах стає життєво необхідним.

Економічна стратегія – це цілісна система дій суб'єкта , спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного розвитку, з урахуванням комплексу внутрішніх та зовнішніх чинників, розрахована на довгострокову перспективу. Вона необхідна для:

• організації виробничої діяльності, маркетингових досліджень, планування продукції, її просування та збуту, планування цін;
• постановки кожному підрозділу підприємства конкретних завдань, пов'язаних із цього загальними цілями;
• стимулювання фінансової діяльності;
• оцінки сильних і слабких сторін виробництва з позиції її конкурентоспроможності та інших факторів;
• визначення альтернативних напрямків в умовах підприємства;
• раціонального розподілу ресурсів і вирішення багатьох інших питань.

Метою даної курсової роботи є визначення на основі теоретичного обґрунтування сутності поняття „економічна стратегія ”, а також особливості її практичного застосування в діяльності підприємства одної із галузей промисловості України.

Досягнення поставленої мети визначає необхідність вирішити такі завдання:

• розкрити сутність та види економічної стратегії;
• розглянути процесу розробки економічної стратегії;
• виділити принципи вибору ефективної економічної стратегії;
• проаналізувати та визначити економічну стратегію в кондитерській галузі України;
• проаналізувати та визначити економічну стратегію на прикладі кондитерської корпорації „ROSHEN”;
• визначити проблеми кондитерської галузі України;
• запропонувати можливі шляхи вирішення проблем.

Об'єктом даної курсової роботи виступає економічна стратегія підприємства.

Предметом курсової є особливості  розробки, вибору та застосування економічної  стратегії та її необхідність для  підприємства в сучасних динамічних умовах ринкової економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретична характеристика економічної стратегії

1. Суть та види економічної стратегії

 

Будь-яка дія починається з  її попередньої теоретичної розробки. Неможливо розпочати щось робити завчасно не склавши план дій. Це аксіома. Так само і підприємство потребує особливої уваги збоку планування. І це планування повинно бути, по-перше, комплексним та всебічним. По-друге, воно повинно відповідати усім вимогам середовища та організації. І, по-третє, не менш важливо дотримуватись реалістичності планових показників, тобто плани повинні бути досяжними у реальні строки.

Всі вище перераховані сторони планування діяльності підприємства повинні функціонувати  у межах єдиної зваженої системи, що забезпечить більшу ефективність їх здійснення.[1]

Еволюція теорії та практики управління в умовах зростаючої мінливості характеру середовища діяльності підприємства призвела до формування стратегічного підходу до управління, зокрема планування.

Довгострокова ефективна робота будь-якого  підприємства, його економічний  зріст та розвиток визначається правильним вибором стратегічних орієнтирів, які б дозволяли якнайкраще реалізувати потенціальний людський капітал та інші ресурси. Стратегія повинна забезпечувати стійкий економічний зріст і розвиток підприємства, підвищення конкурентоспроможності виготовленої ним продукції та наданих послуг.[6]

Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство має спільний (об’єднуючий всі його підрозділи) напрямок розвитку.       

Розробка стратегії представляє  собою складний ітеративний процес розгляду певної кількості альтернатив  розвитку підприємства, постійної переоцінки і періодичної перевірки здійснюваної стратегії в залежності від стану середовища діяльності.

  Успішна робота підприємств в ринкових умовах неможлива без наявності у нього економічної стратегії.[2]

Економічна стратегія - ефективне досягнення мети підприємства економічними засобами. Економічна стратегія фірми  виробляє правила і прийоми, що забезпечують економічно ефективне досягнення її стратегічних цілей.

Для реалізації економічної стратегії  розробляються стратегічні довгострокові  програми і плани. Взаємне ув'язування за часом і ресурсами таких стратегічних цілей дозволяють досягти глобальної мети економічної стратегії - створення і підтримки конкурентної переваги фірми.

Економічна стратегія має дати відповіді на такі питання:

• що і в якій кількості виробляти?
• як і якими засобами виробляти?
• для кого і коли виробляти?

Для того, щоб відповісти на ці запитання, економічна стратегія підприємства повинна виробляти правила і  прийоми:

1. дослідження умов конкурентної переваги;
2. дослідження ринків потенційних товарів і послуг, що відповідають місії підприємства, і вибору таких стратегічних зон господарювання, що здатні в тривалій перспективі забезпечити зовнішню гнучкість підприємства, тобто можливість переорієнтації підприємства на функціонування в найбільш сприятливих з економічної, політичної, правової, соціально-культурної, науково-технічної і екологічної точок зору зонах;
3. формування перспективного товарного асортименту підприємства, що в найбільшому ступені задовольнить актуальні індивідуальні і виробничі потреби потенційних покупців в середині країни та за її межами, і що забезпечує на цій основі систематичний прибуток, тобто прибуток, що дозволить реалізовувати програми розширеного відтворення;
4. розподілу наявних в розпорядженні підприємства додаткових ресурсів, що взаємодіють між різноманітними напрямками діяльності, що забезпечує максимальну продуктивність (рентабельність) використання цих ресурсів;
5. формування ефективної цінової політики, що забезпечує в довгочасній перспективі тривале положення підприємства в традиційних і нових сегментах ринку, що освоюються;
6. раннього виявлення кризових тенденцій як в рамках національної економіки та її галузей, так і всередині підприємства, і попередження банкрутства підприємства.

Також варто відмітити те, що єдиної стратегії для всіх підприємств  не існує. Кожне підприємство навіть однієї галузі є унікальним, тому і визначення його стратегії також є оригінальним, так як залежить від позицій підприємства на ринку, його потенціалу, динаміки розвитку, поведінки конкурентів, особливостей виготовленої продукції чи послуг, які надаються, стану економіки, соціальної сфери та багатьох інших факторів. В той же час є визначені основоположні норми та узагальнені моделі розробки стратегії бізнесу.

Виробляючи правила і прийоми  ефективної реалізації цих напрямків  діяльності, економічна стратегія підприємства - з моменту визначення його місії, формування його виробничого профілю і протягом всього періоду функціонування - повинна бути орієнтована на підтримання конкурентної переваги, запобігання його банкрутства, забезпечення тривалого процвітання у середовищі, що постійно змінюється.[5]

Економічна стратегія підприємства орієнтована на зовнішню і внутрішню  середовища підприємства. Результати реалізації керівництвом фірми стратегічних рішень багато в чому обумовлені впливом  зовнішньої і внутрішньої середовищ на характер вироблюваних рішень, однак і самі стратегічні рішення впливають на процеси, що протікають у внутрішній і зовнішній середовищах. Російський економіст та дослідник О. Градов класифікував економічні стратегії в залежності від того середовища підприємства в якому вони реалізуються (рис. 1.1).[20]

                         Економічні стратегії підприємства

                                      

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Рис.1.1. Економічні стратегії підприємства (за О.Градовим)

 

Товарна стратегія підприємства запропонована відомим економістом А.П. Градовим і «виробляє правила та прийоми дослідження й формування потенційних ринків товарів і послуг, які відповідають місії підприємства. Товарна стратегія визначає методи пошуку найкращих для підприємства стратегічних зон господарювання (СЗГ), методи утворення і управління наборами СЗГ, які забезпечують зовнішню гнучкість підприємства».              опопоОсновними завданнями товарної стратегії, на наш погляд, можуть бути: ув'язування перспективних завдань (місії) підприємства з потенційними можливостями ринку і ресурсами підприємства, якими воно зможе розпоряджатися в стратегічній перспективі; аналіз життєвих циклів попиту (технології) товару, розробка правил формування товарного асортименту, що забезпечують конкурентну перевагу підприємства і на цій основі максимізацію економічного прибутку в довгостроковій перспективі.

         Товарна стратегія підприємства є базою для планування перспективної, кадрової, інвестиційної політики. На основі товарної стратегії виробляються рішення, прийняті в рамках інших складових економічної стратегії, з якими товарна стратегія знаходиться в діалектичному взаємозв'язку.

           Основою стратегії ціноутворення є розробка правил вибору цінової політики; визначення правил поведінки підприємства  залежно від кон’юнктури ринку; вироблення прийомів цінової конкуренції; прийомів моніторингу ситуацій, які зустрічаються на ринках чинників виробництва, цінних паперів та валютних ринків і зміни залежно від цих ситуацій принципів ціноутворення; моніторингу процесів зміни попиту та пропозиції; методів оцінки цінової еластичності попиту; принципів обліку впливу макроекономічних і мікроекономічних чинників на процеси ціноутворення.

          Стратегія ціноутворення повинна відповісти на запитання, як повинно поводитися підприємство в тих чи інших сегментах ринку, щоб за допомогою ефективної цінової політики залучити покупців до товарів підприємства, сформувати стійкі споживацькі переваги і прихильність потенційних покупців до марки підприємства.

Стратегія взаємодії підприємства з ринками виробничих ресурсів являє  собою набір принципових положень, які дозволяють ефективно розподіляти  ресурси і на цій основі вибирати найкращих постачальників виробничих ресурсів. Ця складова економічної стратегії повинна базуватися на дослідженні чинників, які визначають попит на ресурси з боку підприємства. Вона тісно пов'язана зі стратегією зниження виробничих затрат.

Стратегія поведінки підприємства на ринках грошей та цінних паперів полягає у виробленні правил мобілізації додаткових фінансових ресурсів, які направлені як в інвестиції, так і для вирішення поточних фінансових завдань. У рамках цієї стратегії виробляються правила та прийоми моніторингу цих ринків, постійного спостереження за динамікою кон’юнктури та вибору кращих форм і умов одержання кредитів для підприємства. Ця складова економічної стратегії втілюється в портфелі цінних паперів підприємства.

Стратегія зниження трансакційних затрат, за визначенням   М.М. Стефаненко, «полягає в тому, щоб виробляти такий регламент здійснення процесу підготовки різних ринкових трансакцій: угод, контрактів, договорів, який дозволяв би уникати невиправдано дорогих відряджень, подорожей співробітників, збирання й обробки ненадійної, недостовірної інформації. Вона повинна запобігати юридичним казусам, які сприяють «незначності» угод, які укладаються». Ця стратегія, на наш погляд, повинна виробляти прийоми вибору кращих замовників (клієнтів) підприємства, вивчення потенційних конкурентів, формування в потенційних партнерів стійкої прихильності до підприємства, постійного прагнення до співробітництва з нею. Найважливішим завданням стратегії зниження є формування баз даних щодо потенційних партнерів за трансакціями.