Водні ресурси України

*89: {Київ 2003 через Оргус. Досвід цифрового виміру довкілля України у часі та просторі. – К.: ІАФ "ЕКСОР", 2003. – С. 23. }

    Основними причинами кризової ситуації, що склалася в басейнах великих і малих річок України, вважаються такі:

 

— спорудження каскаду  водосховищ на Дніпрі, в результаті чого було затоплено понад 500 тис. га і підтоплено 100 тис. га продуктивних земель, зруйновано майже 1,5 тис. км берегів, змінено водний режим та ін.;

— великомасштабні меліорації;

— будівництво низки великих  промислових комплексів у басейнах річок;

— величезні об'єми водозбору  для промисловості та зрошення;

— колосальні обсяги забруднень.

    Пріоритет у вирішенні проблеми екологічного стану р. Дніпро, ресурси якої становлять близько 80% водних ресурсів України, певною мірою відображається і на державній екологічній політиці, а саме у реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Окрім того, на думку експертів, на сьогодні в Україні масштабно постають проблеми екологічного стану Азовського моря, а також річок Сіверський Донець і Південний Буг.

    Водосховища, канали і ставки України. Водосховища — це штучні водойми, утворені під час спорудження водомірної греблі у долині річки, причому об'єми води в них перевищують 1 млн м3. Водосховища створюють з метою регулювання річкового стоку для забезпечення різноманітних господарських потреб. Загалом у межах нашої держави споруджено майже 1 тис. водосховищ, загальна площа яких у процесі заповнення перевищує 3,3 тис. км2, а загальний об'єм води становить понад 55 млрд м3 (табл. 7.2). Вирізняють п'ять головних видів водосховищ:

— рівнинні, що характеризуються великою площею водної поверхні, невеликою  максимальною (15—25 м) і середньою (переважно 5—9 м) глибинами, інтенсивними процесами  переробки берегів;

— водосховища передгірні та плоскогірних областей. Для них  властиві великі глибини (70—100 м і  більше), порівняно невелика інтенсивність  переробки берегів, незначне затоплення і підтоплення території;

— гірські мають великі глибини (часто понад 100 м), незначні площі підтоплення та невелику інтенсивність  переробки берегів;

— озерні, які створюють  під час будівництва греблі на річці, що витікає з озера. Перевагою  цих водосховищ є те, що за незначного підпору і невеликої площі  затоплення земель у них можна  закумулювати великі об'єми води;

— наливні — для їх спорудження використовують природні улоговини. Застосовують такі водосховища  переважно у процесі зрошення та будівництва гідроакумулювальних електростанцій.

 

 

Таблиця 7.2. Водосховища УкраїниВодосховище  Роки створення  Річка, на якій споруджено водосховище  Площа, км2  Об'єм, км3  Довжина, км

Київське  1964-1966  Дніпро  992                             3,73             110

Канівське  1972-1978  Дніпро  675                             2,62             123

Кременчуцьке  1959-1961  Дніпро  2250                   13,5             149

Дніпродзержинське  1964  Дніпро  4567                   2,45             114

Дніпровське  1932  Дніпро  410                             3,3             129

Каховське  1947-1948  Дніпро  2155                             18,2             230

Дністровське  1955-1956  Дністер  142                   3,2  

Червонооскільське  1958  Оскіл  122,6                  4,7              76

Ладжинське  1964  Південний Буг  20,8                   0,15              45

Печенізьке  1962  Сіверський Донець  86,2                   3,83              65

 

Водосховища також класифікують за площею водної поверхні та об'ємом (табл. 7.3). Створення водосховищ — приклад  глибокого втручання людини у  природні процеси на значних територіях.

 

Таблиця 7.3. Класифікація водосховищ за розмірами*90

 

*90: {Яцик А.В. Водогосподарська екологія: У 4 т., 7 кн. – К.: Генеза, 2004. – Т. 2, кн. 3-4. – С. 238.}Категорія водосховищ  Повний об'єм, км3  Площа водної поверхні, км2

Найбільші           Понад 50  Понад 5000

Дуже великі  50—10  5000—500

Великі            10—1  500—100

Середні             1—0,1  100—20

Невеликі          0,1—0,01  20—2

Малі                      До 0,01  До 2

    Загальні об'єми води у водосховищах часто перевищують річний стік річок або навіть великих територій. Наприклад, в Україні у водосховищах і ставках міститься понад 58 к м3 води, звідки випливає, що у штучних водоймах, створених людьми є такий об'єм води, який перевищує середньорічний стік Дніпра і в цілому водні ресурси країни, що формуються на її території у середні за водністю роки. Загальна площа водного дзеркала водосховищ і ставків в Україні становить майже 12 тис. кв. км*91.

*91: {Там само. – С. 356.}

    Ставки — найчистіша група штучних водойм, що здавна утворювалися на малих річках, у балках та ярах. Ставки відрізняються від водосховищ масштабами акумульованої води — загальний об'єм води навіть у найбільших ставках не перевищує 1 млн м3. Усього в Україні є близько 23 тис. ставків, загальний об'єм води в яких сягає 3 млрд м3.

Створення штучних водойм впливає на природу не тільки прилеглих, а й віддалених регіонів, таким  чином*92:

*92: {Там само. – С. 356-358.}

— затоплюються і підтоплюються  величезні площі сільськогосподарських  земель і лісів. Ширина зони підтоплення  може становити десятки кілометрів. Наслідками підтоплення є заболочення, засолювання ґрунтів у лісостеповій і степовій зонах, підтоплення будинків, погіршення санітарного стану місцевості тощо;

— коливання рівня води, вітрове хвилювання та берегові течії  зумовлюють розмивання й обрушення  берегів: відбувається переформування берегів (абразія) і дна водосховищ. Процеси абразії спричинюють  відступ берегів на десятки і  сотні метрів, зміни глибин, замулення  та зміни обсягу і площі водосховища;

— виникає потреба переселення  значної кількості населення  та об'єктів господарювання, що пов'язано  з великими витратами матеріальних ресурсів;

— перерозподіл водосховищами  річкового стоку в часі й територією порушує умови існування, живлення, пересування і розмноження риб;

— водосховища вносять  помітні зміни в місцевий метеорологічний  режим — навесні охолоджують  прибережні території, а в другій половині теплого періоду підвищують температуру. В районах великих  водосховищ збільшуються кількість  опадів, швидкість і повторюваність вітрів;

— постійне і глибоке (понад 2 м) затоплення території спричинює  повну загибель наземної рослинності;

— під час заповнення водосховищ (іноді триває кілька років) помітно зменшується чисельність  багатьох видів тварин у зв'язку з загибеллю молодняка і знищенням  місць їх існування.

 

    Озера, лимани та болота належать до водойм уповільненого водообміну. Озерами називають западини на поверхні суші, заповнені водою. За походженням озерних улоговин вони поділяються на тектонічні, льодовикові, водно-ерозійні та водно-акумулятивні, провальні, вулканічні, загатні й еолові. В Україні переважна більшість озер водно-ерозійного та водно-акумулятивного походження. У Карпатах є льодовикові (Бребенескул), вулканічні (Липовецьке) та завальні (Синевір) озера. На Поліссі та у степу багато провальних (карстових) озер. Поширення озер залежить від клімату, який визначає їх живлення і розташування озерних западин. Клімат — провідний фактор поділу озер, тому їх поширення має зональний характер. Найбільше озер на територіях з вологим кліматом, тут вони повноводні та прісні, найменше — в зонах із посушливим кліматом, там вони мілководні і переважно солоні.

    На території України нараховується понад 20 тис. озер. Великі озера розташовані у плавнях Дунаю та на узбережжі Чорного моря (наприклад, Сасик, Ялпуг, Кагул та ін.); у басейні Західного Бугу (Світязь); із гірських найбільшим є Синевір. У господарській діяльності озера використовуються як шляхи сполучення, для риболовного промислу, а солоні — для видобування кухонної солі та інших хімічних речовин. Найглибше озеро Світязь (58,4 м) басейну Західного Бугу. Згідно з оцінками експертів, найгірша екологічна ситуація спостерігається на озері Сасик (Одеська область).

    Лимани — це озера, розташовані неподалік від морів, що періодично з'єднуються з морем або відокремлені від нього піщаними пересипами, іноді відкритими до моря. Загалом в Україні налічується понад 8 тис. лиманів.

    Болота — надмірно зволожені ділянки земної поверхні, на яких росте специфічна вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип ґрунтоутворення, і, як правило, є шар торфу потужністю понад 30 см. Залежно від умов водно-мінерального живлення, типу торфового покладу і характеру рослинності розрізняються низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) та перехідні (мезотрофні) болота. У межах України болота найпоширеніші на Поліссі, у долинах степових річок та Карпатах. У болотах нагромаджується велика кількість торфу. Торф — це порода органічного походження, утворена в результаті накопичення і розкладу органічних залишків, головним чином, рослинних, у болотах і на заболочених ділянках. Під час спалювання торфу залишається незгораючий залишок — зола, що характеризує вміст в ньому мінеральних речовин (зольність). Торф використовується як добриво, а також для підстилки худобі та промислових потреб.

    З метою поліпшення екологічного стану й оцінювання якості природних вод в Україні розроблено екологічні класифікації та нормативи якості вод, методики їх екологічної оцінки, в тому числі з використанням картографічного методу дослідження. Розробки з картографування забруднення та якості природних вод можна узагальнити таким чином:

 

— карти створюються для  сезонних, річних і багаторічних періодів;

— оцінювання якості води здійснюється за окремими показниками та їх комплексами  у вигляді різних індексів, наприклад, індекс забрудненості води (ІЗВ);

— використані у процесі  картографування класифікації й  системи оцінок залежать від завдань  дослідження і способів їх досягнення;

— застосовується, як правило, два способи зображення компонентів  забруднення: значками, локалізованими до пунктів спостереження, що характеризують кількісні й якісні характеристики водного об'єкта; і спосіб знаків руху вздовж його русла.

    Вирізняють два типи карт забруднення водних об'єктів: 1) карти, що охоплюють значні території (на них не потрібна велика деталізація), відтворюють природний склад води, потенціал самоочищення і ступінь забруднення природних вод. Карти дають змогу в цілому виявити напружені в екологічному відношенні ділянки, що потребують невідкладних водоохоронних заходів; 2) великомасштабні карти, які охоплюють невеликі ділянки водойм у районах промислових вузлів, населених пунктів, критичні в екологічному відношенні ділянки рік тощо. За допомогою цих карт відтворюють санітарний стан конкретних ділянок водойм і використовують їх під час оцінювання гігієни водоохоронних заходів.