План 

Вступ

1. Водні ресурси України  і основні напрями їх раціонального  використання 

2. Головні річкові системи  України. Живлення і режим річок 

3. Сучасний стан і головні проблеми водних ресурсів України

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сьгодні в Україні склалась досить складна водогосподарська і водно-екологічна обстановка. Питання охорони комплексного використання і відновлення рівноваги оточуючого природного середовища займає одне з провідних місць в економічному, політичному і соціальному житті держави.

Вода знаходить  застосування у всіх без винятку  сферах народного господарства та сторонах життєдіяльності людини. Вона необхідна  для водопостачання населення і  різноманітних промислових підприємств, зрошення і обводнення земель, охорони  здоров’я і водного господарства.

Проблема водопостачання у країні ускладнюється ще різким погіршенням води безпосередньо  у самих джерелах водопостачання у зв’язку з інтенсивним відбором річкового стоку і недостатньою ефективністю очищення стічних вод.

Розвиток водогосподарського комплексу повинен задовольняти певні соціально-економічні і екологічні вимоги. Соціально-економічний аспект цих вимог передбачає реалізацію заходів, спрямованих на удосконалення  територіально-галузевої структури  і технологій водокористування.

В умовах перехідної економіки необхідність активного  використання економічних інструментів для покращення процесу водокористування набуває все більшого значення. Актуальність впровадження ринкових стимулів до його раціоналізації посилюється хронічним  бюджетним дефіцитом України, значним  скороченням державних інвестицій у водоохоронну діяльність. Але ж  саме завдяки впровадженню надійних економіко-правових механізмів оздоровлення водних систем, створилися б такі умови  виробничої діяльності, за яких господарюючим  суб’єктам було б вигідно дотримуватись  водоохоронних вимог, знижувати  обсяги забруднення і запобігати його появі.

 

 

 

 

 

1. Водні ресурси  України і основні напрями  їх раціонального використання

    Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для вико­ристання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

    В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік — 85,1 км3 (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік).

    Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км3), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км3), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км3). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — пере­важно транзитний.

    Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).

    Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

    Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км2. Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся — Світязь. Синевир — найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тис. км2. Розташовані вони переважно в Поліссі. Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км3, з яких 8,9 км3 не пов'язані з поверхневим стоком.

    В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

 

Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених  пунктів.

    До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поливу); заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо.

 

2. Головні річкові  системи України. Живлення і  режим річок 

Річкова система — це головна ріка з усіма своїми притоками.

Дніпро утворює основну  річкову систему України. Довжина  Дніпра — 2201 км (у межах України 981 км), площа басейну 504 тис. км2. Найбільші  праві притоки — Прип'ять, Тетерів, Рось, Інгулець, ліві — Десна, Сула,

Псел, Ворскла, Самара. Від  гирла Прип'яті до греблі Каховської ГЕС Дніпро являє собою каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське). Середній річний стік — 53,5 км3.

Дністер із своїми притоками  утворює річкову систему на південному заході України. Довжина Дністра  — 1362 км (в Україні — 705 км). Площа  басейну — 72,1 тис. км3. Основні праві  притоки — Стрий, Бистриця, Свіча, Реут, Лімниця, ліві — Золота Липа, Серет, Смотрич, Збруч. У верхів'ї Дністер — гірська ріка. На ріці споруджено ГЕС і водосховища (Дністровське, Дубоссарське). Річний стік — 10 км3.

    Південний Буг бере початок на Подільській височині. Довжина ріки — 806 км, площа басейну — 63,7 тис. км2. Основні ліві притоки — Синюха, Мертвовід, Інгул, праві — Згар, Кодима, Гнилий Яланець. На річці працює 13 невеликих ГЕС. Річний стік — 3,39 км3.

    Дунай — одна з найбільших рік Європи. Довжина — 2960 км, у межах України — 174 км. Площа басейну — 817 тис. км2. Середній річний стік — 123 км3. У межах України найбільші притоки — Тиса і Прут (ліві). У гирлі Дунай розділяється на кілька рукавів, один з яких (Кілійський) протікає по території України.

    Ріки України мають мішане живлення. Взимку, коли вони замерзають, переважає підземне живлення; навесні, при таненні снігів — снігове; влітку і восени — дощове і підземне. Зміна рівнів води протягом року називається режимом ріки. Для річок України є характерною весняна повінь, що настає внаслідок танення снігу. Паводок — це підйом рівня води в річці через дощі.

 

Межень — це найнижчий  рівень води в річці. На рівнинних  ріках України межень звичайно буває  літня і зимова. Взимку спостерігається  льодостав. Влітку багато дрібних рік  на півдні України часто пересихають.

3. Сучасний стан і головні проблеми водних ресурсів України

Водокористування — це використання вод (водних об'єктів) з  метою задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та ін. Стічна вода — вода, що утворилася в процесі  господарсько-побутової та виробничої діяльностей (окрім шахтної, кар'єрної  та дренажної вод), а також відведена  із забудованої території, де вона утворилася внаслідок випадання атмосферних  опадів*84. Галузі господарства, які  застосовують воду, безпосередньо не використовуючи її як продукт, називаються  водокористувачами, а галузі, котрі  споживають воду як продукт, — водоспоживачами*85. Наприклад, водокористувачами є гідроенергетика, транспорт, рибне господарство; водоспоживачами — водопостачання, зрошення.

*84: {Водний кодекс України  (зі змінами та доповненнями, внесеними  Законом України від 7 грудня 2000 р. №2120-ІІІ) // ВВР. — 2001. — №2—Ст.1.}

*85: {Яцик А.В. Водогосподарська екологія: У 4 т., 7 кн. – К.: Генеза, 2004. – Т. 2, кн. 3-4. – С. 228. }

    За обсягами водокористування в Україні лідирує промисловість, на яку припадає 45 % загального водоспоживання. Майже 83 % усієї забраної води в промисловості використовують енергетика, чорна металургія та хімічна промисловість, що є найводомісткішими галузями. Промислові технологічні процеси потребують великої кількості прісної води. Наприклад, на виробництво 1 т сталі застосовується до 120 м3, чавуну — 230, паперу — 800, каучуку — 3500, синтетичного волокна — майже 5 тис. м3 води. У сільському господарстві споживається до 40 %, а на комунальні потреби спрямовується близько 10 % загального водоспоживання. Середньодобове споживання води в Україні становить 270 л на особу. Майже половина забраної води скидається в річки й водойми у вигляді стічних і дренажних вод.

    Основним джерелом водопостачання для населення є річковий стік. Перше місце за цим показником займає Бразилія а гігантською повноводною річкою Амазонкою. Річковий стік України становить у середньому 83,5 млрд м3, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд м3. Він розподіляється територією держави дуже нерівномірно: майже 70 % стоку припадає на північний захід країни, де мешкає близько 40 % населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, в яких проживає майже 60 % населення та зосереджено найводомісткіші галузі господарства, потрапляє в середньому лише 30 % річкового стоку. У зв'язку з цим у багатьох районах півдня України спостерігається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати воду каналами, будувати водосховища тощо.

    Річкова мережа  України складається з: 1) тимчасових  водотоків, що мають течію лише  під час сніготанення і дощів; 2) маленьких струмків і річок; 3) великих рік, таких як Дніпро  і Дністер. Річки України належать  до басейнів Чорного й Азовського  морів і частково (майже 4 %) —  до басейну Балтійського моря (рис. 7.1). Найбільше річок розміщено  у басейні Дніпра — 27, Дунаю  — 26,3, Дністра — 23,7 %, Південного  Бугу — 9,3 %*86. Середня густота  річкової мережі України становить  0,34 км/км2. Найбільша густота річкової  мережі притаманна Карпатам, де  вона сягає 2,0 км/км2. Також цей  показник е досить значним  у Кримських горах, насамперед, на Південному березі Криму.  Найменша густота річкової мережі  — у Херсонській області, де  є значні безстічні території.

*86: {Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. – К.: Урожай, 1987. – С. 127.}

    Водозбірний басейн — частина земної поверхні й товщі ґрунтів, з яких відбувається стік води у водотік або водойму. Залежно від водозбірної площі басейну річки України поділяються на такі*87:

*87: {Водний кодекс України  (зі змінами та доповненнями, внесеними  Законом України від 7 грудня 2000 р. №2120-ІІІ) // ВВР. — 2001. — №2-3—Ст.1.}

— великі — це річки, розташовані  у кількох географічних зонах, що мають площу водозбору понад 50 тис. км2;

— середні — річки, які  мають площу водозбору від 2 до 50 тис. км2;