Контрабанда та її наслідки для економіки держави

     До  стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено  відповідні правила вивезення за межі України, належать передусім товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України.

     До  стратегічно важливих сировинних товарів  можуть відноситись також товари, дозвіл на вивезення яких видається  спеціально уповноваженим органом — Державною службою експертного контролю (ДСЕК). Переліки таких товарів затверджуються і періодично переглядаються Кабінетом Міністрів України.

     Предметом контрабанди у ст.201 Кримінального кодексу України названі не будь-які стратегічні товари (продукція), а лише ті із них, які є сировинними товарами (вони є предметом контрабанди лише при їх вивезенні за межі України). Такими товарами, крім тих, експорт яких підлягає квотуванню, є також окремі види сировини, що можуть бути використані для створення озброєнь, військової та спеціальної техніки, які підлягають державному експортному контролю згідно з Положенням про державний експортний контроль в Україні, затвердженим Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98. Дозвіл на вивезення (експорт) із України таких сировинних товарів надається Державною службою експортного контролю України, а в окремих випадках такі дозволи можуть бути надані за рішенням Кабінету Міністрів України або Ради національної безпеки і оборони України.

     Об'єктивна  сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

     Переміщення предметів через митний кордон України  поза митним контролем означає їх переміщення:

• поза місцем розташування митного органу;
• поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово;
• із використанням незаконного звільнення від митного оформлення.

     Переміщення предметів через митний кордон України  з приховуванням від митного контролю, поділяється на фізичне та документальне.

     Фізичне:

     1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди,  виготовлених або обладнаних  схованок в транспортних засобах,  устаткуванні, тарі, предметах одягу  тощо);

     2) з використанням інших засобів,  що утруднюють виявлення предметів  (з приховуванням предметів в  організмі чи на тілі людини  або тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах  транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо);

     3) шляхом надання одним предметам  вигляду інших через істотну  заміну зовнішніх характерних  ознак предметів, а також їх  тари, упаковки етикеток, ярликів,  що дозволяє віднести предмети  контрабанди до предметів іншого  виду (наприклад, так зване камуфлювання справжності);

     Документальне:

     1) з поданням митному органу  України як підстави для переміщення  предметів через митний кордон  підроблених документів;

     2) документів одержаних незаконним  шляхом (наприклад, в результаті  надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості);

     3) документів, що містять неправдиві  дані (щодо ваги, кількості асортименту,  найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди, відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються).

     Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.

     Якщо  предмети вивозяться за межі митної території  України або ввозяться з іншої  частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, — з моменту виявлення їх під час митного контролю.

 
 
 
 
 
 

     1.2. Відповідальність за скоєння контрабанди

     Відповідальність  у митному праві є наслідком  скоєного правопорушення. В даному випадку мова йде про порушення  митних правил. Порушення митних правил — це протиправна дія (бездіяльність) особи, що посягає на встановлений національним законодавством і міжнародними договорами держави порядок переміщення через митний кордон держави товарів і транспортних засобів, здійснення їх митного контролю і митного оформлення, обкладання митними платежами та їх сплати, надання митних пільг і користування ними, а також на нормальну діяльність митних органів, за які національним законодавством передбачена відповідальність.

     Відповідальність  за порушення митних правил — обов'язок особи, яка їх порушила, нести негативні  наслідки матеріального або особистого характеру, що передбачені нормами Митного кодексу України.

     У митному праві передбачено адміністративну, цивільну, а за контрабанду і кримінальну  відповідальність. Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил є фізичні  і юридичні особи, що скоїли порушення  митного законодавства. Відповідальність за митні правопорушення настає за умови наявності складу правопорушення. Громадяни підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо на момент здійснення правопорушення вони досягли шістнадцятирічного віку. Посадові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їхні службові обов'язки входило забезпечення виконання встановлених Митним кодексом України вимог. Суб'єктивне ставлення може бути у двох формах — у формі умислу і рідше необережності. Порушення митних правил визнається зробленим навмисно, якщо особа, що його скоїла, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала можливі шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

     При встановлені суб'єктивної сторони  порушення митних правил фізичними  і посадовими особами митних органів, постає питання про можливий стан неосудності, що передбачено законодавством України. Згідно з чинним законодавством України особа звільняється від відповідальності за порушення митних правил, якщо вона його скоїла в стані неосудності. Під неосудністю розуміється такий психічний стан суб'єкта, за якого він не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними. Це виникає внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психіки (афекту), чи слабоумства, іншого хворобливого психічного розладу. Осудність і неосудність — поняття правові.

     Переміщення товарів поза митним контролем або  з приховуванням від митного  контролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність згідно з Митним кодексом України. Незаконне переміщення товарів вважається вчинене у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 201 Кримінального кодексу України).

     Вартість  предметів контрабанди визначається за національною валютою України  за допомогою нормативних актів  про ціни та ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у разі їх відсутності таких цін — на підставі висновків товарознавчої експертизи.

     У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений  за межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно  змінився (пошкоджений тощо), при  визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у документах. Вартість може визначатись на підставі цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

     Дії особи, яка мала умисел на незаконне  переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх (у т.ч. за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 Кримінального кодексу України.

     Декларування  товарів не своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим  кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення завідомо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так званий псевдотранзит або "утоплення" оподатковуваних товарів, ввезення товарів під виглядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222 Кримінального кодексу України, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як контрабанда, оскільки у даному разі до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, які містять неправдиві дані. В інших випадках порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотнє ввезення предметів або про транзит має тягнути адміністративну відповідальність згідно з Митним кодексом.

     За скоєння контрабанди караються винні особи – позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201 Кримінального кодексу України) є вчинення його:

     1) за попередньою змовою групою  осіб;

     2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається  позбавленням волі на строк  від п'яти до дванадцяти років  з конфіскацією предметів контрабанди  та з конфіскацією майна.

     Отже, законодавство України намагається боротися з проблемою контрабанди, адже особи, що вчиняють контрабанду та порушують митні правила, посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, внаслідок чого завдають шкоду економіці держави, її культурній спадщині, здоров’ю населення та громадській безпеці, сприяють розширенню тіньового сектора економіки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВ ПРО КОНТРАБАНДУ

     2.1.Першочергові  дії співробітників митниць при виявленні контрабанди

 

     При виявленні предметів порушення  митних правил та контрабанди інспектор  повинен вживати необхідні заходи для пред'явлення таких предметів на контроль, представникам відповідних контрольних служб.

     Дії інспектора, який проводить огляд  багажу:

     При виникненні підозри під час контролю та при виявленні з допомогою  технічних засобів, у багажу пасажирів  прихованих від митного контролю предметів інспектор митниці вживає такі заходи:

     - виявляє маршрут слідування багажу  та пассажира;

     - проводить вилучення (при цьому  необхідно суворо виходити з  принципу, що багаж, або тайник, якщо такий є, не може бути  порушений);

     - проводить оцінку ваги речовин;

     Негайно після цього інспектор викликає:

     - та доповідає старшому зміни,  начальнику відділу, начальнику  митного поста, викликає чергового  дізнавача, або працівника служби  митної варти та боротьби з  контрабандою;