Міжнародні принципи крмінально-виконавчого права

    Генеральний секретар, беручи до уваги доповіді урядів, а також іншу відповідну інформацію, доступну в межах системи Організації Об'єднаних Націй, у свою чергу здійснюватиме підготовку окремих доповідей, що стосуються застосування Мінімальних стандартних правил. Для підготовки цих звітів Генеральний секретар може також співпрацювати зі спеціалізованими установами та іншими відповідними міжурядовими та неурядовими організаціями, що мають консультативний статус при Економічній і Соціальній Раді. Генеральний секретар буде передавати зазначені доповіді на розгляд у Комітети з профілактики злочинності й боротьби з нею, з тим щоб останній вдавався до відповідних дій.

    Згідно  з положенням про передачу інформації, що згадувалося раніше, держави передають  Генеральному секретареві:

    - копії або витяги з усіх законодавчих положень, правил і адміністративних норм про застосування Мінімальних стандартних правил до осіб, які перебувають в ув'язненні, а також до місць ув'язнення;

    - будь-які дані та матеріали  описового характеру про програми  поводження з правопорушниками, про персонал, який працює у виправних закладах, і кількість осіб, що були в будь-якій формі ув'язнені, а також статистичні матеріали, якщо такі є;

    - будь-яку іншу відповідну інформацію  про застосування Правил, а також  дані про можливі труднощі під час їх здійснення.

    Генеральний секретар розповсюджує Мінімальні стандартні правила і зазначені процедури  застосування на якомога більшій  кількості мов і забезпечує доступ до них усіх держав, зацікавлених міжурядових  і неурядових організацій, з тим щоб добитися максимально широкого розповсюдження Правил і процедур їх застосування.

    Генеральний секретар розповсюджує свої доповіді стосовно застосування Правил включно  з коротким аналітичним викладом періодичних оглядів, з доповідями Комітету профілактики злочинності та боротьби з нею, з доповідями, підготовленими для конгресів Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності та поводження з правопорушниками, а також з доповідями конгресів, науковими публікаціями й іншою, що стосується справи, документацією, що час від часу може бути необхідною для сприяння застосуванню Мінімальних стандартних правил.

    Генеральний секретар забезпечує найчастіше звернення  до тексту Мінімальних стандартних  правил і використання їх в усіх відповідних програмах Організації Об'єднаних Націй, утому числі стосовно діяльності, спрямованої на здійснення технічного співробітництва.

    У межах своїх програм технічного співробітництва й розвитку Організація  Об'єднаних Націй:

    - надає на прохання урядів допомогу  у створенні та зміцненні всеохоплюючих та гуманних виправних систем;

    — надає урядам, за їх проханням, послуги  експертів і регіональних та міжрегіональних  радників з питань профілактики злочинності  та карного правосуддя;

    - сприяє організації регіональних  і національних семінарів та інших нарад на професійному й непрофесійному рівнях з метою сприяння поширенню Мінімальних стандартних правил і процедур застосування їх;

    - розширює значну підтримку регіональним  дослідницьким і навчальним інститутам  у галузі попередження злочинності та карного правосуддя, пов'язаним з Організацією Об'єднаних Націй.

    Комітет профілактики злочинності ООН:

    — регулярно проводить перегляд Мінімальних  стандартних правил з метою розробки нових норм, стандартів і процедур, що застосовуються для поводження з особами, позбавленими волі;

    — здійснює контроль за виконанням процедур застосування Правил, в тому числі  подає періодичні доповіді згідно з  визначеною процедурою;

    - надає належну допомогу Генеральній  Асамблеї, Економічній і Соціальній  Раді та всім іншим Органам Організації Об'єднаних Націй, що займаються питаннями прав людини, при підготовці рекомендацій за доповідями спеціальних комісій для проведення обстеження щодо питань, пов'язаних із застосуванням і виконанням Мінімальних стандартних правил;

    - бере участь у процедурах застосування  Правил, які не повинні тлумачитися  як такі, що виключають застосування  будь-яких інших заходів чи  засобів правового захисту, що  надаються згідно з міжнародним  правом або встановлені іншими  органами й установами Організації Об'єднаних Націй;

    - з метою усунення випадків  порушення прав людини, включаючи  процедуру, що стосується систематичних  грубих порушень прав людини, викладену в резолюції 1503 Економічної  і Соціальної Ради від 27 травня 1970 р., розглядає повідомлення, викладені у Факультативному протоколі до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та у Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

    Вище  викладене дозволяє зробити висновок, що мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими за своїм змістом мають скоріше рекомендаційний характер, але їх врахування позитивно вплине на процедуру виправлення і ресоціалізації засуджених.

    Особи, засуджені до покарань у виді позбавлення  волі, згідно з Європейськими тюремними правилами, зберігають усі права, яких вони не були позбавлені на підставі рішення суду.

    Обмеження, що накладаються на осіб, позбавлених  волі, повинні бути мінімально необхідними  і відповідати тій обґрунтованій  меті, з якою вони накладалися.

    Утримання ув'язнених в умовах, що принижують їхні особисті права, не може бути виправдане браком ресурсів.

    Життя в місцях позбавлення волі повинне  бути, наскільки можливо, наближене  до позитивних аспектів життя в суспільстві.

    Утримання під вартою має бути організоване так, щоб сприяти поверненню осіб, позбавлених волі, у суспільство.

    Слід  заохочувати співпрацю із зовнішніми соціальними службами і, наскільки  можливо, участь громадянського суспільства  в житті ув'язнених.

    Співробітники пенітенціарних установ виконують  важливу громадську функцію, і тому порядок їх набору, професійної підготовки і умови роботи повинні забезпечувати їм можливість підтримувати високі стандарти поводження з ув'язненими.

    Всі пенітенціарні установи повинні  на регулярній основі інспектуватися державними органами і перевірятися незалежними структурами.

    Європейські пенітенціарні правила застосовуються щодо всіх осіб, узятих під варту  відповідно до рішення судового органу, і осіб, засуджених до позбавлення  волі.

    Власне, особи, взяті під варту відповідно до рішення судового органу, і особи, засуджені до позбавлення волі, повинні триматися в пенітенціарних установах, тобто установах, призначених для ув'язнених, що відносяться до цих двох категорій.

    Зазначені Правила застосовуються також щодо таких осіб:

    - які можуть триматися в пенітенціарній установі з тієї або іншої причини;

    - які взяті під варту відповідно  до рішення судового органу  або засуджені до позбавлення  волі, але з тих або інших  причин тримаються в інших  місцях;

    - неповнолітні віком до 18 років  повинні триматися не в пенітенціарних установах для дорослих, а в спеціально призначених для них установах;

    - особи, які страждають на душевні  захворювання або стан душевного  здоров'я яких несумісний з  тюремним утриманням, повинні триматися  в спеціально призначених для  цього установах.

    Порядок прийняття засудженої особи до пенітенціарної установи;

    1. Особу може бути прийнято до  пенітенціарної установи або  утримано в неї лише за наявності  дійсної ухвали про тримання  під вартою відповідно до вимог  національного закону.

    2. Відомості про особу ув'язненого реєструються негайно.

    3. При реєстрації обов'язково фіксується:

    - день і година прийому;

    - список особистого майна, що  належить ув'язненому і приймається  на відповідальне зберігання  згідно з Правилом 31;

    - будь-які помітні тілесні ушкодження і скарги на погане ставлення до перебування у пенітенціарній установі;

    - відповідно до вимог медичної  таємниці будь-які відомості про  здоров'я ув'язненого, що мають  відношення до фізичного і  психічного стану ув'язненого  або інших осіб, оголошувати забороняється.

    У мінімальні строки після прийняття:

    - відомості про стан здоров'я  ув'язненого, отриманні під час  прийому доповнюють результатами  медичного огляду;

    - визначається режим утримання  ув'язненого;

    - визначається ступінь небезпеки  ув'язненого;

    - розглядаються всі наявні відомості  про соціальне становище ув'язненого  для задоволення його особистих  і матеріальних потреб;

    - здійснюються необхідні кроки  щодо здійснення програм виправлення  і ресоціалізації.

    Щодо  місця відбування покарання і  розміщення, то по можливості ув'язнені повинні спрямовуватися для відбування покарання до пенітенціарних установ, розташованих поблизу від дому або місць соціальної реабілітації.

    При направленні слід також враховувати  вимоги, пов'язані з продовженням кримінального розслідування і забезпеченням безпеки, а також необхідність створення відповідного режиму для всіх ув'язнених.

    По  можливості слід з'ясувати думку  ув'язненого стосовно призначеного для  нього місця відбування покарання  і будь-яких подальших переведеннях з однієї пенітенціарної установи до іншої.

    Розміщення  ув'язнених, зокрема надання місць  для сну, необхідно проводити  з повагою людської гідності відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, з  урахуванням кліматичних умов, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалювання і вентиляції, а також намагатися забезпечити можливість самоти.

    Правилами визначено вимоги до всіх будівель, де ув'язнені повинні жити, працювати  або збиратися:

    - вікна мають бути достатньо  великими, щоб ув'язнені могли  читати або працювати при природному освітленні в нормальних умовах, а також для забезпечення притоки свіжого повітря, окрім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря;

    - штучне освітлення має відповідати  загальноприйнятим технічним нормам;

    - має бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

    Ув'язнених  зазвичай слід розміщувати на ніч  в окремих камерах, за винятком тих  випадків, коли має перевагу їх спільне  розміщування з іншими ув'язненими.

    Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, якщо приміщення підходить для цієї мети і у в' язнені підходять один до одного.

    Якщо  це можливо, ув'язнені мають бути вправі обирати, з ким із ув'язнених їх розміщуватимуть на час сну.

    При ухваленні рішення про направлення ув'язненого до тієї або іншої пенітенціарної установи або до конкретного відділення пенітенціарної установи слід належним чином врахувати необхідність утримання під вартою:

    - підслідних окремо від засуджених;

    - чоловіків окремо від жінок;

    - молодих ув'язнених окремо від ув'язнених старшого віку. Допускаються відступи від вимог про роздільне утримання з тим, щоб дати ув'язненим можливість спільно брати участь у заходах, що організовуються, проте ці групи завжди розділяються на ніч, якщо тільки ув'язнені не згодні утримуватися разом і адміністрація пенітенціарної установи не вважає, що це найбільшою мірою відповідатиме інтересам всіх ув'язнених.