Криміналістична версія

 

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ

 

1. Поняття криміналістичної версії
1. Види і класифікація версій і їх побудова і перевірка в процесі розслідування злочинів
2. Елементи планування.  Особливості планування при порушенні кримінальних справ по офіційним матеріалам і оперативно-розшуковим даним
3. Версії і планування по справах податкових злочинів

Висновок

Використана Література

 

Вступ

 

 

Розкриття злочину — процес встановлення об'єктивної істини у справі, який здійснюють на основі загальних положень теорії пізнання. У пізнанні обставин злочину важливе місце посідає метод аналогії. Під час попереднього розслідування та судового слідства звернення до аналогії досить правомірне: бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою побудови версій. Порівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками (способом і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з аналогічними раніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові суттєві обставини у кримінальній справі.

У процесі розкриття  злочинів слідчий звертається до фактів і подій минулого, тому особливе значення має формально-логічна категорія гіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів гіпотеза дістала назву криміналістична версія — обґрунтованого припущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.

Необхідно зважати на те, що гіпотетичний метод пізнання характерний не тільки для попереднього та судового слідства. Його широко застосовують в оперативно-розшуковій діяльності, а також експерти.

Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України завдання попереднього слідства полягає у викритті осіб, винних у вчиненні злочинів, шляхом обирання й перевірки доказів, що здійснюється з метою визначення предмета судового розгляду з огляду на це зазначене слідство — це виявлення, розгляд, перевірка й оцінка фактичних даних, що мають значення доказів у кримінальній справі та відіграють роль засобу встановлення обставин останньої. Вони повинні відповідати вимогам допустимості, а саме:

1. виходячи з джерел перелічених у ч 2 ст. 65 КПК України;
2. мати відношення до предмета доказування;
3. відповідати вимогам процесуальної форми тобто сукупності визначених процесуальним законом умов необхідних, з одного боку для виконання органами слідства тих дій які сприяють здійсненню їх функцій в галузі розслідування, а з другого — для здійснення громадянами — учасниками кримінального судочинства дій, спрямованих на реалізацію їх прав і виконання покладених на них обов’язків;
4. відповідати вимогам принципів та гарантій кримінального судочинства.

Пізнання злочину здійснюється у повній відповідності з загальними закономірностями і категоріями теорії пізнання. Злочин, як подія що мала місце в минулому, не може бути сприйнятий слідчим лише через органи почуття. Безпосередньо сприйматися можуть лише матеріальні сліди та наслідки злочину. А для розшуку цих слідів та оцінки їх значення необхідна напружена розумова діяльність слідчого.

Слідче пізнання як й  будь яке інше є єдністю юридичних і психологічних знань, що коригується практикою. Існують два основні рівня пізнання:

1. стихійно емпіричний (повсякденно життєвий), притаманний усім людям;
2. науковий властивий спеціально підготовленим фахівцям (професіоналам).

Розслідування злочинів обґрунтовано відносять до специфічної пізнавальної діяльності тієї, яка має творчий характер. Важливою умовою успішного вирішення завдань що виникають при цьому є єдність психологічних та інтелектуальних якостей слідчого.

Методом організації  розслідування виступає планування дій слідчого, а логічною основою  планування слугують слідчі версії – одна з різновидів криміналістичної версії.

 

1. Поняття криміналістичної версії

 

 

Важливим логічним інструментом пізнання є гіпотези, які у слідчій діяльності прийнято називати версіями. У перекладі  з латинської слово «версія» означає поворот, видозміну. В юридичному розумінні воно вживається як синонім будь якого припущення, передбачення здогадки, які виникають у процесі більш або менш складної розумової діяльності. Версія детермінована з проблемною ситуацією, з питаннями, які не дістали вирішення у процесі розслідування.

У гносеологічному (пізнавальному) аспекті версія являє собою форму  переходу від не знання до знання про  подію, що розслідується. Тому, на нашу думку, її треба розглядати як форму і процес відображення явищ матеріального світу, осягнення думкою об’єктивної природи предмета що пізнається.

Процес пізнання не передбачає розмежування окремих боків процесу  мислення. Логічний процес не існує  без пізнавального і психічного, пізнавальний — без логічного  і психічного, а психічний — без пізнавального і логічного. Усі вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. Це різні сторони єдиного процесу мислення.

Психічна діяльність є діяльністю мозку органу мислення (психічний бік мислення) і водночас відображенням, пізнанням світу об’єктивної дійсності (пізнавальний бік мислення), а думка — це насамперед продукт мислення кінцевий вияв процесу (логічний бік мислення).

Розділити окремі сторони  процесу мислення при його практичному  застосуванні неможливо. Лише у разі дослідження останніх здійснюваного з метою визначення їх специфічних ознак доцільне розмежування цієї складної розумової конструкції.

Більшість авторів ставлять знак рівності між версією і гіпотезою. Аналіз сучасних дослідників дає  підстави говорити про те, що відмінність версії від гіпотези полягає не в її пізнавальній природі, а в специфіці умов використання, побудови і практичної перевірки. Версія застосовується у такому специфічному виді діяльності, як розслідування злочинів. При цьому має місце оперування фактами, що мають значення для встановлення істини у справі, процес збирання інформації під час висування і перевірки версії відзначається підзаконним характером обмеженістю і ненадійністю фактологічної основи, протидією з боку зацікавлених осіб. “Однією з форм пізнання невідомого є гіпотеза. По своїй природі, версії -- різновид гіпотез. На відміну від наукових гіпотез версії не переслідують мети створення наукової теорії, а їхня перевірка здійснюється в термін, установлений для розслідування.”¹

Версія, з одного боку, є окремим методом криміналістичної науки, а з другого — ймовірною інформаційно-логічною моделлю проблемної ситуації, результатом розумової діяльності слідчого. Оскільки пізнавальна діяльність слідчого має творчий характер, в її структурі присутні як обов'язкові та неусвідомлювані компоненти інтуїція, здогадка, установки, уявлення, професійні знання, фантазія.

Велике значення мають інтелектуальний  потенціал, рівень освіти, спосіб мислення, професійний досвід слідчого, його здатність використовувати передовий досвід розслідування злочинів, запобігання їм. Це дозволяє слідчому розгорнути припущення в систему фактів (доказів), пояснити процес їх формування, встановити правильність або помилковість його висновків стосовно події, яка розслідується.

У науковій літературі немає єдності поглядів щодо сутності, місця, значення та ролі версії під час здійснення попереднього слідства.

Уявляється, що для визначення поняття  «криміналістична версія” велике значення мають й істотні ознаки. А такими ознаками є те, що слідча версія — це самостійна форма мислення, яку не можна ототожнювати з поняттям, міркуванням, висновком, а також висунуте слідчим припущення, що підлягає обов'язковій перевірці.

Таким чином, криміналістична версія — це припущення слідчого стосовно невстановлених обставин події, яка досліджується, максимально широке узагальнення наявних відомостей і фактів, що відзначається єдиним поясненням і спрямоване на розслідування злочинів.

Криміналістична версія – це обгрунтоване припущення про  факт, явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи; версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і зв'язок між собою і служить цілям встановлення істини по справі.²

Версія — обґрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події, про дії конкретних осіб і наявність у цих діях складу визначеного злочину.³

Надаючи версії статусу методу пізнання, можна говорити про те, що основним її призначенням є упорядкування і систематизація наявної інформації з метою пояснення фактів. Версія — це готове, хоч і неповне, недостовірне, ймовірне, знання про об'єкт, що досліджується (обставини, які підлягають доказуванню), інструмент подальшого дослідження, в результаті якого досягається достовірне, істинне знання. Вона забезпечує всебічний пошук, виявлення фактичних даних (доказів), сприяє ґрунтовній перевірці та правильній оцінці останніх.

 

1.1. Види і  класифікація версій і їх побудова  і перевірка процесів розслідування  злочинів.

 

 

Науковці класифікують версії за:

- суб'єктом висування: слідчі, оперативно-розшукові,  експертні, судові , (ці версії, як правило, взаємозалежні і можуть випливати одна з іншої. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої і навпаки.)⁴

- за обсягом встановлення обставин події, що досліджується: загальні, призначені для пояснення сутності події в цілому, її характеру, причинного зв'язку між фактами; окремі — ймовірне судження про місце, час, знаряддя вчинення злочину, походження окремих слідів тощо.

- ступенем конкретності: типові — пояснення події в цілому на підставі даних узагальненого досвіду судової, експертної, оперативно-розшукової практики, конкретні — робочі версії, над якими працює у той або інший момент слідчий.

- велике теоретичне і практичне значення має розподіл версій на основні і контрверсії. Роль останніх особливо велика в процесі судового розгляду справ, але і при розслідуванні злочинів, і в експертній діяльності вони виконують важливу функцію попередження однобічності і необ'єктивності, орієнтуючи на розширення кола фактично можливих версій. Контрверсії висуваються не шляхом багатоетапного версійного процесу, а більш простим способом, за допомогою логічної операції заперечення. Наприклад, якщо основна версія: “ймовірно, що вбивство зроблене К.”, то контрверсія буде мати такий вигляд: “вбивство зробив не К., а хтось інший».

- визначене значення  має диференціація криміналістичних  версій на пошукові і дослідницькі. Розходження між ними полягає  в тому, що головною метою першої  підгрупи є пошук джерел (носіїв) інформації, а ціль другої полягає в дослідженні уже виявленої інформації. Дана класифікація версій безпосередньо пов'язана з реальним існуванням пошукових і дослідницьких труднощів, що виникають у процесі вирішення проблемних ситуацій.

На процес розробки версії як логічного  методу пізнання впливають дві обставини :

1. потреба слідчого у встановленні та наступному поясненні невідомих фактів,
2. наявність необхідних для цього фактичних даних — інформаційного базису.

Версії, що виникають у процесі дізнання та попереднього слідства, називаються слідчими, а ті, що формуються на стадії судового розгляду,  судовими. Версії, які висуваються під час оперативно-розшукової діяльності, називаються оперативно-розшуковими. В експертній практиці використовують так звані експертні версії.

Як загальну форму розвитку людського  знання гіпотезу (версію) широко застосовують у плануванні розслідування, пізнанні обставин кожного вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесі  версії відіграють роль вірогідних інформаційно-логічних моделей розслідуваних діянь і поділяються на два види:

• загальні — припущення, які охоплюють злочин, що розкривається, у цілому;

• окремі, які пояснюють певні обставини злочину.

У літературі зустрічаються також  поняття версії робочої (припущення стосовно дрібних і другорядних обставин злочину) та розшукової (припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів, речей), які належать до різновидів окремої версії.

Слідчі, судові, експертні та оперативно-розшукові версії мають єдину логічну природу. Деякі їх особливості й відмінності визначаються характером судової, слідчої, експертної й оперативно-розшукової діяльності та функціональними відмінностями її суб’єктів — слідчого, судді, експерта, оперу повно важеного Крім зазначених у криміналістиці розрізняють ще типові версії, характерні для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття злочинів. Наприклад під час розслідування справи за фактом пожежі, коли її причину не встановлено, типовими слідчими версіями можуть бути такі:

• пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил протипожежної безпеки;

• пожежа сталася  через вплив природних факторів, наприклад унаслідок дії блискавки, відсутності чи несправності захисних засобів;

• пожежа сталася  випадково через самозаймання, яке неможливо було передбачити;

• пожежа сталася внаслідок  підпалу.

Здійснюючи розслідування по конкретній кримінальній справі, слідчий висуває не типові, а конкретні версії, які ґрунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.

Типові версії можуть бути загальними й окремими. Наведені раніше версії про причини пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версії щодо особи, винної в підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; стороння особа).