Аналіз проблемних аспектів здійснення юрисдикційного захисту

     Найстарішим нормативним актом міжнародно-правової охорони авторських прав є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Вона неодноразово змінювалася та редагувалася і на сьогодні це найбільш регламентований міжнародний акт, що забезпечує захист інтересів авторів (в тому числі програм для ЕОМ. Основними принципами Бернської конвенції є принципи національного режиму і мінімальності прав.

     Всесвітня конвенція про авторське право  передбачає охорону прав на твори, опублікувалися, для громадян держав, які беруть в ній участь.

     Суттєві норми авторського права з’явилися  в національному законодавстві  за останні десять років. Приєднання до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення надало можливість застосовувати принцип національного режиму: охорона прав українським виконавцям, виробникам фонограм і організаціям мовлення надається за кордоном та іноземним виконавцям, виробникам фонограм і організаціям мовлення на території України.

     Приєднання  до Договору Всесвітньої організації  інтелектуальної власності про  виконання і фонограм передбачає охорону суб’єктів суміжних прав, а саме: виконавців і виробників фонограм на рівні охорони прав, що надається передовими країнами світу, що дозволяє ефективно здійснювати охорону прав українських та іноземних виконавців і виробників фонограм на території України.

     Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право.  (Інтернет – Договору), дозволяє ефективно здійснювати охорону прав на території України і за її межами українських та іноземних авторів художніх та літературних творів, у тому числі прирівняних до літературних творів комп’ютерних програм, баз даних. Законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав адаптоване до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності виконання яких є обов’язковими при вступі України в СОТ.

     Отже, можемо констатувати, що Українське законодавство в сфері захисту авторських прав в достатній мірі узгоджене із міжнародними стандартами.  

     3. Шляхи вдосконалення захисту  авторських прав 

    Прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 року і введений в дію з дня опублікування — 23 лютого 1994 року — Закон України “Про авторське право і суміжні права” став узагальнюючим документом. Він побудований на сучасних міжнародних нормах використання творів науки, літератури і мистецтва. Закон враховує сучасні тенденції в правовому регулюванні використання як традиційних, так і нових видів інтелектуальної власності — наприклад, комп’ютерних програм. Знято невиправдані обмеження прав авторів. До мінімуму зведені випадки бездоговірного використання творів.

    Нова  редакція Закону України “Про Авторське право і суміжні права”, Прийнята Верховною Радою 2 листопада 2000 року, є подальшим кроком на шляху впровадження до національного законодавства європейських і світових норм і стандартів.

      Нині  в Україні активно формується система національного законодавства в цій важливій сфері інтелектуальної власності. Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

      Зараз триває складний, суперечливий процес розпаду театрального, концертного, видовищного життя, що склалося за десятиліття  існування адміністративної системи, відвідало тодішнім умовам, було певним виразом суспільної свідомості. Натомість народжуються нові форми культурно-мистецького буття, що спонукаються технічним прогресом, світовим шоу-досвідом, ринковою комерціалізацію відносин. Завдання держави — своєчасно і кваліфіковано відреагувати на болюче для суспільства витіснення одних мистецьких явищ іншими, максимально зменшити негативний ефект цього витіснення, забезпечуючи керовану плавність переходу до нової духовної та естетичної якості, захистити конституційне право авторів творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм на володіння, користування та розпорядження своєї інтелектуальної власності.

      Негаразди у сфері культури, авторського  права набули в Україні небезпечного масштабу, загрозливого характеру. Подолання їх можливе лише вживанням державою заходів системного характеру, енергійним та рішучим формуванням цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Йдеться передусім [15, 17]:

1. Про вдосконалення законодавства шляхом оперативного внесення змін і доповнень до чинних актів, прийняття ряду урядових постанов.
2. Про координацію діяльності органів виконавчої влади функціональної спрямованості як обов’язкову умову забезпечення високоефективної системи охорони об’єктів авторського права.
3. Про подолання традиційної недооцінки в економічному, соціальному, суспільному житті країни значення об’єктів авторського права.

      Якщо  Україна прагне слідувати кращим світовим зразкам (а альтернативи цьому  нема), то необхідно культивувати право  цивілізованого користування будь-яким твором за будь-яких обставин. Традиційна недооцінка проблем, про які йдеться, має поступитись місцем традиції всілякої підтримки сфери авторського права.

      Беззастежне правомірне використання в Україні  творів вітчизняних і зарубіжних авторів, ефективна боротьба з пиратством у сфері звуко- і відеозаписів, книговидання, поширення комп’ютерних програм дозволять нашій державі вирішити не тільки найближчі, поточні, а й перспективні завдання, а саме:

 - суттєво поліпшити матеріальне становище письменників, композиторів, художників, інших діячів культури і мистецтва, розробників комп’ютерних програм та інших;

 - відчутно наповнити державний бюджет;

 - покращити фінансування вітчизняної культури;

 - забезпечити виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері об’єктів авторського права тощо. 

    Сьогодні  в Україні правовідносини у сфері  надання, використання і захисту  авторського права викладені  в Конституції України, Законі ”Про власність, Законі ”Про авторське право  і суміжні права”, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавствах, підзаконних актах, а також у міжнародних договорах і угодах, учасницею яких є Україна.

    Законодавчі акти щодо охорони авторського права  містять положення, які спрямовані на захист прав, що ними надаються. Однією із найважливіших умов успішного розвитку авторського права є не лише визнання за авторами і особами, які отримали права на ці об’єкти, відповідних цивільних прав, а й забезпечення їх надійного захисту. Автори і особи, які отримали права на об’єкти авторського права, повинні мати можливість забезпечити їх захист на належному рівні для запобігання подальшим порушення і для компенсації шкоди, заподіяної внаслідок таких порушень.

      У зв’язку з цим слід зазначити, що система охорони авторського  права не лише повинна бути підкріплена ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу та інфраструктуру, а й має бути укомплектована необхідною кількістю підготовлених і досвідчених фахівців.

      Слід  зазначити, що найвразливішою виявилась саме система захисту авторського права. Здавалось б, зазначені і Законі України ”Про авторське право і суміжні права” основні положення захисту авторських прав досить жорсткі. Проте порушення авторського права продовжують мати місце, більше того, вони мають тенденцію до зростання. Постає питання, чому ж нібито непогані правові норми не забезпечують належного захисту проти цих порушень? На думку деяких авторів, передусім тому, що не вироблений правовий механізм захисту проти порушень авторського права [2, 18].

    З урахуванням судової практики, яка  є на сьогоднішній день у сфері  захисту авторського права, треба  зробити висновок, що існує велика необхідність удосконалення цивільних, кримінальних і адміністративних процедур з метою посилення такого захисту.

    Відомо, що захист прав на об’єкти авторського  права здійснюється в передбаченому  законодавством порядку, тобто за допомогою  застосування належної форми, засобів  і способів захисту.

    Форми поділяють на загальну і спеціальну форми реалізації передбачених законом заходів захисту. Відповідно до першої — захист прав на об’єкти авторського права здійснюється у судовому порядку, а до другої — в адміністративному порядку.

    Способи захисту прав та законних інтересів  авторів і власників прав на об’єкти  авторського права, що розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, арбітражних і третейських судах), розподіляються на цивільно-правові і кримінально-правові.

    На  підставі викладеного, можна зробити  висновок, що належний захист авторського  права в Україні гальмується через недосконалість законодавства та неналежну організацію здійснення правосуддя і контролю, недовіру суспільства до судової гілки влади і загалом правовий нігілізм.

    Тому, необхідно:

• узгодити норми Цивільного кодексу України і спеціального законодавства в сфері авторського права;
• визначити на законодавчому рівні ключові поняття авторського права;
• провести судову реформу. Підтримується  пропозиція науковців щодо створення спеціалізованих судів, які б розглядали справи про інтелектуальну власність, необхідності аналізу судової практики у справах щодо захисту права інтелектуальної власності та проведення її узагальнення Верховним Судом України;
• врахувати європейський досвід щодо захисту авторського права.

      ВИСНОВКИ 

      Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.

      Авторське право охороняє не окремий текст  твору та не його форму, а твір в  цілому, як єдність форми та змісту. Однак тут потрібно сказати, що охорона  твору, передусім пов’язана з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.

      Об’єктом  авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, виражений  у будь-який об’єктивній формі.

      Охорона надається авторським правом твору  в цілому, але при умові, якщо твір — результат творчої діяльності автора. Не вважається об’єктом авторського  права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарської машинці  чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).

Авторське право визнається за будь-яким твором незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Форма об’єктивного вираження твору чи його оформлення може визначатися тільки характером твору, але не нормативними актами. Звідси випливає, що авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва незалежно від форми.

      Аналізуючи  особливості юрисдикційного захисту  в Україні, виходить, що шлях до ефективнішого  захисту полягає в чіткому дотриманні існуючого законодавства про право інтелектуальної власності. При цьому орієнтуючими положеннями є матеріали судової практики.  Первинний суб’єкт авторських прав наділений широкими повноваженнями для їх здійснення та захисту. Такі права знайшли широку регламентацію в межах національного законодавства та на рівні міжнародного законодавства.

      Норми права різними засобами стимулюють осіб до створення об’єктів авторського  права та надають широкі можливості по їх реалізації. Разом з тим  надано реальні права особам, що залучаються до авторських правовідносин і використовують майнові права інтелектуальної власності.

      Міжнародні  засоби захисту авторських прав, що містяться в укладених нашою  державою угодах та ратифікованих договорах  дозволяють автору реалізувати право на захист через ефективні міжнародні правові інститути. Гармонізація національних і міжнародних засобів захисту авторських прав виконує кілька функцій. Головними з них є: наближення всієї правової системи до демократичних європейських стандартів та захист національних суб’єктів авторського права.

      Але, нажаль, існування колізій в матеріальному  праві, що провокують ситуацію невизначеності під час здійснення захисту особистих  немайнових та майнових авторських прав суттєво гальмують розвиток правовідносин як на рівні первинних відносин щодо об’єктів права інтелектуальної власності, так і на загальному рівні в межах цілих інституцій. Проблема є актуальною і потребує залучення широкого загалу до дискусії навколо питання засобів захисту авторських прав.