Аналіз проблемних аспектів здійснення юрисдикційного захисту

      ВСТУП 

      В Україні створюється національна  система охорони авторського  права і суміжних прав. Створюється  не на порожньому місці. Історія захисту  прав авторів на території України  нараховує понад сто років. Пов’язана  вона з активною суспільною, добродійною діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного мистецтва, театру.

      З утворенням України як самостійної  держави і орієнтацією її на розвиток ринкових відносин став відчуватися  недостатній рівень охорони в  Україні прав авторів. Виникла потреба у зміні чинного законодавства у сфері авторського права і приведення його у відповідність з міжнародним рівнем. Система охорони авторського права може ефективно працювати за наявності нормативно-правової бази в цій сфері та відповідної структури.

  Авторське право — один з інститутів цивільного права, який регулює майнові та особисті немайнові відношення, пов’язані із створенням та використанням творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний інститут, авторське право розв'язує конкретні завдання, які містять в себе всесвітню охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для створення нових наукових та мистецьких творів. Своими напрямками на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближується з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності.

      Як  засвідчує світовий досвід, виважена й послідовна політика в галузі авторського  права є важливим чинником успішного розвитку держави. Без неї немислимі ані подолання кризових явищ, ані завоювання висот в економічному, соціальному прогресі.

Становлення в Україні національної системи  охорони авторського права можна  розглядати як загальнонаціональне, загальнодержавне завдання. Впровадження виключно цивілізованих відносин у сфері використання інтелектуальної власності, приборкання найбільш поширених, цинічних форм ”піратства”, витіснення з внутрішнього ринку низькопробної продукції, запобігання недобросовісної конкуренції, входження у європейський і світовий інтелектуальний простір може бути досягнуто лише при постійній і неослабній увазі з боку держави до проблем авторського права, спільних, зацікавлених дій усіх гілок влади, при активній підтримці широкої громадськості.

      Метою даної роботи є аналіз захисту  авторських прав за чинним законодавством України та формулювання на його основі теоретичних положень і практичних пропозицій щодо удосконалення законодавства  і правозастосовчої практики.

      Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі: дати загальну характеристику понять та джерел  авторського права;  охарактеризувати зумовлену переоцінку ролі автора твору як центрального суб’єкта авторського права та його місця у авторських відносинах;  проаналізувати систему цивільно-правового захисту авторських прав у законодавстві України; розробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму охорони авторських прав  з урахуванням досвіду розвинених держав світу та проголошеного курсу на адаптацію вітчизняного авторського законодавства до законодавства Європейського Союзу.

      Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини щодо охорони авторських прав.

      Предметом дослідження є нормативно-правові акти України та практика їх застосування, законодавство іноземних держав щодо охорони авторських прав, а також наукові погляди, ідеї, концепції вітчизняних та іноземних вчених з цього питання.

      1. Загальні положення про права  авторів, їх захист та охорона 

      Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об’єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв’язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. 

      1.1. Поняття і джерела авторського  права 

      В об’єктивному розумінні авторське  право - це сукупність правових норм, які  регулюють відносини, що виникають  внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб’єктивному розумінні - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

      Питання авторського права в Україні регулюються, в основному, Законом України «Про авторське право й суміжні права» від 23 грудня 1993 року N 3792-XII. У цей час цей закон діє в редакції закону від 11.07.2001 N 2627-III (далі Закон про АП).

      Закон про АП регулює відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права).

      Завдання  авторського права - встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

      Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належить нова Конституція України (1996p.), конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про авторське право і суміжні права» та інші закони. Так, питанням розвитку інтелектуальної діяльності та правової охорони її результатів Конституція України присвячує кілька статей. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам України свободу будь-якої творчості - художньої, літературної, наукової і технічної [1, 54], стаття 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У статті 55 Конституція України надає судовий захист правам та свободам людини і громадянина. Законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України «Про власність» проголошує в статті 13, що об’єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Стаття 41 цього Закону встановлює, що твори науки, літератури і мистецтва є об’єктами права інтелектуальної власності [2, 41]. У новому ЦК України відносинам у сфері авторського права присвячена окрема глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (Авторське право)», яка містить 16 статей (433-448).

      Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуватимуться Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками. Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори, які встановлюють взаємні права та обов’язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права.

      Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виникають у разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які повідомляє суди.

      Ключовим  поняттям в авторському праві є поняття «твір». Легального визначення цього поняття в Законі про АП немає. Найбільше поширення серед юристів одержало визначення В. І. Серебровського: «Твір — це сукупність ідей, думок й образів, що одержали в результаті творчої діяльності автора своє вираз в доступній для сприйняття людськими почуттями конкретній формі, що допускає можливість відтворення».  Із цього визначення витікає кілька ознак твору.

      Нематеріальний  характер твору. Оскільки ідеї, думки  й образи — сутності нематеріальні, то твір, як сукупність цих сутностей, також нематеріальний. У зв’язку із цим варто розрізняти властиво твір і матеріальний носій твору. Той самий твір може бути відтворений на різних носіях. Наприклад, літературний твір може бути відтворений на папері у вигляді книги або на електронному носії: дискеті або СD-диску. Але книга або диск — це не твір, а тільки матеріальні носії.

Твір  — як результат творчої діяльності автора. Авторське право поширюється  не на будь-які твори, а тільки на такі, які є результатом творчої діяльності автора. Творча діяльність припускає новизну результату. Отже, авторське право поширюється на нові, оригінальні, унікальні й неповторні твори.

      Конкретна об’єктивна форма твору. Для сприйняття твору людьми воно наділяється автором у конкретну об’єктивно існуючу форму: письмову, усну, звуко- або відеозапис, зображення, об’ємно-просторову й ін. Сукупність ідей, думок й образів, не втілені в якій-небудь об’єктивній формі, не можуть бути сприйняті іншими людьми й не є твором.

      Можливість відтворення твору. Авторське право поширюється на твори, які можна відтворити без присутності автора. Якщо твір неможливо відтворити відомими способами без допомоги автора, то такому твору й не потрібна правова охорона. Авторське право поширюється тільки на відтворені твори.

З розглянутих  ознак твору треба важливий висновок: авторське право охороняє не ідеї й думки автора, а лише форму  їхнього втілення. Це значить, що науковий твір нормами авторського права  охороняється також як і літературний твір. Якщо ті ж ідеї інший автор втілить у нову форму, то це буде новий твір, незважаючи на те, що зміст залишився колишнім.

      Право на твір належить його творцеві, тому, хто написав книгу, картину, створив  музику, скульптуру, аудіовізуальний  твір.

      Автором наукового, літературного чи мистецького твору може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Поняття «автор твору» і «суб’єкт авторського права» не тотожні як за змістом, так і за значенням. Автором твору, як уже зазначалося, може бути тільки його творець, тобто тільки фізична особа, причому незалежно від віку.

      Суб’єктом авторського права може бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні особи, для яких право може виникати внаслідок Закону, договору або спадкування. Так, відповідно до статей 16, 17 і 19 Закону про авторське право право на наукові збірники, енциклопедичні словники, журнали, інші періодичні видання належить організаціям, що випустили їх у світ. Авторське право на кіно- або телефільми належить підприємству, яке здійснило його зйомку, на телепередачі - відповідним телевізійним організаціям.

      В інших випадках авторське право  може перейти від автора до інших  осіб - правонаступників. У спадщину переходять лише майнові права авторів. Так, за статтею 29 Закону про авторське  право спадкоємці мають право протидіяти посяганню на твір, яке може завдати шкоди честі та репутації автора, відповідно до статті 31 цього Закону майнові права автора можуть бути об’єктом цивільних правочинів. Але в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Отже, суб’єкти авторських прав - не автори - не можуть мати права, які мають автори творів. Особисті немайнові права автора є невід’ємними від нього.

      Відповідно  до статті 28 згадуваного Закону авторське  право діє протягом усього життя  автора і 70 років після його смерті. Але із загального правила цією ж статтею передбачено винятки:

      1) строк охорони творів, створених  у співавторстві, діє протягом  усього життя і 70 років після  смерті останнього співавтора;

      2) строк охорони творів посмертно  реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації;

      3) твір, який уперше було опубліковано  після смерті автора, але в  межах 30 років після смерті, діє  протягом 70 років від дати опублікування  твору;

      4) для творів, які були обнародувані  анонімно або під псевдонімом, авторське, право діє протягом 70 років від дати обнародування.

      В усіх зазначених випадках чинність авторського  права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

      Право авторства, право на ім’я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються безстроково.

      Твори, на які авторське право скінчилося або які ніколи не охоронялися на території України, вважаються суспільним надбанням.