Структура державного бюджету України

     Hепрямі  податки здійснюють прямий вплив  на процеси ціноутворення. Рівень  цього впливу пов"язаний як з відносною величиною  податку в ціні товару, так і рівномірністю його розподілення по товарах різних видів. Hайбільший інфляційний потенціал мають універсальні  непрямі податки, які охоплюють широке коло  товарів,  робіт  і  послуг.

Рівномірне включення податків в ціну всіх товарів має макроекономічний ефект, оскільки зменшує попит в рівній частині по відношенню  до всіх груп товарів. З іншого боку, нерівномірність оподаткування непрямими податками призводить до можливості впливати на  пріоритети   і перевагу споживачів  в виборі тих чи інших товарів (мікроекономічний ефект).

     З точки  зору проблем соціальної справедливості  платниками  податків мають виступати всі члени суспільства, які отримуюють доходи.Прямі і непрямі податки в вирішенні цієі проблеми мають  різне  значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних в соціальному плані, оскільки в сім"ях з невисокими доходами основна частина останніх витрачається на купівлю товарів першої  необхідності: продукти харчування, одяг, які в свою чергу виступають основними об"єктами оподаткування. В кінцевому підсумку, ці  сім"ї по відношенню до свого доходу сплачують більшу  частину  податків,  ніж сім"ї з середніми і високими доходами. Стягнення  непрямих  податків на предмети не першої необхідності по високих  ставках,  споживачами яких є сім"ї з досить високим рівнем доходів дещо пом"якшує проблему соціальної справедливості, але її не вирішує. Переваги прямих податків в вирішенні проблем соціальної справедливості пов"язані тим,  що рівень оподаткування прямо пов"язаний з доходами, які отримують  фізичні і юридичні особи. Суперечки точаться навколо  питань  необхідності прогресивного оподаткування високих доходів. Оскільки з  точки зору соціальної справедливості, особи, які мають високий рівень  доходів можуть сплачувати до бюджету більшу у відносному значенні частину доходів, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але при досить високій прогресії в  оподаткуванні  виникають негативні наслідки, такі  як  втрата  платниками  стимулів  до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від  сплати  податків.

Формування доходів  бюджету може відбуватись за рахунок  внутрішніх і зовнішніх джерел. До внутрішніх відносять національній доход і національне багатство, які вироблені на території даної країни, до зовнішніх - національний доход (а іноді і національне багатство інших країн), як запозичуються у вигляді державних позик або надходять у вигляді репараційних платежів.

Одним з основих макроекономічних показників, які  характеризують результати економічного розвитку в тій чи іншій країні є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він характеризує вартісний обсяг кінцевої продукції (виключаючи повторний обрахунок вартості сировини, палива, тощо, спожитих на різних стадіях у процесі виробництва), виробленої на території даної країни за один рік. Основинми елементами ВВП є: прибуток, заробітна плата, амортизаційні відрахування, непрямі податки. Якщо обсяг валового внутрішнього продукту зменшити на суми амортизаційних відрахувань і непрямих податків, ми отримаємо ще один макроекономічний показник - національний доход. Національний доход - це доход, який створений в результаті використання факторів виробництва в процесі створення поточного обсягу валового внутрішнього продукту. Складовими елементами національного доходу є прибуток і заробітна плата, за рахунок яких, як правило, і відбувається формування доходної частини бюджету. У виняткових випадках ( війна, стихійне лихо, тощо) формування доходної частини бюджету може відбуватись за рахунок національного багатства країни, наприклад, за рахунок продажу золотого запасу, або основих виробничих фондів даної країни, тощо.

 

2.1.2 Склад і структура  доходів бюжету України

 

     Склад і  структура доходів бюджету характеризують  фінансову політику та фінансовий стан держави. Дані про бюджет України  (за вирахуванням фондів цільового призначення ) наведені  в таблиці    .

     Як видно  з наведених даних, структура   доходів  бюджету  досить  швидко змінюється, що є наслідком  постійних перетворень і змін в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 року провідне місце в системі доходів бюджету займають податкові надходження.

    Податкова  система України відповідно до  Закону України "Про систему оподаткування" включає загальнодержавні та місцеві податки і обов”язкові платежі.

     До складу  загальнодержавних податків  і   обов"язкових  платежів належать:

1) податок на додану  вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток  підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме  майно (нерухомість);

8) плата (податок) за  землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників  транспортних засобів та інших  самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні  роботи, виконані за рахунок державного  бюджету;

13) збір за спеціальне  використання природних ресурсів;

14. збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15. збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове  соціальне страхування;

17) збір на обов'язкове  державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного  інноваційного фонду;

19. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

          20) фіксований сільськогосподарський  податок; 

          21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

          22) гербовий збір.

 До місцевих податків  належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

 До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування  автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу  ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь  у бігах на іподромі;

7) збір за виграш  на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі  на іподромі;

9) збір за право  використання місцевої символіки;

10) збір за право  проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення  місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд  по території прикордонних областей  автотранспорту, що прямує за  кордон;

13) збір за видачу  дозволу на розміщення об'єктів  торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників  собак.

     Основним  джерелом податкових надходжень є прямі і  непрямі  податки. Роль прямих і непрямих податків в формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так до 1992 року провідне  місце  в  надходженнях  до бюджету мали прямі податки. В 1992 році з введенням нових податків: податку на  доход замість податку на прибуток, податку на добавлену вартість і  акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажів співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага  непрямих податків зросла до 30,6 %, прямих зменшилась до 24,8%. В 1993 році провідне місце непрямих податків  залишилось,  з деяким  збільшенням відсоткової ваги і непрямих і прямих податків  в загальному  обсязі доходів, за рахунок зменшення емісійних надходжень. З 1994  року прямі податки знову посідають провідне місце в надходженнях до  бюджету - 35,4 %, відсоткова вага непрямих знижується до 29,3  %.  Це  було наслідком підвищення ставки податку на доходи з 18% до 22%. В подальшому, прямі податки  продовжують  займати   провідну роль в доходах бюджету.

     Щодо окремих  податків, провідне місце займають  податок  на  додану вартість  і податок на прибуток (доходи) підриємств, які становлять разом  більше 40 відсотків надходжень до  бюджету ( 1992р.-  42,6 %, 1998 р. - 50%). В  1993 році в порівнянні з 1992 роком знизилась відсоткова вага прибуткового податку з громадян ( 1992 р. - 8,4 %, 1993 р. - 5,3 %),  що  було  наслідком зменшення фонду заробітної плати, але зараз ситуація стабілізується і очікується подальше поступове  зростання  надходжень (1998 р. - 13,6%).  В 1995-1996 роках значно зменшилася роль акцизного збору в доходах бюджету ( 1993 р. -4,6 %, 1995 р. -2,1 %). Це пояснювалось  як зменшенням купівельної спроможності населення, яке меншу частку своїх доходів витрачало на споживання предметів непершої  необхідності, так і зменшенням попиту на вітчизняні підакцизні товари, реалізація яких становила основу надходжень від акцизного збору. Hадходження акцизного збору від  імпортних  підакцизних  товарів  до 1996 року були мізерні, що було наслідком дуже високих  ставок  оподаткування і як результат -  ухилення платників від сплати цього податку. В 1996 і 1997  роках  з переглядом ставок на підакцизні  товари  надходження від акцизного збору починають швидко зростати (1998 р. - 4,8%). Решта податків і платежів суттєвого бюджетного значення не мають.

    Неподаткові   надходження займають значну  відсоткову вагу в доходах  бюджету (більше 5 %). Значна роль  неподаткових надходжень пояснюється  спробою держави  вирішити  фіскальні проблеми в умовах  фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабільної економіки неподаткові надходження не  мають великого значення і займають не більше  2 відсотків доходів бюджету.

     Склад неподаткових  доходів бюджету є досить широким, на відміну від податкових, крім того, існують надходження, які мають  постійний характер, і час від часу з"являються  і  зникають  нові  надходження, введення яких було спричинено необхідністю термінового збільшення  доходів бюджету.

     Hеподаткові  надходження можна розподілити  на кілька груп, таких як доходи  від державної власності та  підприємницької діяльності, адміністративні  збори та платежі від некомерційної  діяльності, надходження штафів  та фінансових санкцій,  інші.

     До доходів від державної власності відносяться:

     надходження  від перевищення валових доходів  над видатками Hаціонального банку  України;

     надходження  від грошово-речових лотерей;

     надходження  дивідентів від суб"єктів підприємницької   діяльності, утворених за участю державних підприємств і організацій;

     рентна  плата;

     надходження  коштів від приватизації державного  майна та інші.

     До адміністративних  зборів та платежів від некомерційної  діяльності відносяться:

     збори, що  стягуються Державною автомобільною інспецією України;

     збори, що  стягуються інспекціями Державного  комітету України по нагляду  за охороною праці;

     плата за  утримання дітей у школах-інтернатах;

     плата від  осіб, поміщених у медичні витверезники;

     плата за утримання вихованців спеціальних шкіл  та  спеціальних профтехучилищ та інші.

     Hадходження  від штафів та фінансових санкцій  складаються з :

     адміністративних  штафів та санкцій;

     сум, стягнених  з винних осіб, за шкоду, заподіяну  підприємству, установі, організації;

     надходження  штрафних санкцій за порушення  правил пожежної  безпеки та  інші.

     До інших  неподаткових доходів відносяться:

     надходження  коштів від реалізації конфіскованого  митними,  правоохоронними та  іншими органами майна і валюти;

     надходження  сум кредиторської та  депонентської   заборгованості підприємств, щодо  яких минув строк позовної  діяльності;

     вилучення  коштів позабюджетних фондів;

     надходження  коштів від продажу військового  майна;

     надходження від переоцінки залишків товарів;

     надходження  сум різниці в ціні за газ;

     надходження  частини амортизаційних відрахувань  та інші.

     В 1991 році, як терміновий захід, до бюджету  були залучені платежі у фонд  стабілізації економіки  і  внески з фонду споживання. Hайбільшу відсоткову вагу серед вищеназваних неподаткових доходів починаючи з 1995 року займають рентна плата за нафту і  природний газ, що видобувається в Україні, та різниця в цінах  на  природний газ ( 1995р. -3,9 %, 1996 р. - 7,6 %).  Основною метою встановлення починаючи з 1995 року рентної плати за нафту і природний газ, що видобувається на Україні була необхідність вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються на Україні та цін, за якими вони надходять з інших держав,  крім того, поповнювались доходи бюджету, за рахунок чого з”являлась можливість створення умов для розвитку вітчизняної нафтової і газової промисловості. Але в умовах хронічної нестачі фінансових ресурсів ці додаткові надходження бюджету були використані насамперед для фінансування загальних витрат, не пов”язаних з розвитком газової і нафтової промисловості, в результаті чого погіршилось економічне становище відповідних підприємств і значно зменшились вищевказані доходи бюджету (1998 р. - 1,5%).