Шляхів вдосконалення кредитної діяльності на базі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

     За  методами надання виділяють такі види банківських кредитів:

     у разовому порядку;

     відповідно  до відкритої кредитної лінії;

     гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою  надання);

     за  потребою.

     У сучасних умовах комерційні банки пропонують клієнтам різноманітні схеми кредитування (надання позик).

     У світовій банківській практиці найпоширенішими  схемами надання позик є кредитна лінія, револьверний (автоматично поновлюваний) кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.

     Кредитна  лінія - це оформлена договором згода  банку надавати позичальникові кредити протягом певного часу до певної заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування. Кредитна лінія - це перспективний вид банківської позики. Протягом дії кредитної лінії клієнт може у будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів. Позики надаються в межах попередньо встановленого ліміту кредитування. Розмір заборгованості може коливатися залежно від зміни реальних потреб клієнта, але сукупний залишок за кредитною лінією не повинен перевищувати встановленого ліміту.

     Револьверний  кредит - це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого  ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється  в міру погашення раніше виданого кредиту. Револьверний кредит це багаторазово поновлюваний кредит. Постійне відновлення позики в умовах тривалих відносин банку і клієнта - характерна особливість револьверного кредиту. Протягом періоду дії револьверного кредиту клієнт неодноразово позичає і повертає борг. Револьверний кредит часто-густо надається на умовах бланкової позики.

     До  категорії револьверних кредитів, як правило, включаються позики, що надаються  фізичним особам за кредитними картками.

     Класичним методом надання позик в умовах ринкової економіки вважається контокорентний кредит. Цей вид банківського кредиту надається клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок. Контокорентний кредит органічно поєднує кредитне і розрахунково-касове обслуговування клієнта на основі відкриття єдиного активно-пасивного контокорентного рахунка. Банк бере на себе всі операції клієнта за поточними вимогами та зобов'язаннями.

     Обсяг і строки контокорентного кредиту  визначаються господарськими потребами  клієнта, але в межах встановленого  в кредитному договорі ліміту. Ліміт  кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально залежно від його фінансового стану і репутації. У межах ліміту кредитування позичальник отримує широкі можливості для маневрування обіговими коштами. Клієнт на основі контокорентного кредиту може оперативно без узгодження з банком поповнювати свій поточний рахунок відповідною сумою грошей.

     Овердрафт (англ. - перевищення кредиту) є специфічним  різновидом контокорентного кредиту; це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. При  овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. В результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке й виражає суму його заборгованості перед банком. Із від'ємного залишку на рахунку банк стягує відсоток, як за звичайний кредит. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються особливо надійні клієнти банку. Овердрафт, як правило, використовується в сучасній західній банківській практиці для кредитування приватних осіб на поточні потреби.

     У вітчизняних банках майже абсолютно  переважають одноразові кредити, які  надаються з простих позичкових рахунків для обслуговування конкретних комерційних операцій.

     За  методами погашення банківські кредити  поділяються на такі, що погашаються:

     водночас;

     у розстрочку;

     достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

     з регресією платежів;

     після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

     Ту  банківську позику, яка погашається  водночас, часто називають прямою; вся основна заборгованість за цією позикою має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через певні проміжки часу або по закінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як правило, рівними частинами. У цьому випадку погашення позики не є таким обтяжливим для позичальника, як при погашенні водночас.

     За  формою залучення (організації) банківський  кредит поділяється на:

     двосторонній (комерційний банк - позичальник);

     консорціумний;

     "дзеркальний";

     багатосторонній (паралельний).

     Банківський консорціум - тимчасове добровільне  об'єднання комерційних банків для  розв'язання конкретних господарських  завдань. Банки - учасники консорціуму  зберігають свою господарську самостійність  і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань.

     Банківський консорціум надає кредит позичальникові в такі способи: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному  банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків - кредитування здійснюється при цьому залежно від потреби у кредиті; шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції (див. Положення НБУ "Про порядок здійснення консорціумного кредитування" від 21 лютого 1996 р).

     Банківські  консорціуми створюються з метою  акумуляції кредитних ресурсів як в  національній, так і в іноземній  валюті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника. Консорціум ний кредит може надаватися банками різних країн для кредитування зовнішньоекономічної діяльності.

     Різновидом  консорціумного кредиту є паралельний  кредит. При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або  більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори  узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами, умов кредитування.

     На  основі багатосторонніх банківських кредитів з'являється можливість здійснювати великі довгострокові кредитні проекти для задоволення, насамперед, потреб інвестиційної сфери.

     При класифікації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення  тих чи інших видів позик. Це джерела залучення (внутрішні позики, в межах своєї країни; зовнішні, тобто міжнародні позики); економічне призначення (зв'язані позички і незв'язані позички, в яких не зазначається об'єкт кредитування); вид відсоткової ставки (позички з фіксованою ставкою; позички з плаваючою ставкою; позички із змішаною ставкою) тощо.

     Кредитна  діяльність комерційних банків невіддільна  від операцій на ринку міжбанківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість поповнювати банківські кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів банк купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою ринку кредитних ресурсів.

     Надання й отримання кредитів комерційними банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодексом України, нормативними актами НБУ, статутами комерційних банків і кредитними договорами. Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів, які мають передбачати права та зобов'язання сторін, з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами. Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

     На  практиці використовуються такі основні  різновиди міжбанківського кредиту:

• овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку обліковуються суми дебетових (кредитових) - залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня;
• кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банкам: вони надаються іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня;
• кошти, які надані (отримані) іншим банкам за операціями РЕПО. Ці операції пов'язані з купівлею у них цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо строк операції РЕПО збігається із строком погашення цінних паперів.

     Комерційні  банки як економічно незалежні кредитні інститути самостійно встановлюють рівень відсоткової ставки за міжбанківськими  кредитами залежно від попиту та пропозиції на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки.

     НБУ обмежує розмір надання та отримання  кредитів на міжбанківському ринку. Так, загальний розмір отримання  комерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку. Забороняється їх надання та отримання банківськими установами (філіями, управліннями, відділеннями тощо), які не є юридичними особами, крім випадків, коли це здійснюється за дорученням юридичної особи. НБУ, враховуючи фінансовий стан окремих комерційних банків, має право встановлювати інші обмеження щодо залучення та надання міжбанківських кредитів. Такі обмеження необхідні, щоб не допустити надмірного кредитного "самообслуговування" банками один одного поза реальним підключенням до кредитних відносин господарських суб'єктів (товаровиробників). Крім того, ставиться й завдання обмеження можливостей для одержання спекулятивного прибутку на ринку міжбанківських кредитів.

     В Україні ринок кредитних ресурсів фактично розділився на дві частини: внутрібанківський та міжбанківський. У цій ситуації великі банки із значною кількістю філій стали створювати власні внутрібанківські ринки з метою оптимального використання своїх наявних кредитних ресурсів.

     З метою отримання міжбанківського  кредиту банк-пози-чальник подає банку-кредитору, як правило, такі документи: заяву; установчий договір; копію статуту, завірену нотаріально; копію ліцензії на проведення банківських операцій, завірену нотаріально; картку із зразками підписів і відбитком гербової печатки, також завірену нотаріально; баланс на поточну звітну дату; розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату; показники діяльності комерційного банку; форму забезпечення і строкове зобов'язання. Основним джерелом інформації для визначення кредитоспроможності позичальника стосовно міжбанківських кредитів є баланс банку.

     Договір міжбанківського кредиту має  включати такі основні положення:

     1) предмет договору - надання кредиту  в певній сумі з певним строком  погашення;

     2) права і зобов'язання банку-кредитора  і банку-позичальника;

     3) відповідальність сторін;

     4) порядок вирішення спорів;

     5) умови зміни договору;

     6) особливі умови;

     7) строк дії договору.

     На  ринку міжбанківських кредитів можуть використовуватися також банківські векселі і депозитні сертифікати. Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання депозиту.

     Прийняття банком оптимального рішення щодо продажу  та купівлі ресурсів на міжбанківському  ринку можливе лише за умов точного  володіння ситуацією на ринку кредитних ресурсів і наукового прогнозування динаміки її зміни.

     Постановою  Правління НБУ № 484 від 15.12.2000 р. затверджено  Положення про механізми рефінансування комерційних банків України.

     Комерційні  банки можуть отримувати від НБУ як банку останньої інстанції кредити через кредитні аукціони (тендери), ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів. Ці кредити поділяються на коротко - і довгострокові. До ломбардних, як відомо, відносяться кредити, отримані від НБУ під забезпечення державних цінних паперів, які відповідають вимогам НБУ.