Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

Таблиця 26

Розрахунок калькуляційних різниць по продукції озимої Пшениці

Визначення собівартості кукурудзи. При обчисленні соґм вартості 1 ц кукурудзи перераховують качани у повній стиглоси на сухе зерно за фактичним виходом зерна з качанів, визнач ним хлібоприймальними підприємствами за результатами обмолоочування середньодобових зразків з урахуванням базисної еш логості зерна в качанах (22 %).

Качани кукурудзи повної стиглості, що залишились у гаси" дарстві, а також закладені на силос, переводять у сухе зерно. ш середнім відсотком виходу зерна базисної вологості з качати реалізованих господарством заготівельним організаціям. Цеп відсоток визначають за даними реєстрів накладних на прийняв зерно. Собівартість 1 ц кукурудзи визначають діленням витри і виробництва (за винятком витрат на збирання, транспортуванні! стебел кукурудзи) на масу зерна кукурудзи.

Мають свою особливість і визначення собівартості 1 ц зеленої маси кукурудзи і силосу.

Обчислення собівартості технічних культур. Собівартість 1 ц насіння олійних культур (соняшнику, льону-довіунця, гірчи­ці, рицини, сої, арахісу тощо) визначають у порядку, встановле­ному для зернових культур. Витрати ділять на масу одержаної під урожаю і оприбуткованої продукції.

При обчисленні собівартості продукції льону-довгунця вироб­ничі витрати на вирощування і збирання відносять на насіння і солому пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами. е Собівартість трести льону-довгунця включає вартість соломи і і витрати на розстилання, перевертання і піднімання із стелищ.

Собівартість інших луб'яних культур обчислюють аналогічно до собівартості льону-довгунця.

Собівартість 1 ц коренеплодів цукрових буряків (фабричних і маточних) визначають діленням витрат виробництва і збирання (за винятком витрат на збирання і транспортування гички) на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість 1 ц насіння цукрових буряків розраховують діленням загальної суми витрат на масу оприбуткованого конди­ційного насіння.

Собівартість тютюнової і махоркової сировини визначають за загальною сумою виробничих витрат і заліковою масою сирови-Іпи. Витрати на окремі види продукції розподіляють пропорційно |до їх вартості за цінами реалізації.

Собівартість 1 ц окремих видів продукції лікарських рослин І польового вирощування визначають діленням загальної суми витрат, віднесених на цей вид продукції, на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість продукції трав'янистих одно - і дворічних (коріандр, аніс, кмин тощо) та ефіроолійних культур обчислюють розподілом всіх витрат пропорційно до їх вартості за цінами реалізації. При цьому витрати на вирощування і збирання насіння в шовній стиглості зараховують на собівартість насіння. При використанні насіння анісу і фенхелю в стадії молочно-воскової Істиглості всі витрати відносять на собівартість ефіроолійної си-|ровини.

По трав'янистих багаторічних ефіроолійних культурах (м'ята І перцева, герань велико кореневищна, шавлія мускатна тощо) ви-Ітрати на насіння, вирощування і збирання розподіляють пропо-Ірціпно до маси продукції, одержуваної щорічно від урожаю.

Наведемо приклад визначення фактичної собівартості 1 ц ко-Іренеплодів цукрового буряку (фабричного).

Визначення собівартості картоплі, овочів, баштанних, грибів. Витрати на вирощування картоплі розподіляють між стандартною і нестандартною продукцією пропорційно до її вар­тості за цінами реалізації. Попередньо із загальної суми витрат виключають вартість икористовуваного бадилля (картоплиння), яка складається з витрат на його збирання і транспортування. Собівартість стандартної і нестандартної картоплі обчислюють діленням частини витрат по кожному виду на масу бульбопло­дів, одержаних від урожаю.

Собівартість 1 ц продукції овочівництва відкритого Грунту ви­значають розподілом витрат на вирощування і збирання (за ви­нятком вартості насіння і розсади) між окремими видами пропор­ційно до зайнятої площі і тривалості вегетаційного періоду (гек-таро-дні). До одержаної суми додають вартість насіння або сади­вного матеріалу і ділять на масу одержаної від урожаю і оприбу­ткованої продукції.

У захищеному ґрунті вирощують овочі (огірки, помідори, ци­булю, перець тощо), а також розсаду овочевих культур для по­треб господарства і на продаж. При обчисленні собівартості не­обхідно всі витрати (за винятком насіння або садивного матеріа­лу) розподілити між окремими видами овочевої продукції пропо­рційно до квадратних метро-днів (метро-дні визначають мно­женням квадратних метрів площі, яку займає та чи інша овоче­ва культура, на кількість днів її вегетаційного періоду). Потім до суми витрат по певній культурі додають вартість насіння або розсади і ділять на масу одержаної від урожаю та оприбуткотії продукції. Результат становитиме собівартість одиниці продукції. При визначенні собівартості розсади витрати ділять на її кількість(у ТИС. ШТ.).

При обчисленні собівартості 1 ц грибів всі витрати (за вираху-ічншям вартості відпрацьованого субстрату, виходячи з норма-шнних витрат на його збирання і вивезення) ділять на масу плержаних від урожаю і оприбуткованих грибів.

Собівартість 1 ц окремих видів баштанних продовольчих культур визначають діленням всіх витрат з їх вирощування і п. прання на масу продукції.

3.4. Контроль за витратами виробництва і оприбуткуванням виходу продукції

Аудит формування собівартості продукції, віднесення витрат на виробництво є однією з найважливіших його функцій. Правильність і обґрунтованість віднесення витрат зумовлюються тим, що собівартість є важливий показником оцінки роботи підприємств, а також фінансові результати залежать від обґрунтованості списання витрат на виробництво продукції і її реалізацію. Оскільки в умовах ринкових відносин об'єктом оподаткування є прибуток, то неправильне списання витрат на виробництво може обернутись для підприємства втратами у зв'язку з фінансовими санкціями при виявленні податковою інспекцією заниженого прибутку. Разом з тим завищення прибутку теж є небажаним, оскільки безпідставно будуть відраховуватись кошти на платежі у бюджет, дивіденди акціонерам тощо.

Перевірку віднесення витрат на виробництво, виходячи з вищезазначеного, потрібно здійснювати у двох напрямах:

· за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та віднесення їх на незавершене виробництво;

· з'ясування причин перевитрат і виявлення фактів нераціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

При перевірці правильності віднесення витрат на виробництво потрібно керуватись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств“ (від28.12.94 р.), ст, 9. У законі розмежовуються витрати, які включаються у собівартість продукції та які здійснюються за рахунок капітальних вкладень, прибутку, фондів і цільових джерел. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, інших витрат на її виробництво і реалізацію. Витрати на виробництво групуються за елементами відповідно до їх економічного змісту. У сільськогосподарських підприємствах у річному звіті передбачається такий їх склад:

· витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальне страхування;

· матеріальні витрати з виділенням елементів на насіння, корми, мінеральні добрива, нафтопродукти, електроенергію, паливо, запасні частини, ремонтні й будівельні матеріали для ремонту, амортизація основних засобів;

· інші витрати.

При перевірці витрат потрібно особливо уважно стежити за аналогічними за змістом елементами витрат, щодо яких зроблені застереження про покриття їх з інших джерел як виняток. У собівартість продукції включаються витрати, які передбачені законодавством і забезпечують нормальний процес виробництва. Усі інші витрати понад регламентовані норми списують за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Правильність списання витрат перевіряють на підставі складених в установленому порядку первинних і зведених документів

По статтях „Корми“, „Насіння і садивний матеріал“, „Мінеральні добрива“ та інших витрачених матеріальних ресурсах установлюють правильність списання та достовірність даних про витрачання їх за кількістю відповідно до обґрунтованих норм та вартісної оцінки, виявляють нераціональні витрати і втрати матеріальних цінностей.

Послідовність перевірки така:

А) визначити реальні обсяги робіт (посівні площі, поголів'я худоби);

Б) обґрунтувати норми витрат;

В) оцінити виробничі запаси.

Особливу увагу потрібно звернути на правильність оцінки матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво. Неправильна оцінка матеріалів призводить до викривлення даних про витрати на виробництво. Вартість матеріальних ресурсів формується, виходячи цін на їх придбання (без урахування ПДВ), націнок, комісійних винагород, вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги, мита і митного збору, витрат на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями. .

Витрати, пов'язані з транспортною доставкою (у тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів до місць виробництва (вивезення на поля насіння, добрив, транспортування кормів на ферму тощо), включаються до відповідних елементів витрат на виробництво.

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання упаковки і тари, крім дерев'яної та картонної, одержаної від постачальників. Отже, витрачені на виробництво матеріали повинні бути оцінені за фактичною собівартістю. Якщо облік матеріалів ведуть за плановими або твердими обліковими цінами, то важливо перевірити розрахунки відхилень від цих цін і списання їх на виробництво.

При перевірці амортизаційних відрахувань важливе звернути увагу на коригування сум з врахуванням надходження і вибуття основних фондів протягом звітного періоду.

До витрат, пов'язаних з управлінням та його обслуговуванням, входять:

· утримання працівників апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, матеріально-технічне і транспортне забезпечення їх діяльності;

· оплата службових відряджень у межах норм;

· утримання обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації, оплата консультаційних та інформаційних послуг, пов'язаних із забезпеченням виробництва продукції;

· обов'язкові аудиторські послуги, пов'язані з перевіркою річного бухгалтерського звіту;

· оплата робіт з сертифікації продукції, послуг банку, представницькі витрати, оплата вартості ліцензій.

У собівартість продукції включають платежі по обов'язковому страхуванню майна, витрати по оргнабору робочої сили, на перевезення працівників до місць роботи і назад, у тому числі по перевезенню працівників, що виконують роботи вахтовим методом, витрати на оплату фінансових кредитів, одержаних для поповнення власних оборотних коштів та основних виробничих фондів і нематеріальних активів незалежно від строків кредитування. Проценти за прострочені кредити відносять за рахунок прибутку.

На збільшення собівартості відносять витрати, пов'язані з оплатою послуг банкам, з обігом цінних паперів, податки, збори і обов'язкові платежі.

Суттєве значення для правильного визначення собівартості продукції має віднесення витрат на незавершене виробництво. Всі ці витрати повинні бути підтверджені відповідними документами.

При перевірці організації обліку витрат на виробництво продукції з'ясовують, чи ведуть облік витрат за установленою номенклатурою статей, чи обґрунтовані об'єкти обліку, чи організовано облік витрат по госпрозрахункових підрозділах, чи правильно розподіляються непрямі витрати і визначається собівартість продукції.

Принципово важливим є питання віднесення витрат до тою звітного періоду, в якому вони проведені, незалежно від виду оплати — попередньої (орендна плата, передплата на пресу тощо) або наступної (оплата послуг сторонніх організацій, оплата відпусток працівників і т. ін.). Непродуктивні витрати і втрати відображуються в обліку звітного періоду, в якому вони виявлені.