Методи і заходи запобігання розвитку епіфітотій

За призначенням і строками, на які складаються прогнози, їх поділя 
ють на: багаторічні, довгострокові і короткострокові.

Багаторічний (стратегічний) прогноз в Україні розробляється науковими установами УААН і НАН на 10—20-річний період. У його обґрунтування покладені фактори погоди в поєднанні з перспективами розвитку хтьськогосподарського виробництва у певному регіоні.

Для розробки багаторічних прогнозів використовують банк даних  про поширеність і шкодочинність хвороб сільськогосподарських культур за 30—50 і більше років. Отримана інформація аналізується за допомогою ЕОМ і прикладних програм. При цьому встановлюється залежність динаміки розвитку хвороб від різноманітних факторів: сонячної активності, періодичної зміни екологічних умов та умов господарювання (сортовий склад, площі посіву, системи обробітку і удобрення, новітні технології вирощування сільськогосподарських культур, система захисних заходів та ін.). На основі аналізу цієї інформації розробляють алгоритми і математичні моделі прогнозування на тривалий період (5—20 років).

Довгостроковий (річний) прогноз охоплює період від 30 до 365 днів. При цьому розвиток хвороби прогнозують до певної фази розвитку рослин або на максимальне ураження їх впродовж вегетаційного періоду.

Відносно охоплення  території довгострокові прогнози розвитку хвороб сільськогосподарських культур розробляються для окремих полів, господарств, районів, областей і навіть країни. Масштабні прогнози (обласні і державні) розробляються науково-дослідними установами УААН і НАН з участю фахівців вузів і ін. Матеріалом для прогнозів є оперативна інформація як мінімум за два попередні роки щодо поширеності і розвитку хвороб, отримана від державної служби захисту рослин (обласні лабораторії діагностики і прогнозів). На основі її аналізу з допомогою ЕОМ і спеціальних математичних моделей розробляються прогнози, які дозволяють спланувати захисні заходи, потребу в пестицидах як для окремих областей, так і в цілому для країни.

Короткострокові (фенологічні), або оперативні прогнози розробляються на порівняно короткий строк у межах сезону державною службою захисту рослин (обласними лабораторіями прогнозів, пунктами сигналізації і прогнозів). Вони базуються на зв'язку зараження рослин з умовами зовнішнього середовища, тривалістю інкубаційного періоду і кількістю генерацій патогену.

Для розробки короткострокового  прогнозу необхідно мати інформацію щодо:

1. час первинного зараження (критичних періодів);
2. тривалість інкубаційного періоду;
3. умови розсіювання спор (інфекції).

її отримують  шляхом безпосередніх спостережень за розвитком пато-гена і погодними умовами.

Після встановлення часу можливого первинного зараження визначають тривалість інкубаційного періоду. Для цього використовують спеціально розроблені для різних збудників хвороб криві і номограми.

Практичне значення короткострокового прогнозу полягає  у сигналізації строків обробки посівів фунгіцидами. Теорія і практичний досвід засвідчують, що найбільш ефективним є застосування фунгіцидів до зараження рослин. Саме короткостроковий прогноз за вищезазначеними принципами дозволяє передбачити строки зараження і визначити час застосування фунгіцидів. Такі прогнози успішно використовуються для захисту картоплі від фітофторозу, яблуні від парші, злаків від бурої і жовтої іржі, винограду від мілдью та ін.

Агротехнічний метод. Захисна функція агротехнічних заходів і прийомів полягає у підвищенні стійкості, витривалості і конкурентоспроможності рослин і запобіганні масовому розмноженню збудникш хвороб.

Своєчасне та якісне проведення агротехнічних заходів  дозволяє знизити запас інфекції збудників хвороб у ґрунті, змінює екологічні умови ґрунту, підвищує стійкість рослин. Агротехнічні заходи діють тривалий період і сприятливо впливають на загальний фітосанігарний стан агробіоценозу.

Формування агробіоценозу  починається ще в попередньому році і певною мірою залежить від наявного там рослинного покриву. У свою чергу посів поточного року є основою не тільки цьогорічної, але й майбутньої агроекосистеми. Таким чином, ефективного поліпшення фітосанітарного пану сільськогосподарських угідь можна досягти завдяки управлінню жологічними умовами не тільки у сівозміні в цілому, але й на окремих гелях протягом одного сезону.

Своєчасне та доброякісне  проведення агротехнічних заходів  дозволяє істотно знизити запас інфекції збудників хвороб у ґрунті, змінити еколо-гтчні умови у ґрунті, підвищити стійкість рослин до хвороб.

Особливо важливе  значення у захисті рослин від  хвороб мають сіво-:мна, просторова ізоляція посівів, система обробітку ґрунту, система удобрення, підготовка насіннєвого та садивного матеріалу, строки і способи сівби, збирання врожаю, хімічна меліорація ґрунту тощо.

Сівозміна—це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі і на території, в основу якого покладено науково обґрунтовану структуру посівних площ. Вона відіграє дуже велику роль у боротьбі із хворобами, інфекція яких тривалий час зберігається у ґрунті. Порушення чергування культур у сівозміні призводить до масового ураження їх хворобами.

Висока насиченість  сівозмін зерновими культурами, або  монокультура, тризводить до накопичення інфекції в ґрунті, зокрема збудників корене-іих гнилей і різкого зростання шкодочинності цих хвороб, сприяє поширенню і шкодочинності іржі, борошнистої роси, септоріозу, церкоспо-рельозу. Значно ускладнюється фітосанітарна ситуація при поверненні : гяяшнику у сівозміні на попереднє місце раніше ніж через 7—8 років,  склероції збудників білої сірої гнилі культурних рослин, зберігають життєздатність у ґрунті до І років. Тривалий час зберігаються у ґрунті спори збудника кили капустяних, цисти раку картоплі, ооспори збудників несправжньої борошнистої роси різних культур.

Сівозміна відіграє суттєву роль у формуванні ґрунтових  біоценозів; пррияє нагромадженню у ґрунті мікробів-антагоністів, здатних пригнічу-загги фітопатогенні мікроорганізми. Зокрема у спеціальних бавовниково-тззцернових сівозмінах суттєво знижується ураженість бавовнику вілтом сівба льону після конюшини сприяє зниженню раженості його фузаріозом .

Просторова  ізоляція посівів значною мірою знижує можливість по-гтярення збудників хвороб. Особливо це стосується насіннєвих і товарних посівів. Наприклад, насінники буряків у першу чергу уражуються несправжньою борошнистою росою, мозаїкою і жовтяницею, оскільки їх збудники зимують у маточних коренеплодах. Тому вони є першоджерелом інфекції, яка вітром та переносниками поширюється на посіви першого року (фабричні та маточні). Розміщення насінників на відстані 1500 м значно зменшує можливість зараження останніх.

Просторова ізоляція посівів картоплі, на яких фітофтороз з'являється в першу чергу, зменшує зараженість цією хворобою помідорів. Обов'язковою є просторова ізоляція насіннєвих і товарних посівів пшениці і ячменю, оскільки останні можуть бути джерелом інфекції збудників летючої сажки. Бура іржа, борошниста роса, септоріоз у природних умовах спочатку розвиваються на озимих посівах пшениці і без належної просторової ізоляції їх від посівів ярої пшениці останні швидко заражуються цими хворобами. Це ж стосується і вірусних хвороб.

Система обробітку грунту. Різні типи обробітку ґрунту істотно впливають на його фізико-хімічні властивості. Лущення стерні і рання глибока зяблева оранка прискорюють загибель збудників хвороб, у т. ч. і здатних до тривалого зберігання в ґрунті. Разом з рослинними рештками вони потрапляють у більш глибокі шари ґрунту. Рослинні рештки мінералізуються, а патогени під дією сапрофітної мікрофлори і мікробів-антагошстів швидко втрачають життєздатність. У глибоких шарах ґрунту (25 см) загибель склероціїв білої гнилі соняшнику зростає до 86—90 % у порівнянні із 0—58 % на глибині 5 см. У дерев'янистих рослинних рештках, наприклад, життєздатність збудника фомопсису соняшнику може зберігатися тривалий час, тому перед заорюванням їх необхідно ретельно подрібнити дисковими боронами.

Паровий і напівпаровий обробіток ґрунту—дієвий фактор зниження забур'яненості полів, у т. ч. багаторічних кореневищних і коренепаросткових, які є резерваторами фітопатогенних вірусів і мікоплазм.

Боронування посівів до сходів і після сходів, знищення ґрунтової кірки є одним із агроприйомів, що знижує ураженість сходів буряків коренеїдом, картоплі — ризоктоніозом та ін.

Підготовка насіннєвого і садивного матеріалу. Якість насіннєвого і посадкового матеріалу часто має вирішальне значення в ураженості посівів хворобами, оскільки велика кількість збудників грибних, бактеріальних і вірусних хвороб зберігається в посадковому матеріалі і на його поверхні. Із зараженого насіння, як правило, виростають хворі рослини, які або гинуть у молодому віці, або впродовж усієї вегетації пригнічуються хворобами, знижують продуктивність і утворюють заражене насіння. Заражене насіння має низьку якість (низьку енергію проростання, лабораторну і польову схожість), тому одним із найважливіших заходів поліпшення стійкості сортів до хвороб є добір кращого насіння. Важливе значення мають розміри і абсолютна маса насіння.

Калібрування  насіння, видалення дрібних, із низькою енергією проростання насінин значно підвищує стійкість сходів буряків до коренеїду.

Ретельний добір здорових насіннєвих качанів кукурудзи ще в полі від кращих рослин, не уражених пухирчастою сажкою, сприяє підвищенню гіійкості кукурудзи до цієї хвороби. На насіння відбираються зернівки із згредньої частини качана, без ураження хворобами, без тріщин і ушкоджень.

Добір здорових посадкових бульб, цибулин, коренеплодів—гарантія зниження ураженості рослин різними хворобами.

Ретельне очищення насіння зернових, льону зменшує  зараженість його фузаріозом у полі. Дуже важливим заходом є відділення склероціїв : збудників білої і сірої гнилей від насіння соняшнику, насіння повитиць насіння конюшини і люцерни. Для цього розроблені ефективні метолі і устаткування.

Обов'язковим  заходом є знезараження насіння  перед сівбою. На даний час існує два основних способи знезараження насіння: термічний , хімічний. Передпосівне знезараження насіння як захід боротьби із хворобами рослин, що передаються через насіннєвий матеріал, забезпечує зздійний захист молодих рослин від хвороб і сприяє отриманню високих і стійких врожаїв.

Способи і строки сівби мають істотний вплив на поширеність і розвиток хвороб. Так, ранні посіви озимої пшениці завжди сильніше уражуються бурою іржею, борошнистою росою, септоріозом, оскільки тривала зсіння іх вегетація сприяє зараженню рослин ще з осені. Крім того, ранні загущені посіви формують велику вегетативну масу (переростають), що їасто призводить до ураження сніговою плісенню випрівання озимих. Ранні зріджені посіви озимих культур з осені сильно уражуються вірусними хворобами.

Ранні і пізні посіви цукрових буряків значно сильніше уражуються ізренеідом у порівнянні з посівами в оптимальні строки. При ранніх посівах сходи ослаблюються через надлишок вологи у ґрунті і різкі коливання темпфатури. При пізніх строках сівби сходи, навпаки, страждають гід нестачі вологи у повфхневому шарі ґрунту.

При ранніх строках  сівби кукурудза сильніше уражається кореневими знилями, бактеріальною плямистістю та пухирчастою сажкою. Крім того, при ранніх строках сівби насіння сильно уражається пліснявими грибами, що призводить до зрідження посівів. Ранні посіви соняшнику призводять до загибелі сходів від ураження пліснявими грибами і їх зрідження.

У загущених посівах зернових колосових культур створюється специфічний мікроклімат, який сприяє інтенсивному розвитку іржі, борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей, церкоспорельозу. В загущених посівах кукурудзи спостерігається більш інтенсивне ураження рослин стебловими гнилями,в зріджених — пухирчастою сажкою.

Ступінь ураження рослин хворобами значною мірою залежить і від глибини загортання насіння. Глибокий висів насіння сприяє зростанню ураження різних культур кореневими гнилями пшениці, жита, ячменю, кукурудзи — сажковими хворобами, буряків — коренеїдом тощо.

Система удобрення. Добрива в оптимальному співвідношенні поживних елементів — важливий фактор підвищення стійкості рослин до хвороб. Незбалансоване мінеральне живлення, навпаки, підвищує сприйнятливість рослин. Так, високий вміст азоту у ґрунті що легко засвоюється рослинами сприяє росту вегетативної маси зернових культур і зростанню ураженості їх іржею і борошнистою росою і іншими хворобами.

Калійні і фосфорні добрива підвищують стійкість рослин до хвороб. Зокрема калійні добрива підвищують в'язкість цитоплазми, активність дихальних ферментів, стримують розпад органічних речовин рослин, тобто беруть безпосередню участь у процесах, які включаються при захисних реакціях рослин. Підвищені дози калію, що вносилися в період вегетації, сприяють підвищенню стійкості овочів до білої гнилі, картоплі —до фітофторозу, кільцевої гнилі та інших хвороб під час зберігання.

Органічні добрива  поліпшують структуру ґрунту, умови  росту і розвитку рослин, внаслідок чого вони стають більш стійкими до хвороб. Наприклад, на добре удобрених органічними добривами ґрунтах сходи буряків завжди менше уражаються коренеїдом. У той же час високий вміст оргашки у ґрунті сприяє масовому утворенню споридій при проростанні теліоспор збудника пухирчастої сажки кукурудзи і зростанню ураженості цієї культури хворобою.