Методи і заходи запобігання розвитку епіфітотій

Виникнення панфітотій найчастіше пов’язане з виникненням нових  більш агресивних рас патогенів.Яскравим прикладом цього є епіфітотія гельмінтоспоріозу кукурудзи,на гібридах кукурудзи з цитоплазматичною чоловічою сперильністю техаського типу у 1968-1970рр. на території багатьох країн Америки, Азії,Європи,Африки,Австралії.Так,в 1973році на території Європейської частини колишньої СРСР спостерігався розвиток нищівної епіфітотії бурої листкової іржі пшениці.Однією із головних причин цьго явища була поява впопуляції патогена високо агресивних і досить вірулентних біотипів.Це призвело до втрати 40% врожаю.

                            

 

 

 

Розділ 5.Математична  модель динаміки та швидкості розвитку мільдью винограду.

Для визначення моделі розвитку хвороби може бути застосоване математичне  моделювання.Воно дозволяє оцінити значення окремих факторів для патологічного процесу,визначити ступінь ураження.

    У сільськомугосподарському  виробництві особливу небезпеку  мають такі епіфітотії,які досягають високого рівня розвитку раніше,ніж закінчується формування врожаю.

Динаміка розвитку хвороби ,в загальному вигляді,визначається формулою:

                                                 

                                                       Y=f(X)

Де у-показник патологічних змін,що характеризує хворобу і виражений в балах або відсотках;

f(X)-функція що відображає залежність змін показника.

Таблиця 2

Дані для розрахунків  моделі динаміки збудника мільдью

№ п/п	Розвиток хвороби по строках  обліку, %	Різниці функції
		Першого порядку,1ỳ0	Другого порядку 2у0	Третього порядку 3у0
1	1.4 (аỳ0)	3.3	9
2	4.7(b)	12.3		1.9
3	17.0©		10.9
4	40.2(d)	23.2

 

 

 

Першого порядку:

b-a=4.7-1.4=3.3(1ỳ0)

c-b=17-4.7=12.3(c1)

d-c=40.2-17=23.2(d1)

 

 

Другого порядку:

1ỳ0- c1=3.3-12.3=9 (2ỳ0)

d1- c1=23.2-12.3=10.9(d2)

 

Третього порядку:

2ỳ0- d2=9-10.9=1.9

 

Значення різниці функцій підставляємо за формулою:

 

У=1.4+(х-1)×3,3+(х2-3х+2)×9:2+(х2-6х2+11-х-6)×1.9:6

 

Після відповідних математичних і алгебрїчних спрощень формула має вигляд:

 

У=21,5х3+6,4х2+12.6х+9.85

Швидкість патологічного  процесу являє собою першу  похідну від функції у по х.Тобто якщо динаміка розвитку хвороби у= f(X),то швидкість у1= f(X1).Відповідно до нашого рівняння при визначенні похідної рівняння має вигляд:

ỳ=64.5х2+12.8х+12.6

 

Розділ 6. Методи і  заходи запобігання розвитку епіфітотій

Захисні заходи мають бути економічно вигідними, тобто  вартість збереженого врожаю повинна бути вищою затрат на захист. Враховуючи те, що у переважній більшості протягом вегетаційного періоду на рослинах існує змішана інфекція, тобто різні види патогенів з різними особливостями шкодочинності, не завжди можна передбачити біологічну, господарську і економічну ефективність тих чи інших заходів.

Найважливіші  заходи проти шфекційних хвороб умовно поділяють на п'ять основних груп:

1. Розраховані на знищення джерел інфекції, щоб не дати можливості патогену досягнути рослини-живителя. Сюди відноситься комплекс заходів, спрямованих на знищення патогенів. Загальна назва їх — фітосані-тарія.
2. Спрямовані на обмеження ураження рослин патогеном. У більшості це комплекс агротехнічних заходів, які зменшують патогенність збудника, підвищують стійкість рослин тощо.
3. Застосування фушіцидів передбачає обмеження розвитку хвороби нижче ЕПШ. У першу чергу це залежить від фізико-хімічних властивостей фунгіциду, спектру його дії. Він буває вузьким, коли знищується лише один або декілька патогенів, і широким —декілька, що залежить

від агрометеорологічних  умов, стійкості сорту, гібриду тощо. На підставі цих факторів обґрунтовується стратегія і тактика їх застосування.

4. Впровадження імунних, стійких або толерантних сортів, гібридів.
5. Законодавчі заходи, що обмежують можливість завезення карантинних патогенів на територію держави, в область, район, господарство. Виконання цих заходів покладено на карантинну службу.

За спрямованістю  дії всі заходи по захисту рослин від хвороб поділяються на профілактичні (фітосанітарні) і терапевтичні (лікувальні).

Усі методи захисту  рослин від хвороб поділяють на агротехнічні, селекційно-насінницькі, фізико-механічні, біологічні і хімічні. їх застосовують у певній послідовності, і вони є тією системою, яка забезпечує ефективний захист рослин від хвороб. Система охоплює весь цикл робіт з технології виробництва насіннєвої і продовольчої продукції. Окреме місце в ній займає карантин.

Профілактичний метод. Фітосанітарні заходи спрямовані на знищення джерел інфекції. Зважаючи на різноманіття джерел інфекції, існує багато заходів фітосані-тарії, які здійснюються різними методами. Це, зокрема, заорювання рослинних решток, які є джерелом інфекції переважної більшості збудників грибних і бактеріальних хвороб. Під дією мікроорганізмів у ґрунті вони швидко розкладаються, що запобігає накопиченню патогенів. Для знезараження ґрунту в теплицях від збудників грибних хвороб, ВТМ, нематод використовують його термічну обробку (пропарювання). Після знезараження ґрунту знезаражують внутрішні конструкції, реманент, тару і т. ін. З % розчином формаліну. Спеціальне обрізування дерев плодових культур забезпечує знищення 70—80 % інфекції збудників борошнистої роси, кучерявості листків персика, моніліозу кісточкових та інших хвороб.

До профілактичних відносять і санітарно-гігієнічш заходи, які застосовуються у закритому ґрунті, зокрема забороняється паління і присутність у теплицях сторонніх осіб. Обов'язковою є дезінфекція взуття, рук, реманенту розчином формаліну або тринатрійфосфату, триразове миття рук господарським милом перед початком робіт у теплиці, прання і дезінфекція одягу, в якому працюють в теплицях. Не дозволяється виходити за їх межі і в інші теплиці.

Ефективним профілактичним заходом є фітопрополювання насіннєвих посівів різних культур. Це перш за все стосується збудників вірусних і бактеріальних хвороб. Зокрема фітопрополювання насіннєвих посівів картоплі від вірусних і бактеріальних хвороб проводиться у три строки. Хворі рослини знищують механічним або хімічним способами під час останньої прочистки, коли вже утворилися бульби, їх викопують разом із знищенням хворих рослин.

 

Скошування бадилля  картоплі із вивезенням з поля перед  збиранням є дієвим заходом профілактики зараження бульб фітофторозом. Таку ж роль відіграє і високе обгортання (12—15 см).

Важливим профілактичним заходом вважають запобігання тривалій вегетації сходів падалиці (самосівів), оскільки останні слугують істотним джерелом інфекції і проміжною ланкою її передачі на посіви різних культур. Так, сходи падалиці озимої пшениці і жита є небезпечним джерелом і проміжною ланкою інфекції бурої іржі, борошнистої роси, септоріозу, що призводить до зараження озимих посівів з осені. При наявності таких сходів їх знищують дискуванням та оранкою.

До профілактичних заходів відносяться і знищення (викорінення) проміжних рослин-живителів збудників іржастих хвороб барбарису і магнолії жостера проносного; рутвиці; кривоцвіту і воловика; молочаю та ін. Дієвими профілактичними заходами є боротьба з бур'янами —резфваторами збудників вірусних і мікоішазмових хвороб і їх переносниками.

Логічним кінцем застосування усіх фітосанітарних заходів  є викорінення того чи іншого патогена шляхом систематичного знищення усіх можливих джерел збфеження інфекції, паралельно із заходами, що обмежують вторинне її занесення з інших регіошв. Таке викоршення можливе лише у тому випадку, якщо патоген має вузьке коло рослин-живителів. Викорінення можна досягти у межах конкретного поля, господарства чи району у разі запобігання вторинного занесення інфекції.

 Неоднорідність  умов існування рослин у межах  певної географо-кліматичної зони, району, господарства і навіть конкретного поля зумовлює зеоднаковий ступінь розвитку хвороб рослин і необхідність систематичних обстежень, обліків, аналізів та інших спеціальних робіт для деталізації стану популяцій збудників хвороб і культурних рослин з урахуванням впливу екологічних умов. Це дозволяє прогнозувати наслідки життєдіяльності небажаних для рослин організмів і обґрунтовано проводити заповідні захисні заходи. Усе це об'єднано в поняття фітосстітарного моніторингу. Він може розглядатися як складова частіша глобального екологічного моніторингу і являє собою систему методів виявлення змін у розвитку шкідливих організмів в агроценозах і визначення шляхів оп-тимізації фітосанітарного стану сільськогосподарських культур і угідь. Фітосанітарний моніторинг (ФСМ) можливий при високому рівні знань діагностичних і біоекологічних особливостей шкідливих видів, оптимальних методик проведення відповідних робіт по збиранню необхідної інформації. Він передбачає поетапне проведення робіт у відповідні загальноприйняті строки і включає послідовне збирання і накопичення необхідних даних при достатньому рівні точності, систематизацію і аналіз інформації, прийняття рішень. Останній етап полягає у виборі оптимальних заходів як нині, так і в майбутньому.

Фітосанітарний  моніторинг ґрунтується на таких  основних положеннях:

1. Обґрунтування ФСМ і прогнозів розвитку шкідливих організмів сільськогосподарських рослин можливе за достатньо повної уяви про їх біоекологічні особливості та закономірності мінливості тих явищ, які прогнозуються, і факторів, що спричиняють таку мінливість. Це дозволяє визначити зміст та обсяг необхідної інформації, строки її отримання, порядок аналізу, узагальнити, прийняти виважені рішення і прогнозувати.
2. Методи збирання і обробки інформації, яка необхідна для прогнозування розвитку шкідливого організму і обґрунтування захисних заходів, повинні враховувати його біоекологічні особливості, призначення фі-тосанітарної інформації та ступінь її точності, тобто зібрані дані мають відповідати стану явищ, що обліковуються в агроценозах.
3. Методи і методики, що обираються для проведення ФСМ, повинні бути уніфікованими для усієї території, на якій проводиться ФСМ і для якої розробляються прогнози, достатньо простими і ефективними при збереженні їх точності і об'єктивності.
4. Фітосанітарний моніторинг і прогнозування має базуватися на максимально можливому обсягові аналогічних (однотипних) даних за багаторічний період, знаннях ступеня мінливості процесів, що прогнозуються, у часі і факторів, які впливають на ці процеси.
5. Моніторинг і прогноз виконуються по шкідливих організмах, які можуть бути досить шкодочинніші для культурних рослин.

Розвиток хвороб у просторі і часі відбувається нерівномірно. Це виявляється у розширенні або звуженні ареалу хвороби та інтенсивності ураженості посівів та насаджень. Особливо це стосується аерогенних хвороб (іржасті, борошнисторосяні та багато інших). Тому дуже важливо встановити можливі коливання інтенсивності розвитку різних хвороб, щоб передбачити і запобігти їх наслідкам. Можливість такого пфедбачення і дає прогноз хвороб рослин.

Основними завданнями прогнозу хвороб у певному регіоні є:

1. визначення загальної тенденції до наростання або затухання хвороби;
2. передбачення спалахів епіфітотій певної хвороби або її депресії з визначенням для певного району (зони) інтенсивності ураження і розміру можливої шкоди (недобору врожаю);
3. встановлення строків можливих заражень і іх проявів, особливо первинних уданому сезоні стосовно умов кожного району спалаху епіфітотій, що очікуються;
4. своєчасне інформування господарств і сільськогосподарських органів щодо можливих строків появи хвороб, інтенсивності ураження ними посівів і насаджень і розмірів шкоди, а також рекомендації щодо заходів захисту.

Прогноз є найважливішою  складовою інтегрованих систем захисту рослин. Він дозволяє:

1. раціонально організувати і своєчасно провести профілактичні та терапевтичні заходи по захисту посівів та насаджень від масового ураження хворобами;
2. планувати обсяги виробництва і застосування хімічних засобів захисту рослин;
3. вносити корективи щодо районування сортів сільськогосподарських культур;
4. інформувати селекційні установи про появу і можливе наростання агресивних рас збудників хвороб у певному регіоні.

Для складання  прогнозів враховують такі умови, що визначають розвиток хвороби:

1. біологічні особливості циклу розвитку збудника хвороби (чфгуван-ня стадій, їх тривалість, особливості розмноження тощо);
2. екологію хвороби (вплив зовнішніх факторів, характф життєдіяльності збудника, тривалість збереження інфекції);
3. стійкість сортів і гібридів до певних хвороб;
4. погодно-югіматичні умови минулого, поточного років і прогноз їх на майбутнє.