Агробіологічні основи вирощування високих врожаїв соняшника

                                                           ПЛАН

Вступ.........................................................................................................................3

1. Ботаніко-біологічна характеристика соняшника..............................................4

1.1. Історія походження та розповсюдження соняшника....................................4

1.2. Народно-господарське значення соняшника.................................................5

1.3. Ботанічна характеристика................................................................................7

1.4. Біологічні особливості...................................................................................10

1.5. Гібриди соняшнику їх районування і сімейство (огляд літератури).........12

2. Районовані сорти (гібриди) та їх характеристика......................................... 16

3. Природні умови місцевості та їх придатність для вирощування соняшника………………………………………………………………………..19

3.1. Кліматичні умови...........................................................................................19

3.2. Грунтові умови місцевості.............................................................................22

4. Система агротехнічних заходів, які забезпечують отримання високих

    врожаїв................................................................................................................24

4.1. Місце в сівозміні та попередники.................................................................24

4.2. Система основного обробітку грунту...........................................................26

4.3. Система удобрення.........................................................................................29

4.4. Передпосівний обробіток грунту..................................................................31

4.5. Підготовка насіневого матеріалу..................................................................33

4.6.Сівба..................................................................................................................34

4.7. Догляд за посівами.........................................................................................35

4.8. Збирання врожаю...........................................................................................36

4.9. Первинна доробка врожаю............................................................................40

5. Технологічна карта вирощування соняшника та економічна ефективність……………………………………………………………………...42

5.1. Технологічна карта вирощування.................................................................42

5.2. Економічна ефективність...............................................................................44

Висновок.................................................................................................................45

Список використаних джерел..............................................................................46

ВСТУП

         Основна мета цієї роботи розкрити ступінь розвитку й методику вирощування соняшника як одну із основних культур в Україні.

         До олійних належать культури, в насінні або плодах яких міститься не менше ніж 15 % олії. Таких рослин, що належать до різних ботанічних родин, налічується понад 340.

         Соняшник – основна олійна культура в Україні. Насіння його сортів і гібридів містить олії від 50 до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з гектара. На соняшникову олію припадає 92 % загального виробництва олії в Україні.

         Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх використовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській  промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, а засвоюються тільки в готовому вигляді. До складу рослинних олій входять також інші цінні для організму біологічно активні речовини – фосфатиди, стерини, вітаміни.

         Олію використовують також для виготовлення оліфи, фарб, лаків, в електротехнічній, шкіряній, хімічній та інших галузях промисловості.  

РОЗДІЛ 1  Ботаніко-біологічна характеристика соняшника

1.1  Історія походження та розповсюдження соняшника

         Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки, де й нині ростуть дикі форми. В Росію його завезли на початку

XVIII ст. і тривалий час (понад 125 років) вирощували як декоративну рослину і з метою одержання насіння, яке використовували як ласощі замість горіхів. Першу спробу використати насіння соняшнику для отримання олії зробив у 1829р. Житель слободи Олексіївна Воронезької губернії селянин Д.С.Бокарьов. Відтоді й починається історія окультурення дикого соняшнику, а безроздільний пріоритет у формуванні культурного високо олійного соняшнику належить ученим колишнього Союзу. Особливо велика заслуга в його окультуренні Л.А.Жданова, В.С.Пустовойта, зусиллями яких олійність насіння соняшнику вдалося підвищити з 30-33 до 50-53 % і при цьому створити високоврожайні, стійкі проти шкідників і хвороб сорти. До багатьох держав світу олійний соняшник був завезений з колишнього СРСР.

         Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. Світова площа його посівів становить понад 14,5 млн га. На великих площах його висівають в Україні, США, Китаї, Туреччині та багатьох інших державах.

         Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила

16-18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, - по 30 ц/га і більше, а в умовах зрощення –

38,7 – 40 ц/га.

1.2 Народногосподарське значення соняшника

         Соняшник – основна олійна культура в Україні. Посівні соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорозькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

         Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50-52 % олії, а селекційних – до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні).

         Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом полі ненасиченої жирної лінолевої кислоти (55 – 60 %). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

         Побічні продукти переробки насіння соняшнику – макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби.

         Лузга (вихід 16 - 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентодного –фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

         Кошики соняшнику (вихід 56 – 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

         Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою.

         Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл – як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

         Соняшник – чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

         Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур`янів.

1.3. Ботанічна характеристика

         Соняшник належить до родини айстрових (Asteraceae) роду Heliianthus. Розрізняють два види соняшнику – культурний  (Helianthus cultus Wenzl) і дикорослий (Helianthus ruderalis Wenzl). У культурного соняшнику виділяють два підвиди – посівний (subsp. sativus) і декоративний (subsp. ornamentalis). Культурний соняшник посівний (польовий) – однорічна рослина. Корінь у нього стрижневий, проникає в грунт на глибину 2 – 4 м і розгалужується в сторони на 100 – 120 см. Стебло прямостояче, грубе, виповнене всередині губчастою серцевиною, вкрите жорсткими волосинками, має висоту 0,7 – 2,5 м (у силосних форм – 3 – 4 м і більше), є карликові форми з висотою стебла 50 – 70 см. Листя черешкове, велике, густо опущене. Пластинки звичайно овально-серцеподібні із зазубреними пилчастими краями. Нижні листки супротивні – 1 -2 пари після сім`ядоль, решта – почергові. На одній рослині розвивається у скоростиглих сортів і гібридів 15 – 25, у пізньостиглих – 30 – 35 і більше листків.

         Суцвіття – кошик у вигляді опуклого чи плоского диска діаметром до 20 см і більше, обгорненого кількома рядами недорозвинених листочків. Крайні квітки – язичкові, великі, розміщені попарно в один ряд по колу кошика. Вони звичайно безплідні (безстатеві, іноді з недорозвиненою приймочкою), оранжево-жовтого кольору. Язичкові квітки приваблюють комах, що важливо для запилення.

         На квітколожі кошика розміщені колами трубчасті двостатеві квітки з плівчастими прицвітниками, які закінчуються (при достиганні) жорсткими зубцями. Кожна квітка має маточку з одногніздою нижньою зав`яззю. Віночок п`ятизубчастий від світло-жовтого до темно-оранжевого кольору. Тичинок п`ять. Їх нитки вільні, а пиляки зрослися і утворюють кільце. Приймочка маточки дволопатева. За сприятливих умов в одному кошику закладається 1000 – 1200 квіток. Кількість їх різко зменшується при запізненні з прорідженням загущених посівів до утворення 3 – 5 пар справжніх листочків у середньоранніх і 5 – 7  - у середньопізніх сортів. Саме в цей період у соняшнику відбувається диференціація точки росту на квіткові бугорки, тобто закладається основа майбутнього врожаю.  Тому в цей період (2 – 3 тижні після появ сходів) потрібен особливо добрий догляд за рослинами.

         Трубчасті квітки розкриваються в певній послідовності – від периферії до центра кошика. Цвітіння одного кошика триває 8 – 10 днів.

         Соняшник – рослина виключно перехресного запилення. Пиляки його дозріваєть раніше, ніж приймочки, що сприяє перехресному запиленню. В польових умовах частина квіток залишається незаплідненою, що призводить до пустозерності та зниження врожаю насіння. Якщо пустозерні сім`янки зосереджені в центрі кошика, це свідчить про нестачу в грунті води, коли в різних місцях кошика – про неповне запилення квіток через недостатнє використання бджіл. Пустозерність можна значно  знизити, якщо на посіви соняшнику вивозити вулики.

         Плід соняшнику – сім`янка з дерев`янистою плодовою оболонкою (оплоднем), яка не зростається з насіниною. Насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою. Оболонка плода (лузга) вкрита зверху епідермісом, забарвлення якого буває білого, чорного, сірого, чорно-фіолетового, коричневого кольору та ін.

         За морфологічними ознаками розрізняють три типи культурного соняшнику.

         Лузальний – має товсте, високе стебло (до 4 м), велике листя і кошики діаметром від 17 до 46 см. Сім`янки великі з товстою лузгою. Ядро (насіння) лише наполовину заповнює сім`янку. Маса 1000 сім`янок 100 – 200 г. Процент плодових оболонок (лузжистість) 46 – 56, олійність незначна.

         Олійний – з порівняно тонким стеблом 1,5 – 2 м заввишки. Сім`янки дрібніші, ніж у лузального. Лузга тонка, ядро заповнює всю внутрішню порожнину сім`янки. Маса 1000 сім`янок 50 – 100 г, лузжистість 22 – 30 %. Вміст олії в насінні кращих сортів і гібридів 48 – 50 %.

         Межеумок – рослина проміжної групи, яка за окремими ознаками нагадує лузальний або олійний соняшник. За висотою і товщиною стебла, розмірами листя і кошиків межеумок подібний до лузального, а за виповненістю сім`янок – до олійного соняшнику.

         У розвитку соняшнику від сівби до повного достигання розрізняють такі фази: сходів, першої пари справжніх листків, утворення кошика, цвітіння, достигання. Тривалість між фазних періодів у найпоширенішої середньостиглої групи сортів (гібридів) соняшнику становить: від сівби до сходів 14 – 16 днів, від сходів до початку утворення кошика 37 – 43, від початку утворення кошика до цвітіння 27 – 30, а від цвітіння до достигання 44 – 50 днів. У ранньостиглих форм між фазні періоди скорочуються, в середньопізніх – подовжується.

         Період вегетації сортів і гібридів соняшнику (від сівби до достигання насіння), які вирощуються в Україні, триває від 80 до 130 днів.

         У перший період розвитку (до утворення 2 – 3 пар листків) соняшник росте порівняно повільно. В цей час головний корінь, що утворюється із зародкового корінця, інтенсивно росте углиб, випереджаючи ріст стебла в 2,7 – 2,9 раза. Потім приріст стебла збільшується, досягаючи максимуму (3 – 5 см за добу) в період від утворення кошика до цвітіння. У фазі цвітіння ріст у висоту сповільнюється і в кінці цвітіння припиняється.

         Початок утворення кошика відмічається у скоростиглих сортів (гібридів) соняшнику у фазі двох пар, в середньостиглих – 3 – 5 пар листків. Цвітіння одного кошика триває 8 – 10 днів, а ріст – до його пожовтіння. Найінтенсивніше він росте протягом 8 – 10 днів після закінчення цвітіння. Наливання  сім`янок триває 32 – 42 дні після запліднення.

1.4 Біологічні особливості

         Насіння соняшнику проростає при температурі 3 – 5 оС. Оптимальна температура проростання 20 оС. При цій температурі сходи з`являються на 7 – 8-й день. Сума активних температур від сівби до сходів становить 140 – 160 оС, а ефективних за вегетацію – від 1600 до 1800 оС для ранньостиглих і від 2000 до 2300 оС – для пізньостиглих сортів.

         У фазі цвітіння і в наступний період найсприятливіша температура 25 –

27 оС. Підвищення температури до 30 оС і вище негативно впливає на рослини, а при 40 оС припиняється фотосинтез. Весняні заморозки до мінус 5 – 6 оС не завдають істотної шкоди рослинам, проте затримують і послабляють їх ріст, а осінні до мінус 3 оС  спричиняють загибель рослин.

         Соняшник – посухостійка рослина. Коефіцієнт водоспоживання його значно вищий, ніж у багатьох інших рослин, і становить 450 – 570, може підвищуватись до 700. соняшник задовольняє потребу у  воді завдяки розвиненій кориневій системі, яка проникає в грунт. Проте це призводить до сильного висушування грунту і нестачі вологи в ньому для наступної культури сівозміни. За період вегетації соняшник використовує від 3000 до 6000 т води з 1 га. Вирішальне значення для формування повноцінного врожаю має вологозабезпеченість соняшнику у фазі цвітіння і наливання насіння (критичний період). Високі врожаї соняшнику можливі лише в районах, де за осінньо-зимовий період в кореневмісному шарі (0 – 200 см) є достатні запаси вологи. При нестачі води в цей період різко знижується його врожайність внаслідок збільшення пустозерності, поганої виповненості та зменшення оберненості кошика. Це явище типове при вирощуванні соняшнику в посушливих районах. Тому зрощення у другій період вегетації підвищує олійність насіння і більш як удвічі – врожайність соняшнику.