"Історія розвитку біржі в Україні"

       МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

                КИЇВСЬКИЙ КОЛЕДЖ НЕРУХОМОСТІ                      
 

                   

                   Курсова робота

                 З дисципліни «Біржова  діяльність»

                                      на тему:

         «Історія розвитку біржі в Україні» 
 
 

Студента 3 курсу

Групи №2

Корнієнка Євгена Дмитровича 

                  
 
 
 

                                      Київ-2010

                                        План

Вступ

1.Товарна  біржа

1.1.Історія виникнення товарної біржі в Україні

1.2.Регулювання товарної біржі в Україні

2.Фондова  біржа     

2.1.Розвиток фондових бірж в Україні

2.2.Світова  історія виникнення  фондової біржі

3.Валютна  біржа

3.1.Історія  виникнення валютної  системи України 

3.2.Державне регулювання валютної системи України

Висновок

Список  використаної літератури 

                              
 
 
 
 
 
 
 

                                         

                                       Вступ

Управління зовнішньоекономічною діяльністю країни і регулювання зовнішньої торгівлі та фінансових потоків на міжнародному рівні набувають усе більшого значення і зростання економічної взаємозалежності країн. 
Принципова структура інституцій, які управляють зовнішньоекономічною діяльністю, і в промислово розвинутих країнах, і в країнах, що розвиваються, приблизно однакова. До неї звичайно входять кабінет міністрів, міністерство зовнішньої торгівлі або зовнішньоекономічних зв'язків, митні органи (управління), центральний банк, експортно-імпортний банк, центральне статистичне управління (міністерство), міністерство закордонних справ, податкові відомства. 
Міжнародний поділ праці, світовий ринок, світове господарство з їх основними компонентами і специфікою перетворилися в найважливіші чинники розвитку людства. У цих умовах особливого значення набуває міжнародна торгівля, розвиток її організаційних форм, зростання її обсягів. Важливе місце в організації діяльності міжнародних товарних ринків посідають біржа, аукціони, торги, ярмарки і виставки.

У роботі розглянутий світовий досвід, накопичений промислово розвинені країнами в процесі становлення і розвитку фондового,товарного та валютного ринків як одного з найважливіших сегментів національного ринку. Була зроблена спроба розглянути аспекти діяльності фондової,товарної та валютної біржі їх сутність, призначення, що їх складають і їх місце в національному господарстві.  
Також були підняті питання зародження цих ринків,їх історичний розвиток як у національному масштабі ,так і у світовому та подальше удосконалювання механізму функціонування цих ринкі загалом та в Україні. 

                                       
 
 
 
 
 
 
 

                                    1.Товарна біржа

                 1.1. Історія виникнення товарної біржі в Україні 

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. – у м. Кременчуг. Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів:

1)1796–1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху. Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що не відчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі, оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції.

Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торговців, а за наказом Петра І. Характерною особливістю товарної біржі, яка відрізняла її від ринків іншого типу, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Ця основна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

2)1861–1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація

Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України.В Україні будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції.

3)Наступний етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки – 1906–1913 pp. За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі.

Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку.

Товарні біржі, які функціонували в Україні  у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.

В Україні  набули розвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі  товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. – акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початок першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні.

4)1921–1928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики.

Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли До 1917 p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок.

На початковому  етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли  бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Але були і виключення. Так, статут Саратовської товарної біржі передбачав участь фізичних осіб в її роботі, але їх кількість в зборах не могла перевищувати 2/7 загальної кількості учасників. Членами біржі могли бути й іноземці, які відповідали встановленим вимогам. Відмінною рисою радянських бірж того періоду було існування інституту обов'язкового членства (як на першій російській біржі, створеній Петром І). Відповідно до Декрету РНК СРСР від 10 квітня 1923 р. «Про державні промислові підприємства, які функціонують на засадах комерційною розрахунку», всі центральні трести зобов'язані були перебувати у статусі членів біржі і реєструвати на біржі свої оптові угоди. Декретом від 17 липня 1923 р. така практика була встановлена і для місцевих трестів, що перебували в управлінні раднаргоспів. Вказівка про обов'язковість бути членом біржі була внесена навіть до типових статутів трестів.

Статут  біржі регламентував кількість  членів біржового комітету від усіх категорій підприємств.

Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.

Враховуючи  багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог.

У період нової економічної політики основними  завданнями та функціями бірж були:

     * виконання посередницької діяльності;

     * самостійне регулювання товарних  ринків.

Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю.

Товарна біржа була універсальною, через  її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція.

Слід  зазначити, що в біржовому обороті  товарних бірж радянського періоду  переважала продукція державних  підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі  торгівлі внаслідок жорсткої контрольної  та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого – визначати економічну сутність біржі.

З розвитком  перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку.

Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств.

Застосовувалося економічне стимулювання результатів  біржових угод шляхом більш високих  ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх як біржового («переодягання угод»).

Заборонялись  спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними  паперами, суворо дотримувався принцип  збереження контрольних позицій  державних та змішаних підприємств  на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у  Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування.

Певний  період функціонувала товарна біржа  виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6% усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4% від усього експорту.

Не дивлячись  на це, розвиток радянських бірж у період 1921–1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли:

     * реалізації продукції децентралізованих товарних потоків;

     * виконанню посередницької та  кон'юнктурної функції;

     * взаємодії державних і недержавних  секторів економіки;

     * контролю та регулюванню товарного  ринку.

Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.

Передумовою розвитку та становлення елементів  біржової торгівлі цього періоду  стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася  за комерційними цінами.