”Організація обліку праці та її оплати” на прикладі КСП ім. А.В. Трофімова Овідіопольського району Одеської області

 

Дані таблиці свідчать, що в господарстві однакову частку виручки від реалізації продукції формують галузі як рослинництва так і галузі тваринництва. Так рослинництво займає 3870 тис. грн. або 56,7 % в середньому за три роки, а тваринництво – 2806 тис. грн.   або 41,1 %. При цьому на послуги в сільському господарстві відводиться в середньому 158 тис. грн. або 2,3 %.

Найбільшу питому вагу серед  всієї продукції господарства займають зернові та зернобобові – 2688 тис. грн. або 39,3 %,  молоко – 1169 тис. грн. або 17,1 % та продукція свинарства – 983 тис. грн. або 14,4 %. Тобто господарство має широку спеціалізацію.

Проведемо розрахунок напряму  спеціалізації КСП ім. А.В. Трофімова. Для цього скористаємося коефіцієнтом зосередженості товарного виробництва.

 

Кз =100 / (∑Ут(2і-1)),                                     (1.1)

де Кз— коефіцієнт спеціалізації; Ут— частка товарної продукції окремих галузей; і — порядковий номер частки товарної продукції у ранжированому ряду.

В нашому господарстві цей  показник склав 0,24, що дає можливість стверджувати про низький рівень спеціалізації КСП ім. А.В. Трофімова, виробничий напрямок можна охарактеризувати, як зерновий з розвиненим тваринництвом.

Прибуток є основним джерелом фiнансування розвитку пiдприємництва, удосконалення його матерiально-техiчної бази, забезпечення всiх форм iнвестування. Уся дiяльнiсть підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабiлiзацiю його на певному рiвнi.

Оцiнка фiнансово-економічного стану пiдприємства здійснюється на пiдставi аналiзу документiв про фiнансовi результати, рух грошових коштів, власний капiтал i системи розрахункових показникiв.

Ефективнiсть виробництва - це узагальнення i повне відображення кiнцевих результатiв використання засобiв, предметiв працi i робочої  сили на пiдприємствi за певний промiжок  часу, що маємо змогу проаналізувати на основі даних таблиці 1.4

 

 

 

Таблиця 1.4  Основні результати діяльності КСП ім. А.В. Трофімова

Показники	Роки			2009 р. до 2007 р. %
	2007	2008	2009
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	6254	10454	10991	175,74
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	5234	8712	9159	174,99
В т.ч.: Рослинництва	2677	4626	4306	160,85
Тваринництва	1484	3271	3664	У 2,5 рази більше
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	6089	8469	9490	155,85
В т.ч.: Рослинництва	2429	3696	3277	134,91
Тваринництва	2442	3675	4770	195,33
Валовий прибуток (+), збиток (-) від реалізації продукції, тис.грн.	-855	243	-331	38,71
В т.ч.: Рослинництва	248	930	1029	У 4,2 рази більше
Тваринництва	- 958	- 404	-1106	115,45
Чистий прибуток (+) збиток (-), тис.грн.	- 201	19	-716	х
Річний фонд оплати праці, тис.грн.	3015	3778	3931	130,38
В т.ч.: - на 1 працівника, грн.	12060	15612	15296	126,83

 

Дані таблиці свідчать, що господарство знаходиться у нестабільному  стані. Валовий дохід від реалізації збільшився  на 4737 тис. грн. або 75,74 %, чистий дохід – на 3925 тис. грн. або 74,9 %, собівартість реалізованої продукції теж зросла на 3401 тис. грн. або 55,9 %, що є досить негативним явищем у оцінці ефективності здійснення виробничої діяльності підприємства.

Із моменту перевищення  собівартості над отриманою виручкою від реалізації продукції, колективне підприємство у звітному році понесло  валовий збиток у сумі 331 тис. грн. Але в порівнянні до базисного  року сума валового збитку зменшилась на 524 тис. грн. або 38,7 %. При цьому збитковим по всіх роках дослідження виступає виробництво та реалізація продукції в галузі тваринництва, валовий збиток якої досяг свого апогею у 2009 році і склав 1106 тис. грн., що на 15,5 % більше у порівнянні до базисного року.

Щодо виробництва та реалізації продукції рослинництва, то тут виробнича програма здійснюється достатньо ефективно, що дало змогу  отримати валового прибутку у звітному році у 4,2 рази більше ніж у базисному.

В КПС ім А.В. Трофімова  наявна напівавтоматизована система бухгалтерського обліку. До складу бухгалтерського відділу входять десять спеціалістів. Бухгалтерія приймає первинні та зведені документи, потім оператор ЕОМ набирає в спеціальній програмі бухгалтерські проведення згідно зведених даних у бухгалтерських довідках, формує оборотно-сальдові відомості та сальдові відомості по матеріальним, фінансовим та затратним рахункам. Система побудована на застосуванні єдиного плану рахунків, засновується на принципах подвійного запису господарських операцій в облікові регістри, забезпечує нагромадження даних за місяць та їх групування в потрібному напрямі по кореспондуючих рахунках. У комп’ютері записи роблять на підставі первинних документів протягом місяця, а у випадку наявності великої кількості первинних документів їх групують у відповідних відомостях, в кінці місяця підсумки з яких переносять до оборотно-сальдової відомості. Для того, щоб упорядкувати рух та своєчасно одержати первинні документи для записів у бухгалтерському обліку, керівництвом підприємства видається наказ, в якому встановлюється графік документообороту і вказується дата створення або одержання від інших підприємств, установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву

Графік документообороту оформлюється у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, що виконуються окремими підрозділами підприємства. Контроль за дотриманням виконання графіка документообороту на підприємстві здійснює головний бухгалтер.

 

2. Наукові основи організації обліку праці та її оплати

 

     Питання  захисту вітчизняного виробництва  є вкрай важливим, оскільки розвиток  національного виробництва –  це гарантія створення нових  робочих місць, забезпечення гідної  заробітної плати, формування  належного державного бюджету та фондів соціального захисту населення.

     Напередодні  вступу до СОТ є скорочення  робочих місць та наступу на  права трудящих. Програма профспілкових  дій направлена на сприяння  реалізації конституційного права  громадян на працю: 

1. Питання якості робочої сили.
2. Визначення трьох основних напрямів підвищення ціни робочої сили. Кардинальне підвищення середньої зарплати, поетапне зростання до 2005 року мінімальної зарплати до величини прожиткового мінімуму, остаточне вирішення проблеми щодо боргів із заробітної плати і недопущення несвоєчасності її виплати у подальшому.

Проте ситуація на ринку  праці хоча і поліпшилась, все  ж залишається напруженою.

     Навантаження на одне  вільне робоче місце в середньому  по країні становить 7 осіб, тобто  6 із 7 зареєстрованих безробітних не мають навіть шансу отримати роботу. Зріс рівень безробіття в сільській місцевості.

     При зростанні  обсягів промислового виробництва  та темпів підвищення продуктивності  праці заробітна плата різко  відстає від цих показників. Вона залишається на досить низькому рівні. Частка фонду оплати праці в структурі витрат на виробництво з року в рік не перевищує 13 відсотків. Це вдвічі менше, ніж у країнах з ринковою економікою.

     Бідність  в Україні стала похідною вкрай  низького рівня заробітної плати. В розвинутих країнах в сім’ї, де працює хоча б одна людина, про бідність не може бути й мови. В Україні 78% становлять сім’ї, в яких хтось із дорослих працює [ 15].

На підприємствах сільського господарства продовжуються порушення Кодексу законів про працю України та Закону України про оплату праці:

• статті 115 Кодексу законів про працю України “Строки виплати заробітної плати, згідно якої заробітна плата повинна виплачуватись не рідше як кожні півмісяця. Заробітна плата за весь час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки.
• статті 116  Кодексу законів про працю України “Строки розрахунку при звільненні”, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.
• статті 33 Закону України про оплату праці “Індексація заробітної плати”, згідно якої в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати, індивідуальна заробітна плата підлягає індексації .
• статті 34 “Компенсація працівникам втрати частки заробітної плати у зв’язку з затримкою термінів її виплати”, що повинна проводитись відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

Проблема громадського контролю за створенням на виробництві  здорових та безпечних умов праці, своєчасним і повним забезпеченням працюючих відповідними засобами індивідуального та колективного захисту, санітарно-профілактичним харчуванням вимагає чимало зусиль.

     Продовжує  існувати соціальна нерівність  громадян щодо пенсійного забезпечення  при проведенні пенсійної реформи, різниця між мінімальною і максимальною пенсією має співвідношення 1:25.

     Перехід  до тристоронньої системи управління  всіма фондами створив можливості  для впливу профспілок на процеси  страхування працівників, та все  ж не вирішує автоматично всіх проблем. Фонд соціального страхування від нещасних випадків стає банкрутом, а фонд з тимчасової непрацездатності вимушений скоротити фінансування оздоровлення трудящих [ 8].

     Винятково  важлива роль заробітної плати  у функціонуванні економіки, як справедливо зазначає автор, зумовлена тим, що вона має водночас виконувати принаймі чотири функції – відтворювальну, стимулюючу, регулюючу і соціальну. Через організацію заробітної плати за сучасних умов має досягатися розумний компроміс між інтересами роботодавця і найманого працівника, які не збігаються, оскільки надмірне задоволення потреб будь-кого із них призводить до ущемлення інтересів іншої сторони трудових відносин [ 11].

     Реформування  відносин у сфері оплати праці  створило для сільськогосподарських підприємств умови, коли кожне з них може самостійно вибирати систему заробітної плати. Практика показала, що це не призвело до значного вибуху системотворення. Може, тому, що паралельно з самостійністю, підприємства опинились в ситуації браку коштів. У більшості підприємств використовуються традиційні системи оплати праці, а різного роду нормативні показники тепер за тих же рівнів грають роль рекомендуючих регуляторів.

     Щодо організації  оплати праці трактористів-машиністів, то тут завжди необхідно виходити з того, що це найбільш кваліфіковані працівники підприємства, а їх трудова активність часто визначає ефективність роботи трудового колективу в цілому.

     Оплата  праці цієї категорії працівників  має специфічні особливості:

• поточну оплату протягом року – тарифний рівень. За колективних систем оплати праці з остаточним розрахунком наприкінці сезону (року) вона набуває характеру авансу;
• додаткову оплату, що передбачає стимулювання високої якості виконуваних робіт, стислість строків цього виконання; підвищення кваліфікації та тривалості роботи на підприємстві, роботи в складних умовах;
• доплату за продукцію за відповідних систем оплати;
• преміювання високоефективних наслідків роботи.

В першу чергу необхідно вибрати  таку систему оплати праці, за якої б повніше реалізувались дві найголовніші її функції: відтворювальна та стимулююча. Багато в чому це залежить від рівня тарифних ставок.

     Оплата може базуватись  на почасовій або відрядній  основі. Оплата може бути індивідуальною  або колективною. За приватної власності найманий працівник не несе відповідальності за результати діяльності підприємства в цілому [ 7].

     Які ж  колективні системи найбільш  апробовані в сільському господарстві . Насамперед так звані акордні.  Акордно-преміальна система оплати праці за розцінками за продукцію передбачає нарахування колективного заробітку по завершенні сезону за всю продукцію, одержану колективом за акордною розцінкою.

     Інша акордна  – від валового доходу –  пропонує нарахувати колективний  заробіток лише за одержаний валовий дохід.   

     Сьогодні  значного поширення набувають  так звані безтарифні системи  оплати праці. Це колективні  системи, специфіка яких полягає  в тому, щоб до мінімуму звести  вплив елементів тарифної системи  на нарахування та розподіл заробітку. Їх з успіхом можна застосовувати в агросекторі. За цього підходу колективний заробіток може визначатись за часткою (відсотком) у виручці.

     Трактористи-машиністи  також стимулюються за виконання  окремих видів робіт, які адміністрація  вважає досить важливими. Традиційно доплата встановлюється в розмірі 15-50%. При цьому можлива диверсифікація розміру доплат залежно від оцінки за якість роботи.

     Для спонукання  механізаторів до збільшення  строків роботи тракторів і  комбайнів на підприємстві може бути встановлена доплата за кожну виконану нормо-зміну залежно від строку служби машини та її марки. Чим старіша і складніша машина, тим вища доплата.

     На підприємстві  може бути встановлено цілий  ряд показників і умов, виконання  яких трактористами-машиністами заохочується премією.

     Наприклад,  за збереження і хороше використання  закріпленої за машиністами-трактористами  техніки може бути встановлено  преміювання в розмірі 40% від  суми економії коштів, передбачених  на ремонт. Ця премія нараховується за умови виконання міжремонтного строку роботи та встановленого річного обсягу робіт. Якщо ж машини зношені більш ніж на 80% - премія може бути збільшена до 60%. Можуть преміюватися трактористи-машиністи і за економію пального та мастил проти встановлених нормативів витрат за умови дотримання агротехнічних вимог до якості робіт –в розмірі 70% економії [ 12].